Вирок від 19 лютого 2026 р. у справі №227/1303/22 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 227/1303/22

(1-кп/199/296/26)

В И Р О К

іменем України

20 лютого 2026 року м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі:

Головуючий – суддя ОСОБА_1

За участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12022052230000222, за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Добропілля, Донецької обл., громадянина України, з середньою освітою, одруженого, працюючого прохідником ДБР-1 на шахті «Червоноградська-2», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 в порушення вимог «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12 жовтня 1992 року та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної та холодної зброї, пристроїв вітчизняного виготовлення для відстрілу набоїв з гумовими, або аналогічними якостями, метальними снарядами несмертельної дії, та указаних набоїв, а також боєприпасів до зброї або вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС №662 від 21 серпня 1998 року, вчинив кримінальне правопорушення пов`язане з незаконним зберіганням та придбанням вогнепальної зброї за наступних обставин:

Наприкінці березня місяця 2022 року, більш точні дата та час не встановлені, ОСОБА_4 проходячи повз лісосмуги, розташованої біля с. Бокове, Покровського району, Донецької області, на узбіччі дороги виявив будівельну рукавичку, в якій побачив предмет зовні схожий на вибуховий пристрій - гранату РГД, яку переніс до місця свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_3 , тим самим незаконно придбав, переніс та почав зберігати вибуховий пристрій, без передбаченого законом дозволу.

11 серпня 2022 року, близько 14:30 год., ОСОБА_4 вирішив знайдений ним раніше вибуховий пристрій, який він зберігав за вищевказаною адресою, перенести до іншого місця зберігання, а саме за адресою: АДРЕСА_4 ., та утримуючи вказаний вибуховий пристрій при собі здійснював піший рух по вул. Калініна села Бокове, Покровського району, Донецької області, де його біля будинку №21 в той же день, близько о 15:00 год. ОСОБА_4 було зупинено працівниками СКП ВП №1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області за підозрою в зберіганні вибухових пристроїв. Після цього, в той де день та перебуваючи на тому ж місці, в період часу з 16:10 год. до 16:54 год., ОСОБА_4 в присутності двох понятих надав для огляду будівельну рукавичку в якій перебував предмет зовні схожий на гранату РГД-5, яка є конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини, а саме спорядженим корпусом ручної, осколкової, наступальної гранати РГД-5, промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових речовин та предмет зовні схожий на запал до гранати, який є уніфікованим запалом ручних гранат модернізований типу УЗРГМ-2, промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових пристроїв, які ОСОБА_4 за вищевказаних обставин незаконно придбав, зберігав та носив без передбаченого законом дозволу.

ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив в повному обсязі свою винуватість у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, та показав, що 11 серпня 2022 року перебував вдома за місцем мешкання та близько 09 години ранку в літній кухні збирався класти піч. Почув, як хтось намагається зайти в хвіртку, вийшов та побачив двох поліцейських. Ті питали, чи є діти, пропонували евакуацію в м. Кропивницький. Він відповів, що працює на шахті, сенсу виїжджати не бачить. Тоді йому сказали, щоб взяв паспорт та проїхав з ними. Він взяв документ та поїхав. В поліції у нього забрали телефон та паспорт. Він просидів години 3-4, потім його повезли додому. Він постукав у ворота, дружина впустила і поліцейські одразу почали всюди лазити. На питання та обурення з боку членів сім`ї поліцейські не реагували, нічого не пояснювали. Потім один з поліцейських сказав іти за ним, вивів за паркан, метрів за 100 в якихось кущах дістав рукавичку, подивився, повів назад, де його посадили в автомобіль, вивезли до міста та сказали, що він або співпрацює з поліцією, або на нього повісять теракт. Дали підписати папірець, відповідно до якого він нібито в березні на проїзній частині знайшов рукавичку, в якій знаходилася граната, приніс її додому та зберігав до серпня, потім нібито злякався, що вдома маленька дитина, взяв в кишеню та хотів перенести до квартири, яка в 3-х кілометрах від будинку. Привезли його в якісь кущі по вул. Калініна, зателефонували, щоб привезли понятих. Приїхав синій «Шевроле», привіз двох понятих, які перебували з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Хвилин через 30 приїхав слідчий з оператором та водієм, потім чекали вибухотехніків біля 40 хвилин. Коли всі зібралися, при понятих йому в ліву кишеню засунули рукавичку з гранатою так, щоб виглядали пальці, ніби вони побачили та зупинили його. Потім відвезли його в поліцію, покричали на нього, сказали, приїжджати завтра та з`являтися кожного дня. Наступного дня на вимогу привіз характеристику з роботи та свідоцтво про народження сина. Після цього півтора місяці нічого не чув. Тоді зателефонували, питали, куди пропав, дали номер слідчого. Він повідомив, що приїде наступного дня після роботи. Коли приїхав, слідча завела його в кабінет на третьому поверсі та повідомила, що його справа вирішилася, йому загрожує від 5 до 7 років, повела до прокурора. На прохання дати адвоката йому відмовили, у прокурора його постійно просили вийти з кабінету, потім знову кликали. Після цього прокурор дав дві доби знайти адвоката. Кілька разів йому телефонували та погрожували, що посадять. Покази на досудовому слідстві давав під тиском и погрозами. Звідкіля взялася граната, він не знає, знайшли її далеко за межами його двору. Слідчий експеримент не проводили та не пропонували. Коли працівники поліції показали гранату, він бачив її вперше, ніякого відношення до неї не має, звідки вона, йому не відомо. Навіщо працівникам поліції все це робити він не знає.

Попри заперечення своєї вини в інкримінованому кримінальному правопорушенні, винуватість ОСОБА_4 повністю доведена сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

До матеріалів кримінального провадження долучена власноручно написана 11 серпня 2022 року ОСОБА_4 заява, за якою останній добровільно видає працівникам поліції корпус гранати РГД5 та запал до неї, котрі він знайшов в березні 2022 року.

За протоколом огляду місця події, 11 серпня 2022 року заступником начальника СВ в присутності понятих ОСОБА_7 і ОСОБА_8 біля будинку № 21 по вул. Калініна с. Бокове, Покровського району, ОСОБА_4 пояснив, що був зупинений працівниками поліції, яким повідомив, що має при собі вибуховий пристрій, а саме гранату. При цьому пояснив, що видає її добровільно, після чого в присутності вибухотехніка з лівої кишені витягнув рукавичку, в якій було виявлено один корпус гранати РГД-5 та один запал УЗРГМ-2. Як повідомив ОСОБА_4 , він в березні 2022 року проходив біля водойми в м. Білозерське, та виявив рукавичку, в якій знаходився запал та корпус гранати. Він їх взяв для подальшої передачі правоохоронним органам, та переніс за місцем свого мешкання, де й зберігав. 11 серпня 2022 року забрав вказані предмети з собою, поклавши до кишені шортів, та попрямував до квартири в м Білозерське, та по шляху свого пересування був зупинений працівниками поліції. За результатами огляду корпус гранати і запал було опечатано і вилучено.

Перебіг огляду місця події фіксувався на відеозапис. При дослідженні відеозапису в судовому засіданні встановлено, що зафіксовані на відеозаписі перебіг та результати слідчої дії відповідають тим, які відображені у відповідному протоколі.

Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_7 показала, що обвинуваченого особисто не знає. Вона була запрошена в якості понятої у м. Білозерське, коли чоловік добровільно видав з кишені гранату. Впізнає у вказаному чоловіку обвинуваченого. Їх привезли на місце на синьому автомобілі, марку не знає. Коли під`їхали, слідчий вже був на місці. Обвинувачений повідомив, що знайшов гранату та ніс до себе. Чи були працівники поліції в формі, точно не пам`ятає. Граната була просто в кишені, без нічого. Проводилася відеофіксація, права роз`яснювали, протокол вголос зачитували. Скільки працівників поліції було на місці, пригадати не може. З якої кишені обвинувачений діставав гранату, також не пам`ятає. Другим понятим був знайомий, ім`я якого вона на цей час не пам`ятає. Останній вже помер. Ніяких скарг, заперечень чи зауважень обвинувачений не висловлював.

Відповідно до висновку судової вибухо-технічної експертизи № 19/104-22/24312-ВТХ від 31 серпня 2022 року, наданий на дослідження предмети є:

- конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини, а саме спорядженим корпусом ручної осколкової, наступальної гранати РГД-5, промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових речовин;

- уніфікованим запалом ручних гранат модернізованого типу УЗРГМ-2, промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових пристроїв.

Надані на дослідження предмети придатні для здійснення вибуху.

Надаючи оцінку допустимості доказів, суд виходить з того, що стороною захисту оспорюється допустимість результатів огляду місця події з посиланням на те, що корпус гранати і запал до неї фактично були підкинуті ОСОБА_4 і останній внаслідок погроз з боку працівників поліції на місці події оговорив себе.

За клопотанням сторони захисту у якості свідків були допитані особа, з якою обвинувачений перебуває у фактичних шлюбних відносинах – ОСОБА_9 , і матір останньої - ОСОБА_10 .

ОСОБА_9 показала суду, що 11 серпня 2022 року близько 09 години ранку вся родина була вдома. Її чоловік ОСОБА_4 в літній кухні робив пічку, а потім забіг та попросив паспорт. Сказав, що приїхала поліція, хочуть побалакати. Поліцейські посадили чоловіка в автомобіль та поїхали. Десь після обіду приїхали назад з чоловіком, вона відкрила хвіртку і ті почали лазити по подвір`ю. На питання, що шукають, не відповідали. Потім пішли за територію огороду та принесли якусь рукавичку. Її мати попросила показати, що там, але ті мовчки забрали рукавичку, обвинуваченого й поїхали. Відпустили останнього вже ввечері. Чоловік потім розповідав, що його розпитували про щось, але він не зрозумів, навіщо забрали та що хотіли. Розпитували про заборонені предмети, зброю, наркотики, а він казав, що нічого немає. Рукавичка була сірого кольору, мабуть робоча. Знайшли на тому місці, де раніше був смітник. Чоловік сказав, що в рукавичці була граната, але граната не його, знайшли за межами їх ділянки. Чоловік також розповів, що цю рукавичку йому засунули в кишеню та сказали, що він нібито переносив її до квартири, але квартира далеко, пішки він туди не ходить, бо в сім`ї є автомобілі. Походження гранати їй не відоме, як і те, чому працівники поліції пішли за межі їх ділянки. Чи давав чоловік згоду на огляд ділянки, точно не знає, припускає, що давав. Чоловік казав, що йому погрожували, казали, що відвезуть на площу, підірвуть мера та «повісять» на нього. До цього у чоловіка проблем з поліцією не було, чому саме на нього намагалися це «повісити», не знає. Вимагали, щоб він сказав, що граната його він її знайшов. Десь за два тижні до них приїжджали та питали, чому не евакуюються, вони давали пояснення.

Свідок ОСОБА_10 показала, що 11 серпня 2022 року вона прийшла з роботи, а дочка сказала, що зятя забрала поліція, чому, їй не відомо. На той момент обвинувачений з родиною тимчасово проживали у неї. Слухавку той не брав. Вони стали збиратися до поліції м. Білозерське, але близько 13 години його привезли поліцейські. Вони впустили останніх у двір, а ті розійшлися по подвір`ю та будівлям. На питання, що саме ті роблять і чи є у них на це якийсь дозвіл, не відповідали. Один пішов за межі ділянки через огород, повернувся з рукавичкою. На питання, що там, відповів, що їй це не треба. Забрали обвинуваченого та поїхали. Ніхто не представлявся, на питання не відповідали. Зять не розказував, що у нього є граната. Казав, що це не його, йому погрожували. Ввечері зятя привезли близько 18 години. Вона спитала зятя, що там було, а той сказав, що граната. Спочатку подумала, що дитяча, але той повідомив, що справжня. Обвинуваченого характеризує як досить слабохарактерну людину, ОСОБА_11 зятя били, він міг би зізнатися в злочині. Чи били зятя, вона не знає, побоїв не бачила. До цього проблем із законом зять не мав. Їй не відомо, щоб обвинувачений збирався в той день в Білозерське. В той день зять робив плиту в літній кухні. Якби збирався, то поїхав би автомобілем, пішки в їх сім`ї ніхто не ходить, є два автомобілі. На її думку, все це було сфабриковано, щоб вимагати гроші.

Надаючи оцінку показам свідків захисту та обвинуваченого щодо обставин спілкування останнього з поліцейськими, суд враховує, що останні є особами очевидно заінтересованими в результатах розгляду справи. Покази останніх фактично зводяться до того, що співробітники поліції вранці забрали ОСОБА_4 з дому, утримували якийсь час в будівлі відділку поліції, потім привезли додому, намагалися дома знайти якісь заборонені речі, не відшукавши таких за місцем поживання ОСОБА_4 , продовжили пошуки за межами домоволодіння, де знайшли рукавичку з гранатою. Версія сторони захисту щодо подальшого перебігу подій ґрунтується на показах лише обвинуваченого. Зокрема, останній стверджує, що рукавичку з гранатою працівники поліції підкинули йому в кишеню та шляхом погроз фальсифікації доказів вчинення ним більш тяжкого злочину змусили його оговорити себе та визнати, що граната належить йому.

Суд зауважує, що версія сторони захисту щодо обставин фальсифікації доказів вчинення ОСОБА_4 злочину: пошуки заборонених речей спочатку з місцем проживання ОСОБА_4 , розширення пошуків за межі домоволодіння та відшукання гранати за межами домоволодіння, є вкрай нелогічною, оскільки за версією сторони захисту працівник поліції одразу мали мету фальсифікаії доказів, однак не підкинули гранату за місцем проживання обвинуваченого, зробили вигляд, що знайшли її за межами домоволодіння, вивезли ОСОБА_4 з цією гранатою в інше місце і вже там в присутності понятих (як однозначно стверджує ОСОБА_4 ) підкинули рукавичку з гранатою в кишеню обвинуваченого.

При цьому допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_7 не підтвердила підкидання гранати в кишеню ОСОБА_4 в її присутності.

Судом детально досліджено відеозапис огляду місця події, під час якого ОСОБА_4 вільно, послідовно та деталізовано розповідав, де саме знайшов гранату і що далі з нею робив. При цьому артикуляція ОСОБА_4 узгоджувалася з невербальною комунікацією – останній під час надання пояснень щодо того, де саме він знайшов не лише словами описував те місце, але й руками показував напрямок.

Сам зміст таких пояснень ОСОБА_4 не є цілком викривальним, оскільки останній не визнавав свою винуватість, а пояснював, що забрав гранату в місці виявлення для того, щоб здати в поліцію.

При цьому, на відеозаписі зафіксована рукавичка, в якій знаходилися корпус гранти і запал, які є зовні новою та не має забруднень, що не узгоджується з версією сторони захисту, за якою рукавичку знайшли на колишньому смітнику.

Твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_4 не міг переносити пішки гранату в місто Білозерське за більш ніж 2 кілометри, оскільки у нього два автомобілі і він туди поїхав би, має хибне підґрунтя, оскільки перенесення пішки заборонених до вільного обігу предметів в умовах воєнного стану є більш безпечним порівняно з перевезенням автомобілем, оскільки особа в такому випадку по пересіченій місцевості мала змогу оминути блок пости та патрулі. Твердження ОСОБА_4 щодо обмови себе внаслідок погроз з боку працівників поліції жодним доказом не підтверджене і не узгоджується з його поведінкою під час огляду місця події, яка була зафіксована на відеозапис.

Сукупність наведених обставин спростовує покази свідків захисту щодо обставин, які передували огляду місця полії, а також ОСОБА_4 щодо підкидання йому гранати в кишеню працівниками поліції.

Огляд місця події проведений уповноваженою особою, з дотриманням вимог ст. 223, 237 КПК України, протокол огляду відповідає вимогам 104-107 КПК України і фактичні дані, зафіксовані органом досудового розслідування під час такого огляду визнаються судом допустимим доказом.

Допустимість інших доказів сторонами не оспорюється і всі докази, покладені судом в обґрунтування винуватості ОСОБА_4 , визнаються судом допустимими, оскільки отримані уповноваженими особами, з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб та зафіксовані у належній процесуальній формі і судом не встановлено суттєвих процедурних недоліків, які б «зруйнували» чи звузили права обвинуваченого, або ж обмежили його в можливостях їх ефективного використання.

Вищенаведені докази в їх сукупності та взаємозв`язку поза всяким розумним сумнівом достатньо доводять винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі обвинувачення, яке було підтримане прокурором, і суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 1 ст. 263 КК України, оскільки останній, діючи умисно, вчинив носіння, зберігання та придбання вибухового пристрою без передбаченого законом дозволу.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень. При цьому під час вибору заходу примусу суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного й обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. З огляду на принципи справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке є умисним, тяжким, закінченим злочином, обставини вчинення кримінального правопорушення, характер та ступінь тяжкості спричинених наслідків, період часу, який пройшов з часу придбання обвинуваченим заборонених до вільного обігу речей і до їх вилучення співробітниками поліції, їх характеристика, відомості про особу обвинуваченого.

Останній до кримінальної відповідальності притягується вперше, офіційно працевлаштований та має постійне джерело доходу, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, утримує неповнолітню дитину, на обліках і лікарів нарколога і психіатра не перебуває.

На обставини, що як пом`якшують, так і обтяжують покарання обвинуваченому, сторони не посилаються і такі обставини у межах висунутого обвинувачення судом не встановлені.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що покаранням, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, є покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції відповідної статті Особливої частини КК України, оскільки підстави для призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, судом не встановлені.

З огляду на зазначене, враховуючі вищевказані обставини вчинення кримінального правопорушення, притягнення до кримінальної відповідальності вперше, позитивну характеристику особи обвинуваченого, відсутність обставин, що обтяжують його покарання, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, суд вважає, що наявні підстави для висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України і саме таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення, досягнення інших цілей покарання, буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 раніше в межах цього провадження не обирався і клопотання про його застосування до набрання вироком законної сили не заявлялося.

На підставі ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Керуючись ст.ст. 7-29, 94, 368, 374 КПК України,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нове кримінальне правопорушення та виконає покладені на нього згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 7131 (сім тисяч сто тридцять одна) гривня 24 (двадцять чотири) копійки.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду за їх зверненням.

Головуючий:

20.02.2026