Рішення від 19 лютого 2026 р. у справі №939/3978/25 — Бородянський районний суд Київської області

Справа № 939/3978/25

РІШЕННЯ

Іменем України

20 лютого 2026 рокуБородянський районний суд

Бородянський районний суд Київської області в складі головуючого – судді Стасенка Г.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що від шлюбу з відповідачем вона має двох синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є дитиною з інвалідністю. Оскільки вона є його законним представником і постійно зайнята доглядом за ним, то не має можливості влаштуватися на роботу та отримувати дохід. Єдиний дохід, який вона отримує, це державна соціальна допомога для дитини з інвалідністю у розмірі 3250 грн 70 коп. щомісячно, якої не вистачає для гідного забезпечення дитини та покриття щомісячних витрат на дитину з інвалідністю. Діти проживають разом з нею і знаходяться на її повному утриманні. Відповідач більше чотирьох місяців не забезпечує дітей матеріально, угоди про добровільну сплату аліментів на утримання дітей з ним не досягнуто, тому вона вимушена звернутися до суду з цим позовом. Відповідач працевлаштований та отримує постійний дохід. Для повноцінного забезпечення виховання та утримання спільних дітей вона вважає за необхідне встановити суму коштів по сплаті аліментів на кожну дитину по 5000 грн щомісячно до досягнення ними повноліття.

За приписами ст. 88 СК України, якщо один із подружжя, в тому числі працездатний проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання, за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу. За таких обставин право матері на отримання аліментів від батька дитини виникає у разі, якщо вона проживає з дитиною з інвалідністю; дитина не може обходитися без постійного стороннього догляду; матір опікується нею; другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу. Отже, обов`язок батьків утримувати дитину з інвалідністю виникає за обов`язкової сукупності вказаних юридичних фактів. Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає. Право того з подружжя з ким проживає дитина з інвалідністю на утримання, пов`язане з виникненням досить складних життєвих обставин, в яких мати з об`єктивних причин значно більшою мірою виконує обов`язки по догляду і розвитку дитини, зазнає більших фізичних та психологічних навантажень і у зв`язку з цим потребує додаткової підтримки. А тому відповідач зобов`язаний брати участь у забезпеченні матеріального благополуччя позивачки, з якою проживає їх спільна дитина з інвалідністю. З урахуванням наведених норм права, співмірна щомісячна сума на її утримання є 3000 грн, починаючи з дня звернення з позовом до суду і протягом усього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею.

З урахуванням вказаних обставин просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 5000 грн на кожну дитину щомісячно, з дня пред`явлення позову і до досягнення дітьми повноліття, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, а також стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на її утримання, як матері дитини, з якою проживає дитина з інвалідністю, у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн щомісячно протягом усього часу проживання з дитиною з інвалідністю – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та опікування ним. Також просила стягнути з відповідача на її користь на відшкодування витрат на правничу допомогу 10000 гривень.

23 грудня 2025 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Сторонам роз`яснено право подати до суду заяви по суті справи та встановлені строки для їх подання.

30 грудня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача – адвокат Карасьова Л.А. зазначила, що позовні вимоги щодо стягнення аліментів на дітей у розмірах, вказаних у позовній заяві, завищені та необґрунтовані, а вимоги про стягнення аліментів на користь позивачки, яка проживає з дитиною з інвалідністю, необґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню. Позивачкою не надано жодного доказу, що діти перебувають на її повному утриманні, оскільки з доданого до справи витягу з реєстру територіальної громади про зареєстроване місце проживання дітей сторін та самої позивачки, адреса зареєстрованого місця проживання сина ОСОБА_5 не співпадає із зареєстрованим місцем проживання позивачки; місце його проживання зареєстроване за місцем проживання батька ОСОБА_2 . Також не підтверджений жодними належними доказами в розумінні вимог ст. 76-79 ЦПК України наданий позивачкою орієнтовний розрахунок витрат на кожну дитину. Відповідно до п. 2-3 ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує зокрема, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у нього інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина. Позивачка нічого не зазначає про те, що відповідач перебуває у шлюбі з ОСОБА_6 та має спільну малолітню дитину – сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . До того ж з 27 червня 2024 року по 14 квітня 2027 року дружина відповідача перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Отже у відповідача окрім дітей від першого шлюбу перебувають на утриманні малолітня дитина від нинішнього шлюбу та непрацездатна дружина. Відповідач ОСОБА_2 працює на посаді директора ТОВ "АРТ-ВЕД" та за період з червня по листопад 2025 року отримав на руки 38858 грн 95 коп., тобто його середньомісячна заробітна плата становить приблизно 6500 гривень. Тому, враховуючи його сімейний та матеріальний стан, відповідач не зможе сплачувати аліменти у розмірі, заявленому у позові. Вихованням дітей та їх забезпеченням сторони займаються разом. Відповідач ніколи не усувався від допомоги дітям, ніс витрати за необхідності і на лікування, і на купівлю одягу, гаджетів для дітей. Кошти надсилав на картку і надавав готівкою, що не заперечується позивачкою, яка у позові зазначає, що лише чотири місяці тому відповідач припинив допомагати матеріально. Матеріальну допомогу відповідач припинив надавати на сина ОСОБА_5 , 2019 року народження, оскільки позивачка залишила його за місцем проживання відповідача, повідомивши, що виходить на роботу і за сином нікому доглядати. Тому син ОСОБА_8 проживав у батька і лише коли у позивачки була можливість вона забирала його до себе. Відповідач приймає безпосередню участь у розвитку та здоров`ї сина ОСОБА_5 , бо возив його на медичні обстеження для встановлення йому інвалідності і для отримання матір`ю пенсії на дитину; займається пошуком центрів реабілітації, які займаються розвитком дітей з інвалідністю, та звертається туди за допомогою.

Відповідно до ст. 7 ЗУ "Про державний бюджет України" на 2025 рік, з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить 3196 гривень, а з 1 січня 2026 року відповідно до цього ж закону прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років – 3512 гривень. Відповідач згоден і надалі приймати участь у вихованні своїх дітей і підтримувати їх фінансово.

Враховуючи вказані обставини, відповідач вважає, що розумний і справедливий розмір аліментів, який стягуватиметься з нього на користь позивачки на кожну дитину має складати по 2000 грн, що є більшим розміром від мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину.

Щодо стягнення аліментів на утримання позивачки, яка проживає з дитиною з інвалідністю, представник відповідача зазначила, що позивачкою не надано жодного доказу про те, що син ОСОБА_8 , який є дитиною з інвалідністю, проживає разом з нею. Крім цього докази, що відповідач спроможний матеріально надавати допомогу на утримання матері, що є основною умовою стягнення з нього аліментів, як з подружжя, в матеріалах справи відсутні, а довідка товариства про дохід відповідача від 18 грудня 2025 року за №18 свідчить про зовсім протилежне.

Доказів понесення позивачкою витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн до позовної заяви не додано. З попереднього орієнтовного розрахунку суми судових витрат, зазначеної у позовній заяві, не вбачається обсягу виконаної представником позивачки роботи та складності у її виконанні. Тому, виходячи з незначної складності справи, призначенням її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, з точки зору розумності та справедливості сума витрат на правничу допомогу є занадто завищеною та недоведеною.

З урахуванням вказаних обставин просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання синів ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 2000 грн на кожного, щомісячно, з дня пред`явлення позову і до досягнення дітьми повноліття, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину. В задоволенні інших позовних вимог просила відмовити.

08 січня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивачки – адвокат Матьошко Н.В. зазначила, що на підтвердження позовних вимог позивачкою надано акт встановлення фактичного місця проживання від 30 грудня 2025 року, відповідно до якого ОСОБА_10 , 2019 року народження, дійсно, проживає без реєстрації зі своєю матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Також до позовної заяви додано квитанції про витрати з дитячого магазину за 6 місяців. При цьому відповідачем не надано доказів, які б свідчили про утримання ним синів, а саме виписок із банківських карток щодо переведення коштів, квитанцій про купівлю одягу, ліків тощо. На прохання позивачки відповідач, дійсно, возив сина ОСОБА_5 до реабілітаційного центру в селищі, але, враховуючи, що дитина зі складними вадами здоров`я, позивачці рекомендували звернутись в реабілітаційний центр в м. Макарові, що територіально віддалено знаходиться від Бородянки. Оскільки у позивачки немає автомобіля, то вона звернулась до відповідача з проханням звозити дитину на заняття. Твердження відповідача про низький рівень його доходів викликають сумніви, оскільки він є директором юридичної особи, що свідчить про наявність управлінських та фінансових можливостей. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач є засновником ТОВ "Сила Поділля" зі статутним капіталом 100000 гривень; засновником ОК "СТ "Лісова галявина 1"; засновником ПВКП "ЮКОС-К". Наявність корпоративних прав у декількох суб`єктах господарювання свідчить про реальний фінансовий стан відповідача, який є значно вищим, ніж задекларований у довідці про доходи. Доводи відповідача, викладені у відзиві, є внутрішньо суперечливими та такими, що не відповідають ані фактичним обставинам справи, ані здоровому глузду. Заявляючи про щомісячний дохід у розмірі 6500 грн, відповідач водночас зазначає про готовність сплачувати 4000 грн аліментів на утримання двох дітей, а також посилається на перебування на його утриманні нинішньої дружини та ще однієї дитини. Таким чином, зі слів відповідача, на забезпечення власного існування та утримання ще двох членів сім`ї після сплати аліментів залишатиметься 2500 грн, що є очевидно неможливим та не реалістичним. Вказаної суми не вистачить навіть для задоволення життєвих потреб однієї особи, не кажучи про забезпечення сім`ї з кількох осіб. Відповідач намагається перекласти тягар в утримання дітей виключно на позивачку, зводячи фінансову участь батька до формального мінімуму та фактично позбавляючи дітей належного рівня матеріального забезпечення.

Таким чином, наведені у відзиві твердження не можуть бути визнані судом достовірними та такими, що заслуговують на довіру, оскільки вони спрямовані не на реальне виконання батьківського обов`язку, а на штучне зменшення обсягу аліментних зобов`язань.

12 січня 2026 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких представник відповідача – адвокат Карасьова Л.А. зазначила, що син ОСОБА_8 проживає з батьками за їх домовленістю, один тиждень у позивачки, а інший тиждень у відповідача (батька дитини), і поки дитина проживає у відповідача, то повністю знаходиться на його утриманні. У зв`язку з цим акт встановлення фактичного проживання від 30 грудня 2025 року містить недостовірну інформацію. Пошуками та спілкуванням з реабілітаційним центром з метою навчання сина сторони займалися спільно разом. Крім цього у відповідача відсутній автомобіль, а тому він займався пошуком транспортного засобу щоб завезти сина в реабілітаційний центр в м. Макарові. Позивачка вважає, що відповідач приховує свій реальний фінансовий стан та надає витяги з "ОПЕНДАТАБОТ", проте тотожність прізвища, імені та по батькові відповідача без інших ідентифікуючих ознак не може вказувати на те, що він є засновником чи директором інших юридичних осіб, адреси зареєстрованого місцезнаходження яких Волинська та Хмельницька області, що не відповідає зареєстрованому місцю проживання відповідача. Надані позивачкою квитанції про витрати на дітей оплачені відповідачем 31 грудня 2025 року про що свідчить квитанція про перерахунок коштів на картку позивачки від 31 грудня 2025 року. Старший син ОСОБА_9 має свою банківську картку, на яку відповідач та його мама ОСОБА_11 перераховують кошти. Так, у грудні 2025 року туди перераховано 3370 гривень. Більше того, якби утримання дітей лежало лише на плечах позивачки, то при єдиному доході у розмірі 3250 грн 70 коп. вона б не витрачала кошти у таких розмірах, які показує у квитанціях про витрати на дітей.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходили.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що сторони з 18 травня 2008 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який за рішення Бородянського районного суду Київської області від 03 травня 2023 року був розірваний, і мають двох спільних дітей – синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями рішення суду від 03 травня 2023 року, свідоцтв про народження (а.с. 12-14).

Син сторін – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дитиною з інвалідністю і його законним представником є позивачка ОСОБА_1 , яка отримує державну соціальну допомогу для дитини з інвалідністю у розмірі 3250 грн 70 копійок (а.с. 14 на звороті, 15).

З копії акту встановлення фактичного місця проживання, складеного 30 грудня 2025 року депутатом Бородянської селищної ради, вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно, проживає без реєстрації зі своєю матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 47, 47 на звороті).

21 жовтня 2023 року ОСОБА_2 одружився з ОСОБА_12 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 38).

Відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_2 і ОСОБА_6 є батьками малолітнього ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 37).

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , працює у ФОП ОСОБА_14 на посаді директора магазину за трудовим договором з 07 листопада 2023 року по теперішній час, та знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 27 червня 2024 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією довідки від 22 грудня 2025 року (а.с. 32).

Відповідно до копії довідки ТОВ "Арт Вед" від 18 грудня 2025 року №18, ОСОБА_2 працює на посаді директора ТОВ "Арт Вед" і його посадовий оклад становить 8300 грн, його дохід за останніх шість місяців склав 50466 грн 15 копійок (а.с. 33).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У відповідності до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до її повноліття.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів суд, відповідно до ст. 182 СК України, враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, які необхідно стягнути з відповідача на утримання його дітей, суд враховує, що він є здоровою, працездатною особою, на утриманні якого також перебуває малолітній син ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дружина ОСОБА_6 , яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку.

Водночас суд критично ставиться до доводів відповідача про його низький дохід відповідно до наданої ним довідки про отримуваний ним, як директором ТОВ "Арт Вед", дохід.

При цьому суд вважає за необхідне врахувати дані Міністерства фінансів України про середню заробітну плату по м. Києву, зважаючи, що відповідач працює в м. Києві, яка в листопаді 2025 року становила 40633 грн, та даних Головного управління статистики у Київській області про середню заробітну плату по Київській області, яка у грудні 2025 року становила 31200 гривень.

З урахуванням викладеного, суд вважає що запропонований позивачкою розмір аліментів на кожну дитину є помірним, належно нею обґрунтованим, а тому суд вважає за необхідне, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітніх дітей у визначеному відповідачкою розмірі – по 5000 грн на кожну дитину щомісячно.

Що вимог про стягнення з відповідача аліментів на утримання позивачки суд враховує таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні", дитина з інвалідністю – особа до досягнення нею повноліття (віком до 18 років) зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону дитинства", дитина з інвалідністю – дитина зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту.

За правилами ст. 88 СК України, якщо один із подружжя, в тому числі працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

З огляду на викладені обставини, враховуючи що неповнолітня дитина з інвалідністю постійно проживає з позивачкою, відповідач спроможний надавати матеріальну допомогу, суд вважає за необхідне позов в цій частині також задовольнити і стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 гривень щомісячно протягом усього часу проживання позивачки з дитиною з інвалідністю – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та опікування ним.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути в дохід бюджету судовий збір у розмірі 968 гривень 96 копійок.

На підставі ст. 430 ЦПК України необхідно допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст. 80, 88, 180-184, ч. 1 ст. 191, СК України, ст. 10, 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ), аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень на кожну дитину щомісячно, починаючи з 16 грудня 2025 року і до досягнення дітьми повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), аліменти її на утримання, як матері, з якою проживає дитина з інвалідністю, у розмірі 3000 (три тисячі) гривень щомісячно протягом усього часу проживання дитини з інвалідністю – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю – ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід бюджету судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 20 лютого 2026 року.

Головуючий - суддяГеннадій СТАСЕНКО