Рішення від 19 лютого 2026 р. у справі №580/6518/25 — Черкаський окружний адміністративний суд

Суд: Черкаський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: медико-соціальної експертизи

Дата: 19 лютого 2026 р.

Справа: №580/6518/25

Суддя: Валентина ЯНКІВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2026 року справа № 580/6518/25

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Янківської В.П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України”, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

09 червня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» від 13.12.2024 про не визнання позивача особою з інвалідністю ІІ групи;

2) визнати протиправними дії щодо призупинення виплати пенсії та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області відновити позивачу з 01.01.2025 виплату пенсії по інвалідності та виготовити пенсійне посвідчення.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду 16 червня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що проведення перевірки обгрунтованості та скасування рішення Черкаської обласної МСЕК № 4 від 01.11.2022 про встановлення позивачці 2 групи інвалідності здійснене з порушенням норм чинного законодавства та всупереч рішенню Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024, введеного в дію Указом Президента України від 22.10.2024 № 732/2024.

Відповідач-1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі з огляду на те, що спірне рішення прийняте з дотриманням вимог законодавства та на виконання Рішення РНБО від 22.10.2024, доручень МОЗ України, СБУ, ДБР про здійснення перевірок обгрунтованості рішень щодо зазначених у додатках до запитів осіб та в разі необхідності провести переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно таких осіб і прийняти відповідні рішення.

Відповідач-2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити, оскільки припинення виплати пенсії позивачці відбулося на підставі Довідки про невизнання інвалідом на осіб, яких не визнано інвалідами № 167/о, отриманого від Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» від 24.12.2024 № 90/03-16.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанови від 25 жовтня 2024 року № 1207 «Про внесення зміни до пункту 4 Положення про медико-соціальну експертизу» та від 08 листопада 2024 року №1276 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317», якими вніс зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 «Питання медико-соціальної експертизи». Згідно з п.4 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 (далі – Положення №1317) з урахуванням змін, внесених вказаними вище постановами Уряду України МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, визначає її голову та заступника голови. За рішенням МОЗ права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ можуть бути покладені на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики. Документи, оформлені Центральною медико-соціальною експертною комісією МОЗ, підписуються її головою або заступником голови (у разі відсутності голови) та засвідчуються штампом Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ.

На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 наказом МОЗ України від 26.10.2024 №1809 «Про покладання прав та обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ» права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ покладено на відповідача у справі з дати підписання наказу. Затверджено Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ (далі – Положення №1809). Зазначено, що виконуючій обов`язки державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України" (Валентині Зражевській) протягом двох робочих днів з дати підписання цього наказу забезпечити передачу медико-експертних справ, скарг та документів, які пов`язані з виконанням повноважень Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, до державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" згідно з актом приймання-передачі. В процесі передачі медико-експертних справ та скарг відображати їх черговість для подальшого розгляду з урахування реєстрації в державному закладі "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України".

Відповідно до п.п.1, 2 Положення №1809 Центральна медико-соціальна експертна комісію МОЗ (далі - Комісія) утворюється Міністерством охорони здоров`я України. За рішенням МОЗ права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ можуть бути покладені на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.

Згідно з п.11 Положення №1809 Комісія:

здійснює організаційно-методичне керівництво обласними, Київським та Севастопольським міськими центрами (бюро) медико-соціальної експертизи;

розробляє комплексні заходи щодо профілактики і зниження рівня інвалідності, а також удосконалення порядку проведення реабілітації осіб з інвалідністю;

проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними медико-соціальними експертними комісіями і в разі потреби скасовує їх;

узагальнює та аналізує випадки необґрунтованого прийняття рішень обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними комісіями та направлення осіб лікарсько-консультативними комісіями на огляд до комісій для встановлення інвалідності;

повторно оглядає осіб, які оскаржили рішення обласних, Київської та Севастопольської центральних міських комісій, перевіряє якість розроблених ними індивідуальних програм реабілітації, здійснює контроль за повнотою і якістю виконання програми;

проводить у складних випадках огляд хворих та осіб з інвалідністю за направленнями обласних, Київського та Севастопольського міських центрів (бюро) медико-соціальної експертизи;

надає консультаційну допомогу фахівцям з питань проведення медико-соціальної експертизи та обласним, Київській та Севастопольській центральним міським комісіям;

направляє в особливо складних випадках осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова;

на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів / органів спеціального призначення з правоохоронними функціями відповідно до абзацу четвертого пункту 13 цього Положення проводить перевірку обґрунтованості рішень та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, і приймає відповідні рішення. Медико-соціальна експертиза проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова. За результатом переогляду Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ приймає рішення щодо скасування, підтвердження, зміни попереднього висновку або формування нового висновку. У разі відмови особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення комісії. Виключними підставами для перенесення строку проведення повного медичного обстеження є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил;

забезпечує здійснення обміну інформацією з питань, пов`язаних з організацією проведення медико-соціальної експертизи, відповідно до наказу МОЗ про покладення обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ;

впроваджує у практику роботи комісій наукові принципи і методи, розроблені науково-дослідними інститутами, готує пропозиції щодо вдосконалення медико-соціальної експертизи, узагальнює і поширює передовий досвід роботи;

бере участь в акредитації обласних. Київського та Севастопольського міських центрів (бюро) медико-соціальної експертизи та атестації лікарів, які входять до складу комісій, вживає заходів до підвищення їх кваліфікації;

проводить разом з профспілковими та громадськими організаціями осіб з інвалідністю конференції, наради, семінари з питань профілактики інвалідності, реабілітації та адаптації осіб з інвалідністю;

бере участь у здійсненні заходів щодо профілактики інвалідності.

Відповідно до п.12 Положення №1809 Комісія має право: одержувати від державних органів, закладів охорони здоров`я, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і виду їх діяльності відомості, необхідні для роботи комісій;

направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, до лікувально-профілактичних закладів для проведення огляду з метою уточнення діагнозу і призначення відповідного лікування;

подавати державним органам необхідні матеріали для вжиття щодо посадових осіб підприємств, установ та організацій, що порушують права осіб з інвалідністю, заходів впливу;

допускати за письмовою заявою особи, що звертається для встановлення інвалідності, довірену особу на засідання комісії.

Відповідно до абзацу четвертого п.13 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317, Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими комісіями, і в разі необхідності скасовує їх.

Правові засади організації та діяльності Ради національної безпеки і оборони України, її склад, структуру, компетенцію і функції визначає Закон України від 5 березня 1998 року №183/98-ВР «Про Раду національної безпеки і оборони України» (далі – ЗУ №183/98-ВР).

Відповідно до ст.1 ЗУ №183/98-ВР Рада національної безпеки і оборони України відповідно до Конституції України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України.

Рада національної безпеки і оборони України керується у своїй діяльності Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України. Порядок функціонування Ради національної безпеки і оборони України встановлюється цим Законом (ст.2 ЗУ №183/98-ВР).

Прийняті рішення вводяться в дію указами Президента України.

Рішення Ради національної безпеки і оборони України, введені в дію указами Президента України, є обов`язковими до виконання органами виконавчої влади.

Правові підстави реалізації спірних функцій відповідачем обґрунтовані виконанням заходів, з приводу яких ним отримані листи Служби безпеки України від 04.11.2024 №14/1-6971 та ДБР від 06.11.2024 №10-2-02-01-27449.

За результатами перевірки відповідач-1 затвердив на засіданні комісії рішення про невизнання позивача особою з інвалідністю.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі – Закон №875-ХІІ).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №875-ХІІ особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно зі ст.3 Закону №875-ХІІ інвалідність визначається шляхом експертного обстеження органами медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

На підставі ч.2 ст.6 Закону №875-ХІІ громадянин має право оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його особою з інвалідністю в адміністративному порядку відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" та/або в судовому порядку.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України від 06.10.2015 №2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (далі – Закон №2961-IV).

За визначенням, наведеним в абз.4, 8 ч.1 ст.1 Закону №2961-IV інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Медико-соціальна експертиза – встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону № 2961-IV медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії першого, другого та інших рівнів відповідно до розподілу, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Фактичні обставини позову.

Позивачка з 09.11.2022 перебувала на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду країни в Черкаській області як одержувач пенсії по інвалідності, відповідно до ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування № 1058-4 від 09.07.2003. Пенсія призначена на підставі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 01.11.2022 (серія 12ААВ), група інвалідності 2, причина інвалідності – загальне захворювання, інвалідність встановлена на строк – безтерміново. 18.03.2025 року позивачкою отриманий лист від Комунального закладу «Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради» № 17/01-09/1 від 02.01.2025 про направлення довідки про невизнання інвалідом, що надійшла від «Український Державний НДІМСПІ МОЗ України м. Дніпро».

Відповідно до цієї довідки за формою первинної облікової документації № 167/о ОСОБА_1 , 13.12.2024 оглядалася заочно Центральною МСЕК. За результатами не визнана інвалідом.

На підставі довідки про невизнання інвалідом виплату пенсії позивачці з 01.01.2025 призупинено.

До Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» надійшли листи Міністерств охорони здоровя України, якими доручено Центральній МСЕК МОЗ України , на виконання запитів СБУ від 04.11.2024 № 14/1-6971 та ДБР від 06.11.2024 № 10-2-02-01-27449 здійснити перевірку обгрунтованості рішень щодо зазначених у додатках до запитів осіб та в разі необхідності провести переогляд шляхом проведення - медико-соціальної експертизи стосовно таких осіб і прийняти відповідні рішення.

Серед інших медико-експертних справ до відповідача-1 була передана справа позивачки (лист ДБР від 06.11.2024 № 10-2-02-01-27449) та витяг з додатка до листа – переліку осіб з числа органів державної влади та місцевого самоврядування до перевірки .

Так, відповідач за дорученням правоохоронних органів, з дотриманням Положення 1809 про Комісію здійснив ретельний аналіз документів медико-експертної справи позивачки на підтвердження законних підстав експертного рішення МСЕК щодо встановлення ій 2 групи інвалідності безстроково у 2022 році (перебуваючи на посаді в органах Національної поліції України)

Так, 13.12.2024 відповідачем 1 у спірному рішенні встановлено, що група інвалідності, загальне захворювання, встановлена необгрунтовано та не відповідають чинному законодавству, тобто при проведенні медичної експертизи було встановлено, що у позивачки мали місце незначні патологічні зміни, які не дають підстав визнати її особою з інвалідністю. Зясовано, що ступені функціональних порушень органів та систем, зазначених у діагнозі ОСОБА_1 , а також відповідний ступінь обмеження життєдіяльності, не відповідають критеріям для визначення групи інвалідності згідно з чинним законодавством.

Результати перевірки були оформлені Довідкою про невизнання інвалідом 13.12.2024, відповідно до наказу МОЗ України від 30.07.2012 № 577 форми первинної облікової документації № 167/о «Довідка про невизнання інвалідом, актом огляду МСЕК від 13.12.2024 (форма первинної облікової документації № 157/о) а також протоколом засідання ЦМСЕК МОЗ у вигляді Журналу протоколів засідань ЦМСЕК.

Відповідачем здійснено саме аналіз документів без виклику/огляду особи, оскільки для прийняття спірного рішення було достатньо тих медичних документів, які наявні в матеріалах медико-експертної справи.

Таким чином, ЦМСЕК МОЗ перевіряло обгрунтованість експертного рішення саме на підставі документів, які були подані позивачкою на МСЕК у листопаді 2022 року, та їх було достатньо для прийняття спірного законного рішення..

Суд висновує, що заходи, виконані відповідачем-1 в спірних правовідносинах, щодо перевірки обґрунтованості отримання позивачем статусу особи з інвалідністю, є реалізацією покладених на нього норм чинного законодавства України.

Відповідач-1 виконував доручення правоохоронних органів відповідно до Переліку осіб, які були зазначені в додатках до документів. Повноваження перевіряти відповідність посади позивачки у відповідача не було.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постановах від 29.12.2021 у справі № 638/2723/16-а, від 12.10.2021 у справі № 280/4820/19 під час розгляду по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку.

Розглядаючи по суті спір у справі щодо оскарження рішення МСЕК, суд перевіряє правомірність висновку лише у межах дотримання порядку його прийняття. Суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності рішення МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права (висновок у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №806/526/16).

Суд висновує, що заходи, виконані відповідачем в спірних правовідносинах, щодо перевірки обґрунтованості отримання позивачем статусу особи з інвалідністю, є реалізацією покладених на нього норм чинного законодавства України в рамках Державної програми щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності, спрямованої на протидію системним загрозам управлінню державою та проявам організованої злочинної діяльності у сфері діяльності органів державної влади, іх підприємств, установ та організацій, що створює загрози національній безпеці та оборонному потенціалу України у ході здійснення мобілізаційних заходів в умовах воєнного стану.

Щодо позовної вимоги до Управління Пенсійного фонду у Черкаській області про визнання протиправними дії щодо призупинення виплати пенсії та зобов`язати відновити позивачу з 01.01.2025 виплату пенсії по інвалідності та виготовити пенсійне посвідчення, суд зауважує, що припинення виплати пенсії позивачці відбулося на підставі Довідки про невизнання інвалідом на осіб, яких не визнано інвалідами № 167/о, отриманого від Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» від 24.12.2024 № 90/03-16. Тобто, орган Пенсійного фонду, отримавши рішення відповідача-1, керуючись статте 35 Закону 1058, виніс власне рішення № 232730019215 від 13.01.2025 про призупинення виплату пенсії по інвалідності позивачці.

Таким чином прийняття рішення відповідачем-2 про призупинення виплати пенсії відбулося у законний спосіб, і в той же час є похідною дією від наявності/відсутності інвалідності у позивачки, підтвердженої органами медико-соціальної експертизи та результатами оцінювання повсякденного функціонування особи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач -2 на підставі закону, в межах повноважень та у спосіб вчинив правомірні дії щодо призупинення виплати пенсії по інвалідності позивачці, та одночасно суд зауважує, що вимога позивачки до відповідача-2 є передчасною, а тому, з огляду на встановлення судом правомірності рішення\дій відповідача-1, у задоволенні позовної вимоги до відповідач-2 слід відмовити.

На підставі вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позиція позивачки зі спірних питань є помилковою та такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, та/або фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, системно проаналізувавши приписи законодавства України та надавши оцінку наявним у справі доказам та основним доводам сторін, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” від 13.12.2024 про не визнання позивача особою з інвалідністю ІІ групи; визнання протиправними дії щодо призупинення виплати пенсії та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області відновити позивачу з 01.01.2025 виплату пенсії по інвалідності та виготовити пенсійне посвідчення.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА

Оригінал: reyestr.court.gov.ua