Рішення від 18 лютого 2026 р. у справі №420/19877/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/19877/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , у якому позивачка просить суд:

- Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.03.2018 року по 18.06.2025 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 10.02.2019 року виплаченої 18.06.2025 року на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 року у справі №420/14952/22,

- Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.03.2018 року по 18.06.2025 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 10.02.2019 року виплаченої 18.06.2025 року на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 року у справі №420/14952/22.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_2 у період з 02.06.2015 року, та відповідно до наказу від 08.02.2019 №49-ОС з 10.02.2019 виключена зі списків особового складу та знята з усіх видів забезпечення.

Проте позивачу у період проходження військової служби не у повному обсязі було виплачено індексацію грошового забезпечення. У зв`язку з цим позивач 13.09.2022 року звернувся із заявою до військової частини НОМЕР_2 із проханням виплатити індексацію грошового забезпечення. Військовою частиною НОМЕР_2 було відмовлено у задоволенні заяви позивача.

Лише 28.02.2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 року у справі №420/14952/22 військовою частиною НОМЕР_2 виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року у загальній сумі 77757,51 грн., що підтверджується банківською випискою.

Відтак, оскільки виплату індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 відповідач здійснив несвоєчасно, наявні на думку позивача підстави для зобов`язання відповідача провести виплату компенсації втрати частини доходів, визначеної Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Ухвалою суду від 27.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позову, та зазначає, що НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) не звільняв позивача із військової служби, а звільняв ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує також, що індексація грошового забезпечення не може вважатися тією складовою грошового забезпечення, в розумінні статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», так як вона не є постійною та сталою величиною, яка не змінюється, має несистематичний характер, оскільки індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, що виключає можливість включення її до складу грошового забезпечення, яким забезпечується військовослужбовець, звільнений з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Зауважує, що з аналізу норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); 3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги. При цьому, як вже було зазначено, основною умовою для виплати громадянину, передбаченої ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. З наведеного слідує, що, коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. Отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач – ОСОБА_1 у період з 02.06.2015 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Згідно копії витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08.02.2019 №49-ос «Про особовий склад», лейтенанта ОСОБА_1 , заступника начальника фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби), яка вибуває для проходження військової служби у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , виключено зі списків особового складу та з видів забезпечення, з урахуванням часу на здавання справ та посади, з 10.02.2019.

Судом з`ясовано, що в провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа №420/14952/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , про: визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_2 щодо застосування грудня 2015 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно; зобов`язання військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 85927,84 гривень з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів; визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 10.02.2019 включно у фіксованій величині 4463,15 гривень в місяць відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078; зобов`язання військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити па користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4463,15 гривень в місяць за період з 01.03.2018 по 10.02.2019 включно відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення». затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 року по справі №420/14952/22 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) індексацію грошового забезпечення з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із прийняттям індексу споживчих цін за 1 або 100 відсотків для обчислення індексації грошового забезпечення у січні 2008 року (базовий місяць).

В іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2023, Апеляційну скаргу Військової частини - залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 10.02.2019 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4463,15 грн. змінено в його мотивувальній частині, виклавши її в редакції, наведеній у цій постанові. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.04.2024, касаційну скаргу позивачки задоволено. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року у справі №420/14952/22 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачки за період з 01 березня 2018 року по 10 лютого 2019 року включно у фіксованій величині 4463,15 гривень в місяць, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, та зобов`язання військової частини НОМЕР_2 нарахувати і виплатити па користь позивачки індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4463,15 гривень в місяць за період з 01 березня 2018 року по 10 лютого 2019 року включно, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів, - скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року у справі №420/14952/22 залишено без змін.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2025, позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 10.02.2019 включно відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) за період з 01.03.2018 по 10.02.2019 включно відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з врахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025, Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 у справі № 420/14952/22 змінено, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення у новій редакції: «Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у фіксованій величині 4451,41 грн за період з 01.03.2018 по 10.02.2019 включно відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із врахуванням раніше виплачених сум».

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 у справі № 420/14952/22 залишено без змін.

18.06.2025 року на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 року у справі №420/14952/22 військовою частиною НОМЕР_2 виплачено позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення у фіксованій величині 4451,41 грн. за період з 01.03.2018 року по 10.02.2019 року, що підтверджується банківською випискою, копія якої додана до позову.

Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 10.02.2019, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок №159).

Як визначено ст.1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

У відповідності до приписів ст.3, 4 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Норми Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.

Вимогами статті 6 Закону №2050-ІІІ встановлено, що пункту 7 Порядку №159 компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Отже, дія Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру. Основною умовою для виплати громадянину компенсації, що передбачена статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати таких нарахованих доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункту 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Компенсація за порушення строків виплати доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Така правова позиція є послідовною у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі №465/322/17, від 05 липня 2022 року у справі №420/7633/20 та ряду інших (постанови від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року у справі №523/1124/17, від 12 лютого 2019 року у справі №814/1428/18, від 08 серпня 2019 року у справі №638/19990/16-а).

Суд також зазначає, що згідно з п.2 р.І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197, далі - Порядок №260), грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Як встановлено судом, належна позивачці індексація грошового забезпечення у повному обсязі за період з 01.03.2018 по 10.02.2019 відповідачем була виплачена лише 18.06.2025, шляхом перерахування відповідних коштів на виконання рішення суду у справі №420/14952/22.

Тобто, виплата проведена відповідачем несвоєчасно (не тоді, коли вона мала би бути здійснена, якби відповідач діяв правомірно).

З урахуванням того, що несвоєчасне нарахування належних позивачу сум грошового забезпечення (щомісячних основних та додаткових видів) відбулось з вини відповідача (що було встановлено судом у справі №420/14952/22), то позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Суд також вбачає доцільним зазначити, що за висновками Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладеними у постанові від 02.04.2024 року у справі №560/8194/20, умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості. При цьому норми Закону №2050-ІІІ і Порядку №159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов`язку додатково звертатися до органу Пенсійного фонду України за виплатою такої компенсації. Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості. Крім того, Судова палата вважає, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону №2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом №2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.

Отже, з огляду на викладене вище, суд вважає, що відповідач в порушення приписів Закону №2050-ІІІ, Порядку №159 у зв`язку із несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення позивачки за період з 01.03.2018 по 10.02.2019, виплату компенсації втрати частини доходів не здійснив, що є його протиправною бездіяльністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 2 статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням наведеного, дослідивши встановлені спірні обставини справи, надані сторонами до справи документами у сукупності із нормами чинного законодавства у сфері регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 .

Підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка виразилася у невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.03.2018 року по 18.06.2025 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 10.02.2019 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.03.2018 року по 18.06.2025 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 10.02.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: НОМЕР_3 прикордонний загін державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 .

Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА