Постанова від 18 лютого 2026 р. у справі №592/18992/24 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 року м.Суми

Справа №592/18992/24

Номер провадження 22-ц/816/207/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Петен Я. Л.

сторони:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 лютого 2025 року, ухваленого в м. Суми в складі судді Корольової Г.Ю.,

в с т а н о в и в:

18 листопада 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ТОВ «Діджи Фінанс») звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 47742,61 грн заборгованості за кредитним договором № 200506431 від 18 квітня 2016 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 18 квітня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» (далі – ПАТ «Банк Михайлівський») та відповідачкою укладено кредитний договір № 200506431, за умовами якого позичальниця отримала 10200 грн кредиту зі строком кредитування по 20 травня 2017 року, зобов`язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом. 20 липня 2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до відповідачки за кредитним договором. Станом на 18 листопада 2024 року загальний розмір боргу відповідачки становить 31282,97 грн, з яких: 10187,66 грн – борг за кредитом, 21095,31 грн – борг по процентам. Крім того, позивачем нараховано 2813,44 грн 3% річних та 13646,20 грн інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань. Всього борг становить 47742,61 грн, який позивач просить стягнути на свою користь.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 лютого 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Діджи Фінанс» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Доводи скарги зводяться до того, що 19 травня 2016 року банк відступив право вимоги до відповідачки за укладеним кредитним договором Товариству з обмеженою відповідальністю «Плеяда» (далі – ТОВ «Плеяда»), проте 30 травня 2016 року цей договір визнано нікчемним. Постановою Господарського суду м. Києва від 01 липня 2021 року застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19 травня 2016 року і зобов`язано ТОВ «Плеяда» передати позивачу передані за договором факторингу документи. Відтак, лише з 01 липня 2021 року позивач фактично зміг набути право вимоги до відповідачки за кредитним договором, а тому трирічний строк позовної давності пропущений з поважних причин.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 18 квітня 2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду № 200506431 щодо кредитування, за умовами якої позичальниця отримала 10200 грн кредиту строком користування з 18 квітня 2016 року по 20 травня 2017 року і зобов`язалась повернути борг та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

20 липня 2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071, проведеного 15 червня 2020 року.

Станом на 18 листопада 2024 року загальний розмір кредитного боргу ОСОБА_1 становив 31282,97 грн, з яких: 10187,66 грн – борг за кредитом і 21095,31 грн – борг по процентам.

Крім того, за період з 17 жовтня 2021 року по 15 жовтня 2024 року ТОВ «Діджи Фінанс» нарахувало 2813,44 грн 3% річних та 13646,20 грн інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що строк кредитування за умовами укладеного з банком договору сплив 20 травня 2017 року, а право вимоги до відповідачки позивач набув 20 липня 2020 року, тобто на день укладення договору факторингу трирічний строк позовної давності вже сплинув, а тому суд застосував до спірних правовідносини наслідки пропуску строку позовної давності і відмовив у задоволенні позову.

Колегія суддів не погоджується з таким рішенням суду.

Положеннями ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується існування кредитного боргу на загальну суму 31282,97 грн, право вимоги на який набув позивач.

Як зазначалося вище, позов про стягнення боргу подано 18 листопада 2024 року, право вимоги до відповідачки за кредитним боргом позивач набув 20 липня 2020 року, а строк кредитування у кредитних правовідносинах між первісним кредитором і відповідачкою сплив 20 травня 2017 року.

Відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції порушив питання застосування наслідків пропуску позивачем трирічного строку позовної давності.

Статтею 256 ЦК України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1, ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX. Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХнабрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.

Отже, в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

У спірних правовідносинах станом на 02 квітня 2020 року позовна давність щодо кредитної заборгованості не спливла, оскільки її перебіг почався з 21 травня 2017 року, тобто з наступного дня після закінчення обумовленого договором строку кредитування, та мав спливти 20 травня 2020 року, тобто перебіг цього строку є зупиненим і дотепер (внаслідок продовження на строк дії карантину та воєнного стану й подальшого зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану).

Зазначених вище обставин, вимог закону та правових позицій суду касаційної інстанції місцевий суд не врахував та дійшов до помилкового висновку про пропуск позивачем трирічного строку позовної давності.

Заперечуючи проти факту отримання ОСОБА_1 кредитних коштів сторона відповідачки не спростувала факти власноручного підписання позичальницею 18 квітня 2016 року наступних документів: заяви (оферти) № 200506431; анкети № 2681706; власноручно засвідчених копій паспорту і картки платника податків; довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту «MC Platinum CashBack (неіменна)/Зарплатна»; договору добровільного страхування життя держателів платіжних карток ПАТ «Банк Михайлівський» від 18 квітня 2016 року; договору добровільного страхування фінансового ризику «Card security» № CS 200506431 від 18 квітня 2016 року; Тарифів по продукту «MC Platinum CashBack (неіменна)/Зарплатна» від 18 квітня 2016 року; розписки від 18 квітня 2016 року про отримання платіжної картки № НОМЕР_1 за договором № 200506431 від 18 квітня 2016 року (а.с. 21-24).

Також стороною відповідачки не спростовано загальний залишок заборгованості за кредитним договором у розмірі 31282,97 грн, який складається з 10187,66 грн боргу по тілу кредиту та 21095,31 грн боргу по процентам за користування кредиту, право вимоги щодо якого набув позивач за договором факторингу № 7БМ від 20 липня 2020 року (а.с. 25).

Апеляційний суд не має сумнівів в існуванні кредитного боргу у розмірі 31282,97 грн, право вимоги відносно якого набуте позивачем, а тому вказана сума підлягає стягненню на користь нового кредитора.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення 13646,20 грн інфляційних втрат та 2813,44 грн 3% річних на вказану суму боргу (31282,97 грн).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

У п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором кредиту або позики позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки, штрафу чи пені за такий період прострочення.

Закон № 2120-ІХ від 15 березня 2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», що вніс зміни до норм ЦК України, виключив можливість нарахування сум за ст. 625 ЦК України з 24 лютого 2022 року для кредитних і позикових відносин.

Отже, позовні вимоги про стягнення 13646,20 грн інфляційних втрат та 2813,44 грн 3% річних за період з 17 жовтня 2021 року по 15 жовтня 2024 року підлягають частковому задоволенню.

Період розрахунку сум, передбачених ст. 625 ЦК України обмежується початком дії мораторію, а тому за період з 17 жовтня 2021 року по 23 лютого 2022 року на суму боргу 31282,97 грн інфляційні втрати становитимуть 1366,01 грн, а 3% річних – 334,26 грн, які підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.

Отже, рішення суду першої інстанції на підставі п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що за наслідками апеляційного перегляду судового рішення позов задовольняється частково (на 69 %), тому за рахунок відповідачки позивачу слід компенсувати 1671,46 грн (69% від 2422,40 грн) судового збору за подання позову та 2507,18 грн (69% від 3633,60 грн) за подання апеляційної скарги.

Крім того, за рахунок відповідачки підлягають компенсації понесені позивачем витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції, яка надавалась адвокатом Міньковською А.В. на підставі договору про надання правничої допомоги від 15 лютого 2024 року (а.с. 9-10), додаткової угоди до договору від 15 лютого 2024 року (а.с. 26), а надані адвокатом послуги на суму 7000 грн підтверджуються Детальним описом робіт (наданих послуг) (а.с. 8).

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України) та витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Вказані витрати (на професійну правничу допомогу і на вчинення інших процесуальних дій) покладаються у разі відмови у задоволенні позову на позивача (п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України).

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

З огляду на те, що позов задоволено частково, справа розглядалась у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, тому колегія суддів апеляційного суду вважає, що співмірною із складністю вирішеного судом питання та виконаних адвокатом робіт буде компенсація за рахунок відповідачки витрат позивача за надану йому правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Враховуючи те, що ця справа є справою незначної складності, а ціна позову не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому на підставі п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 лютого 2025 року скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ 42649746) 31282 грн 97 коп. заборгованості за кредитним договором № 200506431 від 18 квітня 2016 року, 1366 грн 01 коп. інфляційних втрат та 334 грн 26 коп. 3% річних за період з 17 жовтня 2021 року по 23 лютого 2022 року.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 1671 грн 46 коп. судового збору за подання позову, 2507 грн 18 коп. судового збору за подання апеляційної скарги та 3000 грн витрат за надану в суді першої інстанції правничу допомогу.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: О. І. Собина

Я. Л. Петен