Рішення від 16 лютого 2026 р. у справі №389/1816/25 — Знам’янський міськрайонний суд Кіровоградської області

17.02.2026

ЄУН 389/1816/25

Провадження №2-а/389/45/25

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2026 року Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Берднікової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Берневек О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Знам`янка адміністративну справу, за правилами спрощеного позовного провадження, за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , 23 травня 2025 року звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 по справі про адміністративне правопорушення №176 від 05 травня 2025 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальтності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн 00 коп., а провадження у справі про адміністративне правоопрушення - закрити. Крім того просить стягнути з відповідача сплачений ним за подання до суду даного позову судовий збір в сумі 605 грн 60 коп. та понесені витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн 00 коп.

Вказана справа передана до провадження судді Берднікової Г.В. 25 грудня 2025 року відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судовоїх справи між суддями від 25 грудня 2025 року після направлення її з Кропивницького районного суду Кіровоградської області за підсудністю.

Вимоги позову обгрунтовані тим, що 05 травня 2025 року постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №176 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. У зазначеній постанові вказано, що 17 березня 2025 року, під час дії воєнного стану, в особливий період, першим відділом ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено засобами поштового зв`язку розпорядження №832 до ТОВ «Петрол Контракт» (м.Луцьк, вул.Назарія Яремчука, 1), де працює позивач про його виклик до зазначеного відділу. За твердженням відповідача, позивач був належним чином оповіщений та ознайомлений про необхідність явки, про що свідчить його підпис в наказі по підприємству №242-ОД від 27 березня 2025 року «Про оповіщення військовозобов`язаного про прибуття до ТЦК та СП». У зазначений в розпорядженні строк, а саме 04 квітня 2025 року позивач не з`явився, про поважні причини неявки не повідомив, чим, на думку відповідача, порушив: І) вимоги ч.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», II) абзац 3 ч.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», III) п.2 п.1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затверджених Постановою КМУ №1487 від 30 грудня 2022 року з останніми змінами відповідно до Постанови КМУ №1558 від 31 грудня 2024 року. Вказаними діями позивач, за твердженням відповідача, порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію під час дії воєнного стану в особливий період. Постанову позивач отримав поштовим листом 13 травня 2025 року.

Позивач з вищевказаною постановою не згоден, а тому звернувся до адвоката за наданням професійної правової допомоги. Стороною захисту встановлено, що на початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну та оголошення воєнного стану в лютому 2022 року позивач особисто звертався до ІНФОРМАЦІЯ_1 для можливості захисту Батьківщини. Поряд з тим, з огляду на вік позивача та відсутності на той час необхідності в призові кадрів до ЗСУ з військово-обліковою спеціальністю, яку має позивач, йому було відмовлено в призові по мобілізації на військову службу. В подальшому, на виконання вимог «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого Постановою КМУ від 16 травня 2024 року №560 позивач 03 червня 2024 року повторно звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 для постановки на облік та уточнення облікових даних. Був направлений на проходження військово-лікарської комісії, яку пройшов встановленим порядком про що свідчить довідка №14/1413 від 03 червня 2024 року. Також, 27 червня 2024 року позивач зареєструвався та оновив свої облікові дані в застосунку «Резерв+». Таким чином, на момент оповіщення через підприємство, на якому працює позивач він мав дійсну довідку про проходження військово-лікарської комісії (термін дії у воєнний час складає один рік) та відомості щодо нього були наявні в системі «Оберіг». Через застосунок «Резерв+» позивач мав можливість уточнювати дані в електронному кабінеті також, але через відсутність підстав цього не робив.

Тим не менш, перебуваючи на робочому місці - автозаправній станції ТОВ «Петрол Контракт» в м.Знам`янка Кіровоградської області, 27 березня 2025 року позивач розписався в розпорядженні №832, де вказувалося про необхідність явки в ТЦК та СП з метою уточнення облікових даних та проходження медичного огляду. Більше ніяких документів на підприємстві йому не вручалося та іншої інформації не доводилося.

Зранку, 04 квітня 2025 року позивач особисто направлявся до ІНФОРМАЦІЯ_1 . По дорозі до вказаного підрозділу в м.Знам`янка Кіровоградської області він був зупинений групою оповіщення від ТЦК та СП, де в ході перевірки у нього документів був повідомлений представником групи оповіщення про те, що для уточнення даних та проходження ВЛК він повинен мати при собі повістку, оскільки не буде прийнятий посадовими особами ТЦК та СП за встановленим порядком. Оскільки порушень правил військового обліку представниками ТЦК та СП у діях позивача виявлено не було, повістку йому не виписували, він був відпущений групою оповіщення та повернувся додому з огляду на отриману інформацію.

Через незначний проміжок часу позивач в додатку «Резерв+» побачив, що має порушення правил військового обліку тоді, він повторно двічі звертався до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Через чергу та відсутність посадових осіб на місці, представники ТЦК та СП лиш 23 квітня 2025 року прийняли позивача, заповнили бланки невідомих йому документів та відпустили без повідомлення будь-якої інформації. Вручення будь-яких документів та копій не здійснювалося.

В подальшому, 13 травня 2025 року позивач поштою отримав постанову від 05травня 2025 року №176 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпаП зі вказаним штрафом 17000 грн.

Поряд з тим, згідно з Приміткою до ст.210 КУпАП вказано, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Отже, ІНФОРМАЦІЯ_2 безпідставно через ТОВ «Петрол Контракт» здійснив оповіщення та виклик позивача для уточнення даних та проведення медичного огляду без належних правових підстав, а також виніс постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, не вивчивши всіх обставин справи.

Крім того, повістки позивачу під розпис на підприємстві не вручалося та не надсилалося, як того передбачає: п.п. а.3 п. 47 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого Постановою КМУ №1487 від 30 грудня 2022 року (зі змінами), де вказано, що у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів (додаток 13) щодо оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов`язані: вручити призовникам, військовозобов`язаним та резервістам повістки про явку за викликом до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу (за наявністю); п.п.3 п.13 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затверджений Постановою КМУ від 16 травня 2024 року №560, відповідно до якого, керівники підприємств, установ, організацій з отриманням розпорядження відповідного голови (начальника) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) або відповідного керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів мобілізації чи виклик резервістів та військовозобов`язаних районного (міського) територіального центру комплектування: організовують через відповідальних осіб здійснення оповіщення у робочий час працівників підприємства (установи, організації) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис. Таким чином відповідачем порушено вимоги законодавства, а саме «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого Постановою КМУ від 16 травня 2024 року №560. Виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.

Також, ІНФОРМАЦІЯ_3 визначено в постанові порушення п.2 п.1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затверджених Постановою КМУ №1487 від 30 грудня 2022 року з останніми змінами відповідно до Постанови КМУ №1558 від 31 грудня 2024 року, хоча такого підпункту немає, що вказує на формальний підхід та розгляд справи про вчинення адміністративного правопорушення уповноваженою посадовою особою ТЦК та СП стосовно відповідача й подальше незаконне притягнення його до відповідальності шляхом винесення постанови.

До того ж, оскільки дія довідки №14/1413 від 03 червня 2024 року про військово-лікарську комісію мала б закінчитися 02 червня 2025 року, позивач вже 20 травня 2025 року через застосунок «Резерв+» згенерував електронне направлення на проходження та підтвердження висновку ВЛК. Однак отримав відповідь про те, що його запит відхилено. Аргументовано тим, що за віком він не військовозобов`язаний, тому ВЛК проходити не потрібно (скан-копія додається), що також вказує на безпідставність та незаконність виклику позивача до територіального центру комплектування, необ`єктивного, формального підходу до розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Окрім того, у позовній заяві вказано, що Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворені відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затвердженого Положенням Кабінету Міністрів України 23 лютого 2022 року №154. При цьому, жодного Закону України про утворення Територіальних центрів комплектування не існує, що свідчить про те, що даний орган виконавчої влади не створений у відповідності до Закону, є незаконним, а тому, винесена ним постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є також незаконною.

Представником відповідача ОСОБА_3 на позовну заяву 08 серпня 2025 року подано відзив, в якому вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_2 категорично не погоджується з заявленими позовними вимогами, адміністративний позов не визнає в повному обсязі, виходячи з наступного. Відповідно до протоколу від 23 квітня 2025 року №176 ОСОБА_1 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 працівниками поліції. ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Під час звірки облікових даних виявилося що ОСОБА_1 знаходиться в розшуку з 05 квітня 2025 року. ОСОБА_1 17 березня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_5 направлено засобами поштового зв`язку, розпорядження за №832 до ТОВ “ПЕТРОЛ КОНТРАКТ” АДРЕСА_1 , про виклик його до зазначеного відділу про необхідність явки, про що свідчить особистий підпис на Наказі №242 - ОД від 27 березня 2025 року “Про оповіщення військовозобов`язаного про прибуття до ТЦК та СП” по зазначеному підпиємству. У зазначений у розпорядженні строк, а саме 04 квітня 2025 року громадянин ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 не з`явився, про поважні причини неявки не повідомляв, чим порушив вимоги ч.3 ст.22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21 жовтня 1993 року №3543 -XII з останіми змінами згідно з ЗУ №4170-IX від 19 грудня 2024, абзац 3 ч.10 ст.1 ЗУ“Про військовий обов`язок і військову службу” від 25 березня 1992 року №2232-XII з останіми змінами відповідно до ЗУ №4197-XI від 09 січня 2025 року, підпункту 2 пункту1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою №1487 від 30 грудня 2022 року з останіми змінами відповідно до Постанови КМУ №1558 від 31 грудня 2024 року. Чим порушив абзац 1.ч.1.ст.22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Також у військовозобов`язаного ОСОБА_1 були відсутні відомості про оновлення військово - лікарської комісії та відомості про попереднє проходження військово-лікарської комісії. Чим він порушив ст.14. п.1. Законі України “Про військовий обов`язок і військову службу».

Позивачу було доведено про те що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 годині 00 хвилин 05 травня 2025 року в приміщені ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою: АДРЕСА_2 , про що свідчить особистий розпис в протоколі ОСОБА_1 другий примірник позивач отримав власноруч після закінчення складання протоколу про що засвідчує особистий розпис в примірнику ІНФОРМАЦІЯ_8 на другому аркуші. На розгляд справи ОСОБА_1 не з`явився в зазначений термін, а саме 05 травня 2025 року на 10:00 до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Справу розглянуто за його відсутності та другий примірник постанови був відправлений уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_8 засобами поштового відправлення АТ”УКРПОШТА” рекомендованим листом на його адресу, про що свідчить фіксальний чек з АТ”Укрпошта”.

27 серпня 2025 року представником позивача подано до суду заяву, в якій він поосив не брати до уваги відзив на позов зважаючи на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження повноважень особи, яка підписала відзив діяти у порядку представникцітва, або само представництва. Надати правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, у тому числі підтвердити чи спростувати наявність (відсутність) у позивача довідки ВЛК станмо на момент винесення постанови та достовірність відомостей, зазначених щодо вказаного факту у відзиві. Задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

13 жовтня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву за підписом представника ОСОБА_4 , в якому вказано, що ОСОБА_1 до досягнення 60 років перебуває у статусі військовозобов`язаного (за винятком наявності підстав виключення з військового обліку), а тому відповідно до законодавства зобов`язаний дотримуватися правил військового обліку, в тому числі і з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з Порядком №1487 оповіщення військовозобов`язаних може здійснюватися через підприємства, де вони працюють. Законодавство в таких випадках передбачає обов`язкове надіслання саме розпорядження, на підставі якого керівник підприємства видає наказ про оповіщення та доводить його зміст до відома та під особистий підпис військовозобов`язаного. Повістка може надсилатися на підприємство територіальним центром комплектування та соціальної підтримки за наявності, про що безпосередньо зазначається в абз. 3 п.47 Порядку №1487. У зв`язку з цим ОСОБА_1 є таким, що належним чином був оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_9 на 09:00 год 04 квітня 2025 року за розпорядженням ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 17 березня 2025 року №832, про що свідчить відмітка та особистий підпис позивача на наказі директора ТОВ «ПЕТРОЛ КОНТРАКТ» від 27 квітня 2025 року №242-ОД. Твердження позивача щодо інформації, наданої представниками групи оповіщення, жодними доказами не підтверджено, і цей факт (в разі якщо дана подія мала місце) ніяким чином не впливає та не позбавляє позивача від обов`язку щодо виконання військового обов`язку як військовозобов`язаного. В разі відсутності або неактуальності персональних даних ТЦК та СП мають право викликати військовозобов`язаних для уточнення своїх військово-облікових даних. Таким чином виклик позивача до ІНФОРМАЦІЯ_6 є законним.

Також у відзиві вказано, що твердження позивача та його представника щодо незаконності створення та функціонування територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки підривають основи національної безпеки та сприяють зриву проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні в період воєнного стану. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки – це орган військового управління, який створений та функціонує згідно чинного законодавства.

Окрім того у відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу з огляду на матеріали справи є такими, що не відповідають критеріям співмірності зазначеним у п.1, 3 ч.5 ст.134 КАС України. Просив суд у разі задоволення позову зокрема і часткового, використовуючи правовий механізм встановлений у ст.134 КАС зменшити заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу.

Позивач у судове засідання не з`явився, подав заяву, в якій просить розглядати справу за його відсутності та задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, у відзивах на позовну заяву міститься клопотання про розгляд спраив за відсутності представників відповідача.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

За змістом ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.235 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст.210-1 КУпАП, віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, від імені яких розглядати справи мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Судом встановлено, що 05 травня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_5 винесено постанову №176 про накладення адміністративного стягненняпо справі про адміністратвне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, відповідно до якої на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн 00 коп. за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку військовозобов?язаних у ІНФОРМАЦІЯ_5 . Під час дії воєнного стану, в особливий період, 17 березня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_5 направлено засобами поштового зв?язку розпорядження за №832 до ТОВ «ПЕТРОЛ КОНТРАКТ» АДРЕСА_1 , про виклик ОСОБА_1 до зазначеного відділу і останній був належним чином оповіщений та ознайомлений про необхідність явки, про що свідчить його підпис на Наказі №242-ОД від 27 березня 2025 року «Про оповіщення військовозобов?язаного про прибуття до ТЦК та СП» по зазначеному підприємству. У зазначений у розпорядженні строк, а саме 04 квітня 2025 року ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 не з?явився, про поважні причини неявки не повідомляв, чим порушив вимоги частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XІI з останніми змінами відповідно до Закону України №4170-IХ від 19 грудня 2024 року, абзацу 3 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІЇ з останніми змінами відповідно до Закону України №4197-1X від 09 січня 2025 року, підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ №1487 від 30 грудня 2022 року з останніми змінами відповідно до Постанови КМУ №1558 від 31 грудня 2024 року. Зазначеними вище діями ОСОБА_1 порушив законодавство України про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію під час дії воєннного стану в особливий період , передбачені перелічиними вище законодавчими актами, тобто вчинив правоопрушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Як свідчать матеріали справи №176 про адміністратвине правопрушення вчинене ОСОБА_1 , оскаржувана постанова винесена на підставі досліджених доказів, а саме: складеного 23 квітня 2025 року тво начальника відділення обліку мобілізаційної роботи і відділення ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_6 протоколу №176 стосовно ОСОБА_1 , в якому вказано, що ОСОБА_1 перебуває на обліку військовозобов?язаних в ІНФОРМАЦІЯ_5 . Під час дії воєнного стану в особливий період, 17 березня 2025 року отримав повістку (розпорядження) про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 . У зазначений у повістці (розпорядженні) строк, а саме 04 квітня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_6 не з?явився, про поважні причини не повідомляв, чим порушив вимоги частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (зі змінами), абзацу 3 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» (зі змінами), підпункт 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів, затверджених

Постановою КМУ №1487 від 30 грудня 2022 року (зі змінами). Зазначеними вище діями ОСОБА_7 порушив законодавство України про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Також в протоколі зазначено, що ОСОБА_7 роз`яснено зміст ст.63 Конституції України, права та обов`язки передбачені ст.268 КУпАП, повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10:00 год 05 травня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_8 із зазначенням адреси місцязнаходження вказаної установи. З протоколом ОСОБА_7 ознайомився під підпис 23 квітня 2025 року та надав пояснення, в яких вказав, що відповідальною особою за ведення військового обліку його було оповіщено про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_10 для уточнення даних. Також у протоколі вказано, що факт вчинення правопорушення підтверджують свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . До протоколу додається копія паспорта порушника; розпорядження тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 17 березня 2025 року вих.№832 адресоване ТОВ «Петрол Контракт» про необхідність на виконання Конституції України, Законів України «Про оборону України», «Про військовий обов`язок і військову службу», « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з метою уточнення облікових даних та проходження медичного огляду здійснити оповіщення призовників військовозобов`язаних та резервістів, які перебувають на військовому обліку в ТОВ «Петрол Контракт» про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 та забезпечити їх прибуття 04 квітня 2025 року о 09:00 год за адресою АДРЕСА_3 , зокрема ОСОБА_1 ; листа директора ТОВ «Петрол Контракт» від 31 березня 2025 року вих.№929-УП адресованого начальнику першого відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому вказано, що на виконання розпорядження відділу від 17 березня 2025 року №832 видано накази №242-ОЛ від 27 березня 2025 року, №243ОД від 27 березня 2025 року, №247-ОД від 28 березня 2025 року, №250-ОД від 28 березня 2025 року «Про оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, про прибуття ло територіального центру комплексування та соціальної підтримки та ознайомлено працівників під підпис; військового квитка ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 ; військово-облікового документу сформованого 27 червня 2024 року з мобільного застосунку Резерв+, вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку, військовозобов`язаний, відстрочка до -, бронювання - , постанова ВЛК - , Дата ВЛК - . Дані уточнені 27 червня 2024 року, військово-обліковий документ дійсний до - 27 червня 2025 року.

Інші докази у справі про адміністративне правопорушення відсутні, відеофіксація факту вчинення правопрушення не здійснювалася.

ОСОБА_1 під час розгляду стосовно нього справи про адміністративне правопорушення, пердбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, був відсутній. Копію постанови від 05 травня 2025 року про накладення на нього адміністративного стягненняза вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, отримав 16 травня 2025 року, про що свідчать супровідний лист та фіскальний чек «Укрпошта».

Не погоджуючись зі вказаною постановою №176 про накладення адміністративного стягненняпо справі про адміністратвне правопорушення від 05 травня 2025 року ОСОБА_1 оскаржив її до суду з підстав зазначених у позовній заяві.

На обгрунтування своєї позиції до позовної заяви додав : наказ ТОВ «Петрол Контакт» м.Луцьк від 27 березня 2025 року № 242-ОД Про оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, згідно з яким на виконання розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_6 від 178 беерзня 2025 року №832 директором ТОВ наказано довести до ваійськовозобов`язаного ОСОБА_10 розпорядження районного територіального центру комплексування та соціальної підтримки про його прибуття 04 квітня 2025 року о 09 год до ІНФОРМАЦІЯ_11 за адресою: АДРЕСА_3 , з метою уточнення оюлікових данних та проходження медичного огляду. Письмово проінформувати ІНФОРМАЦІЯ_11 про результат оповіщення військовозобов`язаного. Зі вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомлений під підпис 27 березня 2025 року; довідку №14/1413 військово-лікарської комісії, з якої вбачається, що прапорщику ОСОБА_1 , проведено медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 03 червня 2024 року. Придатний до військової служби; скріншот із застосунку Резерв+, з якого вбачається, що ОСОБА_1 уточнено вчасно дані, зазначено його персональні дані (рік народження, РНОКПП, адреса місця проживання, номер телефону), категорія обліку - військовозобов`язаний. Дата уточнення даних – 27 червня 2024 року; скірншот із застосунку «Резерв +», з якого вбачається, що на запит на направлення на ВЛК надано відповідь про його відхилення: «За віком ви не військовозобов`язані, тому вам не потрібно проходити ВЛК.»

Частиною 3 ст.210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно зі статею 1 Закону України № 389-VІІІ від 12 травня 2015 року «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, що затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався, і діє по теперішній час.

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Виходячи із вищевикладеного вбачається, що починаючи з 24 лютого 2022 року і до теперішнього часу в Україні діє режим воєнного стану, який є особливим періодом.

Згідно абз.6 ч.10 ст.1 ЗаконуУкраїни «Провійськовий обов`язок і військову службу» громадяни України зобов`язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 інкримінується порушення вимог:

частини 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовчку та мобілізацію» №3543-ХІІ від 21 жовтня 1993 року зі змінами та доповненнями, де вказано, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк;

Абз.3 ч.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25 березня 1991 року зі змінами та доповненнями, відповідно до якого громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

Підпункт 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ №1487 від 30 грудня 2022 року зі змінами та доповненнями, яким передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Водночас, процедура оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560.

Пунктом 28 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМ України від 16 травня 2024 року № 560 (у редакції, яка є чинною і діяла на день виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.

Пунктом 31 Порядку передбачено, що повістки мають право вручати: представники підприємств, установ, організацій.

Повістки для оповіщення представниками підприємств, установ, організацій доставляються керівнику підприємства (установи, організації) разом із розпорядженням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів оповіщення резервістів та військовозобов`язаних (п.46 Порядку).

У п.47 Порядку зазначено, що якщо особа підлягає оповіщенню відповідно до розпорядження голови (начальника) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) або відповідного керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів мобілізації чи виклик резервістів та військовозобов`язаних районного (міського) територіального центру комплектування, їй вручається повістка.

У разі відмови резервіста або військовозобов`язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки.

Згідно з п.41 Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.

Статтею 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено обов`язки підприємств, установ і організацій, серед яких є обов`язок забезпечувати своєчасне оповіщення і прибуття працівників, які залучаються до виконання обов`язку щодо мобілізації у порядку, визначеному частинами третьою-п`ятою статті 22 цього Закону, на збірні пункти шляхом вжиття відповідних інформаційних та організаційно-технічних заходів із подальшою компенсацією витрат за здійснення такого процесу з Державного бюджету України, яка здійснюється не пізніше ніж через місяць після подання відповідного звернення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог пункту 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військово зобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів (додаток 13) щодо оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов`язані: видати наказ (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, довести його до відома таких осіб під особистий підпис, а у разі виконання такими особами дистанційної, надомної роботи, у період їх тимчасової непрацездатності, перебування у відпустці або у відрядженні - рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у визначені строки, та надіслати копію відповідних наказів (розпоряджень) та підтвердну інформацію або документи про здійснення оповіщення у триденним строк до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів; вручити призовникам, військовозобов`язаним та резервістам повістки про явку за викликом до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу (за наявністю); письмово повідомити з наданням витягів з наказів (розпоряджень) відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів про осіб з числа призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або у відрядженні; забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов`язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу.

Згідно з п.13 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, керівники підприємств, установ, організацій з отриманням розпорядження відповідного голови (начальника) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) або відповідного керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів мобілізації чи виклик резервістів та військовозобов`язаних районного (міського) територіального центру комплектування: видають наказ керівника підприємства (установи, організації) про проведення оповіщення резервістів та військовозобов`язаних, у якому зазначаються підстава та мета видання, перелік осіб, які підлягають оповіщенню, дата, час та місце їх прибуття, способи доставки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який надіслав розпорядження, відповідальні особи за здійснення оповіщення, порядок здійснення контролю за оповіщенням та прибуттям військовозобов`язаних, інші питання; організовують через відповідальних осіб здійснення оповіщення у робочий час працівників підприємства (установи, організації) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис; здійснюють на підприємстві (в установі, організації) інформаційне забезпечення призову резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації; повідомляють письмово у триденний строк районному (міському) територіальному центру комплектування та соціальної підтримки про результати оповіщення та виконання резервістами та військовозобов`язаними вимог законодавства; забезпечують прибуття резервістів та військовозобов`язаних шляхом їх перевезення від підприємства (установи, організації) до пунктів збору районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або військових частин чи звільнення їх від виконання обов`язків з урахуванням часу, необхідного для прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та у разі потреби часу на зворотній шлях; невідкладно інформують відповідний районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про працівників, які відмовилися від отримання повісток, та працівників, які написали заяви про звільнення.

Отже, про виклик до ТЦК та СП громадяни можуть бути оповіщені за місцем роботи представниками підприємства (установи, організації) на якому вони працюють шляхом вручення їм повістки. Повістки для оповіщення представниками підприємств, установ, організацій доставляються їхнім керівникам разом із розпорядженням керівника ТЦК та СП про проведення заходів оповіщення резервістів та військовозобов`язаних. Роботодавець у свою чергу повинен видати наказ про оповіщення працівника про його виклик до ТЦК та СП, довести до його відома під особистий підпис у визначені ТЦК та СП строки та вручити працівнику виписану на його ім`я повістку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Згідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

За приписами ст.77 КАС України, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно ст.251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.

Для висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови відповідача необхідно встановити факт та обставини вручення позивачу 27 квітня 2025 року повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 на 04 квітня 2025 року, в якій у свою чергу, повинна бути зазначена мета виклику до ТЦК та СП.

Проте, належних доказів про те, що позивачу вручалась повістка про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_6 на 04 квітня 2025 року відповідачем суду не надано. Розписка про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки у матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні. А наявний у справі наказ ТОВ «Петрол Контракт» від 27 березня 2025 року №242-ОД «Про оповіщення призовників , військовозобов`язаних та резервістів про прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки» не свідчать про вручення останньому повістки. Зрештою, як з протоколу про адміністративне правопорушення так і постанови про накладення адміністративного стягнення вбачається, що повістка позивачу не вручалась.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що відповідачем не доведено належними доказами сповіщення позивача ОСОБА_1 про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_6 04 квітня 2025 року, а саме вручення йому повістки.

Разом з тим, суд відзначає, що за умови належного сповіщення позивача, яким є вручення повістки про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_8 , його неявка з підстав самостійного оновлення даних, не мала б правового значення для визнання неявки поважною, про що йдеться у позовній заяві.

Згідно зі ст.62 Конституції України всі сумніви тлумачаться на користь особи, яка притягається до відповідальності.

Відповідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 не могло бути розпочато, а розпочате підлягало закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідач діяв не на підставі закону, оскаржувана постанова незаконна і має бути скасована, а провадження закрите.

При цьому, суд зазначає, що доводи представника позивача, що відзиви ІНФОРМАЦІЯ_1 подані особою, яка не має процесуальних повноважень з огляду на положення ст.59 КАС України, позиції Верховного Суду висловлені у постановах від 08 вересня 2021у справі №486/259/21, від 30 червня 2021 року у справі №380/830/21, є хибними. Відзиви на позовну заяву підписанні та направленні до підсистеми «Електронний суд» представника відповідача на підставі довіреностей в порядку передоручення, сформованих учасником справи в підсистемі «Електронний Суд». Стаття 266 КАС України на яку посилається представник позивача регулює особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, бездіяльності Кабінету Міністрів України.

Твердження представника позивача про незаконність утворення ТЦК та СП є надуманими, грунтуються на неправильному тлумаченні законодавства.

Решта доводів сторін є такими, що не заслуговують уваги, оскільки вони не спростовують основного висновку суду.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, параграф 29).

Згідно з ч.1, 3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, які не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем під час звернення до суду сплачено судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп, що підтверджується відповдною платіжною інструкцією.

З урахуванням зазначених процесуальних норм сплачений позивачем судовий збір у вказаній сумі підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача рішенням якого порушені права останнього.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, а саме правничої допомоги, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Судом встановлено, що з метою отримання професійної правничої допомоги позивачем було укладено договір про надання правничої допомоги від 21 травня 2025 року між ним та адвокатом Майданюком С.І. Також між останніми 21 травня 2025 року підписнао додаток до договору про надання правничої допомоги де визначено розмір винагороди (гонорару) у сумі 5000 грн та порядок її сплати. Згідно з актом приймання-передачі правової допомоги до договору про надання правничної допомоги від 21 травня 2025 року ОСОБА_1 була надана така правова допомога: ознайомлення з поданими ним матеріалами і документами, дослідження законодавства, яке регламентує спірні правовідносини вартістю 500 грн (тривалість часу – 1 год х 500 грн); підготовка позовної заяви вартістю 4500 грн (тривалість часу 4,5 год х 1000 грн одна година).

Сплата позивачем гонорару у розмірі 5000 грн 00 коп. за отримані послуги підтверджується квитанцією від 21 травня 2025 року.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлене клопотання про зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

В постанові від 12 травня 2020 у справі №904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Вказана позиція висловлена і Верховним Судом в постановах від 01 червня 2022 року по cправі № 910/1929/19, від 18 травня 2022 року по cправі № 911/1825/20, від 23 лютого 2022 року по cправі № 914/653/21, від 15 червня 2021 року по справі № 912/1025/20.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26 червня 2019 у справі №200/14113/18-а, від 31 травня 2020 року у справі №726/549/19, від 21 травня 2020 року у справі №240/3888/19.

Враховуючи незначну складність та типовість справи, обсяг та характер наданих послуг і виконаних робіт, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, за наявними у справі матеріалами, те, що суть правничої допомоги полягала в складанні позовної заяви для чого адвокат і ознайомлювався з наданими клієнтом матеріалами/документами та досліджував законодавство, суд вважає, що понесені позивачем витрати в даній справі є неспівмірними із складністю справи, наданим обсягом послуг, затраченим часом на надання таких послуг, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Таким чином, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню до 3000 грн 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.2,5,6,9,20,72,77,90,132-134,242,244-246,257-263,286 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №176 від 05 травня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП у виді штрафу в сумі 17000 грн 00 коп, - скасувати, а провадження по цій справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3605 (три тисячі шістсот п`ять) грн 60 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_4 .

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_5 .

Суддя Г.В. Берднікова