Рішення від 18 лютого 2026 р. у справі №946/7265/25 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/7265/25

Провадження № 2/946/1523/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - Присакар О.Я.,

за участю: секретаря судового засідання – Воронової В.Є.,

представника позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла в загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, ОСОБА_3 , про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

16.09.2025 позивач звернувся до суду з позовними вимогами, які уточнив та якими просив встановити факт перебування ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на утриманні ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1996 року по день смерті ОСОБА_5 , а саме, до ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за ОСОБА_2 , у порядку спадкування за законом після смерті діда, ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що письмовою відповіддю приватного нотаріусу Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Гнесько В.Г. № 444/01-16 від 05.09.2025, приватний нотаріус повідомив про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, у зв`язку з тим, що заявник не зміг підтвердити факт знаходження ОСОБА_4 на утриманні ОСОБА_5 .

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.

Представник відповідача Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, заяв про відкладення справи або слухання справи за їх відсутністю не направляв.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 пояснила що з початку 70-х років минулого сторіччя добре знає родину ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ), вона є їх сусідкою. Пояснила суду, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю як чоловік та дружина протягом усього часу з якого вона їх знає та по день смерті ОСОБА_5 . У родини є спільний син – ОСОБА_9 , а позивач по справі – ОСОБА_2 є сином ОСОБА_9 та відповідно онуком ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Їй відомо, що ОСОБА_4 за життя практично не працював, в той час як ОСОБА_5 до дня своєї смерті працювала на ринку, де торгувала речами. Саме вона утримувала всю сім`ю, зокрема, свого цивільного чоловіка ОСОБА_4 . Підтвердила, що ОСОБА_4 знаходився на утриманні ОСОБА_5 з 1996 року по день смерті останньої, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_2 включно.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 пояснила що приблизно з 1978-1979 року знає родину ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ), вона є їх сусідкою. Пояснила суду, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 проживали як чоловік та дружина з 1978-1979 року по день смерті ОСОБА_5 . Їй відомо, що ОСОБА_4 за життя не працював, займався веденням домашнього господарства, в той час як ОСОБА_5 мала місце на ринку, де торгувала речами. Саме ОСОБА_5 утримувала свого цивільного чоловіка ОСОБА_4 все життя, зокрема в період з 1996 року по день смерті ОСОБА_5 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 належить житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.03.1984 року, виданим старшим державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори Пеліх А.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 1-620 та акту прийомки індивідуальних домоволодінь від 25.07.1984 року, про що здійснено запис у реєстрову-кадастрову книгу за № 48-148.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2004 року. Пленум Верховного Суду України у п. 1 постанови "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року N 7 роз`яснив, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинний на той час закон, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим кодексом.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 05.01.1999 відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Ізмаїльської міської ради Одеської області, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після смерті ОСОБА_5 згідно ст. 525 ЦК УРСР (1963 року) відкрилася спадщина на спадкове майно, яке складається з житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Частиною 1 статті 524 ЦК УРСР (1963 року) визначено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно ч. 1 ст. 534 ЦК УРСР (1963 року) - кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Відповідно до заповіту від 09 вересня 1986 року, посвідченого Кілійською державною нотаріальною конторою Одеської області та зареєстрованого в реєстрі під № 1756, ОСОБА_5 , все своє майно, яке на день смерті буде їй належати, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося, заповіла ОСОБА_3 .

Згідно до ст. 548 ЦК УРСР (1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно ч.1 ст. 549 ЦК УРСР (1963 року) - визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Згідно до ч. 2 ст. 553 ЦК УРСР (1963 року), вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Згідно ч. 1 ст. 554 ЦК УРСР (1963 року) в разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.

Судом встановлено, що спадкоємець за заповітом, ОСОБА_3 спадщину після смерті ОСОБА_5 не прийняв, що було також підтверджено ним у заяві про визнання позову, у зв`язку з чим спадкування після смерті ОСОБА_5 здійснюється за законом.

Відповідно до ст. 531 ЦК УРСР (1963 року) - до числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства.

Спадкоємцем за законом відповідно до ст. 531 ЦК УРСР (1963 року) після смерті ОСОБА_5 являється її утриманець, ОСОБА_4 .

В судовому засіданні встановлений факт перебування ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на утриманні ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1996 року по день смерті ОСОБА_5 , а саме, до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено поясненнями допитаних в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_10 .

Інших спадкоємців, які заявили права на спадкове майно, немає.

Відповідно ч.1 ст. 549 ЦК УРСР 1963 року - визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Встановлено, що ОСОБА_4 вступив в управління спадковим майном, оскільки на час відкриття спадщини постійно мешкав разом із спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується будинковою книгою будинку АДРЕСА_1 , тобто вважається таким, що прийняв спадщину.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого 22.10.2003 року відділом реєстрації актів громадянського стану Кілійського районного управління юстиції Одеської області, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_4 , відкрилася спадщина на спадкове майно, до якого входить житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який він прийняв після смерті ОСОБА_5 , однак не оформив.

Частиною 1 статті 524 ЦК УРСР (1963 року) визначено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 83130612 від 04 листопада 2025 року, наданої приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Гнесько В.Г., інформація про заповіт, складений та посвідчений від імені ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 – відсутня.

Згідно ч. 2 ст. 529 ЦК УРСР 1963 року, онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Судом встановлено, що син спадкодавця ОСОБА_4 , ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом смерть серії НОМЕР_3 виданим потворно 14.10.2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, тобто до дня відкриття спадщини після смерті батька, ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спадкоємцем за законом першої черги відповідно до ст. 529 ЦК УРСР (1963 року) після смерті ОСОБА_4 являється онук ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 26.05.2025 року та витягом з ДРАЦС про державну реєстрацію народження № 00051421265 від 26.05.2025.

Інших спадкоємців, які заявили права на спадкове майно, немає.

Відповідно ч.1 ст. 549 ЦК УРСР 1963 року - визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Встановлено, що ОСОБА_2 вступив в управління спадковим майном, оскільки на час відкриття спадщини постійно мешкав разом із спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується будинковою книгою будинку АДРЕСА_1 , тобто вважається таким, що прийняв спадщину.

Письмовою відповіддю приватного нотаріусу Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Гнесько В.Г. № 444/01-16 від 05.09.2025, приватний нотаріус повідомив про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, у зв`язку з тим, що заявник не зміг підтвердити факт знаходження ОСОБА_4 на утриманні ОСОБА_5 .

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Приймаючи до уваги, що іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно та право позивача на спадщину таким, що підлягає захисту в зв`язку з чим задовольняє позов.

Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст. 525, 529, 531, 549 ЦК УРСР (1963 року), ст.ст. 16, 316, 328, 392, 1216, 1217, 1220, 1222, 1223, 1225, 1261, 1268, 1270 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ) до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 26569223, місцезнаходження: 68600, Одеська область, Ізмаїльський р-н, м. Ізмаїл, пр. Незалежності, буд. 62), ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 ) про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Встановити факт перебування ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на утриманні ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1996 року по день смерті ОСОБА_5 , а саме, до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ), в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 19.02.2026 року.

Суддя: О.Я.Присакар