Постанова від 15 лютого 2026 р. у справі №490/7496/25 — Миколаївський апеляційний суд

16.02.26

33/812/63/26

Миколаївський апеляційний суд

Провадження № 33/812/63/26 Головуючий суду І інстанції

суддя Дірко І.І.

Категорія: ч. 1 ст. 483 МК України Суддя апеляційного суду

Чебанова-Губарєва Н.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року м. Миколаїв

Суддя судової палати у кримінальних справах Миколаївського апеляційного суду Чебанова-Губарєва Н.В.,

за участю секретаря – Савчук В.В.

розглянула клопотання, захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Цуріки М.В., про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 листопада 2025 року, якою

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано виним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів, безпосередніх предметів порушення митних правил, тобто в сумі 117 814 472 грн. 21 коп., конфіскації товару: «Шрот соняшниковий» загальною вагою 16 307 310 кг, загальною вартістю 117 814 472 грн. 21 коп. Виконання постанови в частині конфіскації вищевказаних товарів постановлено здійснити шляхом стягнення з особи, яка вчинила порушення митних правил — ОСОБА_1 , їх вартості, тобто грошових коштів у сумі 117 814 472 грн. 21 коп.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 листопада 2025 року, ОСОБА_1 визнано виним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів, безпосередніх предметів порушення митних правил, тобто в сумі 117 814 472 грн. 21 коп., конфіскації товару: «Шрот соняшниковий» загальною вагою 16 307 310 кг, загальною вартістю 117 814 472 грн. 21 коп. Виконання постанови в частині конфіскації вищевказаних товарів постановлено здійснити шляхом стягнення з особи, яка вчинила порушення митних правил — ОСОБА_1 , їх вартості, тобто грошових коштів у сумі 117 814 472 грн. 21 коп.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Цуріка М.В., звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити. Одночасно заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції зазначивши, що строк пропущено з поважних причин.

Зазначає, що не він, не ОСОБА_1 , не були присутні на проголошенні постанови, а тому вважає, що для них строк на оскарження розпочався з моменту їх належного повідомлення, а саме з 12.01.2026 р. Крім того, він перебував з 28.11.2025 р. до 12.01.2026 р. у відпусті без засобів зв`язку.

Пояснює, що ОСОБА_1 , не приймав участі в судових засіданнях, а тому не знав номера справи і очікував отримання копії постанови засобами поштового зв`язку.

Вивчивши матеріали справи приходжу до висновку, що строк на подачу апеляційної скарги не підлягає поновленню з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова суду першої інстанції відносно ОСОБА_1 , була винесена судом 28.11.2025 р., разом з тим апеляційна скарга захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Цуріки М.В. подана до суду 15.01.2026 р., тобто з пропуском десятиденного строку на оскарження постанови суду, встановленого ч. 2 ст. 294 КУпАП.

З матеріалів провадження вбачається, що судовий розгляд даної справи неодноразово призначався судом до розгляду, а саме на 02.10.2025 р., 23.10.2025 р., 29.10.2025 р. та на 27.11.2025 р., про що завчасно та належним чином було повідомлено, як особу яка притягається до адміністративної відповідальності, так і його захисників. Крім того, захисник Кваша С.С. ознайомлювався з матеріалами справи в суді та ним, до початку судового розгляду, до суду подано пояснення до протоколу про порушення митних правил. ОСОБА_1 у жодне із призначених судових засідань не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце слухання справи. Про причини неявки суд не повідомляв. Захисник Цуріка М.В., який приймав участь безпосередньо в судовому засіданні, повідомив суду, що контактував з ОСОБА_1 та останній наразі перебуває за кордоном, не може з`являтись у судові засіданні та бажає, щоб його позицію щодо обставин правопорушення, викладених у протоколі, представляв захисник.

Отже, з урахуванням викладених обставин, судовий розгляд відбувся за участі захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Цуріки М.В., йому було відомо про прийняте рішення суду та строки його оскарження. Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, постанова суду першої інстанції була направлена судом до реєстру 28.11.2025 р. та оприлюднена для загального доступу 01.12.2025 р. Тобто судом першої інстанції ОСОБА_1 було надано всі можливості для реалізації своїх прав, в тому числі права на захист.

Доводи клопотання про необхідність поновлення строку на оскарження постанови, у зв`язку з тим, що копію оскаржуваного рішення ОСОБА_1 поштою не отримував, а захисник Цуріка М.В. дізнався про прийняте рішення лише 12.01.2026 р., є неспроможними, оскільки, виходячи з вимог ст. 294 КУпАП постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, а не з дня отримання копії.

В клопотанні про поновлення строку апелянт не вказує на об`єктивні причини, які перешкодили йому вчасно подати апеляційну скаргу, а лише посилається на несвоєчасне ознайомлення з постановою суду першої інстанції. Між тим, законодавець строк оскарження постанови суду в справах про адміністративне правопорушення пов`язує з днем її проголошення, а не з днем вручення копії постанови.

Посилання захисника на те, що він перебував у відпустці з 28.11.2025 р. до 12.01.2026 р. без засобів зв`язку, як на підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд оцінює критично, оскільки захиснику, було відомо про прийняте рішення, та, як фаховий юрист, він обізнаний з порядком та строком апеляційного оскарження рішення суді місцевого суду. Разом з тим, захисник Цуріка М.В. подав апеляційну скаргу лише 15.01.2026 р., тобто із значним пропуском десятиденного строку на оскарження постанови суду.

Під час апеляційного розгляду захисником заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, для надання документів на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, а саме стосовно відпустки та лікарняного. Разом з тим, у призначений апеляційним судом дату та час судового розгляду захисник до апеляційного суду не з`явився, документів не надав. Від нього на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з відрядженням до м. Чорноморська. Апеляційним судом така поведінка захисника розцінюється, як така, що спрямована на затягування розгляду справи.

З цих підстав апеляційний суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Апеляційний суд також виходить із того, що у своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема складність справи, поведінка заявника та поведінки компетентних органів влади.

У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 р. у справі «Пономарьова проти України» та у постанові Верховного Суду України від 15.05.2019 р., справа № 922/4244/17 зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до Рішення Європейського Суду з прав людини, «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 р. в п. 53 якого зазначено, що «… право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмежуванням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави…», тобто уникнення зловживання суб`єктами такими правами.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 29.10.2010 р. у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність.

У справі «Індепендент ньюс енд медіа» та «Індепендент ньюспейперс» проти Ірландії», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що юридична визначеність передбачає повагу до принципу, що є принципом остаточності рішень. Відхилення від цього принципу виправдане лише в тому випадку, коли воно здійснене як зумовлене обставинами значного та непереборного характеру.

При прийнятті рішення про відмову у поновленні строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд також враховує положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами та те, що пропущений строк на апеляційне оскарження є значним. Апелянтом не наведено доводів, які ґрунтуються на вимогах закону про поважність причин пропуску строку і не надано належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення. Також апеляційний суд враховує, що необґрунтоване поновлення процесуального строку на оскарження остаточного судового рішення порушує принцип юридичної визначеності і перешкоджає своєчасному виконанню рішення суду, яке набуло законної сили.

Таким чином, апелянтом не надано апеляційному суду доказів на підтвердження поважності причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції. За таких обставин вважаю, що строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції апелянтом був пропущений без поважних причин та не підлягає поновленню.

Керуючись ст. 289, 294 КУпАП,

п о с т а н о в и л а :

відмовити в задоволенні клопотання, захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Цуріки М.В., про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 листопада 2025 року, відносно ОСОБА_1 .

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду Н.В. Чебанова-Губарєва