Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №180/2311/25 — Онуфріївський районний суд Кіровоградської області

Справа №180/2311/25

Провадження №2/399/155/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

18 лютого 2026 року смт Онуфріївка

Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Лях М.М., за участю секретаря судових засідань Гриценко Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Онуфріївка в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

встановив:

Позивач ТОВ «Свеа фінанс» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором № 476489 від 11.06.2024 року в загальному розмірі 44220, 00 гривень.

Позов мотивований тим, що 11.06.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна», та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4726489 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Після того, як відповідачем було здійснено реєстрацію в Інформаційно -телекомунікаційній системі первісного кредитора і заповнено електронну заявку на отримання споживчого кредиту на сайті первісного кредитора в мережі Інтернет, що перебуває за адресою https://credit7.ua/, ТОВ «Лінеура Україна» 11.06.2024 року направило ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти договір № 4726489 у вигляді розміщення в особистому кабінеті позичальника на сайті повного тексту кредитного договору.

11.06.2024 року позичальник, після ознайомлення з пропозицією укласти електронний договір (офертою) у формі договору, який містить усі істотні умови, і маючи технічну можливість відмовитися від підписання договору, виразив однозначну згоду із умовами договору шляхом натискання відповідної кнопки в ІТС первісного кредитора. Зі своєї сторони ТОВ «Лінеура Україна» направило 11.06.2024 13:07:04 ОСОБА_1 черезтелекомунікаційну систему на номер телефону НОМЕР_1 (що було зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті) одноразовий ідентифікатор 19443, котрий в свою чергу боржником було 11.06.2024 13:09:51 введено/відправлено первісному кредитору у відповідному розділі ІТС, чим він прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) щодо укладання договору №4726489 , на умовах визначених офертою. Таким чином, 11.06.2024 13:12:03 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 4726489 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до Розділу 1 кредитного договору, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в гривні (далі - кредит) в сумі 5000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредит надається строком на 350 днів. Стандартна процентна ставка становить 1, 50 % на день.

ТОВ «Лінеура Україна», свої зобов`язання за кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_2 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту.

Згодом відповідач звернувся до первісного кредитора за отриманням додаткової суми кредиту і ініціював збільшення суми вже отриманого раніше кредиту шляхом вчинення відповідних дій в ІТС первісного кредитора. Первісний кредитор задовольнив даний запит, і направив відповідачу пропозицію (оферту) укласти Додаткову угоду (додатковий договір) до договору № 4726489, яка містила усі істотні умови, шляхом розміщення повного тексту такої Додаткової угоди (додаткового договору) в відповідному розділі особистого кабінету позичальника в ІТС Первісного кредитора. Відповідач здійснив акцепт і підписання відповідної Додаткової угоди (додаткового договору) до договору № 4726489 у тій самій формі і у той самий спосіб, що і було підписано основний договір (шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»). ТОВ «Лінеура Україна», свої зобов`язання за Додатковою угодою (додатковим договором) також виконало, та надало позичальнику додаткові грошові кошти у сумі 4000,00 грн. шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_2 , яку позичальник також вказав в відповідному розділі ІТС при заповненні заявки. Це підтверджується документом від надавача платіжних послуг Таким чином відповідачем було отримано кредит в загальному розмірі 9000, 00 грн. двома переказами.

Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, не здійснивши передбачені договором платежі вчасно, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

24.01.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа фінанс» було укладено договір факторингу № 01.02-02/25, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває Права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.

Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до договору факторингу № 01.02-02/25 від 24.01.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 4726489 складає: 44220,00 грн. Оскільки Додаток 1 (Реєстр Боржників) до договору факторингу є досить об`ємним документом і містить дані щодо кількох тисяч позичальників, на підтвердження вищенаведеного надаємо копію власне договору факторингу, копію першої і останньої сторінки Додатку 1 до договору і копію Витягу з Додатку 1, який містить дані стосовно саме заборгованості ОСОБА_1 за договором № 4726489.

Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за договором № 4726489 від 11.06.2024року становить: заборгованість за сумою кредиту - 9000,00 грн.; заборгованість по відсотках - 30720, 00 грн.; пеня, штраф - 4500, 00 грн.; комісія - 0, 00 грн. Загальна заборгованість - 44220, 00 грн.

На підставі вищевикладеного просять суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 15.01.2026 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача Паладич А.О. в судове засідання не з`явилась, про місце, дату і час розгляду справи повідомлена належним чином. Разом з позовною заявою подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала повністю та просила задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про місце, дату і час розгляду справи повідомлений належним чином. Причин неявки в судове засідання не повідомив, відзиву на позовну заяву не подавав та клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв.

Враховуючи норми ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки вони належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін і ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено що, 11.06.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4726489 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов договору позичальнику надались кредитні кошти в розмірі 5000 гривень, строком кредитування 350 днів, періодичністю платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів, стандартною процентною ставкою - 1, 5 % за кожен день користування кредитом, графіком платежів, паспортом споживчого кредиту. Кредитні кошти надались в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на картковий рахунок позичальника № НОМЕР_3 . Договір укладався в письмовій електронній формі шляхом підписання його одноразовим електронним ідентифікатором /а.с. 10-19, 23-25, 78-87, 91-92а/.

11.06.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до договору № 4726489 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов договору позичальнику надались кредитні кошти в розмірі 4000 гривень, загальною сумою кредиту - 9000 гривень, строком кредитування 350 днів, періодичністю платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів, стандартною процентною ставкою - 1, 498 % за кожен день користування кредитом, графіком платежів, паспортом споживчого кредиту. Кредитні кошти надались в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на картковий рахунок позичальника № НОМЕР_3 . Договір укладався в письмовій електронній формі шляхом підписання його одноразовим електронним ідентифікатором /а.с. 20-22, 26-28, 88-90, 93-95/.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 24.10.2025 року ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «Лінеура Україна» за кредитним договором № 4726489 від 11.06.2024 року в розмірі 44220,00 гривень, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 9000 гривень, заборгованість по відсоткам - 30720 гривень, нараховані штрафи - 4500 гривень /а.с. 38-41, 105-108/.

Листом за вих. № 20250124-1730 від 24.01.2025 року ТОВ «Пейтек» повідомило ТОВ «Лінеура Україна», що відповідно до укладеного між підприємствами договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_4 від 03.01.2024 року, ТОВ «Пейтек» 11.06.2024 року успішно здійснило переказ коштів на рахунок № НОМЕР_2 в розмірі 5000 грн. за транзакцією № 47264891718100666 /а.с. 42, 109/.

Листом за вих. № 20250124-1732 від 24.01.2025 року ТОВ «Пейтек» повідомило ТОВ «Лінеура Україна», що відповідно до укладеного між підприємствами договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_4 від 03.01.2024 року, ТОВ «Пейтек» 11.06.2024 року успішно здійснило переказ коштів на рахунок № НОМЕР_2 в розмірі 4000 грн. за транзакцією № 47264891718120956 /а.с. 43, 110/.

24.01.2025 року між ТОВ «Лінеура України» та ТОВ «Свеа фінанс» уклали договір факторингу № 01.02-02/25, відповідно до умов договору первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.Згідно Витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-02/25 від 24.01.2025 року до ТОВ «Свеа фінанс» перейшло право грошової вимоги до боржників за договорами в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4726489 складає: 44220,00 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту - 9000,00 грн., заборгованість по відсотках - 30720,00 грн., пеня, штраф - 4500,00 грн., комісія - 0,00 грн. /а.с. 44-58, 111-126/.

Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 (який набрав чинності 30.09.2015), на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ( частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII).

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення відповідного договору.

При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад в частині кредитора.

Отже, відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

За змістом частини першої статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Звертаючись до суду із позовом, ТОВ «Свеа фінанс» просило стягнути із відповідача за кредитним договором зокрема і штрафні санкції у вигляді пені, штрафу в розмірі 4500 гривень, з огляду на вказане, суд повідомляє наступне. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

Водночас, особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина четверта статті 14 ЦК України).

15 березня 2022 року був прийнятий Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", що набрав чинності 17 березня 2022 року.

Цим Законом розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18 такого змісту: "18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд розглядав питання застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у подібних правовідносинах (постанова від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22 (провадження № 61-14740св23)) і зробив такі висновки:

"Законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

При ухваленні рішення у справі суд враховує також аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у подібних правовідносинах, що викладені у постановах від 07 серпня 2024 року у справі № 759/7103/23 (провадження № 61-5216св24), від 13 березня 2024 року у справі № 350/711/22 (провадження № 61-9733св23). У цих справах Верховний Суд вирішував питання щодо застосування положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до правовідносин, що виникли між фізичними особами про стягнення боргу за договором позики.

Суд зазначає, що оскільки ця норма стосується всіх фізичних осіб, які є позичальниками за кредитними (позиковими) договорами з банками або іншими кредитодавцями (позикодавцями).

Підсумовуючи викладене, суд наголошує, що з огляду на дію спеціальної норми Перехідних положень ЦК України, яка звільняє позичальників за договором позики від відповідальності за прострочення виконання грошових зобов`язань під час воєнного стану, позикодавець не може вимагати стягнення з позичальника додаткових коштів у виді неустойки (штрафи, пені), інфляційних втрат, та 3 % річних за період прострочення, що припав на період дії воєнного стану, тобто за період з 24 лютого 2022 року та протягом 30 днів після його закінчення.

Отже, кредитний договір був укладений 11.06.2024 року, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

У зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення штрафу задоволенню не підлягають, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

А тому на підставі вище викладеного суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа фінанс» за кредитним договором № 4726489 від 11.06.2024 року заборгованість за тілом кредиту в розмірі - 9000 грн., заборгованість за відсотками - 30720 грн., що в загальній сумі становить 39720 гривень.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що суд задовольнив позовні вимоги частково, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача розмірі 2175,80 гривень судових витрат зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог 39720*100/44220=89,82%; 2422,40 х 89, 82 %).

Керуючись ст.ст. 141, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, адреса: вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070, заборгованість за кредитним договором № 4726489 від 11.06.2024 року в розмірі 39720 (тридцять дев`ять тисяч сімсот двадцять) гривень 00 копійок та понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2175 (дві тисячі сто сімдесят п`ять) гривень 80 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя М.М. Лях