Рішення від 19 лютого 2026 р. у справі №520/889/24 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 лютого 2026 року № 520/889/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599), Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, 5, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61002, код ЄДРПОУ 08592313) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області, яка полягає у не здійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за виконання особливо важливих завдань за період з 27.06.2005 по 06.11.2015;

- зобов`язати Ліквідаційну комісію ГУМВС України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за виконання особливо важливих завдань за період з 27.06.2005 по 06.11.2015;

- визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 27.06.2005 по 06.11.2015;

- зобов`язати Ліквідаційну комісію ГУМВС України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 27.06.2005 по 06.11.2015;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у не встановленні, не нарахуванні та не виплаті надбавки за специфічні умови проходження служби за період з 07.11.2015 по 24.04.2018;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області встановити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за специфічні умови проходження служби за період з 07.11.2015 по 24.04.2018;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 07.11.2015 по 24.04.2018;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області встановити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 07.11.2015 по 24.04.2018;

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплати надбавки за специфічні умови роботи та надбавки за роботу в умовах режимних обмежень ОСОБА_1 в повному обсязі під час обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням надбавки за специфічні умови роботі, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень та із врахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач проходив службу в ГУ МВС в Харківській області з 27.06.2005 по 06.11.2015, а з 07.11.2015 по 24.04.2018 в Національній поліції України. ОСОБА_1 звільнено 24.04.2018 з посади старшого оперуповноваженого, в день звільнення йому не сплатили суми індексації та не врахували індексацію при виплаті одноразової грошової допомоги. Під час судових засідань останній дізнався, що йому не виплачували всі види грошового забезпечення, а саме: надбавка за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавка за вислугу років (специфічні умови проходження служби) за період з 27.06.2005 по 06.11.2015 та з 07.11.2015 по 24.04.2018 та не нарахована і не виплачена надбавка за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу за період з 27.06.2005 по 06.11.2015 та з 07.11.2015 по 24.04.2018. Вважаючи дії відповідачів протиправними, звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Представником відповідача – ГУ НП в Харківській області подано відзив на позовну заяву, в якому проти її задоволення заперечував та просив відмовити. Вказав, що відповідно до листа начальника Харківського РУП №2 ГУ НП в Харківській області від 07.02.2024 №3865/119-67/01-04/24 у період з 07.11.2015 по 24.04.2018 ОСОБА_1 не виконував обов`язки, пов`язані зі специфічними умовами проходження служби (успішне виконання повноважень, якість, складність, обсяг та важливість виконуваних завдань, залучення до розробки проектів нормативно-правових актів тощо) тому подання про встановлення надбавки за специфічні умови проходження служби не готувалось та не направлялось до УФЗБО ГУ НП в Харківській області. Також вказує, що надання права доступу до роботи з інформацією, яка має ступінь секретності цілком таємно та таємно, ще не свідчить про здійснення особою функціональних обов`язків та завдань, при виконанні яких така особа працює із інформацією, яка має ступінь секретності цілком таємно та таємно. Вказує, що в період з 07.11.2015 по 24.08.2018 ОСОБА_1 не працював постійно з відомостями, що становлять державну таємницю.

Представником відповідача – ГУ МВС України в Харківській області подано відзив на позовну заяву, в якому проти її задоволення позивач заперечував та просив відмовити. Вказав, що згідно листа заступника Голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Харківській області від 31.01.2024 №182/119-29/01-2024 ОСОБА_2 надбавка за виконання особливо важливих завдань ОСОБА_1 встановлена, нарахована та виплачена у такі періоди з 27.06.2005 по 20.08.2013, з 06.07.2014 по 06.11.2015 у розмірі 50%. Оскільки в період з 21.08.2013 по 07.07.2014 позивач був відряджений у розпорядження ХНУВС, були відсутні підстави для нарахування і виплати надбавки за виконання особливо важливих завдань. Отже, за період проходження служби в ГУ МВС України в Харківській області, ОСОБА_1 надбавка за виконання особливо важливих завдань була встановлена та виплачена, тому відсутні підстави для задоволення такої вимоги. Надбавка за роботу в умовах режимних обмежень встановлена, нарахована та виплачена з 18.09.2009 по 20.09.2013 у розмірі 15%. У період з 21.08.2013 по 07.07.2014 був відряджений у розпорядження ХНУВС, тому підстав для виплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень відсутні.

Представником відповідачів подані клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду, з підстав пропуску позивачем строку звернення з даним позовом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2024 у задоволенні клопотань про залишення позову без розгляду – відмовлено.

Відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно приписів ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 у спірних відносинах проходив безперервну публічну службу в органах внутрішніх справ України, а також лавах Національної поліції України, а саме: з 14.08.2001 по 25.06.2005 на посаді курсанта Національного університету внутрішніх справ; з 27.06.2005 по 20.08.2013 на посадах атестованого спеціальним званням працівника міліції Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області; з 20.08.2013 по 05.07.2014 на посаді слухача Харківського Національного університету внутрішніх справ; з 06.07.2014 по 06.11.2014 на посадах атестованого спеціальним званням працівника міліції Комінтернівського РВ ХМУ ГУ МВСУ в Харківській області та Фрунзенського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області; з 07.11.2015 по 24.04.2018 у Національній поліції України, що підтверджено відомостями послужного списку заявника.

24.04.2018 наказом ГУНП в Харківській області від 24.04.2018 №96 о/с заявника було звільнено з посади старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Московського відділу поліції ГУНП в Харківській області через хворобу (за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію").

08.12.2023 представник позивача звернувся до Головного управління МВС України в Харківській області з адвокатським запитом стосовно нарахованих сум грошового забезпечення.

Головним управлінням МВС України в Харківській області листом №243аз/119-29/01-2024 від 04.01.2024 надано відповідь та направлено довідки про проходження служби в органах внутрішніх справ України, нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески за період з 27.06.2005 по 06.11.2015 від 04.01.2024 №4,5.

Вважаючи, що відповідачі протиправно не нарахували та не виплатили надбавку за виконання особливо важливих завдань за період з 27.06.2005 по 06.11.2015; надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу за період з 27.06.2005 по 06.11.2015, та з 07.11.2015 по 24.04.2018; надбавку за специфічні умови проходження служби за період з 07.11.2015 по 24.08.2018, а також неврахуванні надбавки за специфічні умови роботи та надбавки за роботу в умовах режимних обмежень під час обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Щодо вимоги про ненарахування та невиплату надбавки за виконання особливо важливих завдань за період з 27.06.2005 по 06.11.2015, та з 07.11.2015 по 24.04.2018, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України «Про міліцію» (закон чинний на момент виникнення спірних правовідносин), форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 р. № 1294 (в подальшому – Постанова № 1294), грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Абзацом 3 пункту 5 Постанови № 1294 передбачено право керівників державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання установлювати надбавку за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу - у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, а тим, що безпосередньо розробляють, проводять експертизу проектів нормативно-правових актів, які передбачено положеннями про відповідні структурні підрозділи, військовослужбовцям органів (підрозділів) Державної прикордонної служби, Морської охорони, що безпосередньо забезпечують охорону ділянок кордону, здійснюють прикордонний контроль і пропуск через кордон, військовослужбовцям Служби безпеки, які безпосередньо здійснюють заходи, пов`язані з виконанням завдань державної безпеки, військовослужбовцям розвідувальних органів, які безпосередньо виконують функції з добування інформації, забезпечують та беруть участь у спеціальних заходах, спрямованих на підтримку національних інтересів, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу за виконання спеціальних завдань, пов`язаних з антитерористичною діяльністю, особам начальницького складу слідчих підрозділів органів внутрішніх справ, військовослужбовцям Служби безпеки за службу на посадах слідчих, особам рядового і начальницького складу підрозділів міліції громадської безпеки за службу на посадах старших дільничних, дільничних і помічників дільничних інспекторів міліції та підрозділів з керівництва дільничними інспекторами міліції, військовослужбовцям Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, які безпосередньо забезпечують функціонування та безпеку державної системи урядового зв`язку, Національної системи конфіденційного зв`язку, державний контроль за станом криптографічного та технічного захисту державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом, - у розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років. Порядок та умови виплати такої надбавки визначаються залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних завдань. У разі несвоєчасного або низькоякісного виконання завдань надбавка скасовується або розмір її зменшується.

Пунктом 6 постанови КМУ № 1294 в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин встановлено перелік доплат та надбавок, виплату яких дозволено здійснювати керівникам державних органів.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 та з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ наказом МВС України 31.12.2007 №499 затверджено та введено в дію з 01.01.2008 Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (була чинною на момент спірних правовідносин, втратила чинність з 13.12.2016).

Вказаною Інструкцією затверджено:

схему посадових окладів для курсантів навчальних закладів органів внутрішніх справ згідно з додатком 1;

оклади за спеціальними званнями осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ згідно з додатком 2;

розміри надбавки за вислугу років особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ згідно з додатком 3;

схеми посадових окладів осіб начальницького складу органів внутрішніх справ згідно з додатками 4-20;

схеми посадових окладів осіб рядового і молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ згідно з додатком 21;

додаткові види грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ згідно з додатком 22.

Водночас, в Інструкції №499 установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

При цьому, виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, затвердженому Інструкцією.

Пунктом 1.3. Розділу 1 Інструкції №499 визначено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби.

Відповідно до п.1.5 розділу 1 Інструкції №499 підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органу внутрішніх справ про призначення на штатну посаду, яка входить у його номенклатуру, наказ ректора вищого навчального закладу про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат тощо.

Пунктом 1.6 розділу 1 Інструкції №499 встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Порядок, умови та підстави виплати надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби, надбавки за оперативно-розшукову, розвідувальну чи контррозвідувальну діяльність та інформаційно-аналітичне, забезпечення органів державної влади і оперативно - службову діяльність, надбавка за службу в умовах режимних обмежень, преміювання, матеріальної допомоги визначено пунктами 2.4-2.9, 2.15-2.16 розділу 2 Інструкції №499.

За змістом п.п 2.5.1. п. 2.5 розділу 2 Інструкції №499 особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ установлюється надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби в розмірі до 50 % посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років, а тим, що безпосередньо розробляють, проводять експертизу проектів нормативно-правових актів, які передбачено положеннями про відповідні структурні підрозділи, особам рядового і начальницького складу за виконання спеціальних завдань, пов`язаних з антитерористичною діяльністю, особам начальницького складу слідчих підрозділів органів внутрішніх справ за службу на посадах слідчих, особам рядового і начальницького складу підрозділів міліції громадської безпеки за службу на посадах старших дільничних, дільничних і помічників дільничних інспекторів міліції та підрозділів з керівництва дільничними інспекторами міліції - у розмірі до 100 % посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугою років.

Також п.п 2.5.2. п. 2.5 розділу 2 Інструкції №499 визначено, що порядок та умови виплати такої надбавки визначаються залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних завдань.

У разі несвоєчасного або низькоякісного виконання завдань надбавка скасовується або розмір її зменшується.

Відповідно до листа від 31.01.2024 №182/119-29/01-2024 заступник голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Харківській області повідомив, що на підставі особистих карток про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 27.06.2005 по 06.11.2015 надбавки за виконання особливо важливих завдань становили:

- з 27.06.2005 по 09.05.2026 у розмірі 50%;

- з 10.05.2006 по 31.07.2007 у розмірі 50%;

- з 01.08.2007 по 31.12.2007 у розмірі 50%;

- з 01.01.2008 по 23.02.2009 у розмірі 50%;

- з 24.02.2009 по 12.08.2010 у розмірі 40%;

- з 13.08.2010 по 28.07.2011 у розмірі 50%;

- з 29.07.2011 по 20.08.2013 у розмірі 50%;

- з 06.07.2014 по 15.09.2014 у розмірі 50%;

- з 16.09.2014 по 06.11.2015 у розмірі 50%.

Наказом ГУ МВС України в Харківській області від 20.08.2013 №320 о/с ОСОБА_1 було відряджено у розпорядження Харківського національного університету внутрішніх справ.

Крім того, наказом ГУ МВС України в Харківській області від 07.07.2014 №225 ос/с ОСОБА_1 призначено як прибулого після закінчення магістратури Харківського національного університету внутрішніх справ на посаду старшого оперуповноваженого СКР Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області та встановлено відповідно до наказу МВС України від 31.12.2007 №499 надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років.

Таким чином, в період з 21.08.2013 по 07.07.2014 позивач був відряджений у розпорядження ХНУВС, відсутні підстави для нарахування і виплати надбавки за виконання особливо важливих завдань.

А в період з 27.06.2005 по 20.08.2013, та з 06.07.2014 по 06.11.2015 надбавка за виконання особливо важливих завдань нараховувалась позивачу у визначеному законом розмірі, а тому підстави для задоволення вимог в цій частині відсутні.

Стосовно вимоги про нарахування та виплату надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу за період з 27.06.2005 по 06.11.2015, суд зазначає таке.

Суспільні відносини, пов`язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України регулює Закон України «Про державну таємницю» від 21.01.1994 № 3855-XII (далі - Закон №3855-ХІІ).

Умови, за яких державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації можуть отримати дозвіл на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, установлено статтею 20 Закону № 3855-XII.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону № 3855-XII, залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці:

форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «особливої важливості», «цілком таємно» та «таємно»;

форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «цілком таємно» та «таємно»;

форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності «таємно», а також такі терміни дії допусків: для форми 1 - 5 років; для форми 2 - 7 років; для форми 3 - 10 років.

Згідно з частиною 2 статті 22 Закону № 3855-XII, допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх перевірки. Порядок надання допуску до державної таємниці визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 7 статті 22 Закону № 3855-XII, надання допуску передбачає: визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією; перевірку громадянина у зв`язку з допуском до державної таємниці; взяття громадянином на себе письмового зобов`язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена; одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв`язку з його допуском до державної таємниці; ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.

Частиною 1 статті 26 Закону № 3855-XII передбачено, що переоформлення громадянам допуску до державної таємниці здійснюється: у разі закінчення терміну дії допуску до державної таємниці за необхідності подальшої роботи з секретною інформацією; у разі необхідності підвищення чи зниження громадянину форми допуску для роботи із секретною інформацією вищого чи нижчого ступеня секретності; у разі необхідності проведення додаткової перевірки, пов`язаної з можливим виникненням обставин, передбачених пунктами 2 і 4 частини 1 та частини 2 статті 23 цього Закону.

Згідно з частиною 2 статті 26 Закону № 3855-XII, скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених ст. 23 цього Закону, або після припинення громадянином діяльності, у зв`язку з якою йому було надано допуск, втрати ним громадянства або визнання його недієздатним на підставі інформації, здобутої органами Служби безпеки України або отриманої від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону № 3855-XII, громадянина, якому скасовано допуск до державної таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов`язану з державною таємницею, чи звільнено.

Статтею 30 Закону № 3855-XII визначено, що у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог закону Кабінет Міністрів України постановою від 15.06.1994 № 414 затвердив Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці (далі - Положення № 414).

У пункті 1 Положення № 414 зазначено, що це Положення визначає види, розміри і порядок надання компенсації працівникам органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів прокуратури, інших державних органів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (далі - особи, які працюють в умовах режимних обмежень).

Згідно з пунктом 2 Положення № 414, особам, які працюють в умовах режимних обмежень, крім працівників режимно-секретних органів, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок), заробітної плати (у разі визначення законом її розміру) залежно від ступеня секретності інформації:

відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «особливої важливості», - 20 відсотків;

відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «цілком таємно», - 15 відсотків;

відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «таємно», - 10 відсотків.

Відповідно до пункту 5 Положення № 414, такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов`язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.

Згідно з пунктом 6 Положення № 414, персональний склад осіб, які працюють в умовах режимних обмежень, та розмір надбавки визначаються керівником відповідного органу законодавчої, виконавчої та судової влади, органу прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, де працюють ці особи. Надбавка до посадових окладів (тарифних ставок), заробітної плати (у разі визначення законом її розміру) виплачується лише за наявності дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, наданого відповідно до законодавства про державну таємницю.

Верховним Судом було сформовано правовий висновок щодо застосування приписів статті 30 Закону № 3855-XII та пунктів 2, 5 Положення № 414, який викладений, зокрема, у постановах від 25.04.2018 у справі № 802/74/15-а, від 25.07.2019 у справі № 296/6615/17, від 27.05.2020 у справі № 806/2056/18, від 28.01.2021 у справі № 240/229/20.

У вказаних справах Верховний Суд підкреслив, що надання допуску до державної таємниці, передбачає визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією. Зокрема така необхідність виникає, якщо виконання службових/посадових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

Тобто, якщо обсяг функціональних обов`язків за певною посадою, зокрема в державному органі, передбачає, що під час їх виконання в особи виникне чи може виникнути необхідність доступу до державної таємниці (як-от ознайомлення з документами та/чи іншими матеріальними носіями інформації, засекреченими у встановленому законодавством порядку), така особа з огляду на таку службову необхідність повинна отримати у встановленому порядку допуск до державної таємниці відповідної форми, яка відповідно до статті 22 Закону № 3855-XII залежить від ступеня секретності.

Відсутність у посадової особи допуску до державної таємниці (встановленої форми) унеможливлює виконання нею посадових обов`язків, відтак і саме перебування на посаді, яка за обсягом покладених на неї завдань вимагає доступу до державної таємниці і умовою призначення на яку (перебування на якій) є наявність/необхідність оформлення допуску до державної таємниці.

Робота в умовах режимних обмежень покладає на особу, якій у встановленому порядку надано допуск до державної таємниці встановленої форми, певні зобов`язання та обмеження. Якщо така робота зумовлена виконанням професійних обов`язків (зокрема за відповідною посадою у державному органі), це означає, що в умовах режимних обмежень особа працює постійно, у зв`язку з чим у неї відповідно до статті 30 Закону № 3855-XII виникає право на отримання компенсації.

Отже, положення статті 30 Закону України "Про державну таємницю", пунктів 2, 5 Положення №414 слід розуміти так, що необхідною умовою отримання компенсації у зв`язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці, є наявність в особи допуску до державної таємниці (на підставі якого надається доступ до державної таємниці), а також виконання робіт/завдань та/або посадових обов`язків, які вимагають доступу до державної таємниці чи з огляду на поставлені завдання передбачають виникнення необхідності у такому доступі.

Вказаний вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 25.04.2018 по справі №802/74/15-а.

Для вирішення питання про те, чи умови праці особи передбачають роботу з відомостями та їх носіями, які становлять державну таємницю, необхідно насамперед з`ясувати обсяг функціональних обов`язків цієї особи за посадою та умови (вимоги, критерії), яким повинна відповідати особа для того, щоб бути призначеною на цю посаду та/або виконувати роботу/завдання, пов`язані з доступом до документів, інших матеріальних носіїв інформації, що становить державну таємницю.

Вказаний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 25.07.2019 по справі №296/6615/17.

Тобто, якщо особа отримала у встановленому порядку допуск до державної таємниці, працює, зокрема, в державному органі, і характер і умови її праці, з огляду на займану посаду, передбачає режимні обмеження, пов`язані з допуском до державної таємниці, керівник відповідного органу зобов`язаний призначити їй надбавку у розмірі, визначеному Положенням, про що видати відповідний розпорядчий документ.

Вказаний вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 27.05.2020 по справі №806/2056/18.

При цьому, факт невиплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, не є і не може бути свідченням невиконання роботи, пов`язаної з доступом до державної таємниці (постанова Верховного Суду 28.01.2021 по справі №240/229/20).

За змістом послужного списку ОСОБА_1 , позивач у спірний період займав наступні посади:

- з 05.07.2005 на посаді оперуповноваженого Московського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області;

- з 01.08.2007 на посаді оперуповноваженого ВБНОН ХМУ ГУ МВС України в Харківській області;

- з 24.02.2009 на посаді оперуповноваженого сектору ВБНОН Московського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області;

- з 06.07.2014 на посаді оперуповноваженого СКР Комінтернівського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області;

- з 16.09.20124 на посаді старшого оперуповноваженого СКР Фрунзенського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області;

- з 07.11.2015 на посаді старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Московського ВП ГУНП в Харківській області.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з листа заступника Голови Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Харківській області від 31.01.2024 №182/119-29/01-2024 ОСОБА_2 , надбавка за роботу в умовах режимних обмежень ОСОБА_1 встановлена, нарахована та виплачена з 18.09.2009 по 20.09.2013 у розмірі 15%. Наказом РО від 20.09.2013 №46 о/с ДСК скасовано надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15%.

Відомостей про те, що позивачем оскаржувався наказ про скасування надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15%, позивачем не надано.

В період з 26.06.2005 по 26.07.2005 позивач перебував у відпустці, що підтверджується матеріалами особової справи.

В період з 21.08.2013 по 07.07.2014 позивач був відряджений у розпорядження ХНУВС, тому були відсутні підстави для нарахування і виплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у цей період.

Згідно листа члена ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Харківській області В. Полгуєва від 29.01.2024 №13/141 в особовій справі ОСОБА_1 (Фонд №4, опис 1 о/с, архівний №1677) на першій сторінці розділу І справи у верхньому лівому куті проставлено штамп, в якому зазначено «Оформлено допуск по 2 формі від 13.03.2002, начальник відділу документального забезпечення та режиму ГУ МВС України в Харківській області, підпис, дата – 26.07.2007», на 102 сторінці розділу ІІ справи долучено висновок про допуск до оперативно-розшукової діяльності від 29.09.2016 №67/1355ДСК, на 11 та 12 сторінці розділу ІІІ долучено підписки ОСОБА_1 про взяття зобов`язань не розголошувати відомості, що становлять державну таємницю, і секретні відомості, які будуть довірені або стануть відомі по службі (роботі) від 23.05.2001 та від 25.03.2009.

Відповідно до листа начальника Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області С.Дводенка від 26.01.2024 №2598/119-67/01 розпорядженням УСБУ в Харківській області від 14.10.2014 №109 Д ОСОБА_1 надано допуск до державної таємниці за формою 2 зі ступенем секретності «цілком таємно» та «таємно».

Наказом ГУ НП в Харківській області від 23.09.2017 №56 о/с дск ОСОБА_1 надано доступ до державної таємниці за формою 2.

У зв`язку зі звільненням з поліції ОСОБА_1 доступ до державної таємниці було припинено наказом Московського ВП ГУ НП в Харківській області від 02.05.2018 №15 о/с.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що в спірний період перебування позивача на вищевказаних посадах в органах внутрішніх справ та Національної поліції позивачу було скасовано доступ до державної таємниці.

Суд зазначає, що факт отримання позивачем у встановленому порядку допуску до державної таємниці, його робота в державному органі і характер умов його праці, пов`язані з доступом до державної таємниці, за відсутності доказів протилежного, були підставою для призначення йому надбавки, з видачею відповідного розпорядчого документа.

Відповідачами по справі фактично не заперечується факт того, що позивач мав допуск і доступ до державної таємниці та працював з таємними документами, які вимагають наявність такого допуску, однак вказується, що надання права допуску до роботи з інформацією, яка має ступінь секретності «цілком таємно» та «таємно», ще не свідчить про здійснення позивачем функціональних обов`язків та завдань, при виконанні яких позивач постійно працює із інформацією, яка має ступінь секретності «цілком таємно» та «таємно».

Також зазначено, що неподання мотивованих рапортів керівників структурних підрозділів, погоджених з режимно-секретним підрозділом, та відповідно, відсутність наказів про встановлення позивачу зазначеної надбавки свідчить про відсутність правових підстав для виплати позивачу надбавки в умовах режимних обмежень.

Суд зазначає, що доводи відповідачів про відсутність правових підстав для нарахування позивачу надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за відсутності наказів про встановлення такої надбавки за займаною посадою, є необґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджується той факт, що позивач мав допуск до державної таємниці, а характер його роботи (служби) передбачав роботу по забезпеченню режиму таємності, а також роботу з документами, справами, матеріальними носіями інформації, які вимагають наявність доступу до державної таємниці, а отже є підставою для отримання позивачем надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за період проходження служби на вказаних посадах.

Той факт, що керівниками не видавались накази про встановлення і виплату позивачу по справі надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, не може бути свідченням невиконання позивачем роботи, пов`язаної з доступом до державної таємниці і як наслідок невиплати цієї надбавки.

Робота в умовах режимних обмежень покладає на особу, якій у встановленому порядку надано допуск до державної таємниці встановленої форми, певні зобов`язання та обмеження. Якщо така робота зумовлена виконанням професійних обов`язків (зокрема за відповідною посадою у державному органі), це означає, що в умовах режимних обмежень особа працює постійно, у зв`язку з чим у неї відповідно до статті 30 Закону України "Про державну таємницю" виникає право на отримання компенсації.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах від 28.01.2021 року у справі №240/229/20, від 25.07.2019 року у справі №296/6615/17.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що з боку відповідача Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області наявна протиправна бездіяльність щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 26.07.2005 по 20.02.2008, з 19.02.2009 по 17.09.2009, з 08.07.2014 по 06.11.2015.

З боку відповідача – Головного управління Національної поліції в Харківській області наявна протиправна бездіяльність щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 07.11.2015 по 24.04.2018.

Щодо заявлених позивачем вимог про ненарахування та невиплату надбавки за специфічні умови проходження служби за період з 07.11.2015 по 24.04.2018, суд зазначає таке.

Відповідно до п.4 розд. II Порядку №260 надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції поліцейським виплачується в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби. Розмір надбавки встановлюється кожному поліцейському індивідуально залежно від специфіки умов проходження служби (успішне виконання повноважень, якість, складність, обсяг та важливість виконуваних завдань, залучення до розробки проектів нормативно-правових актів тощо) на підставі мотивованого подання керівника структурного підрозділу відповідного органу поліції та оголошується наказом по особовому складу. Виплата надбавки проводиться на підставі наказу про її встановлення з дня, зазначеного в наказі, у разі відсутності дати - з дня підписання наказу.

Пунктом 4 Постанови №988 передбачено, що керівник відповідних органів, закладів та установ Національної поліції в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення має право, тобто на свій розсуд, наказом установлювати надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції в межах 100% від посадового окладу того чи іншого працівника залежно від специфіки умов проходження служби, яка проводиться в свою чергу, на підставі мотивованого подання керівника структурного підрозділу, проте це не є його обов`язком.

Тобто, зазначена надбавка не є безумовною, а призначається у разі наявності передбачених підстав за рішенням керівника.

Наведене вище узгоджується також з правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постановах від 24.10.2018 р. у справі №820/1033/17, від 16.04.2020 р. у справі №805/1874/18-а.

Таким чином, системний аналіз вищенаведених правових норм свідчить про те, що керівникам органів, закладів та установ Національної поліції, надано право за наявності відповідних специфічних умов проходження служби в поліції, що підтверджується вмотивованим поданням, установлювати зазначену надбавку в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення.

Оскільки подання керівника структурного підрозділу Головного управління Національної поліції в Харківській області та наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області про встановлення позивачу надбавки за специфічні умови проходження служби в поліції за період з 07.11.2015 по 24.04.2018 в матеріалах справи відсутні, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є безпідставними, а тому відсутні підстави для їх задоволення.

Крім того, суд зазначає, що позовна заява ОСОБА_1 в частині незгоди з не нарахуванням та не виплатою надбавки за специфічні умови проходження служби за період з 07.11.2015 року по 24.04.2018 року, містить лише посилання на норми нормативно-правових актів, зокрема п.4 Постанови №988, за яким керівник відповідних органів, закладів та установ Національної поліції в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення має право, тобто на свій розсуд, наказом установлювати надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції в межах 100% від посадового окладу того чи іншого працівника залежно від специфіки умов проходження служби, яка проводиться в свою чергу, на підставі мотивованого подання керівника структурного підрозділу, проте це не є його обов`язком, що не спростовує висновки суду про дискреційні повноваження керівника щодо встановлення надбавки за специфічні умови проходження служби та відсутність в матеріалах справи відповідного подання та наказу за спірний період.

За цим, не підлягає задоволенню позовна вимога про зобов`язання Головного управління Національної поліції в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням надбавки за специфічні умови роботи, оскільки вказана вимога є похідною.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправними дій та зобов`язання Головного управління Національної поліції в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень та із врахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.102 Закону України "Про Національну поліцію" пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно з п.10 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" №393 від 17 липня 1992 року військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

З урахуванням наведених вище норм, а також приписів наказу МВС України 06.04.2016 №260 (з відповідними змінами) одноразова грошова допомога при звільненні нараховується з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням підвищень посадового окладу, надбавок, доплат, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення.

Відповідач, заперечуючи право позивача на перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, стверджує про те, що остання не належить до постійної оскільки вона встановлюється за результатами виконання певних обов`язків.

Як встановлено судом, станом на момент звільнення ОСОБА_1 мав право на нарахування надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15%, які Головним управлінням Національної поліції в Харківській області протиправно не нараховані та не виплачені.

Суд зазначає, що вказана надбавка має постійний характер, та відповідно до Порядку №260 входить до складу грошового забезпечення, а тому повинна була бути врахована при обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 .

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Національної поліції в Харківській області допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не здійсненні перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень та із врахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу в судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599), Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, 5, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61002, код ЄДРПОУ 08592313) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 26.07.2005 по 20.02.2008, з 19.02.2009 по 17.09.2009, з 08.07.2014 по 06.11.2015.

Зобов`язати Ліквідаційну комісію ГУМВС України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 26.07.2005 по 20.02.2008, з 19.02.2009 по 17.09.2009, з 08.07.2014 по 06.11.2015.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 07.11.2015 по 24.04.2018.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 07.11.2015 по 24.04.2018.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не здійснення перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень та із врахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень та із врахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мороко А.С.