Постанова від 19 лютого 2026 р. у справі №640/12701/19 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/12701/19 Головуючий у 1 інстанції - Конишева О.В.

Суддя-доповідач - Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2025 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Окланд ТЛС» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Окланд ТЛС» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 23.04.2019 № 0345061207.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX установлено, що з дня набрання чинності цим законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 КАС України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

На виконання вимог Закону № 2825-IX матеріали справи № 640/12701/22 передано до Запорізького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.03.2025 прийнято до провадження справу № 640/12701/19 (провадження ЗП/280/522/25) та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2025 замінено відповідача у справі № 640/12701/19 з Головного управління ДФС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011).

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2025 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ГУ ДФС у м. Києві, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, в порядку п. 76.3 ст. 76 Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку ТОВ «Окланд ТЛС» щодо своєчасності реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за 2018 рік, якою встановлено порушення ТОВ «Окланд ТЛС» граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН, визначених п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

В акті перевірки зазначено та відповідно до розрахунку до податкового повідомлення -рішення не своєчасно зареєстрованими є податкові накладні за період з 21.07.2018 по 09.01.2029.

За результати перевірки ГУ ДФС у м. Києві складено акт перевірки від 22.03.2019 № 2092/26-15-12-07/32919587.

На підставі вказаних висновків, відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 23.04.2019 № 0345061207, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 105 987,78 грн.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим податковим повідомлення-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що під час камеральної перевірки ГУ ДПС у м. Києві встановлено порушення ТОВ «Окланд ТЛС» строків реєстрації податкових накладних у ЄРПН, що є підставою для застосування штрафних санкцій за п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України, однак ці порушення сталися не з вини позивача, а через бездіяльність контролюючого органу, який не прийняв електронний підпис уповноваженої особи підприємства після смерті попереднього керівника, що блокувало можливість реєстрації податкових накладних.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що податкові накладні зареєстровані позивачем з порушенням термінів, передбачених п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що є підставою для накладення штрафу згідно із пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Згідно із ст. 19 Конституції України посадові особи органів державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Податковий кодекс України).

Згідно з п.п.20.1.4. п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1. ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Починаючи з 01.02.2015 реєстрації в ЄРПН підлягають усі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування (пункт 11 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п.14.1.60 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно норм пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні / розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, належним та допустимим доказом реєстрації податкової накладної є квитанція в якій фіксується дата та час надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок №1246), який визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр).

Відповідно до пунктів 11-15 Порядку №1246 після накладення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх ДФС за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Примірник податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі зберігається у платника податку.

Після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки податкової накладної.

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.

Отже, як Податковим кодексом України, так і Порядком №1246 передбачено, що у разі отримання контролюючим органом податкової накладної від платника податку, за результатами проведення перевірки яких, платнику податку надсилається квитанція про прийняття, неприйняття або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування протягом операційного дня.

Відповідно до підпункту 14.1.133 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України операційний (банківський) день - частина робочого дня, протягом якої приймаються документи на переказ та на їх відкликання і, за наявності технічної можливості, здійснюється їх обробка, передача та виконання.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1246 операційний день - частина дня, протягом якої здійснюються прийняття від платників податку податкових накладних та/або розрахунків коригування та реєстрація або зупинення реєстрації.

Відповідно до п. 3 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 341) операційний день триває в робочі дні з 8-ї до 20-ї години. Технічне обслуговування та регламентні роботи, що потребують зупинки Реєстру, не проводяться протягом операційного дня, крім аварійних випадків. Якщо 15 число або останній день місяця припадають на вихідний, святковий або неробочий день, такий день вважається операційним днем.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 120-1.1 пункту статті 120-1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/ розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Системний аналіз статті 201 та пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дає підстави для висновку про те, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Тобто, для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду у справі №816/1488/17 від 04.09.2018.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач не заперечував, що зазначені в акті камеральної перевірки податкові накладні зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням граничних термінів реєстрації, визначених п. 201.10 ст. 201 ПК України. Однак, позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням, оскільки відповідач позбавив позивача можливості внести податкові накладні на реєстрацію, у зв`язку з тим, що скасувала підпис померлого керівника та не прийняла підпис нового керівника.

При оцінці вказаних аргументів з урахуванням матеріалів перевірки податкового повідомлення-рішення та висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з обставинами справи, єдиним учасником, керівником та бухгалтером ТОВ «Окланд ТЛС» був ОСОБА_1 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що сторонами не заперечується.

Для прийняття спадщини від спадкодавця подали заяви спадкоємці за законом, рідний брат - ОСОБА_2 та рідна сестра - ОСОБА_3 .

В свою чергу, 19.07.2018 спадкоємці уклали та завірили у нотаріуса протокол № 1, яким вирішили призначити ОСОБА_4 особою, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи (ТОВ «Окланд ТЛС») без довіреності, у тому числі підписувати договори тощо, до моменту оформлення спадкоємцями спадщини. Провести державну реєстрацію змін, що стосуються товариства.

ОСОБА_4 20.07.2018 звернулась до Акредитованого центру сертифікації ключів «Україна» та отримала згенерований електронний цифровий підпис.

Після чого, 20.07.2018 ОСОБА_4 засобами електронного зв`язку надіслала заяву про приєднання до договору про визнання електронних документів.

Однак, зазначену заяву не прийнято, причини зазначено в квитанціях від 20.07.2018, 23.07.2018, 24.07.2018, а саме: особа не зареєстрована в ЄДР як директор.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» (був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа; сертифікат відкритого ключа (далі - сертифікат ключа) - документ, виданий центром сертифікації ключів, який засвідчує чинність і належність відкритого ключа підписувачу. Сертифікати ключів можуть розповсюджуватися в електронній формі або у формі документа на папері та використовуватися для ідентифікації особи підписувача; підписувач - особа, яка на законних підставах володіє особистим ключем та від свого імені або за дорученням особи, яку вона представляє, накладає електронний цифровий підпис під час створення електронного документа.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про електронний цифровий підпис» акредитований центр сертифікації ключів негайно скасовує сформований ним посилений сертифікат ключа у разі: смерті фізичної особи - власника ключа або оголошення його померлим за рішенням суду.

Даний Закон не містить вимоги щодо застосування тип підпису «Директор» згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Зазначений Закон використовує лише поняття «Підписувач» без прив`язки до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

24.07.2018 ОСОБА_4 звернулась до ДПІ у Святошинському р-ні. ГУ ДФС у м. Києві з супровідним листом та заявою за формою 1-ОПП про внесення змін до відомостей про особу уповноважену на представництво товариства та ведення бухгалтерського обліку в товаристві.

До супровідного листа та форми 1-ОПП додавались: копія протоколу № 1 зборів спадкоємців товариства; копія виписки з ЄДРПОУ; копія посадової інструкції начальника відділу логістики; копія наказу № 16-К від 20.07.2018 щодо особового складу.

Тобто, незважаючи на те, що уповноважена особа товариства внесла відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повідомила ДФС, про зміну особи уповноважену представляти товариства, органи ДФС все одно відмовили приймати електронний підпис.

Крім того, позивач звертався з листом від 14.08.2018 до ДФС України, ГУ ДФС у м. Києві та ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просив надати роз`яснення в частині права подання податкової та фінансової звітності спадкоємцем чи управлінцем спадщиною за період до моменту оформлення спадкоємцями спадщини.

Зазначені листи були отримані ДФС України, ГУ ДФС у м. Києві та ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення (а.с. 92), проте відповідь надана не була.

Враховуючи, що порушення позивачем строку реєстрації податкових накладних у ЄРПН сталося не з вини платника податків, а через бездіяльність контролюючого органу, який за відсутності будь-якого обґрунтування впродовж тривалого періоду часу не вчиняв жодних дій щодо укладення або відмови в прийнятті заяви позивача про приєднання до договору про визнання електронних документів, що блокувало роботу підприємства та обумовило затримку реєстрації податкових накладних у ЄРПН.

Таким чином, виходячи з аналізу викладеного вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що застосування до позивача оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій є незаконним, у зв`язку із чим таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи апелянта щодо застосування штрафу за нібито порушення строків реєстрації податкових накладних є необґрунтованими, оскільки, як вже було зазначено вище, затримка виникла не через дії або бездіяльність платника податку, а внаслідок неправомірної бездіяльності контролюючого органу, який відмовлявся прийняти електронний підпис нової уповноваженої особи після смерті попереднього керівника. При цьому, в силу статтей 77 і 78 КАС України, відповідач не надав доказів того, що порушення строків реєстрації сталося саме з вини ТОВ «Окланд ТЛС».

Підсумовуючи вищевикладене, за результатами розгляду апеляційної скарги відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову, а аргументи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону.

При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2025 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.