Рішення від 18 лютого 2026 р. у справі №380/22962/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2026 рокусправа № 380/22962/25

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 07.11.2025 № 913300811704 щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії з урахуванням до страхового стажу періоду догляду за дитиною з інвалідністю І групи з 01.05.2013 по 12.04.2020;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з урахуванням до страхового стажу періоду догляду за дитиною з інвалідністю І групи з 01.05.2013 по 12.04.2020, починаючи з 29.10.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивач дотрималась усіх вимог для підтвердження свого права на зарахування до страхового стажу періоду догляду за дитиною з інвалідністю І групи з 01.05.2013 по 12.04.2020. Однак, в силу того, що позивач набула пенсійного віку - вона стала непрацездатною особою і цей факт не залежить від її волевиявлення, однак, вона продовжувала (з 26.06.2006 по 12.04.2020 та з 01.05.2020 по 30.04.2026) та продовжує станом на сьогодні, згідно довідок про отримання допомоги від 28.10.2025 №260309-2067 та 12.05.2025 №260309-827 відповідно здійснювати догляд за своєю донькою як за особою, яка має інвалідність І групи. Таким чином, неправомірними на думку позивача є посилання відповідача на відсутність підстав зарахування до страхового стажу періоду догляду за дитиною з інвалідністю І групи з 01.05.2013 по 12.04.2020 з підстав, які є непереборними обставинами та ніяким чином не впливають на статус позивачки як матері - близького родича, яка має повноваження та моральний обов`язок щодо догляду за своєю непрацездатною з дитинства донькою. Вказує, що невиконання належним чином обов`язку стосовно сплати єдиного внеску, або не подання (не відображення) відповідної звітності відповідним органом не може ставити в залежність право позивача на пенсійне забезпечення, - до необхідності дотримання формальностей, які не від нього не залежать. Просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 26 листопада 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача1, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти позову заперечує повністю. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що заява позивача була розглянута 07.11.2025 структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яким прийнято рішення № 913300811704 про відмову в проведенні перерахунку пенсії, оскільки заявниця є непрацездатною особою (отримує пенсію за віком як мати інваліда з дитинства). Вказує, що ОСОБА_1 призначено з 27.05.2013 дострокову пенсію по віку як матері інваліда з дитинства, тому відповідно до п.1 Закону № 1058-IV з цієї дати вона належить до категорії непрацездатних громадян. Зазначає, що згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 відсутні дані про сплату страхових внесків за період здійснення догляду з 01.05.2013 по 12.04.2020 роки. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Від відповідача2, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти позову заперечує повністю. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що за принципом екстериторіальності документи позивача розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області та відповідно за результатами розгляду поданих документів прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії від 07.11.2025 № 913300811704. Отже вважає, що в даному випадку Головне управління Пенсійного фонду України є неналежним відповідачем у справі, оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області не приймалося рішення про відмову у призначенні пенсії. Зазначає, що дана позиція узгоджується з позицією викладеною в постановах Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справах № 380/6218/24, №500/1216/23, № 240/16372/23.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та

встановив:

ОСОБА_1 з 27.05.2013 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач є матір`ю особи, яка має інвалідність І групи та у періоди з 26.06.2006 по 12.04.2020 та з 01.05.2020 по 30.04.2026 здійснювала та здійснює постійний догляд за особою, що має інвалідність І групи, що підтверджується довідками від 28.10.2025 №260309-2067 та 12.05.2025 №260309-827 відповідно.

29.10.2025 позивач звернулась до відповідача із заявою про зарахування періоду догляду за дитиною з інвалідністю І групи з 01.05.2013 по 12.04.2020 до страхового стажу.

Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області розглянуло вказану заяву та прийняв рішення від 07.11.2025 № 913300811704 про відмову в зарахуванні до страхового стажу періоду догляду за дитиною з інвалідністю з 01.05.2013 по 12.04.2020 з тих підстав, що позивач досягла пенсійного віку, є непрацездатною особою та отримує пенсію за віком як мати інваліда з дитинства.

Позивач вважаючи, що відповідач протиправно відмовив у зарахуванні страхового стажу, звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Перелік осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, визначено в статті 11 Закону № 1058-IV.

Так, відповідно до пункту 9 частини першої статті 11 Закону № 1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: один із непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, один із прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, та за висновком закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.

Абзацом 1 частини першої статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Окрім цього, в статті 1 Закону №1058-IV визначено, що терміни вживаються в такому значенні:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначені статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі Закон № 1788-ХІІ).

Так, згідно пункту «є» частини третьої статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.

З огляду на вищевказані положення пункту 9 частини першої статті 11 Закону № 1058-IV та пункту «є» частини третьої статті 56 Закону № 1788-ХІІ, передбачено зарахування до стажу роботи час догляду за особою з інвалідністю, а саме з І групою.

В спірному випадку, позивачка є матір`ю особою з інвалідністю І групи, що підтверджується копією висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду.

Пунктом 9 частини першої статті 11 Закону № 1058-IV передбачено також вимоги до особи, яка здійснює догляд: така особа має бути непрацюючою, однак працездатною.

Непрацездатна особа - це громадянин, який через вік (досягнення пенсійного віку) або стан здоров`я (інвалідність I, II, III групи, включаючи дітей-інвалідів) не має здатності до повноцінної трудової діяльності. Також до цієї категорії належать особи, що мають право на пенсію у разі втрати годувальника.

Так, позивачка є непрацюючою, однак перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі – Закон № 1058-IV), починаючи з 27.05.2013.

Таким чином, до страхового стажу особи зараховується період, в якому непрацюючі працездатні особи, які доглядають дитину-інваліда віком до 16 років, інваліда І групи

Підсумовуючи, суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави для зарахування позивачу до страхового стажу періоду догляду за особою з інвалідністю І групи, а тому рішення ПФУ в Закарпатській області від 07.11.2025 № 913300811704 про відмову у проведенні ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії з урахуванням до страхового стажу періоду догляду за дитиною з інвалідністю І групи з 01.05.2013 по 12.04.2020 прийнято правомірно.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та не обґрунтованими, а тому позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові в позові судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 132, 241-248, 256, 294, 295 КАС України, суд,

у х в а л и в :

1. В позові ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області вчинити дії– відмовити повністю.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 19.02.2026.

СуддяКоморний Олександр Ігорович