Вирок від 22 лютого 2026 р. у справі №644/69/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя ОСОБА_1

Справа № 644/69/26

Провадження № 1-кп/644/486/26

23.02.2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221100002712 від 01.12.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Устилуг Володимир-Волинського району Волинської області, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ЗСУ на посаді командира відділення радіоелектронної боротьби НОМЕР_2 механізованого батальйону, має військове звання молодший сержант, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Індустріального районного суду м. Харкова від 19 червня 2025 року у справі № 644/3276/25, провадження № 3/644/917/25, на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Постанова набрала законної сили 29.06.2025 року.

Поряд з цим, ОСОБА_4 , будучи належним чином ознайомленим з вищевказаною постановою суду, діючи умисно, з метою невиконання судового рішення щодо позбавлення його права керування транспортними засобами, підриваючи авторитет органів правосуддя України, маючи прямий умисел на порушення вимог ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, а також фізичними і юридичними особами на території України, усвідомлюючи протиправність своїх дій, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на невиконання постанови суду, яка набрала законної сили 29.06.2025, керував 30.11.2025 транспортним засобом марки «Мercedes-Vito», державний номер НОМЕР_3 , рухаючись по вул. Харківський Шлях у сел. Шевченкове Куп`янського району Харківської області та зупинений працівниками поліції. Під час перевірки у ОСОБА_4 , документів на право керування транспортними засобами, працівниками поліції встановлено, що його позбавлено права керування транспортними засобами, у зв`язку із вчиненням ним вищезазначеного адміністративного правопорушення.

У зв`язку із чим, відносно ОСОБА_4 у встановленому законом порядку уповноваженими працівниками поліції винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за ч.4 ст.126 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.382 КК України визнав у повному обсязі, повністю підтвердив фактичні обставини його вчинення, надав пояснення щодо місця, часу, способу його скоєння так, як вони встановлені судом. Суду пояснив, що дійсно постановою Індустріального районного суду м. Харкова від 19.06.2025 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП України з накладенням штрафу та позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Копія вказаної постанови надійшла на адресу його реєстрації, де її отримала його дружина та повідомила його про надходження копії зазначеного рішення суду. При цьому, вказав, що штраф у розмірі 17000 грн. він сплатив. За кермо автомобіля в період строку позбавлення його права керування транспортним засобами сів, бо треба було їхати за продуктами, а інші військові не вміли керувати транспортними засобами. У вчиненому щиро розкаюється, жалкує про вчинене, вказав про недопущення подібного у майбутньому.

Обвинувачений вважав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються. Цю позицію підтримала і сторона обвинувачення.

Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини, а також те, що він не піддає сумніву фактичні обставини справи, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності його позиції, суд, заслухавши думку прокурора, який не заперечував проти недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які обвинуваченим не оспорюються, розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК України, попередньо роз`яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів досудового розслідування, зокрема даних, що характеризують особу обвинуваченого.

Аналізуючи обставини, що визнаються учасниками судового провадження, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 в обсязі пред`явленого обвинувачення, є доведеною.

Верховний Суд у своїй постанові від 08 лютого 2023 року у справі № 464/4690/20 зазначив, що, об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, полягає в одному з таких, альтернативно зазначених у диспозиції діянь, як: невиконання (ухилення від виконання) вироку, ухвали, постанови, рішення суду або перешкоджання їх виконанню. За цією нормою матеріального права склад злочину є формальним, адже його об`єктивна сторона вичерпується вчиненням одного із зазначених у законі діянь – дії (перешкоджання) чи бездіяльність (невиконання). І саме з цього моменту злочин визнається закінченим. Невиконання судового акта – це бездіяльність, що полягає в незастосуванні заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо суб`єкт був зобов`язаний і мав реальну можливість виконати судовий акт.

Однією з форм невиконання судового рішення є пряма й відкрита відмова від його виконання, тобто висловлене в усній чи письмовій формі небажання його виконати. Невиконання може мати і завуальований характер, коли зобов`язана особа хоча відкрито й не відмовляється від виконання судового акта, але вживає певних зусиль, які фактично роблять неможливим його виконання.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 382 КК України, є триваючим злочином, оскільки особа, будучи зобов`язаною рішенням суду, що набрало законної сили, вчинити певні дії, умисно утрималася від їх учинення, тобто об`єктивна сторона злочину полягає у формі протиправної бездіяльності, яка тривала протягом певного періоду часу.

Суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК, може бути фізична особа не на користь якої ухвалено рішення суду та яку зобов`язано вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Таким чином, на переконання суду, ОСОБА_4 як особа, яку позбавлено права керування транспортними засобами строком на 1 рік, зобов`язаний був утриматися від керування транспортними засобами протягом визначеного судом строку.

Отже, дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.1 ст.382 КК України, тобто умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Така юридична оцінка дій обвинуваченого відповідає фактичним обставинам, встановленим по справі.

Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, тяжких захворювань чи інвалідності немає, одружений, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ЗСУ на посаді командира відділення радіоелектронної боротьби НОМЕР_2 механізованого батальйону, має військове звання молодший сержант, має постійне місце проживання та реєстрації.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_4 відповідно до вимог, передбачених ч. 1 ст. 66 КК України, є щире каяття, яке виразилося в дачі правдивих показань, жалю про вчинене, готовності понести заслужене покарання.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до вимог, передбачених ст. 67 КК України, не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд виходить із положень ст.ст. 50,65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно з ч. 5 ст. 12 КК України є нетяжким злочином, наявність однієї пом`якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані про особу винного, наведені вище, у зв`язку з чим суд вважає можливим призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді штрафу в межах санкції статті, передбаченої ч. 1 ст. 382 КК України.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався, підстав для його обрання суд не вбачає.

Цивільний позов не заявлено. Процесуальних витрат по кримінальному провадженню немає.

Речові докази відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500 грн. (вісім тисяч п`ятсот гривень).

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 392 КПК України до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний суд міста Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий: