Рішення від 11 лютого 2026 р. у справі №521/6380/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/6380/25

Номер провадження № 2-а/521/10/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 року місто Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:

головуючий суддя – Плавич І.В.,

секретар судового засідання – Положенцева Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа – Хаджибейський ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати Постанову у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП №4413 від 10.08.2024 року. Провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП закрити. Стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати в повному обсязі.

Вимоги обґрунтовує тим, що 17.04.2025 року позивачу було заблоковано всі банківські карткові рахунки, зв`язавшись з банком дізнався про винесення щодо нього постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Про винесену постанову позивач дізнався лише 17.04.2025 року, оскільки постанову йому не було вручено ані особисто, ані поштовим або іншим способом зв`язку.

17.04.2025 року засобами телефонного зв`язку отримав постанову про відкриття виконавчого провадження з ідентифікатором для доступу та ознайомився з матеріалами виконавчого провадження. Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження 10 серпня 2024 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , винесено Постанову №4413 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення. Відповідно до змісту Постанови, позивач допустив порушення правил військового обліку в умовах особливого періоду, а саме несвоєчасне проходження військово – лікарської комісії починаючи з 1996 року, не оновлення облікових даних, а саме реєстрація шлюбу, народження дітей, тощо, що затверджені абз. 5 ст. 10 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та додатком 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 року. Постановлено накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25500,00 грн.

Позивач вважає, що прийнявши Постанову №4413 від 10.08.2024 року у його відсутності, його позбавили гарантованих прав, передбачених ст. 268 КУпАП, зокрема, права на правничу допомогу. Закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 38 КУпАП. Постановою йому ставиться в провинну порушення, що мало місце ще з 1996 року, однак строк для притягнення до адміністративної відповідальності складає 2 місяці з моменту виявлення правопорушення. Відсутнє належне повідомлення або виклик на проходження ВЛК чи оновлення облікових даних з боку уповноважених органів. Він не був проінформований про обов`язок або строки вчинення відповідних дій. Таким чином, вважає постанову незаконною.

Жодних Протоколів про адміністративне правопорушення позивач не підписував та ознайомлений не був.

З 13.11.2024 року призваний на військову службу по мобілізації та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

В оскаржуваній Постанові зазначено також, що ОСОБА_1 було порушено правила військового обліку військовозобов`язаних, затверджені постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487. Однак, в чому саме полягає порушення вищевказаних правил, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487, з посиланням на відповідний пункт Порядку в постанові не зазначено. Зазначені відповідачем правові норми не передбачають обов`язку позивача «оновлення облікових даних», за що було притягнуто до адміністративної відповідальності позивача. Не містить поняття «оновлення облікових даних» і Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений Постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487. Зазначене в оскаржуваній постанові порушення абз. 5 ст. 10 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», проте статтю 10 виключено на підставі Закону №2995 –ІХ від 21.03.2023 року. Відповідно до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», інформацію, яку не оновив позивач, відповідач повинен отримати від уповноважених органів та з реєстрів, до яких має доступ в електронному вигляді.

Позивач не отримував ні протокол ні постанову по даній справі.

Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб`єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної постанови та є підставою для її скасування.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить рішення суб`єкта владних повноважень залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 без задоволення.

При цьому зазначає, що з протоколу №4413 про адміністративне правопорушення, який був складений 10.08.2024 року вбачається, що позивач відмовився від надання пояснень та підписання зазначеного протоколу, при свідках, які зазначені в протоколі та також особисто підписали його. Аргумент позивача про те, що він жодних протоколів про адміністративне правопорушення не підписував та ознайомлений не був не відповідають фактичним обставинам справи, є неправдивим та недостовірним. Військовозобов`язані повинні були до 16.07.2024 року уточнити персональні облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження, однак позивач по справі у вказані строки свої персональні облікові дані не уточнив жодним з указаних способів. 13.11.2024 року позивача було призвано на військову службу за загальною мобілізацією та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 . У протоколі про адміністративне правопорушення №4413 від 10.08.2024 року було зазначено, що справа про притягнення позивача до адміністративної відповідальності №209 буде розглядатися 10.08.2024 року у каб. №8. У зазначений час позивач на розгляд справи про адміністративне правопорушення не прибув, хоча й був належним чином повідомлений при свідках. Про розгляд справи про адміністративне правопорушення №209 позивачу була надіслана копія постанови по справі про адміністративне правопорушення №4413 від 10.08.2024 року. Позивач до 17 липня 2024 року, коли закінчувався 60 – денний строк для уточнення даних, під час якого військовозобов`язаних не притягали до відповідальності за порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, мав можливість самостійно звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_2 та уточнити персональні дані, але з невідомих причин він цього не зробив. Копію оскаржуваної постанови №4413 позивач отримав. Відповідно до відомостей, які містяться в обліковій картці позивача, вбачається, що ним звірка облікових даних була здійснена 13.11.2024 року.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, про слухання справи сповіщені належним чином та своєчасно.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, прослухання справи сповіщений належним чином та своєчасно.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про слухання справи сповіщений належним чином та своєчасно.

Судом встановлено, що 10 серпня 2024 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , винесено Постанову №4413 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення. Відповідно до змісту Постанови, позивач допустив порушення правил військового обліку в умовах особливого періоду, а саме несвоєчасне проходження військово – лікарської комісії починаючи з 1996 року, не оновлення облікових даних, а саме реєстрація шлюбу, народження дітей, тощо, що затверджені абз. 5 ст. 10 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та додатком 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 року. Постановлено накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25500,00 грн.

Як встановлено судом, позивач з 14.06.1993 року перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Відповідно до ч. 2, ч. 5 ст. 77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України здійснює Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон № 2232).

Загальні правила військового обліку визначені статтею 33 Закону № 2232.

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону № 2232, військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно до ч. 3 ст. 33 Закону № 2232 військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний (ч. 4 ст. 33 Закону № 2232).

Згідно із ч. 5 ст. 33 Закону № 2232 військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Поняття персонально-якісного, персонально-первинного та персонального обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів наведено у ст. 35 Закону №2232.

Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону № 2232 персонально-якісний облік […], військовозобов`язаних […] передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно […], військовозобов`язаних […], які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку […], військовозобов`язаних […] покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього регламентовано нормами ст. 37 Закону № 2232.

Відповідно до абз. 9 п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 2232, передбачено що взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки […] підлягають громадяни України, зокрема: 2) на військовий облік військовозобов`язаних: військовозобов`язані, які досягли 27-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників.

Частиною 11 статті 38 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу передбачено, що призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Отже, відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону № 2232, позивач зобов`язаний був стати на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_3 на протязі 60-ти денного терміну відповідно до приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку від 11 квітня 2024 року № 3633-IX.

Але, позивач, як вбачається з протоколу № 4413 від 10.08.2024 року, не виконав покладені на нього законом обов`язки та не актуалізував у визначений законом строку персональні дані, як передбачено абзацом 4 пункту 1 частини 2 Прикінцевих положень Закону № 3633-IX.

Так приписами частини 1 стаття 6 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів від 16 березня 2017 року № 1951-VIII (далі-Закон № 1951-VIII ) передбачено, що до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості:

1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Приписами статті 7 Закону № 1951-VIII перелічені персональні дані призовника, військовозобов`язаного та резервіста, які вносяться в результаті взаємодії через інформаційно-телекомунікаційні системи.

З огляду на зазначене, приписами пункту 11 Закону № 2232 передбачено, що призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Проте, такий обов`язок, який визначений законом, позивачем не виконано.

Так, приписами частини 8 статті 5 Закону України від 16 березня 2017 року № 1951-VIII Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі-Закон № 1951-VIII) передбачено, що органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 9 статті 5 Закону № 1951-VIII передбачено, що органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Частиною 1 статті 13 Закону № 1951-VIII передбачено, що для формування бази даних Реєстру Центральна виборча комісія, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, подають шляхом електронної взаємодії Держателю Реєстру відомості, передбачені статтею 7 цього Закону, стосовно усіх громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік (приписці до призовних дільниць) відповідно до статті 14 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", віком до 60 років.

Частиною 2 статті 9 Закону № 1951-VIII передбачено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст зобов`язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру.

Відповідно до ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 ч.1 ст.106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який діє по теперішній час.

Указами Президента України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні, який діяв і на час спірних правовідносин та діє на час розгляду справи.

Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 Про загальну мобілізацію постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації, яка діє і на момент виникнення спірних правовідносин.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993 № 3543-XII.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992р. № 2232-ХІІ (Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 року (Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно із ч. 9 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;

призовники - особи, приписані до призовних дільниць;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до ч.10 ст.1 Закону України «Про військову службу і військовий обов`язок», громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Пунктом 2. Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 передбачено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо:

фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками;

здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами;

подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно абзацу 1 частини 5 статті 22 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (далі-Закон №3543-XII) призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин.

Відповідно до приписів частини 1 пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154 (далі-Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до приписів абзацу 11 пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву), на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Відповідно до приписів ч. 11 ст. 38 Закону № 2232-XII призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Так, абзацом 1 частини 3 статті 14 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів від 16 березня 2017 року № 1951-VIII передбачено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Так, абзацом 4 підпункту 10-1 пункту 1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Оскільки такий термін складав 60 днів, за прикінцевими та перехідними положеннями закону 3633-IX, згідно із якими протягом 60 днів з моменту набрання ним чинності, тобто до 16 липня, то той, хто стоїть на військовому обліку зобов`язаний був уточнити облікові дані.

Повний перелік персональних даних є у ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів». Загалом там зазначено 42 види даних.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не уточнив свої персональні дані, як передбачено було Порядком №1487, а саме, реєстрацію шлюбу, народження дітей, тощо.

Пунктом 3 Додатку 2 до Порядку №1487 передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Так, відповідно до приписів пункту 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі-Порядок № 1487) передбачено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави.

Приписами пункту 20 Порядку № 1487 передбачено, що військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Приписами пункту 23 Порядку №1487 передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, зокрема у випадках, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-комунікаційні системи.

Призовники, військовозобов`язані та резервісти, які не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, особисто у семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, для взяття їх на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних.

Але, як вбачається з матеріалів справи та наданих відповідачем належних, допустимих та достовірних доказів, можна дійти висновку, що позивач на протязі 60-ти днів, як того вимагає закон, не прибував до ІНФОРМАЦІЯ_2 для актуалізації своїх персональних даних, як передбачено Законом № 3633-IX, чим порушив встановлені законом правила військового обліку в умовах воєнного стану (особливого періоду).

Тому, аргументи та доводи позивача про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого приписами частини 3 статті 210 КУпАП, є необґрунтованими, та не підтвердженими належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Суд критично ставиться до пояснень позивача, наведених ним упозовній заяві, оскільки ним не наведено жодних доказів неможливості проходження актуалізації військово-облікових даних.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Тому суд вважає, що аргументи та доводи позивача про те, що ним не було порушено правила військового обліку, які встановлені зазначеними нормативно-правовими актами- є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, та не підтверджені належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, і на мою думку підлягають відхиленню судом.

Крім зазначено, слід зауважити що нормо статті 1 Закону України від 16 березня 2017 року № 1951-VIII Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі-Закон № 1951-VIII) передбачено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів це - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону № 1951-VIII передбачено, що основними завданнями Реєстру є ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України.

Частиною 2 статті 9 Закону № 1951-VIII передбачено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст зобов`язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру.

З вище викладеного можна дійти висновку, що позивачем порушені були правила військового обліку, які встановлені Законами №2232-XII та № 1951-VIII, і Порядком №1487.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач не виконав покладені на покладені на нього чинним законодавством України у сфері військового обов`язку та військової служби обов`язки, в частині щодо актуалізації облікових даних після набуття чинності 19 травня 2024 року Закону № 3696-IX Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Так, приписами статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.

Президентом України 16.04.2024 р. було підписано Закон про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку від 11.04.2024 №3633-IX, а 17.04.2024 року цей Закон опубліковано в газеті ВРУ Голос України.

Прикінцевими та перехідними положеннями зазначеного Закону встановлено, зокрема, що під час дії Указу Президента України Про загальну мобілізацію від 24 лютого 2022 року № 65/2022 - громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

З матеріалів справи та протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що позивач не виконав покладені Законом №3633-IX на нього обов`язки, та протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом не уточнив без поважних причин свої персональні дані.

Частиною 3 статті 8 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Нормою статті 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Нормою статті 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Нормою статті 24 КУпАП передбачені види адміністративних стягнень за вчинення адміністративних правопорушень, у тому числі і штраф.

Нормою статті 27 КУпАП передбачено, що штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян, посадових та юридичних осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Тому, аргумент позивача про те, що відповідач не мав права застосовувати до позивача статтю 210 КУпАП, не відповідає фактичним обставинам справи, та є таким що підлягає відхиленню судом.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Тому, аргумент позивача про те, що в постанові відповідачем не зазначено обґрунтованих доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП, є необґрунтованим та не підтверджений належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Враховуючи, що позивачем по справі не надано доказів на спростування тверджень відповідача, а доводи самого позивача не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, суд доходить висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову в цілому.

Що стосується поновлення строку на оскарження постанови, то позовна заява подана в межах строку, встановленого ст. 122 КАС України.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 20, 46, 241, 243, 245, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови №4413 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення, що винесена 10.08.2024 року.

В задоволені позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа – Хаджибейський ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повні відомості про учасників справи згідно ст. 246 ч. 5 п. 4 КАС України:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ – НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ).

Третя особа: Хаджибейський ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 41405463, 65005, м. Одеса, вул. Старицького, 10А).

Суддя: І.В. Плавич