Вирок від 19 лютого 2026 р. у справі №465/10897/25 — Франківський районний суд м. Львова

465/10897/25

1-кп/465/690/26

Вирок

Іменем України

20.02.2026 року Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження №12025142370000440 від 04.11.2025 року про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Львова, розлученого, із вищою освітою, працюючого менеджером з продажів у ТОВ «Будівельна гільдія», відповідно до ст.89 КК України раніше не судимого, зареєстрованого і фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , т.м. НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.390-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Залізничного районного суду міста Львова у справі №462/2295/25 від 23.04.2025 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та направлено до Департаменту соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації, що за адресою: м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, для проходження програми для кривдників строком на 3 (три) місяці згідно з порядком, передбаченим Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», яка відповідно до частини першої статті першої вказаного Закону передбачає комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків.

22.07.2025 року Департаментом соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації ОСОБА_4 направлено для проходження програми для кривдників до Громадської організації «Осоння», яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 40.

13.10.2025 року ОСОБА_4 у приміщенні Громадської організації «Осоння» належним чином ознайомлено з індивідуальним планом проходження програми для кривдників, в тому числі йому роз`яснено, що за умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, передбачена кримінальна відповідальність відповідно до ст.390-1 КК України, та повідомлено про те, що з 17.10.2025 року розпочинаються заняття «програми для кривдників» за адресою: м. Львів, вул. Чупринки, 67.

Однак, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про покладений на нього обов`язок проходити програму для кривдників, діючи умисно, маючи реальну можливість проходити програму для кривдників, з метою ухилення від її проходження, без поважних причин в обумовлені графіком дні, починаючи з 17.10.2025 року по теперішній час, 16 разів не з`явився для проходження програми для кривдників до Громадської організації «Осоння» за адресою: м Львів, вул. Чупринки, 67, чим своїми діями умисно ухилився від проходження програми для кривдників.

Таким чином, ОСОБА_4 скоїв умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовано судом, тобто вчинив кримінальний проступок, передбачений ст.390-1 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст.390-1 КК України, визнав повністю, підтвердив усі обставини його вчинення. Пояснив, що він достеменно знав про свій обов`язок пройти програму для кривдників на підставі постанови Залізничного районного суду м. Львова від 23.04.2025 року у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.173-2 КУпАП. Йому належно було роз`яснено необхідність явки на програму та наслідки ухилення від неї, проте, із 17.10.2025 року він жодного разу не ходив в ГО «Осоння». Таке ставлення зумовлене його власною байдужістю і розстановкою пріоритетів, відповідно до яких першочергово для себе він хотів вирішити сімейні питання, а до відвідування програми ставився безвідповідально. Розуміє, що вчинив неправильно, у скоєному кається, просив суворо не карати, давши йому шанс довести своє виправлення.

Суд з`ясував, що обставини справи ніким із учасників судового провадження не оспорюються і кожен з них правильно розуміє зміст цих обставин. Суд також впевнився у добровільності їх позиції та роз`яснив їм процесуальні наслідки зазначених дій, передбачені ч.2 ст.394 КПК України. З урахуванням думки всіх учасників процесу та на підставі ч.3 ст.349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, і судовий розгляд було обмежено допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих даних на його особу.

Отже, суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_4 умисного ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовано судом, тобто кримінального проступку, передбаченого ст.390-1 КК України.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно із ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

З огляду на викладене при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке з урахуванням положень ст.12 КК України відноситься до категорії кримінальних проступків, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, мету вчинення суспільно небезпечних дій, зокрема, бажання уникнути виконання покладеного судом на обвинуваченого в межах справи про адміністративне правопорушення обов`язку пройти програму для кривдників, відсутність обтяжуючих покарання обставин, наявність пом`якшуючої обставини, якою суд визнає щире каяття обвинуваченого, особу ОСОБА_4 , який вину у скоєному визнав повністю, відповідно до ст.89 КК України раніше не судимий, негативних характеристик не має, працевлаштований, з 2010 року перебуває на обліку в лікаря-психіатра з діагнозом «інфантильний розлад особистості» та з січня 2023 року – в лікаря-нарколога з діагнозом «розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів».

З урахуванням підстав, внаслідок яких ОСОБА_4 перебуває на психіатричному та наркологічному обліку, в рамках цього кримінального провадження останньому призначалася амбулаторна судова психіатрична експертиза. Згідно висновку експерта Львівської філії судових експертиз ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України» ОСОБА_6 №2045 від 27.11.2025 року на даний час ОСОБА_4 тяжким психічним розладом не страждає, виявляє психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності, стан тимчасового утримання. Може усвідомлювати свої дії та керувати ними, а також сприймати обставини, які мають значення для справи та давати по них вірні покази. У період інкримінованих дій ОСОБА_4 також тяжким психічним розладом тимчасового чи хронічного характеру не страждав, міг повністю усвідомлювати свої дії і керувати ними.

Таким чином, як на час вчинення інкримінованих дій, так і на даний час обвинувачений ОСОБА_4 є осудним, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує, а тому, підлягає покаранню на загальних підставах.

Беручи до уваги наведене, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у межах санкції ст.390-1 КК України у виді пробаційного нагляду.

З огляду на вимоги ч.2 ст.65 КК України визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних проступків та злочинів.

У зв`язку із призначенням ОСОБА_7 покарання у виді пробаційного нагляду на обвинуваченого слід покласти обов`язки, визначені ст.59-1 КК України. При цьому, доцільно також покласти на ОСОБА_7 обов`язок виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою «Подолання домашнього насильства», яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2023 року № 2362/5, оскільки вчинене кримінальне правопорушення безпосередньо пов`язане із невиконанням обвинуваченим обов`язку пройти програму для кривдників, встановленого судом у зв`язку із вчиненням ОСОБА_4 домашнього насильства.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 під час досудового розслідування та протягом судового розгляду даного кримінального провадження не обирався і підстав для його обрання немає.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

У справі відсутні процесуальні витрати та речові докази.

Підстав для застосування правових приписів ст.174 КПК України немає.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.349, 368-371, 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.390-1 КК України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.

На підставі ч.2, п.4 ч.3 ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою «Подолання домашнього насильства».

Строк відбуття покарання у виді пробаційного нагляду відповідно до ст.49-2 КВК України обчислювати з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що ухилення засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду карається обмеженням волі на строк до трьох років.

Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1