Постанова від 17 лютого 2026 р. у справі №733/2042/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

18 лютого 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 733/2042/25

Головуючий у першій інстанції – Вовченко А. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/569/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.,

суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,

із секретарем – Піцан В.М.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 01 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів, визнання виконавчого документа про стягнення аліментів таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив звільнити його від обов`язку сплати аліментів на користь відповідачки, на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що стягуються на підставі судового наказу №733/1137/19, виданого 09.10.2019 Ічнянським районним судом Чернігівської області; визнати Судовий наказ, виданий 09.10.2019 Ічнянським районний судом Чернігівської області у справі №733/1137/19 за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої дитини в частках від заробітку боржника, таким, що не підлягає виконанню; стягнути з відповідача на користь позивача витрати пов`язані з розглядом справи.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 09.10.2019 Ічнянським районним судом Чернігівської області у справі № 733/1137/19 за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з нього аліментів на утримання малолітньої дитини в частках від заробітку боржника, видано судовий наказ, яким стягнуто з нього на користь ОСОБА_2 щомісячно аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 , в розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 03.09.2019 та до її повноліття.

Зазначав, що рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 06.06.2025 у справі №733/1387/24, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 01.10.2025, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , задоволено. Виключено з актового запису № 89 від 26.08.2015 про народження дитини ОСОБА_3 , складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ічнянського районного управління юстиції у Чернігівській області, дані про те, що батьком ОСОБА_3 є ОСОБА_1 .

З врахуванням наведеного він не є батьком дитини, хоча на момент винесення спірного судового наказу був вказаний батьком дитини, відповідно до свідоцтва.

Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 01.12.2025 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів, визнання виконавчого документа про стягнення аліментів таким, що не підлягає виконанню – задоволено.

Звільнено ОСОБА_1 від обов`язку сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що стягуються на підставі судового наказу №733/1137/19, виданого 09.10.2019 Ічнянським районним судом Чернігівської області.

Визнано Судовий наказ №733/1137/19, виданий Ічнянським районним судом Чернігівської області 09.10.2019 за заявою ОСОБА_2 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини в частках від заробітку боржника таким, що не підлягає виконанню.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1453,44 грн сплаченого судового збору.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 08.10.2025 (справа №733/2042/25) щодо зупинення стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 в межах виконавчого провадження №60300825, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, що позивач виключений з актового запису як батько за рішенням суду, яке набрало законної сили, отже у нього відсутній обов`язок щодо сплати аліментів, отже наявні підстави для визнання судового наказу № 733/1137/19 від 09.10.2019 про стягнення аліментів таким, що не підлягає виконанню.

Не погодившись з вказаним рішення суду, ОСОБА_2 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення районного суду скасувати повністю та відновити стягнення аліментів у межах виконавчого провадження №60300825, призупиненого ухвалою від 08.10.2025, до остаточного вирішення питання батьківства, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

За доводами апеляційної скарги рішення суду ґрунтується на рішенні про виключення відомостей про батька з актового запису (справа №733/1387/24). Водночас позивач у позовній заяві зазначив завідомо неправдиву дату визнання батьківства — 2018 рік, тоді як фактичне визнання батьківства відбулося лише 23.04.2019, що підтверджується актовим записом цивільного стану. Суд першої інстанції не перевірив ці обставини, що призвело до викривлення фактичних даних справи. Законність рішення про виключення батька наразі оскаржується у Верховному Суді.

Вказує, що на момент подання апеляційної скарги, Ічнянським районним судом відкрито нове провадження у справі №733/2185/25 від 17.12.2025 про визнання батьківства та стягнення аліментів, у межах якого підлягає вирішенню питання про призначення ДНК-експертизи.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення районного суду – без змін, посилаючись на його законність.

Вважає, що в нього обов`язок утримувати дитину ОСОБА_3 , відсутній, оскільки рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 06.06.2025 справа №733/1387/24 виключено з актового запису про народження дитини ОСОБА_3 його дані як батька - ОСОБА_1 .

Стверджує, що не заслуговують на увагу посилання апелянта на оскарження до Верховного Суду рішення про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини, оскільки на день подачі відзиву Верховним Судом не відкрито касаційне провадження за скаргою відповідачки.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народила доньку ОСОБА_4 . У актовому записі відомості про батька дитини були записані відповідно до ст.135 СК України, а саме зі слів матері (а.с. 56 зворот – 57, том 1). Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не укладався.

23.04.2019 ОСОБА_1 подав заяву до Ічнянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про визнання батьківства та до актового запису про народження ОСОБА_4 були внесені зміни, а саме: у графі «Батько» зазначено ОСОБА_1 та змінено прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 » (а.с. 62 зворот - 63).

З моменту визнання батьківства на утримання доньки ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 позивач сплачує аліменти у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 03.09.2019 і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 6).

Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 06.06.2025 у справі №733/1387/24 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено. Виключено з актового запису №89 від 26.08.2015 про народження дитини ОСОБА_3 , проте що батьком ОСОБА_3 є ОСОБА_1 (а.с. 7 зворот – 10 т. 1).

01.10.2025 постановою Чернігівського апеляційного суду рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 06.06.2025 року залишено без змін, апеляційна скарга без задоволення (а.с. 11-13 т. 1).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач виключений з актового запису як батько за рішенням суду, яке набрало законної сили, отже у нього відсутній обов`язок щодо сплати аліментів, отже наявні підстави для визнання судового наказу № 733/1137/19 від 09.10.2019 про стягнення аліментів таким, що не підлягає виконанню.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з`ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють, враховуючи наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Факт походження дитини від певної особи є підставою для виникнення у цієї особи обов`язків щодо дитини, визначених розділом III Сімейного кодексу України, у тому числі обов`язків щодо утримання дитини.

За загальним змістом цих норм обов`язок утримання дитини батьком дитини виникає з підстав походження дитини саме від цього батька або на підставі акта про визнання особи батьком.

Такого обов`язку в особи, яка не визнана батьком дитини, не виникає.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Згідно з частиною другою статті 197 СК України, за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Дана норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами.

Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.

Лише за наявності обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

У справі, яка переглядається, позивач посилався як на обставину, яка має істотне значення для звільнення його від обов`язку по сплаті аліментів, на те, що судовим рішенням встановлено що він не є батьком дитини та його виключено з актового запису про народження дитини як батька.

Аліментний обов`язок позивача був заснований на факті батьківства, а виключення відомостей про батька з актових запису про народження дитини у зв`язку з тим, що позивач не є біологічним батьком дитини, підтверджує, що позивач не є (і, відповідно, ніколи не був) батьком дитини.

Наслідком ухвалення судом рішення про виключення з актових записів про народження дітей відомостей про позивача як батька дітей є, зокрема, відсутність у позивача від самого початку існування спірних правовідносин обов`язку утримання дітей, адже за змістом положень статті 180 СК України обов`язок утримання дитини несуть лише її батьки.

Отже, виключення запису про батьківство позивача є обставиною, що має істотне значення у розумінні частини другої статті 197 СК України, і відповідно, є підставою для звільнення його від обов`язку по сплаті аліментів.

Відповідно до частини четвертої статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

У справі, що переглядається судом першої інстанції встановлено, що рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 06.06.2025 у справі №733/1387/24, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 01.10.2025, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено. Виключено з актового запису №89 від 26.08.2015 про народження дитини ОСОБА_3 , проте що батьком ОСОБА_3 є ОСОБА_1 (а.с. 7 зворот – 10 т. 1).

З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, що оскільки встановлено, що ОСОБА_1 не є батьком дитини ОСОБА_3 , то вказана обставина має істотне значення у розумінні ч. 2 ст. 197 СК України, щодо наявності підстав для припинення стягнення аліментів.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про звільнення ОСОБА_1 від обов`язку сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що стягуються на підставі судового наказу №733/1137/19, виданого 09.10.2019 Ічнянським районним судом Чернігівської області та про визнання судового наказу № 733/1137/19 від 09.10.2019 про стягнення аліментів таким, що не підлягає виконанню, оскільки обставини, що позивач не є батьком дитини встановлені судовим рішення, яке набрало законної сили, тому є преюдиційним під час розгляду цієї справи на підставі положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України.

Не спростовують правильних висновків суду першої інстанції доводи щодо ігнорування судом численних звернень відповідачки про призначення судово-генетичної експертизи, оскільки ухвалою районного суду від 04.11.2025 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про призначення експертизи (ДНК), оскільки задоволення клопотання буде свідчити про свідоме затягування розгляду справи та порушення процесуальних строків, передбачених законодавством, також за висновком суду призначення експертизи було предметом розгляду справи про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини.

За матеріалами справи, у постанові Чернігівського апеляційного суду від 01.10.2025 встановлено, що ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 05.12.2024 за клопотанням позивача ОСОБА_1 з метою з`ясування питання біологічного батьківства позивача по відношенню до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у справі призначено судово-молекулярну генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи. Проте, 18.03.2025 з Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи ухвала про проведення експертизи повернута без виконання у зв`язку із неодноразовою неявкою ОСОБА_2 з дитиною на експертизу.

Не є обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо необхідності зупинення провадження у даній справі до завершення касаційного розгляду справи № 733/1387/24, оскільки касаційне провадження в зазначеній справі не відкрито, а Верховним Судом продовжено строк для усунення недоліків касаційної скарги. Щодо розгляду справи № 733/2185/25, то колегія суддів вважає, що перебування зазначеної справи на розгляді районного суду не свідчить про наявність обставин, які мають преюдиційне значення для вирішення даного спору, як і посилання, що позивачем у позовній заяві не правильно зазначено дату визнання батьківства, оскільки обставини на які посилається позивач встановлюються судом на підставі наданих доказів.

При цьому колегія суддів зазначає, що звільнення позивача від зобов`язання зі сплати аліментів не призведе до порушення якнайкращих інтересів дітей, враховуючи, що обов`язок утримання покладається виключно на особу, від якої дитина походить або яка визнана її батьком у встановленому законом порядку.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією у подібній справі, викладеною у постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 477/1165/20, провадження № 61-19171св20, прийнятою за наслідками отримання судом, у тому числі, наукових висновків провідних фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді відповідно до положень частини сьомої статті 404 ЦПК України.

У зазначеній постанові Верховного Суду, зокрема, зазначено, що: "Аліментний обов`язок позивача був заснований на факті батьківства, а виключення відомостей про батька з актових записів про народження дітей у зв`язку з тим, що позивач не є біологічним батьком дітей, підтверджує, що позивач не є (і, відповідно, ніколи не був) батьком дітей.

Наслідком ухвалення судом рішення про виключення з актових записів про народження дітей відомостей про позивача як батька дітей є, зокрема, відсутність у позивача від самого початку існування спірних правовідносин обов`язку утримання дітей, адже за змістом положень статті 180 СК України обов`язок утримання дитини несуть лише її батьки".

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі судового рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 01 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20.02.2026.

Головуючий Судді: