Рішення від 29 грудня 2025 р. у справі №947/25217/25 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 947/25217/25

Провадження № 2/522/10129/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Чорнухи Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

На адресу Приморського районного суду м. Одеси надійшли матеріали цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 828743414 від 14.02.2020 у розмірі 43115,50 гривень, а також судового збору у розмірі 2422,40 гривень та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 гривень.

Позовні вимоги про стягнення заборгованості обґрунтовані тим, що 14.02.2020 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідач уклали Кредитний договір № 828743414 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач підписав Кредитний договір за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора. У вказаному кредитному договору були погоджені всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами. Відразу після вчинення дій відповідача, ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" перерахувало грошові кошти в сумі 18750,00 гривень на його банківську, що в свою чергу є доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога". 28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 162 від 30.11.2021 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача. 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ " Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" укладено Договір факторингу № 05/0820-01. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 до договору факторингу від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ " Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" перейшло право вимоги до відповідача. 04.06.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 04/06/25-Ю відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Загальна сума заборгованості на момент подання позовної заяви за кредитним договором становить 43115,50 гривень, яка складається з наступного: 18750,00 гривень - заборгованість по кредиту; 24365,50 гривень - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею у справі визначено суддю Чорнуху Ю.В.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20.11.2025 відкрито провадження у цивільній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 23.12.2025.

У судове засідання 23.12.2025 сторони не з`являлись, повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Відповідач причини неявки суду не повідомив, клопотання та заяви не подавав. Позивач у позовній заяві просив у разі неявки представника позивача проводити розгляд за відсутності представника позивача.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 (провадження № 61-22682св19) зазначив про те, що у разі, коли наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.

23.12.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та на підставі ч. 1 ст. 244 ЦПК України відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 30.12.2025.

Повно і всебічно з`ясувавши обставини, дослідивши докази, наявні у справі, суд дійшов таких висновків.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст. 5 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Положеннями ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 1055 ЦК України встановлює вимоги до форми кредитного договору, зокрема кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 2 ст. 1077 ЦК України встановлено, що клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст. 1078 ЦК України).

Згідно п. п. 6, 7 ч.1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" (далі - Закону України 675-VIII) електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч.1 ст. 11 Закону України 675-VIII).

Згідно ч. ч. 3, 12 ст. 11 Закону України 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абз. 3 ч.1 ст. 12 Закону України 675-VIII).

Суд встановив, що 14.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (товариство) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір № 828743414, згідно умов якого товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети на суму 18750,00 на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п. 1.3., п. 1.4. або п. 1.5. цього договору.

Згідно п. 1.2. договору кредит надається (договір укладається) строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником.

На період строку, визначеного п. 1.2 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,26 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом (п. 1.3. договору).

Згідно п. 1.4. договору У випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити товариству різницю між фактично сплаченими процентами за дисконтною та нарахованою базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом (від дати отримання кредиту до фактичної дати його повернення).

Відповідно до п. 1.5. договору базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку користування кредитом вказаного в п. 1.2. договору, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п. 1.4. цього договору.

Пунктом 1.6. договору визначено, що позичальник зобов`язаний повернути товариству кредит, нараховані проценти згідно п. 1.3. цього договору не пізніше строку вказаного в п. 1.2. цього договору.

Зі змісту п. 2.1. та п. 2.2. Договору кредитної лінії, якими визначаються права та обов`язки товариства та позичальника вбачається право товариства вимагати від позичальника повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, передбачених цим договором, а також обов`язок позичальника здійснювати повернення суми кредиту та сплату нарахованих процентів за користування кредитом.

Як вбачається з матеріалів справи договір підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 14.02.2020.

У матеріалах справи міститься заявка відповідача на отримання грошових коштів в кредит від 14.02.2020 та платіжне доручення від 14.02.2020 про переказ коштів в згідно договору № 828743414 від 14.02.2020 платником ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ОСОБА_1 у сумі 18750,00 гривень.

Отже, факт отримання відповідачем від кредитодавця грошових коштів на підставі кредитного договору у сумі 18750,00 гривень підтверджується належними і допустимими доказами.

В той же час, з наданого позивачем розрахунку заборгованості первісного кредитора – Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що позичальником була здійснена оплата за договором. Зокрема, у розрахунку зазначено суму нарахування по тілу кредиту всього – 18750,00 гривень, суму сплати по тілу кредиту всього – 18750,00 гривень; суму нарахування процентів всього – 24656,25 гривень, суму сплати по процентам всього – 24656,25 гривень. У графі «до сплати, всього» - не зазначена сума до сплати.

Отже, наданий позивачем розрахунок заборгованості первісного кредитора – Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» свідчить про відсутність заборгованості відповідача перед первісним кредитором.

У розрахунку, наданому Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон полюс», також зазначено суму нарахування по тілу кредиту всього – 18750,00 гривень, суму сплати по тілу кредиту всього – 18750,00 гривень; суму нарахування процентів всього – 24656,25 гривень, суму сплати по процентам всього – 24656,25 гривень. У графі «до сплати, всього» - не зазначена сума до сплати.

Враховуючи наявність у матеріалах справи розрахунку, з якого вбачається відсутність заборгованості відповідача перед первісним кредиторм, з огляду на загальновизнаний принцип приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам, суд вважає, що позивач не довів наявність у первісного кредитора права вимоги до відповідача та, відповідно, набуття позивачем права вимоги до відповідача, отже у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.

Враховуючи відключення електропостачання у приміщення Примосрького районного суду м. Одеси та період тимчасової непрацездатності судді, повний текст рішення суду складений 19.01.2026.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 7, 76-83, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 352, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 599, 610, 611, 625, 626, 629, 1048, 1049, 1054, 1055, 1077, 1078 Цивільного кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складений 19.01.2026.

Суддя Юлія ЧОРНУХА