Рішення від 19 лютого 2026 р. у справі №214/3948/21 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/3948/21

2/214/493/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 лютого 2026 року м Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чернової Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Нестеренко К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу № 214/3948/21 за позовною заявою Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ «Криворізька теплоцентраль» звернувся до суду 24 травня 2021 року з позовом до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який в ході розгляду справи уточнив та в редакції позовних вимог від 05 грудня 2025 року з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і просить суд стягнути з них заборгованість, що виникла по АДРЕСА_1 за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії, за період 01.11.2025 до 01.05.2021 в сумі по 23 843,90 грн., а також інфляційні втрати в сумі 3 839,63 грн., 3% річних в сумі 1700,11 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачами зобов`язань по сплаті за надані житлово-комунальні послуги. В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що ним надаються послуги з постачання теплової енергії відповідачам за адресою житлового приміщення: АДРЕСА_1 , однак відповідачі у повному обсязі оплату за отримані послуги не здійснювали, у результаті чого виникла заборгованість, яку позивач на підставі Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги постачання з теплової енергії від 21.08.2019 № 830 просить стягнути на свою користь.

Ухвалою суду від 06 вересня 2021 року відмовлено у відкритті провадження в частині вимог до ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 06 вересня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в частині вимог до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Заочним рішення суду від 24 листопада 2021 року позов задоволено повністю.

Ухвалою суду від 07 листопада 2025 року за заявою відповідача ОСОБА_1 скасовано заочне рішення суду від 24.11.2021, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача ОСОБА_5 звернулась до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності, на вимогах наполягає.

Представник відповідача ОСОБА_6 звернулась до суду з клопотанням про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника, у задоволенні позову просить відмовити.

У відзиві на позов відповідачем ОСОБА_1 зазначено про незгоду із заявленими вимогами з огляду на фактичне проживання його до 2017 року разом із сім`єю у с. Олександрівка Широківського району на території Гречаноподівської сільської громади, з 12 листопада 2017 року він мешкає по АДРЕСА_2 . При цьому заяву про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_3 та матері ОСОБА_4 він не подавав, зобов`язання за наявним договором не успадкував, а отже реальна сума вимог до нього має становити 7 345,91 грн. Тому просить у задоволенні вимог відмовити, а провадження у справі закрити.

У відповіді на відзив представником позивача зазначено про підтвердження факту реєстрації відповідача ОСОБА_1 за адресою виникнення боргу, а отже і обов`язок з оплати за комунальні послуги, надані постачальником та виробником теплової енергії для потреб опалення за адресою: АДРЕСА_1 .При цьому договір найму за іншою адресою не звільняє особу від обов`язку сплати наданих житлово-комунальних послуг за місцем її реєстрації. Тому наполягає на задоволенні вимог.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ураховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, дійшов до такого висновку.

Як встановлено судом та підтверджується письмовими доказами, за відомостями Відділу реєстрації місця проживання громадян виконкому Саксаганської районної у місті ради від 28.05.2021 (а.с.17), відповідач ОСОБА_1 з 27 серпня 2013 року по теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що ним не спростовано в судовому засіданні, а отже ОСОБА_1 є споживачем послуг з постачання теплової енергії, що надаються АТ «Криворізька теплоцентраль» за вказаною адресою.

Договір про надання послуг з централізованого опалення та обслуговування внутрішньо будинкових мереж централізованого опалення між АТ «Криворізька теплоцентраль» та відповідачем не укладався, але житлово-комунальні послуги відповідачу надавались, тобто між сторонами наявні фактичні договірні відносини. Відтак, відсутність укладеного договору про надання послуг з централізованого опалення не виключає обов`язок відповідача оплачувати житлово-комунальні послуги, а у випадку ухилення від виконання такого обов`язку – нести відповідальність в порядку, встановленому законом. Відповідна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, провадження № 61-11107св18, від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, провадження № 61-26204св18, від 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17 (провадження № 61-63св18), Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 14-280цс18, тощо).

Правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг з постачання теплової енергії, врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі – Закон № 2189-VIII), Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 р. № 2633-IV (далі – Закон № 2633-IV) та Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (далі – Правила).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону № 2189-VIII, до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги – послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Індивідуальний споживач – фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII).

Пунктом 5 частини другої статті 7 Закону № 2189-VIII встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (частина третя статті 9 Закону № 2189-VIII).

Відповідно до частини шостої статті 19 Закону № 2633-IV, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктами 31, 32 Правил установлено, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а для багатоквартирних будинків, обладнаних системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії. Плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.

Згідно пунктів 35-37 Правил, розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.

Акціонерним товариством «Криворізька теплоцентраль» відповідно до тарифів постачається теплова енергія до житла відповідачів, однак ними зобов`язання по оплаті за надані послуги здійснюється неналежним чином.

Так, згідно з наданим до суду розрахунком, сума боргу по оплаті за постачання теплової енергії до квартири АДРЕСА_3 за період з 01.11.2025 до 01.05.2021 становить у сумі 23 843,90 грн. (а.с. 4).

Правильність нарахування суми боргу підтверджується детальним розрахунком заборгованості, наданим в якості доказів позивачем, яким підтверджено розмір боргу та факт не внесення у повному обсязі за вказаний період оплати за теплову енергію, який не спростований відповідачами, контрозрахунку не надано.

Крім того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 ЦК України).

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Правовідносини, які склалися між сторонами щодо надання та отримання житлово-комунальних послуг, є грошовими зобов`язаннями, у яких, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК), - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Беручи до уваги зазначене, правовідносини і зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання (постанови Верховного Суду України від 14 листопада 2011 р. у справі № 6-40цс11, від 20 червня 2012 р. у справі № 6-68цс12, від 30 жовтня 2013 р. у справі № 6-59цс13; постанова Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі № 369/88/17, провадження № 61-4924св18).

Оскільки неправомірними діями відповідача позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов`язанням, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини другої статті 625 ЦК України та погоджується з наданим позивачем розрахунком інфляційних втрат і 3% річних.

Контррозрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідачами не надано.

Стосовно доводів відповідача ОСОБА_1 , викладені у відзиві на позов щодо фактичного проживання його за іншими адресами у період виникнення боргу то частиною третьою статті дев`ятої Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII визначено, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

До того ж відповідно п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний інформувати виконавців комунальних послуг про зміну власника житла та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача.

Отже, відповідно до зазначених норм, проживаючі та/або зареєстровані у квартирі споживачі комунальних послуг зобов`язані вносити плату за їх використання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 з 27.08.2013 значиться зареєстрованим за адресою виникнення боргу, що ним не заперечується, а тому він має нести відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг, зокрема, з оплати послуг постачання теплової енергії. За таких обставин не можуть бути підставою для відмови у задоволенні вимог до ОСОБА_1 доводи про звільнення його від обов`язку сплати комунальних послуг за адресою реєстрації, бо він не є споживачем житлово-комунальних послуг за даною адресою, а нести відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг повинні особи, які проживають в житлі та є споживачами комунальних послуг, оскільки особи, які є зареєстрованими в житлі, несуть відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Не можуть бути підставою для відмови у задоволенні вимоги доводи стосовно відсутності факту спадкування ним заборгованості після смерті брата та матері з таких підстав.

Згідно із статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав i обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права i обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Перелік зобов`язань, які не входять до складу спадщини, визначений статтею 1219 ЦК України, до них не належать зобов`язання спадкодавця з повернення кредиту.

Виникнення у спадкоємців у разі прийняття спадщини обов`язку сплатити заборгованість боржника узгоджується зі змістом статті 1218 ЦК України, яка визначає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Часткове прийняття спадщини, а саме відмова від прийняття її боргової частини – не допускається, обов`язковою умовою вступу в спадщину є беззастережне прийняття спадкоємцями як прав, так і обов`язків, які залишилися після смерті спадкодавця.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 був зареєстрований за місцем відкриття спадщини, а отже на підставі ст.. 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки доказів наявності поданої нотаріусу заяви про відмову від спадщини ним не подано.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини 1-3 статті 12 ЦПК України).

Оскільки належним чином повідомлені про дату слухання справи відповідачі відзиву на позов та доказів на його підтвердження, суду не надали, враховуючи, що суд розглядає справи у межах заявлених особою вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, оскільки збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду та кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (статті 12,13 ЦПК України), суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог.

У задоволенні вимог до ОСОБА_2 суд вважає необхідним відмовити з урахуванням відсутність відомостей про наявність зареєстрованого місяця проживання відповідача ОСОБА_2 за вказаною адресою, що підтверджується письмовими доказами у справі, а саме відомостями Відділу реєстрації місця проживання громадян виконкому Саксаганської районної у місті ради (а.с. 16) та доказів належності йому на праві власності житлового приміщення за адресою виникнення боргу, а отже і доказів права вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 боргу за послугу з постачання теплової енергії по АДРЕСА_1 .

Згідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Тому підлягаю відшкодуванню судові витрати по сплаті судового збору позивача.

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 247, 258-259, 263-265, 273, 274, 277 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії– частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість, що виникла за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.11.2025 до 01.05.2021 в сумі по 23 843 гривні 90 коп., а також інфляційні втрати в сумі 3 839 гривень 63 коп., 3% річних в сумі 1 700 гривень 11 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 2 270 гривень 00 коп.

У задоволенні іншої частини вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. . Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відомості про сторін:

Позивач Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», код ЄДРПОУ 00130850, м. Кривий Ріг, вул. Електрична 1.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП суду невідомий, місце проживання (згідно тексту позову) за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.В. Чернова