Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №495/9480/25 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 495/9480/25

№ провадження 2-а/495/38/2026

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

18 лютого 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,

за участю секретаря Чибукової О.В.

справа № 495/9480/25

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Білгород-Дністровському адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови суб`єкта владних повноважень про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить постанову т. в. о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 № 11532 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 01 грудня 2025 року, якою Позивача ( ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 25 500 (двадцять п?ять тисяч п?ятсот) гривень, визнати протиправною та скасувати; провадження у вказаній справі про адміністративне правопорушення відносно Позивача за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП – закрити; стягнути на користь Позивача судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ).

Стислий виклад позицій позивача та відповідача

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 01 грудня 2025 року від імені керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4 , Відповідач) – тимчасово виконуючого обов`язки (скорочено - т. в. о.) його начальника

ОСОБА_2 , який має право від імені Відповідача розглядати підвідомчі йому (Відповідачу) справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення відповідно до приписів ч. 2 ст. 235 КУпАП, було винесено постанову № 11532 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно Позивача, яку останній отримав засобами поштового зв?язку 05 грудня 2025 року.

Цією постановою Позивача визнано винним у скоєнні вказаного адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, у сумі 25 500 (двадцять п?ять тисяч п?ятсот) гривень, що у відповідності до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України становить 1 500 (тисяча п?ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян (НМДІ ).

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, 01.12.2025 т. в. о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 притягнув Позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за те, що той (Позивач), будучи військовозобов?язаним, що перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 та, відповідно до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів, є непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатним у військовий час, в силу вказаного статусу, який набутий до 04.05.2024 року, та положень п. 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21.03.2024 р. №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», яким передбачено, що громадяни віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатним до набуття чинності вказаним законом, зобов?язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд на визначення стану придатності до військової служби, як після цієї дати станом на 01.12.2025 р. медичний огляд не пройшов, чим порушив як зазначені вимоги закону так і вимоги інших нормативних актів, зокрема ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо необхідності проходження медичного огляду, в тому числі в умовах особливого періоду, під час мобілізації, що свідчить про порушення ним законодавства про оборону, мобілізацію та мобілізаційну підготовку, вчинене в умовах особливого періоду і «таке порушення виявлене та підтверджено під час складання цієї постанови 01.12.2025 р.».

Однак, вважає, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки прийнята з порушенням норм процесуального права та при неправильному застосуванні норм матеріального права.

Звертає увагу, що зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що інкриміноване Позивачу правопорушення було виявлене та підтверджене лише під час складення самої постанови 01.12.2025 р.

Попри це, у постанові стверджується, що Позивач був «повідомлений про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно повістки у справі про адміністративне правопорушення від 26.11.2025 р., направленої рекомендованим листом з описом вкладення 27.11.2025 р. № 6770100386595 та відповідно до повідомлення АТ «УКРПОШТА» такий лист вручений одержувачу 29.11.2025 р.».

Таким чином, з наведених у постанові відомостей логічно випливає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення було розпочате та Відповідачем вчинялися процесуальні дії (зокрема, виклик повісткою) ще до того, як відповідне правопорушення було виявлено Відповідачем. Подібна конструкція подій суперечить здоровому глузду, процедурам КУПАП та елементарній хронологічній послідовності, оскільки:

- виявлення правопорушення є передумовою виникнення самої справи;

- орган (посадова особа) не може здійснювати виклик у межах справи, яка ще не існує, оскільки факту правопорушення на той момент, за власними ж твердженнями Відповідача, не було встановлено;

- жодних правових підстав для відкриття провадження до моменту виявлення правопорушення КУпАП не передбачає. Отже, наведені в постанові відомості не лише суперечливі, а й свідчать про відсутність у Відповідача реальної справи про адміністративне правопорушення, у межах якої Позивача нібито викликали та яку згодом нібито розглянули.

Зазначене є істотною процесуальною вадою, що вказує на протиправність оскаржуваної постанови.

Також із тексту оскаржуваної постанови випливає, що Позивач отримав повістку 29.11.2025 р. (субота), а розгляд справи відбувся вже 01.12.2025 р. (понеділок). Таким чином, між отриманням повістки та днем розгляду минув лише один день, що прямо суперечить вимогам ч. 1 ст. 277-1 КУпАП.

У зв?язку з цим Позивач був несвоєчасно повідомлений про день і час розгляду справи, а отже, розгляд справи за його відсутності був заборонений законом, що випливає з імперативної норми ч. 1 ст. 268 КУпАП.

Таким чином, Відповідач грубо порушив порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення, а оскаржувана постанова підлягає визнанню протиправною на підставі істотного процесуального порушення.

Більше того, санкцією ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у чинній редакції передбачено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п?ятисот НМДГ.

Таким чином, накладений на Позивача штраф у розмірі 25 500 грн, що згідно з пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України становить 1 500 НМДГ, є максимально можливим стягненням для громадян за інкриміноване Позивачу правопорушення.

З мотивувальної частини оскаржуваної постанови вбачається, що обставин, які обтяжують відповідальність, під час розгляду не встановлено.

Водночас, призначаючи Позивачу максимальний розмір штрафу, Відповідач послався на «тривале та свідоме ігнорування обов?язків військовозобов?язаного», що начебто було прийнято до уваги під час вирішення питання щодо визначення розміру адміністративного стягнення.

Стверджує, зокрема і те, що Відповідач не доводив до відома Позивача інформацію про виникнення у нього такого обов?язку, що виключає можливість вважати його поведінку свідомим порушенням вимог законодавства. Неявка до ВЛК до 5 червня 2025 року була зумовлена неусвідомленням обов?язку з?явитися у визначений строк, через відсутність належного повідомлення про такий обов?язок. Оскаржувана постанова не містить жодних доказів свідомого ігнорування Позивачем обов?язків військовозобов?язаного.

Таким чином, у Відповідача були відсутні будь-які об?єктивні підстави стверджувати про умисне невиконання Позивачем відповідних обов?язків.

Згідно відомостей постанови, законодавчо обов?язок пройти повторний медичний огляд на визначення стану придатності до військової служби у Позивача, як у військовозобов?язаного, який має статус: непридатний до військової служби у мирний час та обмежено придатний у військовий час, набутий до 04.05.2024 року, був у період з 04 травня 2024 року, коли набув чинності Закон України від 21.03.2024 р.№ 3621-1Х «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейський на соціальний захист», до 5 червня 2025 року.

За загальним правилом, правопорушення у вигляді невиконання одноразового обов?язку є разовим, а не триваючим. Отже, інкриміноване Позивачу правопорушення вважається вчиненим 06 червня 2025 року, тобто після спливу строку виконання вимоги. Тривалості чи системності у діях Позивача немає й бути не може. За таких обставин призначене Позивачу покарання у максимально визначеному санкцією норми є безпідставним та незаконним, що є самостійною додатковою підставою для визнання оскаржуваної постанови протиправною.

Також у мотивування позовних вимог позивач посилається на порушення вимог ст. 252 КУпАП в частині оцінки доказів, оскільки з оскаржуваної постанови не вбачається, що Позивач с громадянином України, якого стосується вказаний обов?язок, та викликався повісткою до Відповідача для направлення на проходження медичного огляду, як це вимагають зазначені норми закону.

Таким чином, вважає, що посилання Відповідача на порушення Позивачем вимог 4. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок та військову службу», ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є безпідставним, оскільки відсутній сам факт виклику Позивача до Відповідача для направлення на проходження медичного огляду, а також відсутні відомості про громадянство Позивача.

Крім того, вказує, що суб?єктом відповідного правопорушення можуть бути лише громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби. Проте з оскаржуваної постанови не вбачається, що Позивач с громадянином України, якого було визнано обмежено придатним саме до військової служби. У постанові зазначено зовсім інше формулювання — «обмежено придатний у військовий час», яке в українському законодавстві відсутнє та не тотожне поняттю обмеженої придатності до військової служби.

Отже, оскаржувана постанова не містить обов?язкового елемента складу адміністративного правопорушення — суб?єктивної сторони, адже в діях Позивача відсутня юридично визначена ознака суб?єкта правопорушення. Це свідчить про відсутність у його діях складу інкримінованого правопорушення та, відповідно, про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП - за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідач із вимогами позовної заяви не погодився, просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в повному обсязі.

У мотивування зазначеного, звертає увагу, що позивач з 30.10.1998 року перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 з 26.12.2001 року, військово-облікова спеціальність 600 543А оператор комп?ютерних систем, ІІ категорії обліку, військове звання – солдат.

Отже, у ОСОБА_1 з 24.02.2022 року виник обов?язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, але позивач протягом 2022, 2023 та майже 2024 років не прибував до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За період проведення мобілізації Позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 наприкінці 2024 року, лише після внесення змін до законодавства України щодо необхідності особистого подання заяви на отримання права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та появи самої підстави для отримання відстрочки від призову на військову службу.

Таке ставлення до виконання правил військового обліку дало змогу позивачу уникнути призову на військову службу по мобілізації.

Відповідно п. 34 Витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів позивача та посвідчення замість військового квітка № НОМЕР_3 позивача вбачається, що 19.02.2015 року ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 був визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час по гр. ІІ ст.39в (наказу МОУ Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України №402 від 14.08.2008р.).

Тому, на виконання положень п.2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21.03.2024 р. № 3621-1X «Про внесення змін 20 деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» ОСОБА_1 20.11.2025 року вкручено направлення на проходження медичного огляду для визначення стану придатності до військової служби № НОМЕР_4 , під особистий підпис в журналі направлень на ВЛК, виданих військовозобов?язаним для проходження медичного огляду.

Відповідно п. 74 Порядку, військовозобов?язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі ті, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 74-1 цього Порядку.

Також, 20.11.2025 позивачу особисто вручена повістка про виклик для проходження медичного огляду під підпис на 25.11.2025 року о 09:00 годин. Незважаючи на наявність вказаного обов?язку, ОСОБА_1 будучи належним чином оповіщеним на даний час не пройшов військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду з метою визначення їх придатності до військової служби за направленням від 20.11.2025 року № 55696688 та не прибув по повістці 25.11.2025 року 09:00 годин для проходження медичного огляду, чим допустив порушення ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ч. 1, ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тобто законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в умовах особливого періоду і відповідальність за що передбачено 4.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

У зв?язку з чим, засобом Укрпошти ІНФОРМАЦІЯ_4 повісткою від 26.11.2025 року позивача викликано на 11:00 годин 01.12.2025 року, як особу, що притягується до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення. Згідно ст. 258 Кодексу України про адміністративне правопорушення Протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов?язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з?явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

Отже, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що зареєстрований та проживає за адресою : АДРЕСА_1 , є військовозобов?язаним, що перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідно до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів, витяг із якого у формі облікової картки доданий до матеріалів справи, є непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатним у військовий час, що також підтверджується посвідченням № НОМЕР_3 , копія якого залучена до матеріалів справи.

В силу вказаного статусу, який набутий до 04.05.2024 року, та положень п.2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21.03.2024 р. № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», яким передбачено, що громадяни віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатним до набуття чинності вказаним законом зобов?язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд на визначення стану придатності до військової служби, гр. ОСОБА_1 до 5 червня 2025 року (як після цієї дати станом на 01.12.2025 р.) медичний огляд не пройшов, чим порушив як зазначені вимог закону так і вимоги інших нормативних актів, зокрема ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо необхідності проходження медичного огляду, в тому числі в умовах особливого періоду, під час мобілізації, яка оголошена Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03.03.2022 р. № 2105-1X «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» і вказаний особливий період та загальна мобілізація у встановленому законодавством порядку неодноразово продовжувались до теперішнього часу, що свідчить про порушення ним законодавства про оборону, мобілізацію та мобілізаційну підготовку, вчинене в умовах особливого періоду і таке порушення виявлене та підтверджено під час складання цієї постанови 01.12.2025 р.

Таким чином, наявними у справі доказами підтверджено, що гр. ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене 4.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Виходячи з наведеного, 01.12.2025 року відносно позивача було винесено постанову №11532 по справі про адміністративне правопорушення, про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25500 грн. за вчинення свідомих та систематичних адміністративних порушень, ознаки якого визначені частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, з усього вищезазначеного вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_4 було цілковито правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності. Вбачається, що вчинені позивачем дії відповідають ознакам порушення, які визначені частиною 3 статті 210-1 КУПАП.

У відповіді на відзив позивач послався на не виконання відповідачем покладеного на нього обов`язку доказування правомірності свого рішення, у зв`язки із чим доводи, викладені у відзиві є необґрунтованими та такими, що не спростовують позовних вимог.

Заяви, клопотанні, інші процесуальні дії у справі

15 грудня 2025 року ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі відкрито спрощене позовне провадження.

06 січня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву.

12 січня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом дійсно встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.

Відповідно до постанови № 11532 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 01 грудня 2025 року громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення к вигляді штрафу у сумі 25 500 грн, що становить 1500 н.м.д.г./а.с. 16/

Відповідно до копії відомостей з Резерв+, сформованих 08.06.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 з 26.12.2001, дата ВЛК – 19.02.2015, постанова ВЛК: непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час./а.с. 17/

Відповідно до посвідчення № НОМЕР_3 ОСОБА_4 знятий з військового обліку 19.02.2015, надано статус «непридатний в мирний час в військовий час придатний до військової служби»./а.с. 61/

ОСОБА_1 стоїть на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , надана відстрочка до 03.02.2026, найменування посади та ВОС: оператор електронних обчислювальних машин, військова посада – оператор; відомості про медичний огляд: 19.02.2015 ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час по гр. ІІ ст. 39 в (Наказ МО України Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України № 402 від 14.08.2008)./а.с. 63/

20 листопада 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_4 сформував направлення голові ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . /а.с. 65/

Направлення солдата ОСОБА_1 зареєстровано в журналі Реєстрації направлень на військово-лікарську комісію, виданих військовозобов`язаним для проходження медичного огляду, згідно якого ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 отримав направлення на ВЛК та ознайомлений з адміністративною та кримінальною відповідальністю за ухилення від проходження призову на військову службу за мобілізацією шляхом ухилення від медичного огляду та симуляції хвороби, що підтверджується його підписом. /а.с.66-68/

Відповідно до розписки про отримання повістки № 5570063 для проходження медичного огляду, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , одержав вказану повістку 20.11.2025, що підтверджується його підписом. /а.с. 69/

На адресу місця проживання відповідача ( АДРЕСА_1 ) направлено повістку у справі про адміністративне правопорушення від 26.11.2025 на 11:00 год 01.12.2025, постанову від 24.11.2025 у справі № 1253/2532. /а.с. 71/

Відповідно до інформації щодо відправлення, документи вручені позивачу 29.11.2025./а.с. 72/

Нормативне обґрунтування. Оцінка аргументів сторін, висновки суду

Відповідно до ч. 3 ст. 288 КУпАП, оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Пунктом 1 частини 1 ст. 20 КАС України визначено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності

Так, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, в межах даної справи суду належить здійснити перевірку рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності на предмет відповідності вимогам законності, верховенства права, правам, свободам та законним інтересам осіб, вимогам розумності, добросовісності, безсторонності (неупередженості).

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Як визначено ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Зі змісту ст. 284 КУпАП вбачається, що одним з можливих наслідків розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення є притягнення особи до адміністративної відповідальності шляхом винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.

При цьому суд звертає увагу, що винесення постанови про накладення адміністративного стягнення є одним з найсуворіших наслідків вирішення справи про адміністративне правопорушення, оскільки внаслідок накладення стягнення особа зазнає негативних наслідків особистого, майнового чи організаційного характеру, що безумовно призводить до втручання у сферу її особистих прав, свобод та законних інтересів. Внаслідок цього рішення суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності має бути достатнім чином обґрунтованим для забезпечення правомірності та пропорційності втручання у сферу особистих прав особи, якого вона зазнає внаслідок накладення на неї стягнення.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів

Стаття 280 КУпАП зобов`язує орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Так, відносно позивача складено постанову про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 01 грудня 2025 року № 11532.

Частиною першою статті 210-1 КУпАП встановлено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зазначена норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

Для кваліфікації діяння як адміністративного правопорушення необхідна сукупність чотирьох елементів його складу: об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони.

Позивач є громадянином України, перебуває на військовому обліку, а отже є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Об`єктом адміністративного правопорушення є порядок мобілізаційної підготовки та мобілізації, а об`єктивною стороною – його порушення в особливий період.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Особливий період діє в Україні від 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 "Про часткову мобілізацію".

Зазначене узгоджується з постановою Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 205/1993/17-ц.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

У п. 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21.03.2024 № 3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» зазначено: установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Тобто дійсно, враховуючи фактичні обставини справи, ОСОБА_1 до 5 червня 2025 року повиний був пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Однак, надаючи оцінку строку притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У спірній постанові від 01 грудня 2025 року зазначається: «… що свідчить про порушення ним законодавства про оборону, мобілізацію та мобілізаційну підготовку, вчинене в умовах особливого періоду і таке порушення виявлено та підтверджено під час складання цієї постанови 01.12.2025».

Втім, про факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП відповідачу стало відомо 06 червня 2025 року тобто в день, коли позивач не пройшов військово-лікарську комісію.

Відповідно до ч.1 статті 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у ч.ч.9, 10 цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Так, ч.9 ст. 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Відтак, за змістом ст. 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення або день виявлення триваючого правопорушення.

КУпАП не містить визначення поняття "триваюче" правопорушення, проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. При цьому характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке полягає, зокрема, невиконання позивачем обов`язку проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби до 05 червня 2025 року, не носить характеру триваючого та вичерпується фактом проходження повторного медичного огляду до конкретної дати.

Початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення слід пов`язувати з днем його виявлення. Днем виявлення правопорушення слід вважати день, коли уповноважений на складення протоколу про адміністративне правопорушення орган отримав будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення.

Таким чином строк накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП становить три місяці з дня його виявлення, тобто у відношенні до позивача перебіг такого строку почався 06 червня 2025 року.

Однак, спірна постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення за ст. 210-1 КУпАП прийнята 01 грудня 2025 року, тобто поза межами тримісячного строку, передбаченого ч.9 ст. 38 КУпАП.

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

За таких умов, суд вважає, що адміністративне стягнення було накладене відповідачем поза межами строку, встановленого ст. 38 КУпАП, у зв`язку з чим провадження в адміністративній справі підлягало закриттю на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Так, згідно частини 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи викладене, на підставі повно та всебічно досліджених доказів, надавши оцінку їх належності, допустимості, достатності, об`єктивності, та у їх логічному взаємозв`язку, виходячи із норм права, що врегульовують дані правовідносини, з огляду на те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності поза межами строку, встановленого ст. 38 КУпАП, відповідачем не спростовано презумпцію протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, суд приходить до висновку про необхідність скасування постанови № 11532 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 01 грудня 2025 року та закриття провадження по справі.

Також відповідно до частини першої ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов підлягає задоволенню, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 73 - 77, 139, 242-246, 286, 293, 295 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови суб`єкта владних повноважень про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Постанову т. в. о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 № 11532 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 01 грудня 2025 року, якою Позивача ( ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 25 500 (двадцять п?ять тисяч п?ятсот) гривень – скасувати.

Провадження у вказаній справі про адміністративне правопорушення відносно Позивача за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП – закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено 20 лютого 2026 року.

Суддя