Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №2-2821/10 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4155/26

Справа № 2-2821/10

Головуючий у першій інстанції Баннікова Н. В.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2026 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М.

за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору та стягнення кредитної заборгованості, на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, постановлену під головуванням судді Баннікової Н.В. 24 липня 2025 року у м. Ізмаїл Одеської області, -

встановила:

У серпні 2024 року представник ТОВ «Консалт Солюшенс» подав до суду першої інстанції заяву про поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання, вимоги якої обгрунтовані тим, що рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11.03.2010 року у справі № 2-2821/10 за позовом Ізмаїльського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Національного банку України в особі ВАТ «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору та стягнення кредитної заборгованості було задоволено. Однак, виконавчі листи щодо стягнення солідарно зі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в розмірі 304470,42 грн. на користь ВАТ «КБ «Надра» в архіві суду відсутні. Згідно даних обліково-статистичної картки по справі № 2-2821/10, виконавчі листи не видавалися та до примусового виконання не пред`являлись. На підтвердження відсутності виконавчих листів по справі № 2-2821/10 щодо боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у попереднього стягувача - ПАТ «КБ «Надра», було надано відповідь № 089-60-163/24 від 23.04.2024 року Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «КБ «Надра» з ринку, з якої вбачається, що на адресу ФГВФО та/або ПАТ «КБ «Надра» вищезазначені виконавчі листи не надходили. На підставі вищезазначеного, та у зв`язку з відсутністю відомостей про видачу виконавчих листів № 2-2821/10 в матеріалах кредитної та судової справи, представник ТОВ «Консалт Солюшенс» (правонаступник позивача) звернувся до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області із новою заявою про видачу копії рішення суду та виконавчих документів. З відповіді Ізмаїльського ВДВС № 38657 від 24.04.2024 року вбачається, що 26.07.2010 року було відкрито виконавче провадження № 20460152 по виконанню виконавчого листа № 2-2821/10 виданого Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області про стягнення зі ОСОБА_1 на користь держави судового збору в розмірі 850,00 грн. 13.09.2010 року виконавче провадження закінчено на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне повне виконання рішення). 26.07.2010 року було відкрито виконавче провадження № 20460152 по виконанню виконавчого листа № 2-2821/10, виданого Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави судового збору в розмірі 850,00 грн. 25.08.2010 року виконавче провадження закінчено на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне повне виконання рішення). 27.05.2010 року було відкрито виконавче провадження № 20460152 по виконанню виконавчого листа № 2-2821/10 виданого Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави витрат на ІТ3 в розмірі 60,00 грн. 07.06.2010 року виконавче провадження закінчено на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне повне виконання рішення). Згідно з супровідним листом № 2-2821/10/12260/2024 від 08.07.2024 року, на адресу ТОВ «Консалт Солюшенс» було направлено копію рішення від 11.03.2010 року по справі № 2-2821/10, копію ухвали від 25.08.2021 року по справі № 2-2821/10 та виконавчі листи відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , однак з пропуском строку для їх пред`явлення до виконання, який попередньо сплинув 23.03.2011 року. Таким чином, заявник вважає, що причини пропуску строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання є такими, що об`єктивно не залежали та не могли залежати від волі стягувача, та пов`язані з тим, що ПАТ «КБ «Надра» не отримував від суду виконавчих документів № 2-2821/10 про стягнення кредитної заборгованості у розмірі 304470,42 грн., за заявами про їх видачу.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24.07.2025 року у задоволенні заяви представника ТОВ «Консалт Солюшенс» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа № 2-2821/10 про стягнення з боржника ОСОБА_1 було відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Консалт Солюшенс» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким вимоги заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа задовольнити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ТОВ «Консалт Солюшенс» у своїй заяві про поновлення пропущеного строку надавало суду першої інстанції перелік доказів, що підтверджують поважність пропуску строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, які пов`язані із недобросовісними діями суду щодо несвоєчасної видачі позивачу виконавчих листів, що позбавило останнього можливості своєчасно пред`явити вказаний виконавчий документ до виконання.

Отже, не врахування обставин справи та не надання доказам об`єктивної оцінки, на думку апелянта, спричинило постановлення судом першої інстанції невірного судового рішення.

Сторони про розгляд справи на 27.01.2026 року були сповіщені належним чином, у судове засідання не з`явились.

27.01.2026 року на адресу Одеського апеляційного суду від представника ТОВ «Консалт Солюшенс» надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ТОВ «Консалт Солюшенс» підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11.03.2010 року було задоволено позовні вимоги Ізмаїльського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Національного банку України в особі ВАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору та стягнення кредитної заборгованості.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25.08.2021 року замінено сторону виконавчого провадження за вищевказаною справою, а саме стягувача з виконання рішення на ТОВ «Консалт Солюшенс».

Листом Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07.03.2024 року за вих. 05-03/44/2024 повідомлено представника ТОВ «Консалт Солюшенс» про те, що виконавчі листи щодо стягнення солідарно зі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором на суму 304470,20 грн. на користь ВАТ «КБ «Надра» в архіві суду відсутні. Згідно даних обліково-статистичної картки на справу № 2-2821/10, виконавчі листи не видавалися.

З відповіді № 38657 від 24.04.2024 року Ізмаїльського відділу ДВС в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вбачається, що згідно здійсненої перевірки архівних та наявних даних, виконавчі документи по виконанню виконавчих листів № 2-2821/10, виданих Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ЗАТ КБ «НАДРАБАНК» кредитної заборгованості у розмірі 304470,42 грн., на примусове виконання до відділу ДВС не надходили, тобто виконавчі провадження не відкривались.

Разом з тим, у даних Автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається наступне:

-26.07.2010 року було відкрито виконавче провадження № 20460152 по виконанню виконавчого листа № 2-2821/10, виданого Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області про стягнення зі ОСОБА_1 на користь держави судового збору в розмірі 850,00 грн. 13.09.2010 року виконавче провадження закінчено на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне повне виконання рішення);

-26.07.2010 року було відкрито виконавче провадження № 20460152 по виконанню виконавчого листа № 2-2821/10, виданого Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави судового збору в розмірі 850,00 грн. 25.08.2010 року виконавче провадження закінчено на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне повне виконання рішення);

-27.05.2010 року було відкрито виконавче провадження № 20460152 по виконанню виконавчого листа № 2-2821/10, виданого Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави витрат на ІТ3 в розмірі 60,00 грн. 07.06.2010 року виконавче провадження закінчено на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне повне виконання рішення).

Згідно ч. 1 ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Виходячи з даної норми закону, при вирішенні, відповідно до ст. 433 ЦПК України, питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа, виданого на підставі судового рішення, суд повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Як вбачається зі змісту положень ст. 433 ЦПК України, метою застосування цієї статті є захист інтересів добросовісного стягувача, який пропустив строк з поважних причин. Поважними можна вважати причини, які не залежали від волі стягувача.

Виконавча давність - це встановлений у законі строк, протягом якого рішення може бути пред`явлено саме до примусового виконання, тому що для добровільного виконання строки не встановлені в тому сенсі, що добровільне виконання рішення після закінчення строку виконавчої давності повинно визнаватися належним. Рішення суду, за загальним правилом, може бути пред`явлено до примусового виконання протягом трьох років з моменту набрання ним законної сили

Перебіг строку виконавчої давності починається з набранням рішенням суду законної сили. Переривається перебіг цього строку пред`явленням виконавчого документа до виконання, а також частковим виконанням рішення. Пропуск строку виконавчої давності, за загальним правилом, позбавляє стягувача права на примусове виконання рішення. Однак, у разі пропуску цього строку за поважної причини стягувач може звернутися до суду із заявою про поновлення пропущеного строку.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент видачі виконавчого листа), виконавчий лист може бути пред`явлений до виконання протягом року.

При цьому колегія звертає увагу на те, що рішення у даній справі набрало законної сили 23.10.2010 року, а тому первісний стягувач мав можливість пред`явити до виконання виконавчий лист у строк до 23.03.2011 року.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що у первісного стягувача АТ «КБ «Надра» була можливість реалізувати своє право на отримання виконавчого листа у визначений законом строк, яким останній не скористався.

26.02.2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «Консалт Солюшенс» укладено Договір про відступлення прав вимоги № GL2N79746, за умовами якого право вимоги до позичальника за кредитним договором №122/КА/2008-980 від 08.02.2008 року та поручителя за зобов`язаннями передбаченими договором поруки № б/н від 08.02.2008 року, перейшло до ТОВ «Консалт Солюшенс», як перейшов також весь обсяг прав і обов`язків попереднього кредитора, в тому числі і в частині строку пред`явлення виконавчих документів до виконання.

Так, у п. 10 вказаного Договору зазначено, що також Новий кредитор цим підтверджує, що до моменту укладання цього договору ознайомився із фактичним станом заборгованості за Основними договорами, змістом Основних договорів та зауважень до них не має і приймає усі ризики, пов`язані із Основними договорами та Правами вимоги. Новий кредитор самостійно несе ризики, пов`язані із порушенням зазначених у цьому пункті Договору гарантій та запевнень.

При цьому, як зазначає ТОВ «Консалт Солюшенс» при укладенні договору відступлення права вимоги та передання правонаступнику матеріалів по договору № GL2N79746 про відступлення прав вимоги від 26.02.2020 року виконавчі документи по кредитній справі № 122/КА/2008-980, по якій позичальником є ОСОБА_1 , а поручителем – ОСОБА_2 не передавались, що підтверджується актом приймання-передачі оригіналів документів від 26.02.2020 року.

Тобто, при таких обставинах, виходячи з умов п. 10 Договору про відступлення прав вимоги № GL2N79746, ризики, пов`язані із Основними договорами та Правами вимоги, покладаються на ТОВ «Консалт Солюшенс», як нового кредитора, який самостійно несе ризики, пов`язані із порушенням зазначених у цьому пункті Договору гарантій та запевнень (щодо ознайомлення фактичним станом заборгованості за Основними договорами, змістом Основних договорів).

Договір відступлення права вимоги укладено у лютому 2020 року, однак обставин у зв`язку з якими ТОВ «Консалт Солюшенс» з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання звернулось лише у серпня 2024 року, тобто більше ніж через чотири роки з часу отримання відомостей про відсутність оригіналів виконавчих документів, матеріали справи не містить та під час апеляційного перегляду таких не встановлено.

Стягувач мав безперешкодну можливість реалізувати свої права у межах строку пред`явлення до виконання, у зв`язку з чим апеляційний суд приходить до висновку, що строк пред`явлення виконавчого документа пропущений без поважних причин з жовтня 2010 року до березня 2011 року, тобто ще до укладання Договору про відступлення прав вимоги № GL2N79746 за яким Новий кредитор прийняв на себе усі ризики пов`язані із Основними договорами, а згодом і ТОВ «Консалт Солюшенс» втратило права вимоги до ОСОБА_1 , для якого всі зазначені строки вже були пропущені.

У цьому контексті колегія суддів також враховує те, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання має на меті також забезпечення принципу правової визначеності, оскільки захищає боржника від прострочених вимог стягувача.

У зв`язку із тим, що в ст. 433 ЦПК України не міститься переліку причин, які є поважними при пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, суд у кожному конкретному випадку, виходячи з аналізу конкретних обставин пропуску строку, вирішує питання проте, чи є причина його пропуску поважною.

Тобто, питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, так і від чинників, що не пов`язаних з людським фактором.

Так, причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, протягом строку, який пропущено, що підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для сторони на вчинення певної дій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, матеріали справи не містять відомостей про звернення первісного стягувача «Комерційний банк «Надра», в тому числі особи, уповноваженої на ліквідацію банку особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відносно боржника, оскільки такий строк закінчився ще до укладення договору про відступлення права вимоги.

Проаналізувавши доводи заяви ТОВ «Консалт Солюшенс», беручи до уваги відсутність будь-яких належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку пред`явлення виконавчих листів до виконання первісним стягувачем, колегія суддів доходить висновку про відсутність правових підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Консалт Солюшенс» про те, що причини пропуску строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання пов`язані із тим, що ПАТ «КБ «Надра» не отримувало від суду виконавчих документів № 2-2821/10 про стягнення кредитної заборгованості у розмірі 304470,42 грн., за заявами про їх видачу, є безпідставними, оскільки жодних доказів наявності перешкод у первісного стягувача для отримання виконавчих листів у справі матеріали справи не містять.

На підставі викладеного колегія суддів доходить до висновку, що доводи апелянта є припущеннями, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду першої інстанції, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

При цьому, судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24.07.2025 року постановлено з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» - залишити без задоволення.

Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 липня 2025 року — залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 18 лютого 2026 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді Л.М. Вадовська

О.М. Таварткіладзе