Рішення від 04 січня 2026 р. у справі №496/7652/25 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/7652/25

Провадження № 2-а/496/10/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Пендюри Л. О.

за участю секретаря Сурженко К. І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Одеське районне управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Біляївського районного суду Одеської області з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 260956 від 14.11.2025 року, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, а саме – керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн 00 к., з зазначенням, що на підставі ст. 307, ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі в сумі 40800 грн 00 к.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ББА № 260956 від 14.11.2025 року, поліцейським відділення реагування патрульної поліції Одеського регіонального управління поліції № 2, старшим сержантом поліції Івахненком Юрієм Миколайовичем, його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, відповідно до якої зазначено, що 14 листопада 2025 року об 11 год. 25 хв., ОСОБА_1 , керував транспортним засобом MITSUBISI SPACE з реєстраційним номером НОМЕР_1 , будучи позбавлений права керування транспортними засобами на підставі постанови Біляївського районного суду Одеської області по справі № 496/4124/25 від 21.08.2025 року, чим порушив п. 2.1. а ПДР України та ч. 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», а саме керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Позивач вважає оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою, та такою, що підлягає скасуванню, оскільки на момент її винесення працівником поліції, справа про притягнення його до адміністративної відповідальності перебувала на розгляді в апеляційному суді за апеляційною скаргою позивача на постанову Біляївського районного суду від 21.08.2025 року. Таким чином, відповідно до вимог ст. 294 КУпАП постанова Біляївського районного суду Одеської області від 21.08.2025 року, якою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн 00 к. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, не набрала законної сили до моменту розгляду справи апеляційним судом, про що позивачем, при складанні Постанови сержантом поліції Івахненком Ю. М., неодноразово було зазначено та доведено до відома працівника поліції. Однак відразу на місці зупинки було складено постанову та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Таким чином позивач просить суд скасувати постанову серії ББА № 260956 від 14.11.2025 року по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення на нього за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Ухвалою судді від 18 листопада 2025 року вказаний адміністративний позов прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відкрито провадження по справі.

У відповідності до ч. 1 ст. 268 КАС України відповідача та інших учасників справи було негайно повідомлено про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідачу був наданий строк 15 днів з дня отримання ним такої ухвали суду, для подачі відзиву на позовну заяву і доданих до нього доказів суду та іншим учасникам справи.

10 грудня 2025 року на адресу суду від представника Головного Управління Національної поліції в Одеській області Дмитрієнко К.В. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вона заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає оскаржувану постанову законною, винесеною з дотриманням вимог чинного законодавства та на підставі достатніх доказів про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП. Представник зазначила, що відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП, після встановлення факту керування позивачем транспортним засобом за наявності чинного рішення про позбавлення його права керування, було розглянуто матеріали справи безпосередньо на місці вчинення правопорушення та винесено постанову серії ББА № 260956 від 14.11.2025 року за ч. 4 ст. 126 КУпАП. Під час розгляду матеріалів, поліцейським у повному обсязі дотримано вимоги щодо процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, надано час для прибуття адвоката, після винесення постанови позивача ознайомлено зі змістом постанови, роз`яснено порядок і строки оскарження, копію постанови вручено позивачу під підпис, що підтверджується відповідною відміткою в постанові. Представник також зазначає, що доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення є постанова Біляївського районного суду Одеської області від 21.08.2025 року у справі № 496/4174/25, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн 00 к. та позбавлено права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Постановою Одеського апеляційного суду від 09.10.2025 року позивачу повернута апеляційна скарга на постанову Біляївського районного суду Одеської області по справі № 496/4174/25 у зв`язку з пропуском строку апеляційного оскарження. Таким чином, вказана постанова Біляївського районного суду Одеської області станом на момент винесення оскаржуваної постанови (14.11.2025 року) відповідно до норм ст. 291 КУпАП набрала законної сили. Інших судових рішень, якими б зазначену постанову було змінено, скасовано чи припинено дію додаткового стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, не існувало, що підтверджувалось матеріалами справи з ЄДРСР.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області будь-яких пояснень не надходило.

У відповідності до ч. 5 ст. 229 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), за наявними у справі матеріалами та за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 14.11.2025 року поліцейським відділення реагування патрульної поліції Одеського РУП №2, старшим сержантом поліції Івахненком Ю.М. складена відносно позивача постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 260956.

Відповідно до вказаної постанови, суть правопорушення полягає у тому, що 14.11.2025 року об 11:25 годині ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , керуючи транспортним засобом MITSUBISI SPACE з реєстраційним номером НОМЕР_1 в м. Біляївка Одеського району Одеської області був зупинений працівником патрульної поліції Одеського РУП № 2 старшим сержантом поліції Івахненком Ю.М. та під час перевірки документів було з`ясовано, що позивач позбавлений права керування транспортними засобами строком на 1 рік згідно постанови Біляївського районного суду Одеської області від 21.08.2025 року у справі № 496/4174/25, чим порушив п. 21 (а) ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Вказаною постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вище вказаного правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 20400 грн 00 к., з зазначенням, що на підставі ст. 307, ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі в сумі 40800 грн 00 к.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 288 КУпАП оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.

Позивач, будучи незгодним з вказаною постановою, звернувся до суду з відповідним позовом.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведеним конституційним положенням кореспондує частина 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».

Пунктом 8 частини першої статті 23 цього ж Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Відповідно до частини 4 статті 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України).

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, саме відповідач зобов`язаний довести правомірність складання ним оскаржуваних постанов, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог законодавства України, за що останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності.

З урахуванням роз`яснення п.п. 4,7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1988 року "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачено адміністративну відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку та обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, строк оскарження постанови якщо оскаржувалася до вищестоящого органу, обчисляється з наступного дня після прийняття цим органом рішення за скаргою.

Приймаючи вказані положення законодавства, суд зазначає наступне.

Як вже судом встановлено та не спростовується сторонами у справі, відповідно до оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 14.11.2025 року був зупинений патрульною поліцією, та під час перевірки документів було з`ясовано, що позивач керував транспортним засобом після накладання на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Відповідно до постанови судді Біляївського районного суду Одеської області від 21.08.2025 року, у справі № 496/4174/25, ОСОБА_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн 00 к. та позбавлено права керування транспортними засобами строком 1 рік.

Суд зазначає, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП обов`язковою умовою є наявність постанови суду, яка набрала законної сили, про позбавлення особи права на керування транспортними засобами.

Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_1 подав до Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09.10.2025 року апеляційну скаргу було повернуто заявнику у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження та відсутністю клопотання про його поновлення. На підставі зазначеної ухвали постанова Біляївського районного суду по справі № 496/4174/25 від 21.08.2025 року набрала законної сили 09.10.2025 року – з моменту винесення ухвали Одеським апеляційним судом.

Разом з тим, 15.10.2025 року позивач повторно звернувся з апеляційною скаргою на постанову Біляївського районного суду Одеської області по справі № 496/4174/25 з вмотивованим клопотанням про поновлення строку на її апеляційне оскарження та з наданням належних доказів поважності причин пропуску строків на апеляційне оскарження. Апеляційна скарга була прийнята судом апеляційної інстанції та справу призначено до апеляційного розгляду.

Таким чином, постанова суду першої інстанції набрала законної сили 09.10.2025 року, однак у зв`язку з відкриттям апеляційного провадження за повторно поданою апеляційною скаргою вона знову не набрала законної сили з 15.10.2025 року до вирішення справи судом апеляційної інстанції.

Оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення за фактом зупинки та перевірки відомостей про громадянина ОСОБА_1 була винесена 14.11.2025 року, тобто у період, коли справа вже перебувала на повторному розгляді в Одеському апеляційному суді. Таким чином, на момент винесення зазначеної постанови постанова суду першої інстанції про позбавлення права керування транспортними засобами не набрала законної сили у зв`язку з відкриттям апеляційного провадження, а отже, вона не набула остаточного процесуального значення.

Приймаючи вищевказані обставини в цілому, судом встановлено, що оскаржуваною постановою від 14.11.2025 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення на підставі постанови Біляївського районного суду Одеської області від 21.08.2025 року по справі № 496/4174/25, юридична дія якої (законна сила якої), під час винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 260956, не набрала законної сили до розгляду справи Одеським апеляційним судом.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Юридичний склад адміністративного правопорушення передбачено нормами права як сукупність ознак (елементів), за наявності яких те чи інше протиправне діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Таку сукупність ознак формують чотири складових елементи: об`єкт, об`єктивна сторона (характеризують зовнішню сторону правопорушення); суб`єкт та суб`єктивна сторона (характеризують внутрішню сторону правопорушення).

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності виключно за умови встановлення складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суб`єктивна сторона вказаного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.

Положеннями ст. 10 КУАП встановлено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх (прямий умисел) або свідомо допускала настання цих наслідків (непрямий умисел).

Тобто, суб`єктивна сторона, як елемент складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлена ч. 4 ст. 126 КУпАП, передбачає обов`язкову наявність умислу особи на вчинення такого правопорушення.

Отже, визначаючи наявність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, обов`язковим є встановлення умислу позивача на вчинення адміністративного правопорушення, об`єктивна сторона якого полягає в керуванні транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, під час зупинки патрульним поліції, керував транспортним засобом у період оскарження постанови у справі № 496/4174/25 про позбавлення його права керування транспортними засобами строком на 1 рік, яка не набрала законної сили та не мала обов`язкової юридичної дії.

Таким чином у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП (зокрема відсутня суб`єктивна сторона правопорушення).

Частиною 3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Ураховуючи викладене в цілому, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 7, ч. 4 ст. 126 КпАП України, ст. 2, 22, 72, 73, 75-77, 242-246, 250-251, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Одеське районне управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.

Cкасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 260956 від 14.11.2025 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , громадянина Молдови, про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 гривень 00 копійок за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 05.01.2026 року.

Суддя Л.О. Пендюра