Рішення від 18 лютого 2026 р. у справі №496/8147/25 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/8147/25

Провадження № 2-а/496/8/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Шаньшиної М.В.,

за участю секретарі судового засідання – Ткаченко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біляївка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд визнати незаконними та скасувати постанови ТЦК № R-145994 від 28.10.2025 та № R-205189 від 17.11.2025; закрити провадження у вказаних адміністративних справах за відсутністю складу правопорушення; зобов`язати відповідача врахувати та внести до обліку факт наданої відстрочки, що підтверджується довідкою/випискою, отриманою через ЦНАП 20.11.2025. Свої вимоги позивач мотивував тим, що постанови йому не були вручені особисто під підпис, а його дії обґрунтовані наявною відстрочкою від призову як опікуна недієздатної особи. Постанова № R-145994 від 28.10.2025 — фактично побачив через застосунок «Резерв+» 28.10.2025, раніше особисто не вручалась, постанова № R-205189 від 17.11.2025 — позивач фактично побачив через застосунок «Резерв+» 17.11.2025, раніше особисто не вручалась. Позивач є опікуном недієздатної особи — інваліда І групи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується рішенням суду від 17.05.2023, справа № 522/7915/23. На підставі цього позивач подав пакет документів на оформлення відстрочки від призову через ЦНАП; документ-виписку/підтвердження про відстрочку отримав у ЦНАП 20.11.2025 (виписка з «Резерв+»/довідка ЦНАП про подання та реєстрацію). Повістки та постанови позивачу не вручались особисто під підпис, він не підписував жодних розписок про отримання повісток або постанов. Повідомлення через «Резерв+» або інші електронні засоби за наявної обставини не замінюють особистого вручення. Відсутність факту особистого вручення робить неможливим встановлення складу адміністративного правопорушення щодо позивача, оскільки він не був належним чином повідомлений про виклик/прояви процесуальної дії. До ТЦК позивачем було подано заяву про скасування постанов (ідентифікатор вхідної кореспонденції 2/11585 дата подання: 26.11.2025), однак оскарження постанови в суді є незалежним правом і може бути здійснене без очікування відповіді ТЦК. Через бездіяльність Відповідачів позивач був змушений повторно звернутися через ЦНАП. Лише 20.11.2025 йому офіційно підтвердили відстрочку. Отримання цього документа стало вирішальним підтвердженням незаконності штрафів. Позов подано у найкоротший розумний строк після отримання документального підтвердження його статусу від держави. У зв`язку з чим просив скасувати зазначені постанови.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутність в якій він зазначив, що позов підтримує та просить задовольнити.

Від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 надійшло клопотання про залишення без розгляду, з наступних підстав. Зі змісту приведених у позовній заяві вимог вбачається, що позивач просить суд визнати незаконними та скасувати постанови № R-145994 від 28.10.2025 та № R- 205189 від 17.11.2025 по справі про адміністративне правопорушення. Водночас, у своєму позові позивач вказує на те, що постанову №R-145994 від 28.10.2025 він побачив 28.10.2025 у застосунку «Резерв+», постанову № R-205189 від 17.11.2025 також побачив 17.11.2025 у застосунку «Резерв+». Наявні матеріали свідчать про те, що позивачем 05.12.2025 у електронному кабінеті в системі “Електронний суд” було сформовано позовну заяву з вищезазначеними позовними вимогам. Наведені обставини дають підстави для висновку про те, що позивач будучи обізнаний фактично 28.10.2025 про наявність постанови № R-145994 від 28.10.2025 по справі про адміністративне правопорушення, а також будучи обізнаний 17.11.2025 про наявність постанову №R-205189 від 17.11.2025 по справі про адміністративні правопорушення, фактично звернувся до суду щодо оскарження вказаних рішень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності 05.12.2025. Отже, позивач був обізнаний та повинен був дізнатися про наявне на його думку порушення його прав, свобод чи інтересів 28.10.2025 та 17.11.2025 відповідно. Згідно відповіді № 29713519 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС, вбачається, що позивач має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд з 24.11.2025. Наведене дає підстави для висновку зо позивач за станом на 24.11.2025 мав технічну можливість звернутися до суду із позовною заявою засобами системи “Електронний суд”, а також не був позбавлений можливості вчинити ці дії шляхом її подання до суду у друкованому вигляді. Проте, як вбачається фактично позовну заяву у цій справі було сформовано та подано до суду 05.12.2025, у зв`язку з чим просив залишити без розгляду позовну заяву позивача.

Представник другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_6 в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлявся про дату та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, але надав до суду лист, яким на виконання ухвали було надано копії постанов R-145994 від 31.10.2025 та № R-205189 від 23.11.2025, а також зазначив, що 25.09.2025 року була сформована та направлена через «Укрпошту» на ім`я ОСОБА_1 повістка щодо виклику до ІНФОРМАЦІЯ_6 на 06.10.2025 для уточнення даних. В зазначений в повістці термін ОСОБА_1 не прибув, чим порушив встановлені правила військового обліку. Повістка повернута «Укрпоштою» з відміткою - «за вказаним адресом ( АДРЕСА_1 ) адресат відсутній». Відповідно, Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» сформував відмітку «Порушення правил військового обліку» щодо ОСОБА_1 . ОСОБА_1 погодився з даним порушенням та самостійно через додаток Резерв+ сформував Постанови по справам про адміністративні правопорушення №R-145994 від 31.10.2025 та № R-205189 від 25.11.2025 року. Станом на 27.01.2026 року штрафи по зазначеним постановам ОСОБА_1 не сплатив.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.08.2025 року позивачем на адресу ІНФОРМАЦІЯ_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) було направлено заяву з доданими до неї документами та внесення відомостей до облікових даних. Вказаний факт підтверджується копією накладної №6760207080205 від 11.08.2025 року. Вказані документи, відповідно до повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) було отримано 12.08.2025 року, особою за довіреністю.

Постановою №R145994 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 31.10.2025 року виданої ТВО ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Вказана постанова набрала законної сили 10.11.2025 року.

Постановою №R205189 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП начальником ТВО ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 . ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Вказана постанова набрала сили 03.12.2025 року.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що правова норма ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про:

1) оборону;

2) мобілізаційну підготовку;

3) мобілізацію в особливий період.

Вказана норма є бланкетною та відсилає до інших норм законодавства, якими встановлено певні обов`язки для військовозобов`язаних.

Особливий період, відповідно до абзацу тринадцятого частини першої статті 1 Закону України «Про оборону України» це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 № 64/2022, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який діяв на момент вчинення відповідних дій та розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Частиною 1 статті 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами.

Згідно з частинами 1 - 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів, оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також з порушенням призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку та псуванням або недбалим зберіганням зазначеними особами військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), яке спричинило їх втрату врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони №3 від 01.01.2024, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 за №36/41381 (далі - Інструкція №36/41381).

Згідно з пунктом 2 Розділу І Інструкції №36/41381 уповноважені посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1, 211 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визначаються наказами керівників відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до приписів пунктів 1-10 Розділу ІІ Інструкції №36/41381 протокол складає уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, щодо особи, яка не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки підтвердних документів про отримання особою виклику.

У спірному випадку відсутні підстави для складання протоколів від 31.10.2025 року та від 23.11.2025 року, водночас його складення не впливає за законність оскаржуваної постанови.

11.08.2025 року позивачем на адресу ІНФОРМАЦІЯ_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) було направлено заяву з доданими до неї документами та внесення відомостей до облікових даних. Вказаний факт підтверджується копією накладної №6760207080205 від 11.08.2025 року. Вказані документи, відповідно до повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) було отримано 12.08.2025 року, особою за довіреністю.

В постановах про притягнення до адміністративної відповідальності підставою для притягнення до адімінстративної відповідальності було не проходження (відмова від проходження) ВЛК (п. 2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист», а також не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Так, наявні в матеріалах справи докази не підтверджують вчинення позивачем інкримінованого правопорушення, з огляду на таке.

Відповідно до наданого стороною відповідача листа від 27.01.2026 року за №236 встановлено, що ними направлялись повістки про виклик на імя ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_8 на 06.10.2025 року. У вказану дату ОСОБА_1 до ТЦК та СП не прибув, а повістка повернута «Укрпоштою» з відміткою «за вказаною адресою ( АДРЕСА_1 ) адресат відсутній».

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що мобілізацією є комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Частиною 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: - військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; - резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; - військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; - військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; - особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачено статтею 210-1 КУпАП.

При цьому, обов`язковою умовою для доведення складу адміністративного правопорушення мають бути докази виклику особи на певну дата та з відповідною метою, що може підтверджуватись тільки змістом повістки та доказами її вручення.

Згідно з частин 1 та 2 статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Суд зазначає, що процедура оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.

Згідно з пунктом 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Відповідно до пункту 27 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 під час мобілізації громадяни викликаються з метою:

1) до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів:

взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки);

призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Вказаний перелік є вичерпним, отже, військовозобов`язана особа може викликатись повісткою лише у вищезазначених випадках.

Приписами п 30-3 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 встановлено, що у разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв`язку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка.

В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім`я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису.

Крім того, приписами підпункту 2 пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, встановлено, що:

«Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання».

Змінами, внесеними постановою уряду від 08 жовтня 2024р. №1147 до Правил надання послуг поштового зв`язку передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Рекомендовані листи з позначками «Повістка ТЦК», «Вручити особисто» підлягають врученню особисто адресатам.

У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Якщо ж протягом 3 робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1) направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов`язаного, та 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.

В матеріалах справи відсутня повістка про виклик позивача до ІНФОРМАЦІЯ_6 на 06.10.2025 року, що унеможливлює здійснити перевірку мети виклику та дати, на яку він викликався та з якою метою, тому суд дійшов висновку про відсутність, в діях позивача, складу адміністративного правопорушення.

Крім того, стороною відповідача не було надано належних доказів того, що ОСОБА_1 було направлено повістку про виклик, для проходження ВЛК, з зазначенням дати.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.05.2022 у справі № 400/1510/19, від 05.07.2022 у справі № 522/3740/20, від 27.09.2022 у справі № 320/1510/20, від 03.10.2022 у справі № 400/1510/19, від 01.11.2022 у справі № 640/6452/19 та від 18.01.2023 у справі № 500/26/22.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 по справі № 400/4409/21 зазначив, що визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, яке спрямоване на захист суспільних інтересів, внаслідок застосування судами надмірного формалізму може призвести до таких наслідків, як, зокрема нанесення суттєвої шкоди суспільним інтересам або уникнення правопорушником обов`язку виконувати або дотримуватися законодавства.

При цьому, на відміну від надмірного формалізму, застосування судами підходу до вирішення спору, що ґрунтується на засадах, визначених статтею 2 КАС України, передбачає:

1) винесення судового рішення у межах суддівського розсуду (дискреції суду), керуючись верховенством права (справедливістю); забезпечення мотивованості судового рішення шляхом оцінки: причин, які призвели до процедурних порушень;

2) наслідків, до яких призвели ці процедурні порушення; можливості безпосередньо у судовому процесі усунути (нейтралізувати) ці процедурні порушення; добросовісності/недобросовісності суб`єкта, який допустив процедурні порушення;

3) застосування трискладового тесту вирішення публічно правового спору (передбачає, що суд, приймаючи рішення у межах суддівського розсуду (дискреції суду), перевіряє його на відповідність (несуперечність) принципам національної безпеки, суспільного інтересу, ефективності захисту порушеного права особи).

У вказаній постанові Верховний Суд при визначенні підходів до відмежування формалізму від надмірного формалізму, зокрема, наголосив на тому, що якщо є доступ до суду, «правопорушник» доводить, у першу чергу, сам факт відсутності правопорушення, що дозволяє суду оцінити суть відповідного правопорушення.

Суд констатує, що з матеріалів справи не можливо установити підставу виклику позивача, підтвердити факт вручення повістки та дати, на які викликався позивач. Тобто, для наявності складу адміністративного правопорушення, суду першої інстанції слід було встановити вищезазначені обставини. Водночас, відсутність доказів належного оповіщення для виклику до ТЦК та СП та мети такого виклику, спростовує наяявність складу адміністративного правопорушення у діях позивача.

Відповідальність за частиною третьою статті 210-1 КУпАП настає за неприбуття особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у місце та строк, вказані у повістці.

Відповідачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами факт того, що позивач у встановленому порядку був належним чином повідомлений про необхідність прибути до ТЦК та СП, не доведено мету такого виклику, тому колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для притягнення позивача до відповідальності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач не надав суду належні докази на підтвердження правомірності винесення оскаржуваних постанов.

Частиною 3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Керуючись статтями 5, 9, 72-77, 241, 242, 246, 255, 271, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позовОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Скасувати постанову № R145994 від 28.10.2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень 00 коп.

Скасувати постанову № R205189 від 23.11.2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень 00 коп.

Провадження у справах про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , за частиною 3 статті 210-1 КУпАП - закрити.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В. Шаньшина