Вирок від 19 лютого 2026 р. у справі №185/1495/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 185/1495/26

Провадження № 1-кп/185/1091/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у період воєнного стану в залі в м.Павлограді Дніпропетровської області кримінальне провадження, що внесене до ЄРДР за №12025041480000001 від 04 січня 2025 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Димитрова Донецької області, громадянки України, з вищою освітою, заміжньої, непрацюючої, раніше не судимої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , -

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.200, ч.1 ст.362, ч.4 ст.190 КК України, -

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 (дистанційно),

обвинуваченої ОСОБА_3 , -

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачена ОСОБА_3 , відповідно до наказу відділу культури Мирноградської міської ради (ЄРДПОУ 22039304) (далі – відділу культури) № 31-О від 24.05.2024 була прийнята на посаду бухгалтера І категорії централізованої бухгалтерії відділу культури.

Згідно з Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 336 від 29.12.2004, бухгалтер, у тому числі, забезпечує повне та достовірне відображення інформації, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, на рахунках бухгалтерського обліку, за погодженням з власником (керівником) підприємства та керівником підрозділу бухгалтерського обліку, подає в банківські установи документи для перерахування коштів згідно з визначеними податками і платежами, а також для розрахунків з іншими кредиторами відповідно до договірних зобов`язань.

Крім того, згідно з п.3 посадової інструкції бухгалтера обвинувачена ОСОБА_3 готує, перевіряє та подає в органи державного казначейства документи для перерахування коштів на здійснення видатків.

Обвинувачена ОСОБА_3 , працюючи бухгалтером І категорії централізованої бухгалтерії відділу культури Мирноградської міської ради, реалізовуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, виконуючи свої службові обов`язки за адресою свого проживання в житловому будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , - у денний час доби, в період часу з серпня по жовтень 2024 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного заволодіння бюджетними грошовими коштами, які належать відділу культури, порушуючи встановлений діючим законодавством України порядок функціонування банківської системи України, як складової частини кредитно-фінансової системи держави, достовірно розуміючи, що фактично нарахована їй заробітна плата згідно із штатним розписом, табелями обліку робочого часу та відомостями зарахування заробітної плати за період часу з серпня по жовтень 2024 року становить 34602 гривні 2 копійки, шляхом обману, маючи доступ до автоматизованої системи дистанційного банківського обслуговування АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 00032129) (далі – Система), додаток для доступу до якої був встановлений на робочому комп`ютері - ноутбуці KINGSTON SA400S37240G USB Device 223.57 GB Full Image.E01 - Partition 3 22039304_3259601962 та в якому відкрито рахунок відділу культури, використовуючи надані їй керівництвом відділу культури ідентифікаційні дані доступу (логін та пароль) до Системи, без законних підстав, без відома та згоди керівника, самовільно, здійснила підробку документа на переказ, а саме: створила електронний документ на переказ заробітної плати відносно себе, в який внесла завідомо неправдиві відомості в графу «Сума», внаслідок чого було змінено інформацію у вказаній автоматизованій системі шляхом внесення до неї недостовірних відомостей, тобто несанкціоновано змінено інформацію, яка оброблюється в автоматизованій системі дистанційного банківського обслуговування АТ «Ощадбанк».

Після цього обвинувачена ОСОБА_3 підтвердила перерахування коштів у сумі 106899 гривень 62 копійки на свою власну банківську карту, шляхом засвідчення проведення платежу електронним цифровим підписом начальника відділу культури, який був переданий їй добровільно у користування, в результаті чого було здійснено перерахування бюджетних грошових коштів (виплат) на її особистий картковий зарплатний рахунок – НОМЕР_1 , який відкрито в АТ «Ощадбанк» у період з серпня по жовтень 2024 року в розмірі 106899 гривень 62 копійки.

Таким чином обвинувачена ОСОБА_3 за період з серпня по жовтень 2024 року безпідставно заволоділа чужим майном, а саме бюджетними грошовими коштами відділу культури в сумі 72297 гривень 60 копійок, якими в подальшому розпорядилась на власний розсуд, чим заподіяла відділу культури майнової шкоди на вказану суму.

Дії обвинуваченої ОСОБА_3 кваліфіковані:

- за ч.1 ст.200 КК України, як підробка документів на переказ;

- за ч.1 ст.362 КК України, як несанкціонована зміна інформації, яка оброблюється в автоматизованих системах, вчинена особою, яка має право доступу до неї;

- ч.4 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.

20.02.2026 року між прокурором Шахтарської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 та обвинуваченою у цьому провадженні ОСОБА_3 в присутності захисника – адвоката ОСОБА_5 , була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст.ст. 468-470, 472, 473 КПК України, яка була надана в підготовче судове засідання.

Згідно даної угоди обвинувачена ОСОБА_3 визнала свою винуватість в повному обсязі у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.200, ч.1 ст.362, ч.4 ст.190 КК України.

Сторони погодилися на призначення обвинуваченій покарання: за ч.1 ст.200 КК України у виді штрафу у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 грн., за ч.1 ст.362 КК України у виді штрафу у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн., за ч.4 ст.190 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим сторони домовились призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі, - та на підставі ст.75 КК України звільнити обвинувачену від призначеного покарання з випробуванням, поклавши на неї обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 повністю визнала свою вину у скоєнні кримінальних правопорушень, що їй інкриміновані, у вчиненому щиро розкаялася. Їй цілком зрозумілі її права, передбачені ч.4 ст.474 КПК України, а також те, що внаслідок укладення та затвердження угоди про визнання винуватості вона буде обмежена в праві оскарження вироку згідно із положеннями ст.ст.394, 424 КПК України. Вона повністю розуміє характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винною, а також вид покарання, яке буде застосовано до неї в разі затвердження угоди судом. Угоду щодо визнання винуватості з прокурором вона уклала добровільно, без насильства, примусу чи погроз та без впливу будь-яких обставин, необумовлених в угоді. Просила суд затвердити укладену між нею та прокурором угоду про визнання винуватості. Цивільний позов визнала в повному обсязі.

Прокурор просив затвердити укладену з обвинуваченою угоду про визнання винуватості та ухвалити обвинувальний вирок щодо ОСОБА_3 з призначенням їй покарання узгодженого сторонами в угоді.

Захисник також наполягав на затвердженні укладеної між прокурором та обвинуваченою угоди про визнання винуватості, оскільки укладений акт відповідає діючому кримінальному та кримінально-процесуальному законодавству.

Представник потерпілого ОСОБА_6 надала письмову заяву, в якій підтвердила свою згоду, викладену раніше прокурору в письмовій формі, щодо можливості затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченою, з запропонованим видом та розміром покарання погоджується, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Частина 4 статті 469 КПК України передбачає, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена, зокрема, у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

В підготовчому судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, два з яких, передбачені ч.1 ст.200 та ч.1 ст.362 КК України, віднесені до категорії нетяжких злочинів, третє за ч.4 ст.190 КК України - до категорії тяжких злочинів.

Представник потерпілого ОСОБА_6 надала письмову згоду прокурору на укладення угоди, яка досліджена в підготовчому судовому засіданні.

При цьому судом з`ясовано, що усі сторони кримінального провадження, зокрема і обвинувачена ОСОБА_3 розуміють, що відповідно до ст.473 КПК України наслідком укладання та затвердження зазначеної угоди для прокурора, обвинуваченої є обмеження права на оскарження вироку згідно з положеннями ст.ст.394 та 424 КПК України, а для обвинуваченої - також її відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 пункту 1 частини 4 ст.474 КПК України.

Також судом з`ясовано, що обвинувачена ОСОБА_3 розуміє, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст.476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку, та що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення її до кримінальної відповідальності за ст.389-1 КК України.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.

Виходячи із викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості від 20.02.2026 року, яка укладена між прокурором Шахтарської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 та обвинуваченою у цьому провадженні ОСОБА_3 в присутності захисника – адвоката ОСОБА_5 , і призначення обвинуваченій ОСОБА_3 узгодженого сторонами покарання: за ч.1 ст.200 КК України у виді штрафу у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 грн., за ч.1 ст.362 КК України у виді штрафу у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн., за ч.4 ст.190 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначення остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та на підставі ст.75 КК України звільнити обвинувачену від призначеного покарання з випробуванням, поклавши на неї обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

Як вбачається із ухвали слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2025 року, запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_3 був обраний у вигляді особистого зобов`язання, строк дії якого триває до 25.02.2026 року. До набрання вироком законної сили застосований запобіжний захід стосовно обвинуваченої не підлягає змінам.

Під час проведення досудового розслідування проводились судові експертизи, на проведення яких згідно довідок було витрачено загалом 52975 гривень. Зазначені витрати у відповідності вимог ст.122 КПК України відносяться до процесуальних витрат.

Оскільки судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_3 винувата у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень за описаних у вироку обставин, то суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченої на користь держави вартість проведених експертизи у розмірі 52975 гривень.

Представником потерпілого в інтересах держави, в особі Відділу культури Мирноградської міської ради в межах кримінального провадження заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди за фактом здійснення розкрадання бюджетних коштів шляхом надмірного нарахування заробітної плати обвинуваченою у розмірі 72297.60 гривень.

Обвинувачена ОСОБА_3 визнала позов в повному обсязі.

У відповідності вимог ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до вимог ст.1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна особі або майну громадянина, підлягає відшкодуванню особою, що заподіяла шкоду в повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

Оскільки судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_3 винувата у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень за описаних у вироку обставин, в результаті її злочинних дій державі, в собі Відділу Мирноградської міської ради заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 72297.60 гривень, що підтверджується матеріалами провадження, а також, враховуючи наявність правових підстав, передбачених ст.1166 ЦК України для покладання відповідальності за завдану шкоду саме на обвинувачену, суд дійшов висновку, що такі цивільні позовні вимоги ґрунтуються на законі, доведені документально і підлягають задоволенню саме у розмірі 72297.60 гривень у відповідності ст.127-129 КПК України, шляхом стягнення з обвинуваченої.

Керуючись ст.ст. 373, 374, 475, 615 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 20 лютого 2026 року між прокурором Шахтарської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 , та обвинуваченою у цьому провадженні, ОСОБА_3 , в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні, що внесене в ЄРДР за №12025041480000001 від 04 січня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.200, ч.1 ст.362, ч.4 ст.190 КК України.

Визнати ОСОБА_3 винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.200, ч.1 ст.362, ч.4 ст.190 КК України, та призначити узгоджене сторонами покарання:

- за ч.1 ст.200 КК України у виді штрафу у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 грн.;

- за ч.1 ст.362 КК України у виді штрафу у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн.;

- за ч.4 ст.190 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_3 остаточне узгоджене покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки, поклавши на неї обов`язки, передбачені п.1, 2 ч.1 ст. 76 КК України: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у виді особистого зобов`язання до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Іспитовий строк відраховувати з моменту проголошення вироку, тобто з 20.02.2026 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави вартість проведених експертиз у розмірі 52975 гривень.

Речові докази: ноутбук «ASUS», поміщений до спец.пакету №PSP4117168 та переданий на збереження до ВП №2 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, - після набрання вироком законної сили повернути власнику, відділу культури Мирноградської міської ради.

Цивільний позов Відділу культури Мирноградської міської ради до ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь відділу культури Мирноградської міської ради матеріальну шкоду, завдану внаслідок злочинних дій, у розмірі 72297.60 гривень.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності, встановленої законом.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти діб з дня його проголошення з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України, а саме:

- обвинуваченою, її захисником, законним представником - виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без її згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.4, ч.6, ч.7 ст.474 КПК України, у тому числі нероз`яснення їй наслідків укладення угоди;

- прокурором - виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно ч.4 ст.469 КПК України угода не може бути укладена.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя ОСОБА_1