Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №280/2826/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 січня 2026 року м. Дніпросправа № 280/2826/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.08.2025 року (головуючий суддя Сацький Р.В.)

в адміністративній справі №280/2826/25 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання рішення протиправним, його скасування та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася 14.04.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 20.02.2025 № 084050021012 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 з 09.02.2025; Позивач вказує, що рішення про відмову у призначенні пенсії позивач вважає протиправним, оскільки воно суперечить чинному законодавству та не узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.02.2020 по справі № 520/15025/16-а, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи, а саме: застосуванню підлягають норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ (далі – Закон № 1788-ХІІ) з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.08.2025 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 20.02.2025 № 084050021012 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 з 09.02.2025.

Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІ із урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV, згідно із якими на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: «з») водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років. Пільговий стаж позивача відповідачем визнано у розмірі 18 років 11 місяців 05 днів, про що вказано у рішенні від 20.02.2025 № 084050021012, чого достатньо для призначення пенсії згідно із п. “3” 13 Закону № 1788-XII , тобто з 50-річного віку. Тому відмова управління ПФУ в призначенні позивачу, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50-річного віку, мала необхідний страховий стаж та пільговий стаж, пенсії за віком на пільгових умовах з покликанням на недосягнення нею 55-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 8 частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною, у зв`язку із чим рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 20.02.2025 № 084050021012 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах підлягає скасуванню.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Вказує, спірні правовідносини регулюються саме п.8 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV, відповідно до якої для призначення пенсії Позивачці необхідно досягнути 55 років. Станом на момент виникнення спірних правовідносин (на дату звернення позивача із заявою про призначення пенсії), положення Закону № 1788-XII не застосовувались при призначенні пенсій на пільгових умовах. Єдиним законом, який регулював питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах був Закон № 1058-IV. Відтак, у Головного управління був відсутній вибір між положеннями п. “з” ст. 13 Закону № 1788-XII та п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV, а отже дії Головного управління, які полягають у застосуванні до Позивача положень Закону № 1058-IV, є правомірними, такими що відповідають законодавству та Конституції України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 12.02.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Заяву позивача розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 20.02.2025 № 084050021012.

Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 20.02.2025 № 084050021012 вмотивоване таким.

Пенсійний вік визначений пунктом 8 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” становить 55 років. Вік заявниці 50 років.

Необхідний страховий стаж пунктом 8 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” становить не менше 25 років. Страховий стаж позивача враховано у розмірі 26 років 08 місяців 08 днів.

Необхідний пільговий стаж на роботах, визначений пунктом 8 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” становить 10 років.

Пільговий стаж позивача враховано у розмірі 18 років 11 місяців 05 днів.

Позивач вважає протиправною відмову відповідача в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Суд першої інстанції позов задовольнив.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Частиною першою статті 4 Закону № 1058-IV визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

3.10.2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон №2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 8 частини 2 статті 114 на пільгових умовах пенсія за віком призначається:

водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Натомість згідно з пунктом “з” статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б” - “г” статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б” - “г” статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Згідно зі ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

В пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 в справі “Щокін проти України” Європейський суд з справ людини як джерело права вказав, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду.

З посиланням на закріплений в законодавстві України принцип i dubio pro tributario, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.

Виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст. 8 Конституції України, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як пенсійний вік, має застосовуватися в порядку, визначеному п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020. Таке застосування вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Суд зазначає, що обрані відповідачем у даному спорі мотиви прийняття оскаржуваного рішення не враховують правила розв`язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” на користь невладного суб`єкта - приватної особи, тобто на користь позивача.

Так, розглядаючи заяву позивача про призначення пенсії, відповідач віддав перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства, у зв`язку з чим, дійшов висновку про відсутність підстав для призначення пенсії.

При прийнятті рішення суд враховує постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20, висновки якої є обов`язковими для застосування судом у цій справі.

Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення).

Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, жінки - після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах.

Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Таке регулювання порушує вимогу “якості закону”, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4.11.1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі “Щокін проти України”).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІ із урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV, згідно із якими на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

«з») водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Пільговий стаж позивача відповідачем визнано у розмірі 18 років 11 місяців 05 днів, про що вказано у рішенні від 20.02.2025 № 084050021012, чого достатньо для призначення пенсії згідно із п. “з” 13 Закону № 1788-XII , тобто з 50-річного віку.

Тому відмова управління ПФУ в призначенні позивачу, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50-річного віку, мала необхідний страховий стаж та пільговий стаж, пенсії за віком на пільгових умовах з покликанням на недосягнення нею 55-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 8 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV, є протиправною, у зв`язку із чим рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 20.02.2025 № 084050021012 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах підлягає скасуванню.

Згідно із ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки позивач звернулася за призначенням пенсії 12.02.2025 у тримісячний строк з дня досягнення пенсійного віку - ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсія їй мала бути призначена з дня наступного від досягнення пенсійного віку – ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В силу викладеного, з метою повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 09.02.2025.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства, що регулює дані правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області – залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.08.2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 21.01.2026 та в силу ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова

суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко