Постанова від 17 лютого 2026 р. у справі №507/1599/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2249/26

Справа № 507/1599/25

Головуючий у першій інстанції Дармакука Т. П.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Комлевої О.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кравченко Олена Сергіївна, на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 13 жовтня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Дармакуки Т.П., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

встановив:

07.08.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у розмірі 9 820,00 грн.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що позивач проживає у селі Бобрик Другий та разом із своєю дружино обробляє город, на якому вирощує овочі. 09.07.2025 року о 4 годині позивач вийшов на свій город і виявив пошкоджений урожай кукурудзи, кавунів, столових буряків, капусти.

ОСОБА_1 звернувся до старости Бобрицької сільської ради ОСОБА_3 , все розповів, викликали дільничного інспектора, який порадив звернутися до ВП №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області.

09.07.2025 року ОСОБА_1 викликав наряд поліції, який прибув на виклик о 18.25 год. Працівники поліції оглянули пошкоджене майно (зіпсовані рослини), відібрали пояснення у нього і ОСОБА_2 та рекомендували звернулися до суду.

10.07.2025 року на присадибну ділянку ОСОБА_1 прибув староста ОСОБА_3 та два свідки, обстежили земельну ділянку та склали акт обстеження.

Позивач зазначав, що ринкова вартість зіпсованих рослин: кавуни 150 кг по 20 грн.= 3000 грн., столові буряки – 100 кг по 35 грн. = 3500 грн., цукрова кукурудза –(60 стебел на стеблі по 2 качани) 120 качанів по 25 грн. = 3000 грн., капуста 8 головок (одна вагою по 2 кг) 20 грн. х 16 кг = 320 кг., всього заподіяно збитки на суму 9 820,00 грн.

На неодноразові звернення позивача, відповідач та її чоловік відмовилися відшкодувати заподіяну шкоду.

З підстав викладеного, позивач вважав, що йому заподіяна також моральна шкоду, оскільки багато фізичної праці, матеріальних затрат, вкладено для того, щоб виростити овочі, зернові. Проте, він був змушений купляти овочі та витрачати кошти. В результаті моральної шкоди отримав артеріальний тиск, не може спокійно жити і працювати, його нормальне життя було порушено, його переслідує відчуття несправедливості та незахищеності. Моральну шкоду він оцінив у розмірі 5 000,00 грн.

Враховуючи зазначені обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 9 820,00 грн., моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн. та витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 6 000,00 грн.

Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 13.10.2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено (а.с.72-74).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування оскаржуваного рішення суду, ухвалення нового судового рішення, яким позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 9 820,00 грн., посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.72-74).

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється 18.02.2026 року в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим судове засідання не проводиться.

Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України).

Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи недостатню кількість суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 8), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду даної справи в строки, передбачені національним законодавством, а також через участь деяких суддів даної колегії суддів в інших цивільних, адміністративних і кримінальних справах, через відключення електроенергії в приміщенні Одеського апеляційного суду, датою ухвалення даного судового рішення є 18.02.2026 року.

При цьому, колегія суддів зазначає, що провадження по даній справі було відкрито ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.11.2025 року (а.с.86), згідно якої розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, копію ухвали останні отримали належним чином, що передбачено ст. 130 ЦПК України (а.с.87, 89).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не було надано безспірних доказів того, що саме винними діями відповідача позивачу було завдано матеріальну та моральну шкоду у визначеному розмірі (а.с.72-74).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України за загальним правилом моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог, покладається на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, та не спростовано учасниками у справі, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 проживають по сусідству, у селі Бобрик Другий Подільського району Одеської області.

Із акту обстеження присадибної ділянки від 10.07.2025 року вбачається, що староста Бобрицького старостинського округу ОСОБА_3 та свідки ОСОБА_4 і ОСОБА_5 провели обстеження присадибної ділянки, яка належить родині ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та за результатами обстеження було встановлено, що на присадибній ділянці виявлено: зіпсовані кавуни, зіпсована ділянка столового буряку, зіпсовані насадження цукрової кукурудзи. Також виявлено біля кожних зіпсованих рослин сліди великої рогатої худоби. Однак кількість пошкоджених рослин пораховано не було та Акт обстеження присадибної ділянки від 10.07.2025 року не містить відомостей щодо кількості пошкодженого буряку, кавунів та кукурудзи (а.с.10).

Згідно Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, який затверджений відповідною Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року за № 284, розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними (військовими) адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад (абзац перший пункту 2 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2024 року № 542) (далі – Порядок).

До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних (військових) адміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники фінансових органів, уповноважених органів містобудування та архітектури, а також за згодою представники територіальних органів Держекоінспекції, Держгеокадастру.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків.

Проте, комісія, як то передбачено вищезазначеним Порядком, створена не була та розмір збитків, завданих позивачеві, встановлений не був.

Крім того, ОСОБА_1 не звертався до Подільської районної державної адміністрації, Любашівської районної ради із заявами про встановлення розміру заподіяних збитків.

Також, згідно матеріалів перевірки звернення ОСОБА_1 до ВП № 1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області, заява ОСОБА_1 була зареєстрована в ЄО № 3541 від 09.07.2025 року та були відібрані пояснення у ОСОБА_1 , який пояснював, що виявив на своєму городі, що була пошкоджена кукурудза та поталований баштан, поїдяний буряк, коли прийшов на город нікого не було, також були відібрані пояснення у ОСОБА_7 , яка пояснювала, що вранці виявила відсутність корови, але не знає чи то її корова на городі ОСОБА_1 нанесла збитки. Вона пропонувала йому сплатити за заподіянні збитки, але він відмовився, бо вони у неприязних стосунках.

Будь-яких належних та допустимих доказів того, що саме з вини відповідача ОСОБА_2 . ОСОБА_1 було завдано матеріальну та моральну шкоду, матеріали справи не містять.

Само по собі лише посилання на те, що корова, яка належить ОСОБА_2 , завдала ОСОБА_1 матеріальну шкоду шляхом пошкодження рослини, не може бути підставою для задоволення позову.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів того, що саме корова, що належить відповідачу ОСОБА_2 , пошкодила врожай позивача, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у позові.

З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції. Ураховуючи, що судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовані фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно ч.ч. 1,5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів також зазначає, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, оскільки рішення прийнято у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.

Також зважаючи на те, що зазначена справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, то у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кравченко Олена Сергіївна, залишити без задоволення.

Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 13 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

О.С. Комлева