Рішення від 14 травня 2025 р. у справі №521/18956/24 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/18956/24

Номер провадження № 2-а/521/32/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2025 року місто Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:

головуючий суддя – Плавич І.В.,

секретар судового засідання – Петренко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №10726 від 15.11.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Таф» в особі ОСОБА_1 за ч.2,3 ст. 210-1 Кодексу про адміністративні правопорушення України.

Вимоги обґрунтовує тим, що Постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.11.2024 року №10726 по справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 9 ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», абз. 6 ч. 1 ст. 21, абз. 13 ч. 1, ст. 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 34 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 року, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2,3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Таф» в особі директора Тельпіс Антона Федоровича адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34000,00 грн.

Розгляд справи та ухвалення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за відсутності позивача, якого було позбавлено права надати пояснення та зауваження.

Виклик на розгляд справи про адміністративне правопорушення від 06.11.2024 року №9997, направлений відповідачем керівнику ТОВ «Агро Таф» 06.11.2024 року та отриманий підприємством 09.11.2024 року не є належним та допустимим доказом про повідомлення позивача про розгляд справи за протоколом №10725 про адміністративне правопорушення від 15.11.2024 року адже такий виклик складено та направлено до складання зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення.

Протокол №10725 про адміністративне правопорушення від 15.11.2024 року відносно посадової особи ТОВ «Агро Таф» директора ОСОБА_1 за порушення ч. 2 ст. 210-1 КупАП як єдина підстава для притягнення особи до адміністративної відповідальності, не складався, що у розумінні положень ст. ст. 254, 256, 257, 279, 294 КУпАП, позбавляло ІНФОРМАЦІЯ_2 , в межах провадження у справі за ч. 3 ст. 210-КУпАП, надати оцінку діям посадової особи в цій частині. До протоколу не долучено належні та допустимі докази про вчинення позивачем повторного протягом року вчинення порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Оскаржувана постанова №10726 по справі про адміністративне правопорушення від 15.11.2024 року не містить зазначення конкретно визначеного абзацу п. 34 Порядку №1487, вимоги якого порушено посадовою особою ТОВ «Агро Таф».

Із розпорядженням ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.10.2024 року №8119 позивач був ознайомлений через свого представника за довіреністю лише 15.11.2024 року під час складання та вручення протоколу №10745 про адміністративне правопорушення від 15.11.2024 року.

Позивач вважає, що не ознайомлення відповідачем позивача з розпорядженням ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.10.2024 року №8119, порушення складання, оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, порушення розгляду Протоколу №10725 про адміністративне правопорушення від 15.11.2024 року та відсутність складу порушення з боку позивача за ч. 2,3 ст. 210-1 КУпАП зумовлюють протиправність постанови №10726 по справі про адміністративне правопорушення від 15.11.2024 року.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

При цьому зазначає, що аргументи і доводи позивача про те, що зазначена постанова по справі про адміністративне правопорушення за частиною 2 та 3 статті 210-1 КУпАП була винесеною без встановлення всіх обставин по справі та без дослідження суб`єктивної сторони правопорушення, і за відсутності доказів вчинення позивачем вказаного правопорушення, та з порушенням норм матеріального та процесуального права – є необґрунтованими, неправдивими, та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, і підлягають відхиленню судом.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, про слухання справи сповіщені належним чином та своєчасно. Від представника надійшла заява про слухання справи у їх відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про слухання справи сповіщений належним чином та своєчасно.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши подані докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.11.2024 року №10726 по справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 9 ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», абз. 6 ч. 1 ст. 21, абз. 13 ч. 1, ст. 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 34 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 року, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2,3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Таф» в особі директора Тельпіс Антона Федоровича адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34000,00 грн.

Стаття 210-1 КУпАП (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

За ч. 1 порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За ч.2 повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За ч. 3 вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період – тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань – від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення відносно посадової особи ТОВ «Агро Таф» директора Тельпіс А.Ф. за порушення ч.2 ст. 210-1 КУпАП як єдина підстава для притягнення особи до адміністративної відповідальності, не складався.

До протоколу №10725 про адміністративне правопорушення від 15.11.2024 року не долучено належні та допустимі докази про вчинення посадовою особою ТОВ «Агро Таф» директором Тельпіс А.Ф. повторного протягом року вчинення порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до ст. 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст.6 КАС України суд, при вирішенні справи керується, принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено ст. 286 КАС України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено.

За змістом ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Адміністративна відповідальність за частиною третьою статті 210-1 КУпАП настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Тобто, диспозиція ст. 210-1 КУпАП є бланкетною та відсилає до спеціального законодавства та підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини щодо оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п.9 ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», п.34 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, а саме неподання на вимогу ТЦК та СП відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональний військовий облік яких вони ведуть в умовах особливого стану.

Відповідно до п.9 ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» органи виконавчої влади, інші державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та заклади освіти незалежно від підпорядкування і форми власності зобов`язані подати до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України на їх вимогу відомості про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, військовий облік яких вони здійснюють.

Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оборону України» посадові особи підприємств, установ та організацій усіх форм власності: забезпечують ведення персонального військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сприяють їх підготовці до військової служби, призову на строкову військову службу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, створенню працівникам належних умов для виконання ними військового обов`язку згідно із законодавством, забезпечують здійснення заходів з їх військово-патріотичного виховання.

Відповідно до абз.13 ч. 1 ст.21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підприємства,установи і організації зобов`язані вести військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів із числа працюючих, здійснювати заходи щодо бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та в особливий період і надавати звітність з цих питань відповідним органам державної влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування в установленому порядку.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що порушення ведення військового обліку полягає у недотриманні вимог Порядку № 1487 від 30 грудня 2022 року.

Оскаржувана постанова №10726 по справі про адміністративне правопорушення від 15.11.2024 року не містить зазначення конкретно визначеного абзацу п. 34 Порядку №1487, вимоги якого порушено посадовою особою ТОВ «Агро Таф».

Статтею 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.

Суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2, 3 ст.210-1КУпАП, не доведена, оскільки зазначені в оскаржуваній постанові твердження не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Відповідно до статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Дотримуючись презумпції невинуватості, суд доходить висновку про необґрунтованість та незаконність оскаржуваної постанови.

Ураховуючи наведене, суд вважає необхідним відповідно до приписів п. 3 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем під час звернення до суду сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., що підтверджується відповдною платіжною інструкцією.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року по справі №543/775/17 (провадження № 11-1287апп18) встановлено, що в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень ст.ст. 287, 288 КУпАП, як в інших справах, які розглядаються судом у порядку адміністративного позовного провадження, слід застосувати ст.ст. 2-5 Закону України «Про судовий збір», як і пільг за подання позовної заяви у цих правовідносинах не передбачають. З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення, він складає за подання такої позовної заяви 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 605,60 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на положення статей 132,139 КАС України, з урахуванням сплати позивачем судового збору за подання даного позову до суду та задоволення позовних вимог позивача, на користь останнього підлягають відшкодуванню понесені ним витрати по сплаті судового збору, у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення.

Судовий збір по справі складає 1211,20 грн., які повністю сплачені позивачем при зверненні до суду.

Керуючись ст. ст. 2, 5 - 9, 72 - 77, 90, 210-1, 243-246, 250, 251, 286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №10726 від 15.11.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Таф» в особі Тельпіс Антона Федоровича за ч.2,3 ст. 210-1 Кодексу про адміністративні правопорушення України.

Закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повні відомості про учасників справи згідно ст. 246 ч. 5 п. 4 КАС України:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ – НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ).

Суддя: І.В. Плавич