Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №619/3470/24 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/3470/24

провадження № 2/619/15/26

Рішення

іменем України

23 лютого 2026 року,

м. Дергачі,

Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Міщенко О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 619/3470/24,

ім`я (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачка: ОСОБА_2 ,

вимоги позивача: про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна подружжя,

представниця позивача: Гринченко Т.М.,

представниця відповідачки: ОСОБА_3 .

Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідачки.

ОСОБА_1 , у інтересах якої діє представниця – адвокат Гринченко Т.М., 04.06.2024 звернувся з позовом, у якому просить встановити факт спільного проживання однією сім`єю, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 в період з лютого 2017 року до 16.04.2021 включно; визнати спільним сумісним майном: земельну ділянку кадастровий номер 6322055900:03:000:0468, площею 0,0985 га; садовий будинок за адресою АДРЕСА_1 ; автомобіль MERCEDES-BENZ модель AMGGT 43, 2019 року виписку, придбаний 20.08.2020 та зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 ; автомобіль FIAT модель 500 CINQUECENTO, 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , придбаний 02.06.2020 та зареєстрований на ім`я відповідачки; у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ним право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6322055900:03:000:0468, площею 0,0985 га, та садовий будинок за зазначеною адресою; залишити у власності відповідачки автомобіль MERCEDES-BENZ, модель AMG GT 43, реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобіль FIAT, модель 500 CINQUECENTO, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; стягнути з відповідачки компенсацію вартості частки у спільному майні подружжя в розмірі 42841,50 грн, витрати зі сплаті судового збору з розмірі 15745,60 грн. У обґрунтування позову зазначено, що 12.11.2016 він познайомився з відповідачкою ОСОБА_4 єю Олексіївною в місті Києві, де він в цей час мешкав та працював, приїхавши з Ізраїлю на посаду директора управління відділу продажу в консалтинговій компанії FXPro, що знаходилась в місті Києві. Відразу після знайомства між ними з`явились теплі почуття один до одного, позивачу стало відомо, що відповідачка розлучена, має малолітнього сина від попереднього шлюбу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому на той час було лише 6 років та який на той час жив з матір`ю ОСОБА_6 в приватному будинку в с-щі Бородянка Київської області. На початку грудня 2016 року відповідачка познайомила його зі своїм сином ОСОБА_5 . Через пару тижнів після знайомства вони почали жити разом у квартирі, яку орендував позивач разом із своїм товаришем. На початку січня 2017 року позивач переїхав до м. Мінськ республіки Білорусь. У кінці січня 2017 року відповідачка приїхала до позивача в м. Мінськ та стали проживати удвох. Всю фінансову сторону їх спільного проживання та допомогу сину він взяв на себе. У середині лютого 2017 року вони придбали разом собаку породи бультер`єр, яку назвали ОСОБА_7 та саме з цього моменту, а саме з середини лютого 2017 року почались повноцінні сімейні відносини між сторонами, саме притаманні чоловіку та дружині, але без реєстрації шлюбу. З появою спільної собаки в їх родині, з`явились спільні обов`язки та права, розподілення між ними обов`язків, що повністю притаманно відносинам подружжя. Так відповідачка турбувалась про стан помешкання, в якому вони проживали, підтримувала чистоту та затишок, готувала їжу, позивач працював та заробляв кошти для їх існування, частина з яких надсилалась на утримання дитини ОСОБА_8 - сина ОСОБА_5 та її матері, які залишались в Київській області. 10.04.2017 позивач разом з відповідачкою та їх собакою ОСОБА_7 , переїхали до міста Київ, де зняли в оренду квартиру в ЖК «Комфорт Таун» та офіс для роботи, а в травні 2017 року забрали до себе жити сина відповідачки - ОСОБА_5 , з яким у позивача склалися теплі дружні відносини, він завжди намагався дослухатись до думки та бажань дитини. З цього моменту у позивача та відповідачки було повне розуміння один одного як сім`я, в якій є не лише чоловік та дружина, а є дитина та розуміння спільних обов`язків забезпечити дитину всім необхідним та займатись його освітою та вихованням; спільна собака, та розуміння спільних обов`язків стежити за нею та забезпечувати її дозвілля та здоров`я, відповідно все, що потрібно для щасливого майбутнього та спільного досягнення всіх цілей однієї родини. На цьому етапі життя як родина, відповідачка проявила інтерес та бажання також працювати разом, він навчив її всьому необхідному, щоб вони також мали можливість бути разом протягом робочого часу та відповідачка також могла заробляти грошові кошти, та в них були спільні цілі та ідеї не лише вдома, а і під час робочого процесу. Через деякий незначний проміжок часу позивачу запропонували роботу в ізраїльському філіалі, що знаходився в місті Тбілісі республіки Грузія, більш того було реалізовано повністю прохання позивача, робота запропонована не лише йому, а і відповідачці, що давало змогу далі будувати спільне життя, не розлучатися та бути і далі однією родиною. Сторони домовились, з матір`ю відповідачки, що дитина деякий час буде проживати разом із нею, що для сина буде більш звичним, поки вони не налагодять життя (побут та роботу) в Грузії, а потім відразу заберуть сина до себе. 01.07.2017 вони разом переїхали до міста Тбілісі в Грузії, забравши з собою собаку, де для їх родини була роботодавцем орендована квартира. В Грузії вони перебували та мешкали до середини вересня 2017 року. 15.09.2017 вони разом переїжджають до міста Санкт- Петербургу та проживають там разом період часу до 05.03.2018, де він працював директором, відповідачка - у відділі продажів. Метою їхнього перебування там було спільне рішення заробити грошові кошти та повернутися в Україну, де відкрити власну справу. За цей період до них в гості приїжджали батьки позивача з Ізраїлю, познайомились з дружиною. Приїхавши в березні 2018 року до Харкова вони орендували велику квартиру в районі ОСОБА_5 за 1000 доларів США на місць, та орендували офіс на вул. Сумській, перевезли до себе дитину. Через деякий час вони почали орендувати іншу квартиру по АДРЕСА_2 та переїхали туди всі разом з сином ОСОБА_5 та собакою ОСОБА_9 , де мешкали майже 3 роки поспіль. Син ОСОБА_5 пішов до приватної школи в місті Харкові «ThinkGlobal». За період спільного проживання вони придбали за спільні сумісні кошти спочатку автомобіль Мунстанг 2016 року випуску, оформили на дружину ОСОБА_10 , так як на той час позивач не був резидентом та не мав права оформлювати на себе, який згодом було продано. Потім стало зрозуміло, що одного автомобіля подружжю недостатньо та було придбано ще один автомобіль Геленваген, який було оформлено на матір відповідачки, знов ж таки, що в той період часу на позивача, як йому пояснили неможливо було придбати автомобіль, так як він не був резидентом, який також з годом було продано. Позивач розумів, на прикладі спочатку придбаних, а потім проданих автомобілів, що всі гроші залишаються в родині та в сім`ї панує довіра, турбота один про одного та спільність прав та обов`язків у відносинах та стоять спільні цілі. У 2019 році вони придбали земельну ділянку, на якій вже було почато будівництво нового приватного будинку, який після придбання ними в травні 2019 року, забудовник продовжив добудову та ввів в експлуатацію вже на ім`я відповідачки, як власника придбаної земельної ділянки на початку 2020 року. Далі вони за спільні сумісні грошові кошти виконали всі внутрішні ремонтні роботи в цьому будинку та придбали всю необхідну техніку та меблі, і в середині 2021 року переїхали жити у власний будинок в АДРЕСА_1 , де мешкали всі разом родиною до початку війни. Гроші, що вони заробляли були спільним сумісним майном, та кожен із них мав можливість брати та витрачати на те, що вважає за потрібне для інтересів їх родини. Зареєструвати шлюб вирішили в 2021 році, так як розуміли, що до цього часу вони мають встигнути виконати всі ремонті роботи в будинку та зможуть вже витрачати кошти не на будівництва та ремонтні роботи, а на організацію свята з приводу вже офіційної реєстрації шлюбу. До них досить часто приїжджали в гості батьки позивача з Ізраїлю, часто приїздила в гості матір ОСОБА_8 , - ОСОБА_11 , у якої почалися проблеми з її чоловіком, у зв`язку з чим він купив тещі квартиру в місті Буча Київської області, яку оформив на неї. Окрім цього, в 2020 році на ім`я відповідачки, але за спільні сумісні грошові кошти подружжя було придбано 2 автомобілі, які зареєстровані на її ім`я і на час звернення з цим позовом до суду. 17.04.2021 між ними був зареєстрований шлюб. На початку війни вони виїхали до батьків в Ізраїль, а для тещі позивача знайшли житло в Іспанії. Спільним рішенням було вирішено переїхати до Болгарії. У лютому 2023 року поведінка відповідачки вкрай змінилась, вона почала висловлювати в бік позивача образи та повідомила, що позивач не має жодного відношення та прав ні на квартиру матері, ні на все майно, що було придбано ними до шлюбу, так як воно купувалось саме на ім’я дружини та до офіційної реєстрації шлюбу. Відбувся з цього приводу скандал у родині, після чого відносини були припинені, вона забрала свої речі, ключі від всіх об`єктів нерухомості в Україні та виїхала до України. На теперішній час позивач не має жодного доступу ні до спільного будинку, ні до двох автомобілів, що були придбані за спільні кошти в період проживання як одна сім`я до реєстрації шлюбу. Відповідно до Звіту про незалежну оцінку майна від 03.04.2024оціночна вартість земельної ділянки кадастровий номер 6322055900:03:000:0468 складає 390605,00 грн. Загальна вартість майна подружжя, що підлягає поділу в судовому порядку, згідно звітів про визначення ринкової вартості, складає 8225649,00, як загальна вартість земельної ділянки, будинку та двох автомобілів. Відповідно, вартість 1/2 частки майна, на яку мас право кожен із подружжя в порядку поділу спільною манна - складає 4112824,50 грн. З урахуванням того, що автомобілі знаходяться у фактичному користуванні відповідачки, їх вартість складає 4155666,00 грн, то відповідно вказані автомобілі є необхідним та справедливим виділити саме їй, а земельну ділянку та садовий будинок загальною вартістю 4069983,00 грн виділити йому у власність оскільки іншого житла в Україні він не має та має намір повернутись та мешкати в цьому будинку та працювати в місті Харкові. Натомість, відповідачка є київлянкою, до періоду життя з відповідачем в Харкові не мешкала, та намірів мешкати саме у цьому місті під час знаходження останнім часом під час збройної агресії не висказувала. Окрім цього у власності матері відповідачки, а саме ОСОБА_12 (РНОКГТП НОМЕР_4 ) є квартира в місті Буча, що була придбана за кошти подружжя сторін, але була оформлена на матір відповідачки, у зв`язку з чим неможливо включити до майна, що підлягало б розподілу в судовому порядку між подружжям, але можливо врахувати під час вирішення порядку поділу майна, що саме підлягає врахуванню, як обставина, що свідчить про те, що житлом сім`я відповідачки в Україні забезпечена. Окрім цього, такий спосіб поділу спільного майна буде найбільше відповідатиме інтересам обох сторін, буде здійснено шляхом виділення його в натурі кожному із подружжя в цілій частині, що виключить будь-які наступні суперечки між співвласниками щодо порядку користування цим майном, вказаний спосіб поділу буде відповідати засадам розумності і справедливості та буде здійснений з незначним відступом у грошовому вимірі від ідеальної вартості 1/2 частини спільного майна.

Представником відповідачки подано відзив, за змістом якого просить відмовити у позові, посилаючись на те, що їхні стосунки були суто партнерськими та їх не можна охарактеризувати як сімейні, адже вони не проживали разом, не були пов`язані спільним побутом та вони не мали взаємні права та обов`язки. Дійсно, познайомилися вони у 2016 у ресторанному закладі «Чача Бар» де вона працювала офіційно на посаді директора, що підтверджується трудовою книжкою де є відповідний цьому запис. Після знайомства у них дійсно періодично були стосунки інтимного характеру, але не більше того. Відповідачка проживала за місцем своєї реєстрації у АДРЕСА_3 , разом із своїми батьками або залишалася інколи у квартирі у місті Києві, яку винаймала додатково, так як робочий графік директора ресторану не був стабільним та вимагав часто затримуватися на роботі. Весь цей час відповідачка підтримувала з позивачем лише стосунки інтимного характеру та ніякої мови про сумісне проживання не йшлося, так як відповідачка не була єдиною дівчиною з ким позивач мав інтимні стосунки, про що було завчасно повідомлено ним. При цьому, варто відзначити, що позивач ніколи не займав посаду директора управління відділу продаж в консалтинговій компанії FXPro, адже у нього не було ані досвіду ані будь-якої на те освіти. На момент його приїзду до м. Києва йому було 23 роки, з яких він щонайменше 3 роки провів у армії. Приїхавши в Україну позивач просто працював в колл-центрі продавцем послуг. У січні 2017 року позивач запропонував відповідачці переїхати до іншої країни, пройти навчання та почати працювати в компанії у місті Мінськ, в якій він на той час працював, обіцяючи їй дохід значно більше, ніж вона отримувала на посаді директора ресторану. На той час відповідачка мала вже досвід працівника транспортної логістики, загальної логістики, кадрового керівника, бухгалтерії та директора ресторанного бізнесу. Та розглянувши таку пропозицію, як чудову можливість для підвищення кваліфікації у сфері продажу, відповідачка погоджується звільнитися з роботи у ресторані та тимчасово переїхати до міста Мінськ, залишивши сина з мамою - ОСОБА_12 . Приїхавши у місто Мінськ вона мала заощадження у розмірі 4000,00 доларів США, які узяла з собою та на які жила спочатку. Дійсно, в період перебування у місті Мінськ відповідачка проживала разом з позивачем, але вони не були пов`язані спільним побутом та вони не мали взаємні права та обов`язки та проживали разом лише з метою економії коштів, тобто їх стосункам був притаманний партнерський характер з наявністю інтимних стосунків. Собака породи бультер`єр була придбана позивачем не у зв`язку з тим, що він також начебто любив собак, а у зв`язку з тим, що відповідачка давно мріяла про таку собаку і він подарував її відповідачу. Після повернення було орендовано приміщення у місті Києві на ім`я відповідачки та нею придбано Мерседес за її власні заощадження. Далі відповідачка з позивачем відправляються до Грузії, де позивач обіцяв що буде робота, якої як виявилося не було. Після того, як проект у Грузії закрився не відкрившись, надійшла пропозиція переїхати до м. Санкт-Петербург і відповідачці, і позивачу, де позивач гарантував, що буде робота, приїхавши до міста відповідачка та позивач були поселенні у квартиру, що надав роботодавець. З початку були дуже скрутні періоди, оскільки коштів не було навіть на корм собаці, тому сестра відповідачки ОСОБА_13 навіть відправляла 100 доларів США до зарплати відповідачки, та близько пів року батьки відповідачки утримували дитину ОСОБА_14 самостійно, вони з розумінням поставилися до фінансових труднощів доньки. Але справи змінились після того, як з`явилась клієнтка ОСОБА_15 , яка завдяки праці відповідачки зробила замовлення в компанії на якій працювали відповідачка з позивачем на велику суму, що дало змогу відповідачці заробити 19000,00 доларів США. Після завершення проекту було прийнято рішення відповідачки та позивача повернутися в Україну та відкрити власний бізнес у місті Харкові, як партнери, що й було зроблено. Весь цей час між ОСОБА_16 і ОСОБА_17 були лише професійні відносини з періодичними стосунками інтимного характеру. Після приїзду до міста Харкова відповідачка 23.06.2018 орендувала квартиру для себе та сина, який згодом переїхав до неї у Харків. Потім відповідачка влаштувала сина до приватної школи. Вже перебуваючи у місті Харків між відповідачкою та позивачем було досягнуто домовленості, що розподіл доходу від їх спільно праці як повноцінних партнерів буде здійснено навпіл, тому вони ніколи не мали спільного бюджету та в них не було спільних коштів. Позивач не мав жодного відношення до будинку у ОСОБА_18 , не цікавився будівництвом, взагалі не володів інформацією про хід будівництва: проблеми, технічні проекти, етапи та регулярні оплати, оскільки відповідачка займалась будинком самостійно на власні зароблені кошти. Так, відповідачка інколи зверталась до позивача з проханням передати працівникам готівку на будівельні матеріали, коли була зайнята робочими питаннями та не мала змоги це зробити самостійно. Позивач же, в свою чергу, усі зароблені кошти витрачав на придбання власної нерухомості, право власності на яку він реєстрував на ім`я своєї матері ОСОБА_19 . Відповідачка в період часу з 24.05.2019 по 02.06.2020 придбала спірне майно, а саме: 24.05.2019 земельну ділянку кадастровий номер 6322055900:03:000:0468; 11.02.2020 реєстрація права власності на збудований садовий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; 20.08.2020 автомобіль Mercedes-Benz; 02.06.2020 автомобіль Fiat. Згідно звіту про оцінку майна наданих позивачем загальна вартість цього майна становить 8225649,00 грн. При цьому, позивач в цей же проміжок часу придбав на ім`я своєї матері дві квартири на загальну суму 9178636,73 грн. Даний факт підтверджує позицію відповідачки про те, що в них дійсно були партнерські відносини і весь дохід вони ділили навпіл. ОСОБА_1 дійсно знайомий з сином відповідачки, але ніколи не сприймався ним як батько, оскільки тільки у 2021 році відбувся шлюб між відповідачкою та позивачем, що стали жінкою та чоловіком, до цього часу ніхто з них не сприймав один одного інакше, оскільки з самого початку знайомства було розставлено чітко пріоритети – ми партнери, ми заробляємо гроші. Позивач ОСОБА_1 знаходився на території України на підставі робочої візи, мав офіційне місце реєстрації, де і проживав. Лише на початку 2021 року позивач та відповідачка, після отримання матеріальних здобутків та впевненості в майбутньому, вирішили змінити свої відносини з партнерських на сімейні та 17.04.2021 зареєстрували свій шлюб та почали жити, як повноцінна сім`я. Отже, відносини між позивачем та відповідачкою, до квітня 2021 року, не можна охарактеризувати як сімейні, адже вони спільно не проживали, не були пов`язані спільним побутом та не мали взаємних прав та обов`язків. Їх відносинам було притаманне партнерство з періодичними стосунками інтимного характеру, а те що вони інколи і проживали разом, з метою економії коштів, не говорить про те, що вони жили однією сім`єю та не підтверджує, що вони були пов`язані спільним побутом та мали взаємні права та обов`язки.

Представницею позивача подано відповідь на відзив, у якому просить позовні вимоги задовольнити та зазначає, що сторона позивача не визнає цинічні посилання відповідачки про нібито те, що їхні відносини до укладання шлюбу мали нібито, «партнерські відносини, направлені на спільний бізнес, та ще й з періодичними стосунками інтимного характеру» та «відносини періодичного спільного проживання ділових партнерів, що мають інтимні відносини з метою економії грошових коштів на оренді квартир». Сторона відповідачки в будь-який спосіб, ігноруючи дійсні обставини життя та надані цьому докази, просто намагається уникнути можливості поділу майна навіть і в судовому порядку, що купувалась ними як чоловіком та дружиною до реєстрації шлюбу та саме за спільні кошти та для спільного користування родини, вигадуючи якісь стосунки, яких в дійсності не було у сторін та бути не могло. Таку поведінку не можна вважати добросовісною. Посилання позивачки на те, що нібито їх відносини до укладання шлюбу були виключно партнерські та направлені на спільну працю повноцінних партнерів та нібито ще й розподіл прибутку рівно навпіл між ними, та додатково окрім цього доповнювались стосунки ще й стосунками періодичного інтимного характеру, обурюють сторону позивача своєю цинічністю та невідповідністю дійсності, так як в дійсності їх відносини були саме шлюбними та мали всі ознаки шлюбних, спільність постійного спільного проживання разом однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу та спільність прав та обов`язків по відношенню один до одного, докази чого надані до матеріалів справи. Відповідно є очевидним, що жодна угода між відповідачкою та позивачем про спільну діяльність не укладалася, не існувала та не існує і на теперішній час, докази укладання будь-якого договору нібито про спільну діяльність зі сторони відповідачки не надані та надані бути не можуть, саме з підстав відсутності в природі такого договору між ними. Вся позиція відповідачки у цій справі будується просто на невизнанні обставини та факту спільного їх проживання як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу в період з лютого 2017 року до 16.04.2021 включно (день до реєстрації шлюбу), при цьому шляхом повного ігнорування всіх наданих письмових доказів зі сторони позивача. Більш того, надані відповідачкою докази до відзиву на позовну заяву жодним чином не підтверджують обставини вказані нею за змістом відзиву, а підтверджують саме обставини викладені позивачем, як щодо місць їх спільного проживання так і періодів, що ним було вказано за змістом позову, так і вартості оренди житла, місця оренди житла, що повністю відповідають наданим відповідачкою документам (надані нею договори оренди житла), так і посилання позивача про навчання дитини в місті Харкові в приватній школі (договір про надання освітніх послуг від 2019 року). Всі надані документи до відзиву на позовну заяву лише в повній послідовності та повній відповідності підтверджують вказані обставини за змістом позову позивачем. Щодо посилання відповідачки, про те, що нібито цитую «позивач ОСОБА_1 знаходився на території України на підставі робочої візи,мав офіційне місце реєстрації, де і нібито проживав», необхідно зазначити, дійсно ОСОБА_1 як мав з 2018 року, так я має і по сьогоднішній день зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 . Але він ніколи не проживав за місцем своєї реєстрації, так як в цьому ніколи не було як необхідності та потреби. Вказана адреса була необхідна виключно для реєстрації місцем проживання та оформлення відповідних необхідних документів, так як на той час власного житла у позивача з відповідачкою ще не було, та відповідно не було можливості зареєструвати своє місце проживання у іншому вже власному житлі. Спільне проживання сторін як подружжя без реєстрації шлюбу розпочалось більше ніж за півтора роки до реєстрації місця проживання позивача за вищевказаною адресою. Квартира, на яку посилається відповідачка, як нібито місце дійсного проживання позивача ОСОБА_20 весь період до укладання з нею шлюбу є однокімнатною квартирою, загальна площа якої складає 35,5 кв.м, житлова площа якої складає 19,8 кв.м, де місце реєстрації мають ще 365 осіб. Їх відносини ніколи не були побудовані на спільній праці з метою розподілу прибутку, а були побудовані на розподілі в родині обов`язків та спільного заробітку на потреби їх родини та спільного розвитку в метою забезпечення родини. Щодо придбання квартири матір`ю позивача в місті Харкові від 21.02.2020 року, то вказана квартира купувалась саме матір`ю позивача ОСОБА_21 за нотаріально посвідченою згодою її чоловіка ОСОБА_22 , саме в їх спільну сумісну власність як подружжя (п..15 Договору купівлі-продажу від 21.02.2021 року), які все своє життя працювали за кордоном та мали для цього грошові кошти, та сплативши з цього необхідні податки як покупці іноземці. Відповідачка достеменно про це знала, так як саме батьки позивача допомагали їм як родині в ті моменти, коли не виходило з роботою. Таким чином є очевидним, що придбання батьками позивача будь-якої нерухомості за свої кошти, не стверджує та не може підтверджувати розподіл прибутку між позивачем та відповідачкою, як про те безпідставно зазначає відповідачка за змістом відзиву.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 13.05.2024 справу №619/3470/24 розподілено судді ОСОБА_23 .

Ухвалою судді ОСОБА_23 від 15.05.2024 провадження по справі відкрито за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Відповідно до ухвали суду від 04.12.2024 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті.

Відповідно до Розпорядження №01-07/39/2025 від 23.07.2025 призначено повторний автоматизований розподіл зазначеної справи у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_23 з посади судді Дергачівського районного суду Харківської області.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №619/3470/24 розподілено судді Нечипоренко І.М.

Ухвалою судді від 04.08.2025 прийнято до розгляду справу №619/3470/24, призначено справу для розгляду по суті на 06.10.2025, яке відкладалося на 12.11.2025 у зв`язку з неможливістю фіксувати судове засідання через відсутність інтернету, на 16.12.2025 за клопотанням представниці позивача, та для виклику свідків на 29.12.2025, 02.02.2026, 11.02.2026, де оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення, яке буде проголошено в цьому судовому засіданні 23.02.2026 о 09 год 00 хв.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

21 травня 2019 року між ОСОБА_24 та ОСОБА_2 було укладено попередній договір, відповідно до п. 1 якого сторони зобов`язуються у строк до 20.10.2019 укласти договір купівлі-продажу (основний договір) земельної ділянки з кадастровим номером 6322055900:03:000:0468, площею 0,0985 га, що розташована за межами населених пунктів на території Малоданилівської селищної ради, з цільовим призначенням – для ведення індивідуального садівництва ( т. 1 а.с. 36-37).

24 травня 2019 року між ОСОБА_24 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до п. 1 якого продавець передав у власність, а покупець прийняв у власність земельну ділянку з кадастровим номером 6322055900:03:000:0468, площею 0,0985 га, що розташована за межами населених пунктів на території Малоданилівської селищної ради, з цільовим призначенням – для ведення індивідуального садівництва, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тарасовою Ю.П. ( т. 1 а.с. 40-43).

Рішенням Малоданилівської селищної ради за № 72 від 25.06.2019 земельній ділянці з кадастровим номером 6322055900:03:000:0468, яка належить ОСОБА_2 , присвоєно поштову адресу: «Харківська АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 57-61).

Як убачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, садовий будинок літ. «А-2» з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 з 11.02.2020 на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації ХК141200271353. Виданої 27.01.2020 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області (т. 1 а.с. 66-67).

Транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ модель AMGGT 43, 2019 року виписку, реєстраційний номер НОМЕР_2 належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобі НОМЕР_5 (т. 1 а.с. 80-81).

Транспортний засіб марки FIAT, модель 500 CINQUECENTO реєстраційний номер НОМЕР_1 належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобі НОМЕР_6 (т. 2 а.с.57).

17 квітня 2021 року ОСОБА_1 (громадянин держави Ізраїль) та ОСОБА_2 (громадянка України) зареєстрували шлюб та після державної реєстрації шлюбу відповідачка змінила прізвище на « ОСОБА_25 », про що свідчить копія свідоцтва про шлюб, який розірвано відповідно до рішення Московського районного суду м. Харкова від 05.07.2024 (т. 1 а.с. 82, т. 3 а.с. 91-92).

За частиною другою ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Тлумачення наведеної норми права вказує, що для визначення статусу сім`ї необхідно встановити три складові: особи спільно проживали; ці особи пов`язані спільним побутом; ці особи мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 СК України).

У постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі

№ 6-2253цс15 зроблено висновок, що «за правилами статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки або чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно. Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків. Особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти. Рішення обґрунтовують належними і допустимими доказами, про що зазначають у мотивах прийнятого рішення з посиланням на конкретні факти».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Аналогічні по суті висновки зроблені щодо застосування статті 74 СК України (в редакції, чинній із 16 січня 2007 року) у постановах Верховного Суду (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2018 року у справі № 544/1274/16-ц, провадження № 61-22277св18; постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 490/6060/15-ц, провадження № 61-28343св18; постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року у справі № 751/3021/17, провадження № 61-10778св18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України)».

Вирішуючи вимогу про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки слід врахувати, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника (див.: постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).

Конституційний суд України у своєму рішенні від 3 червня 1999 року у справі № 1-8/99 зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Тривалість спільного проживання чоловіка та жінки як ознака наявності сім`ї на законодавчому рівні не визначена. Водночас строк спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу має бути достатнім для того, щоб стверджувати, що між чоловіком та жінкою склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99).

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_26 посилався на те, що з лютого місяця 2017 року між ним і відповідачкою ОСОБА_2 склалися фактичні шлюбні відносини, вони проживали разом в одному помешканні, вели спільне господарство, у них був спільний бюджет, в іншому зареєстрованому шлюбі не перебували, тобто вважали себе подружньою парою. За час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу вони набули у власність майно, яке є предметом цього спору та яке оформлене на ОСОБА_2 .

Судом установлено і не оспорюється сторонами, що ні позивач, ні відповідач у період з лютого 2017 року по 16.04.2021 не перебували у зареєстрованому шлюбі з іншими особами. За відомостями ЄДРСР 23.02.2012 Бородянським районним судом Київської області шлюб між ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , зареєстрований 11 серпня 2009 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Бородянського районного управління юстиції Київської області, №101 розірвано. Із Витягу з реєстру запису населення Держави Ізраїль вбачається, що ОСОБА_1 станом на 03.02.2016 неодружений (т. 3 а.с. 83-84).

Наданими позивачем доказами підтверджується факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_29 та ОСОБА_30 без реєстрації шлюбу в період із лютого 2017 року до 16.04.2021, оскільки між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, вони були пов`язані спільним побутом, правами та обов`язками.

Так, позивачем надано їхні спільні фото з собакою та сином відповідачки в різний час та у різних місцях, різних країнах (т. 1 а.с. 148-215). Зі скріну особистої сторінки відповідачки соціальної мережі «Інстаграм» вбачається публікація з церемонії одруження сторін, яка має допис про те, що 7 років тому 12 листопадавони познайомилися, почалася їхня історія кохання та народився їх собака «Дейв» (а.с. 153).

ОСОБА_31 у судовому засіданні відеозаписами встановлено, що на них відображені позивач, який п`є каву та їдять солодощі з сином відповідачки ОСОБА_5 ; позивач, який гуляє з собакою ОСОБА_9 ; сторони прийшли на день народження разом і подарували іменинниці кота; позивач у квартирі у спальні на ліжку разом з собакою, а відео знімає відповідачка; відповідачка знімає, як позивач дресирує ОСОБА_9 у квартирі; у кафе сторони та брат позивача спілкуються; позивач дарує маленьку собачку відповідачці о 00 год 00 хв у квартирі по АДРЕСА_2 ; у парку ім. Горьког.о сторони та батьки позивача проводять сімейне дозвілля.

У судовому засіданні допитана як свідок ОСОБА_32 пояснила, що її чоловік знає ОСОБА_33 і ОСОБА_34 з 2018 року, а вона з ними познайомилася в серпні 2020 року. Вона сприймала ОСОБА_33 та ОСОБА_34 як сім`ю, оскільки жили вони разом, з 2017 року, виховували сина відповідачки – ОСОБА_5 , разом відпочивали, вели спільний бюджет. У них була повноцінна родина. Вони разом з сім`єю ОСОБА_35 та ОСОБА_34 на день закоханих відвідували майстер-клас по приготуванню. Сторони завжди були разом, вони з ними ходили в баню, були запрошені на новосілля в новий будинок і до цього купалися там в басейні. Для всіх вони були « ОСОБА_36 » як одне ціле, їх ніколи не розділяли.

Свідок ОСОБА_37 пояснила, що в 2018 році її чоловік познайом з ОСОБА_38 та ОСОБА_39 , які запросили їх до себе у гості на квартиру на ОСОБА_5 . Там був син відповідачки – ОСОБА_5 та собака ОСОБА_7 . Сторони розповідали про своє життя та плани на майбутнє. Потім вони періодично зустрічалися в кафе, на дні народження ОСОБА_35 та у спільного друга на квартирі. Сторони поводили себе як сім`я, у них був спільний побут. Планували спільних дітей, але казали, що спочатку треба будинок побудувати. Потім вони разом переїхали на іншу орендовану квартиру на АДРЕСА_2 . Вони завжди зустрічалися сім`ями, куди ОСОБА_40 з ОСОБА_39 приїжджали на одному автомобілі. Вона їх знала як спільно проживаючих.

Допитаний як свідок позивач ОСОБА_26 пояснив, що познайомився він з ОСОБА_38 в ОСОБА_41 в листопаді 2016 року і майже одразу вони почали жити разом на орендованій квартирі, яку вони винаймали з товаришем, відповідачка познайомила його зі своїм сином ОСОБА_5 . Через три тижні він улетів в ОСОБА_42 , спілкування продовжувалося і він запросив до себе ОСОБА_33 , яка не вагаючись прилетіла до нього, де вони стали жити удвох на орендованій квартирі. Він працював, а ОСОБА_40 налагоджувала побут, готувала їжу. Через місця вони вислали перший грошовий переказ її матері, з якою проживав син ОСОБА_5 . Гроші лежали в схованці, звідки ОСОБА_40 безперешкодно їх брала на всі необхідні потреби, в т.ч. і на утримання сина. Він вчив ОСОБА_33 працювати у цій сфері. Потім вони переїхали до Києва, з собою привезли собаку на прізвисько « ОСОБА_7 », а потім разом з ОСОБА_38 і собакою полетіли працювати у Тбілісі, а потім у м. Санкт-Петербург, де вони працювали разом і коли спільно накопичили 20000 доларів США, – переїхали до Харкова, де спочатку орендували квартиру на ОСОБА_5 , а потім переїхали на ОСОБА_43 , 22. Перевезли до себе сина ОСОБА_5 , знайшли йому гарну приватну школу, водили його у басейн, на карате. Він хотів дати дитині все, чого не мав сам. Його батьки прилітали до них в гості в Санкт-Петербург, у Київ, у Харків. У нього не має і ніколи не було посвідчення водія, тому машини оформляли на ОСОБА_33 . Йому зовсім не принципово було питання оформлення права власності, оскільки довіряв ОСОБА_35 і вважав її своєю дружиною. У них були спільні обов`язки, були і окремі. ОСОБА_40 облаштовувала побут. У 2018 році він познайомив ОСОБА_33 зі своїми батьками. Він з ОСОБА_38 не розлучався з 2017 року, навіть коли сварилися, то все одно залишалися разом. З часом їх дохід став рости, сейф був спільний, пароль від якого ОСОБА_40 знала. Планували одружитися, але після того, як придбають власний будинок, на який вони накопичили разом 200000 дол. США. Спочатку ОСОБА_40 сина возила до школи, а потім купили другий автомобіль і взяли водія, який став возити ОСОБА_5 . Оскільки він є громадянином іншої країни, то землю придбати на своє ім`я він не міг, тому все оформляли на ОСОБА_33 , оскільки вони були однією сім`єю і його це не бентежило. Для будівництва будинку найняли прораба, всі рішення щодо будівництва та оздоблення будинку вони приймали разом. ОСОБА_40 – це був його вибір на все життя. У будинку встигли пожити лише півроку і почалася війна, внаслідок чого вони змушені були залишити будинок і виїхати з України, де у них почалися труднощі з грошима, що стало підставою для конфлікту, після чого ОСОБА_40 повернулася в Україну, забрала з собою ключі від будинку, автомобілі і він втратив доступ до всього майна. З його матір`ю у ОСОБА_35 були гарні відносини, вони дуже часто спілкувалися, ОСОБА_40 висилала їй фото та відео. У будинку залишилися всі його речі. Він має намір проживати у спірному будинку та працювати у Харкові.

Свідок ОСОБА_44 пояснив, що він познайомився з ОСОБА_38 та ОСОБА_39 на початку 2018 року та надавав їм послуги щодо юридичного супроводу. Він вважав, що вони чоловік та дружина, а коли стали оформляти посвідку на проживання ОСОБА_45 , то дізнався, що вони не одружені. Він був у них на орендованій квартирі, де ОСОБА_40 і ОСОБА_46 жили разом, у квартирі були їх спільні речі. ОСОБА_46 вигулював свого собаку «Дейва», він неодноразово був присутній при цьому, собака сприймав ОСОБА_34 як хазяїна. На стадії ремонту та будівництва будинку він часто туди приїжджав, оскільки прораб – ОСОБА_47 був його товариш. ОСОБА_40 і ОСОБА_46 разом будували будинок, приймали спільно рішення як що робити в будинку. Він особисто бачив, як ОСОБА_46 розраховувався за басейн. ОСОБА_46 ніколи не проживав за адресою реєстрації, оскільки це була адреса для оформлення посвідки на проживання. ОСОБА_46 і ОСОБА_40 завжди жили і працювали разом, не дивлячись на те, що інколи сварилися, але залишалися разом. Син ОСОБА_35 жив разом з ними і ОСОБА_46 часто відвозив його до школи, у них були дружні відносини. Через те, що ОСОБА_46 іноземець, тому всі угоди оформлялися на ім`я ОСОБА_35 . ОСОБА_48 для офісу ОСОБА_40 і ОСОБА_46 купували спільно, а він у цьому допомагав. Стосунки у них були публічні – поцілунки, обійми, квіти, всі знали, що вони живуть разом.

Отже, показання допитаних у судовому засіданні свідків, які між собою узгоджуються, підтвердили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_49 сприймалися ними як сім`я з 2017 року; що сторони спільно проживали; зазначали, що позивач брав участь у вихованні сина відповідачки - ОСОБА_5 , який дуже гарно до нього ставився; спільно працювали та приймали участь у будівництві та ремонті будинку в с-щі Мала Данилівка, займалися його дизайном.

Враховуючи наведене, надані позивачем докази у їх сукупності свідчать про те, що відносини, які мали місце між сторонами, мають ознаки, притаманні сім`ї. Судом установлено, що позивач і відповідачка були пов`язані спільним побутом, взаємодопомогою, виявляли подружні відносини перед третіми особами, спільно проживали спочатку в орендованих квартирах у різних країнах, потім у житловому будинку, який був придбаний з метою спільного проживання, та мали спільний бюджет, відпочинок, мали взаємні права та обов`язки, що притаманні подружжю: разом виховували сина відповідачки – ОСОБА_5 та здійснювали догляд за собакою ОСОБА_9 , проявляли повагу до родичів один одного, купували автомобілі, якими спільно користувалися, що підтверджує реальність та існування усталених сімейних відносин.

Представницею відповідачки зазначено, що спірне майно придбано відповідачкою особисто і за власні кошти; відносини між сторонами були побудовані на основі партнерства та розподілу прибутку навпіл.

Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Водночас стороною відповідача на підтвердження цих обставин не надано належних і допустимих доказів на спростування презумпції спільності майна подружжя та того, що вона за особисті кошти придбала спірне майно, не підтвердила наявність такої фінансової можливості (наявність власних коштів, договори позики, продаж своєї частки та частки її батьків у нерухомому майні перед купівлею спірного майна ), не надано доказів будь-яких угод щодо співробітництва між сторонами, а отже спірне майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу між ними у спосіб визначений позивачем, оскільки тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц).

Надаючи оцінку наданим сторонами копій чеків (квитанцій), копій договорів купівлі-продажу різних товарів, суд зазначає, що ці документи як не підтверджують, так і не спростовують обставини, які підлягають доказуванню у цій справі.

Надана відповідачкою копія договору оренди житла, а саме квартири в будинку АДРЕСА_2 від 23.06.2018 ( т. 2 а.с. 9), де стороною зазначена ОСОБА_2 , не спростовують доводи позивача про те, що вони разом проживали у цій квартирі.

Свідок ОСОБА_50 зі сторони відповідачки у судовому засіданні пояснила, що з 2018 по 2021 роки працювала разом з ОСОБА_39 та ОСОБА_38 і не помічала між ними ніяких стосунків, крім суто партнерських. Коли вона народила дитину, то запросила ОСОБА_33 та ОСОБА_34 бути хрещеними батьками. У квартирі на АДРЕСА_2 . Яроша речі були лише ОСОБА_35 та її сина. ОСОБА_51 реагував на ОСОБА_34 , як на сторонню особу.

Суд зазначає, що показання зазначеного свідка не узгоджуються з іншими дослідженими у судовому засіданні доказами.

Показання свідка ОСОБА_52 про те, що вона познайомилася зі сторонами в 2022 році в Болгарії, сімейних відносин між ними не помічала, ОСОБА_46 вів себе агресивно по відношенню до ОСОБА_35 , та свідка ОСОБА_53 про те, що знає ОСОБА_33 , з якою спілкувалася з 2018 року з приводу оренди офісу. Особистих стосунків ОСОБА_35 не знає, бо це не обговорювали, суд до уваги не бере, бо вони не стосуються предмета позову.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. 1, 2 ст. 71 СК України).

Загальними засадами цивільного законодавства є, в тому числі, справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 ЦК України).

Отже, спільне майно подружжя за відсутності домовленості між ними, слід ділити порівну, з урахуванням обставин, що мають значення у справі, призначення речей, їх фактичного перебування у володінні одного з подружжя та намірів щодо володіння та використання майна кожним з подружжя.

Така правова позиція викладена у Постанові ВС від 18.12.2019 по справі №635/2263/15-ц.

У випадку поділу між подружжям неподільної речі виплата одному з подружжя компенсації його частки у майні здійснюється за дійсною (ринковою) вартістю цього майна на час розгляду справи, а у разі неможливості її встановлення визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.

Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно, оскільки присудження одному з подружжя компенсації його частки у майні за ціною, нижчою ніж ринкова вартість цього майна, є порушенням права одного з подружжя на мирне володіння своїм майном та отримання за нього справедливої ціни (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц, провадження № 61-9018сво18).

Суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання.

Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

У постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 299/2490/16 та від 04 жовтня 2023 року у справі № 345/2224/20 зазначено, що поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними, або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 Цивільного кодексу України.

Встановивши факт проживання сторін однією сім`єю в період із лютого 2017 року та враховуючи, що реєстрація спірного майна здійснена під час проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а тому земельна ділянка з кадастровим номером 6322055900:03:000:0468 площею 0,0985 га; садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль MERCEDES-BENZ модель AMGGT 43; автомобіль FIAT модель 500 CINQUECENTO є спільною сумісною власністю ОСОБА_29 та ОСОБА_2 .

ТОВ «Консалтинг-експерт І» надано звіт з незалежної оцінки майна, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 6322055900:03:000:0468, ринкова вартість якої станом на 03.04.2024 становить 390605,00 грн (т. 1 а.с. 88-92).

ТОВ «Консалтинг-експерт І» надано звіт з незалежної оцінки майна, а саме садового будинку літ. «А-2» з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , ринкова вартість якого станом на 10.04.2024 становить 3679378,00 грн (т. 1 а.с. 99-114).

ТОВ «Консалтинг-експерт І» надано звіт з незалежної оцінки майна, а саме транспортного засобу MERCEDES-BENZ AMGGT 43, ринкова вартість якого станом на 10.04.2024 становить 3767166 грн (т. 1 а.с. 115-124).

ТОВ «Консалтинг-експерт І» надано звіт з незалежної оцінки майна, а саме транспортного засобу FIAT, модель 500 CINQUECENTO, ринкова вартість якого станом на 10.04.2024 становить 388500,00 грн (т. 1 а.с. 125-133).

Метою позивача є поділ спільного сумісного майна подружжя. Таким майном є, в т.ч., неподільні речі – автомобілі, які знаходяться у фактичному користуванні відповідачки ОСОБА_2 , що не заперечували сторони у суді.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди – виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Загальна вартість спільного сумісного майна сторін становить 8225649,00 грн, відповідно, вартість частки кожного із сторін у спільному майні становить 4112824,50 грн.

З урахуванням того, що спірні автомобілі знаходяться у фактичному користуванні відповідачки, позивач, при цьому, не має права керування, їх загальна вартість майже відповідає вартості частки сторін, та становить 4155666,00 грн, автомобіль є неподільною річчю, отже необхідним та справедливим при поділі спільного майна подружжя, буде виділення у власність відповідачки автомобілів MERCEDES-BENZ AMG GT43 та FIAT 500 CINQUECENTO, стягнувши з неї на користь позивача компенсацію в розмірі 42841,50 грн, оскільки вартість земельної ділянки та садового будинку, які виділяються у власність позивача, який має намір проживати в ньому, становить 4096983,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 15745,60 грн, який підлягає стягненню з відповідачки на його користь, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ухвали суду від 14.05.2024 вжито заходи забезпечення позову (т.1 а.с. 246-247).

Частинами 7, 8 ст. 158 ЦПК України встановлено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню, заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141, 158, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_29 задовольнити повністю.

Встановити факт спільного проживання однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу ОСОБА_29 з ОСОБА_2 в період з лютого 2017 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати спільним сумісним майном ОСОБА_29 та ОСОБА_2 : земельну ділянку кадастровий номер 6322055900:03:000:0468 площею 0,0985 га, цільове призначення - для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області; садовий будинок літ. «А-2» з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 ; автомобіль MERCEDES-BENZ модель AMGGT 43, 2019 року виписку, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; автомобіль марки FIAT, модель 500 CINQUECENTO реєстраційний номер НОМЕР_1 .

У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_54 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6322055900:03:000:0468 площею 0,0985 га, цільове призначення - для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області та садовий будинок літ. «А-2» з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 .

У порядку поділу спільного майна подружжя залишити у власності ОСОБА_2 автомобіль MERCEDES-BENZ, модель AMG GT 43, реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобіль FIAT, модель 500 CINQUECENTO, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_29 грошову компенсацію вартості частки у праві спільної сумісної власності в розмірі 42841,50 грн (сорок дві тисячі вісімсот сорок одна гривня 50 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_29 сплачений судовий збір у розмірі 15745,60 грн (п`ятнадцять тисяч сімсот сорок п`ять гривень 60 копійок).

Надіслати представникам сторін копію судового рішення в електронній формі у порядку, визначеному законом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ;

відповідачка: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя І. М. Нечипоренко