Рішення від 18 лютого 2026 р. у справі №640/33268/21 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2026 року м. Київ справа №640/33268/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в м. Києві про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якій просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у відшкодуванні шкоди; зобов?язати відповідача зробити перерахунок пенсії виходячи з шестикратного розміру мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'" від 6 червня 1996 року №230/96-ВР починаючи з 1 січня 2015 року по 1 липня 2021, яка встановлюється на рівні прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом про державний бюджет на 1 січня відповідного року, за виключенням отриманих сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача для відшкодування шкоди, виходячи з шестикратного розміру мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'" від 6 червня 1996 року №230/96-ВР починаючи з 1 січня 2015 року по 1 липня 2021, яка встановлюється на рівні прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом про державний бюджет на 1 січня відповідного року. Відповідачем була нарахована позивачу пенсія у розмірі відшкодування фактичних збитків, за приписами ч. 1 ст. 54 Закону № 796 та додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров`ю з надбавками. Однак, на цей розмір пенсії не відповідає праву та статусу позивача, які він набув відповідно до Закону № 796.

На переконання позивача, таке нарахування пенсії є неправомірним та порушує набуті нею права на достойну пенсію, що визначена Законом та гарантована йому, як особі зі спеціальним статусом інваліда за наслідками ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

Позивач вказує, що враховуючи принцип пріоритетності Закону №796-ХІІ над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком № 1210, він має право на одержання держаної (основної) пенсії як інвалід 3 групи у розмірі не нижчому за 6 мінімальних пенсій за віком за період з 01.01.2015 р. по 01.07.2021 р. у вигляді компенсації шкоди в розмірі різниці між сумою шести мінімальних пенсій за віком на місяць та сумою виплаченої щомісячної основної суми пенсії, застосовуючи при нарахуванні розмір мінімальної пенсії за віком виходячи з прожитого мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/37026/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.

7 липня 2023 р. від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла адміністративна справа №640/37026/21 на виконання Закону України № 2825-IX від 13 грудня 2022 р. «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».

7 липня 2023 року протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями цю справу передано на розгляд судді Журавлю В.О.

Ухвала про прийняття справи до провадження прийнята з урахуванням Закону України № 2825-IX від 13 грудня 2022 р. «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», який набув чинності 15 грудня 2022 р.

Указаним законом ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва та вирішено, що до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. Отже, згідно з цим законом вказані адміністративні справи підсудні Київському окружному адміністративному суду.

У зв`язку зі звільненням судді з посади, за результатом повторного автоматизованого розподілу, справу № 640/33268/21 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року адміністративна справа № 640/33268/21 прийнята до провадження суддею Панченко Н.Д.

Відповідачем поданий відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що Головне управління ПФУ в м. Києві вважає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Представник відповідача зазначив, що позивачу призначена пенсію по інвалідності, як інваліду 3 групи 1 категорії із захворювання пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до ст. 54 Закону №796. На виконання вимог вказаного Закону Головним управлінням позивачу з 01.07.2021 здійснено перерахунок пенсії по інвалідності. Після перерахунку розмір пенсії позивача становив 6204,21 грн. (3700 грн основний розмір пенсії, 284,70 грн. додаткова пенсія, 2219,51 грн. - державна адресна допомога). Отже розмір пенсії позивача вставлений відповідно до чинного законодавства, та підстави для збільшення відсутні. Оскільки розмір пенсії позивача підвищено з 01.07.2021, відсутні підстави для нарахування компенсації шкоди за період з 01.01.2015 по 30.06.2021.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (1 категорія), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 30.10.2019 р.

Позивач отримує пенсію по інвалідності, як інвалід 3 групи першої категорії із захворювання пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

13.09.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про нарахування виплату пенсії шляхом відшкодування шкоди з 01.01.2015 року у зв`язку з виплатою пенсії у меншому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснений перерахунок пенсії позивача з 01.07.2021 року відповідно до вимог Закону №1584, яка склала: 6204,21 грн. (3700 грн основний розмір пенсії, 284,70 грн. додаткова пенсія, 2219,51 грн. - державна адресна допомога).

Позивач вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві протиправним щодо не відшкодування шкоди за період з 01.01.2015 по 30.06.2021 у зв`язку з її виплатою у меншому розмірі, ніж визначено рішенням Конституційного Суду України, а тому звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Основні ж положення відносно реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.91 р. N 796-XII (надалі Закон N 796-XII).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону N 796-XII, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді:

а) державної пенсії;

б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Частиною 4 ст. 54 Закону N 796-XII, в редакції Закону N 230/96-ВР від 06.06.96 чинного з 20.06.96, було встановлено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;

по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;

по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;

дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

Проте, частиною 4 ст. 54 Закону N 796-XII в редакції чинній з 01.01.2008 до 22.05.2008 було встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження, по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Однак вказані положення були визнані неконституційними рішенням КСУ N 10-рп/2008 від 22.05.2008, а тому відновила свою дію попередня редакції ч. 4 ст. 54 Закону N 796-XII, за приписами якої в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Підпунктом 13 пункту 4 розділу І Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 року N 76-VIIIякий набрав чинності з 01.01.2015, текст статті 54 Закону N 796-XII був викладений у такій редакції:

"Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань".

Однак рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 N 1-р (II)/2021 була визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частина третя статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року N 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року N 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 N 1-р (II)/2021 також було встановлено, що частина третя статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року N 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року N 76-VIII, яка визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 N 1-р (II)/2021 Верховній Раді України було визначено протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року N 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року N 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.

В абзаці другому пункту 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 N 1-р (II)/2021, Конституційний Суд України зазначив, що у разі неприведення нормативного регулювання, встановленого статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року N 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року N76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року N 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 6 червня 1996 року N230/96-ВР:

"В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;

по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;

по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;

дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком".

Законом України від 29.06.2021 N 1584-IX "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб", який набрав чинності з 01.07.2021, частина третя статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року N 796-XII була викладена у такій редакції:

"В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими:

для I групи інвалідності - 6000 гривень;

для II групи інвалідності - 4800 гривень;

для III групи інвалідності - 3700 гривень;

для дітей з інвалідністю - 3700 гривень";

та доповнена частинами четвертою і п`ятою такого змісту:

"Розміри пенсії, передбачені частиною третьою цієї статті, починаючи з 2022 року щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України".

Отже приписи статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року N 796-XII у різні часові проміжки передбачали різне правове унормування питання щодо розміру державної пенсії особам, віднесеним до 1 категорії, зокрема осіб з інвалідністю III групи, а саме:

- в період з 20.06.96 до 31.12.2007 розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;

- в період з 01.01.2008 до 21.05.2008 розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

- з 22.05.2008 до 31.12.2014 розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;

- з 01.01.2015 до 30.06.2021 умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань, при цьому мінімальний розмір пенсії осіб з інвалідністю III групи - становить 145 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (Постанова КМУ N 1210 від 23.11.2011);

- з 01.07.2021 розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими для III групи інвалідності - 3700 гривень.

Пенсія по інвалідності за Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року N 796-XII (під час спірного періоду), діяла норма, яка передбачала, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

З 01.07.2021 позивачу була перерахована її пенсія, з урахуванням вимог Закону України від 29.06.2021 N 1584-IX, та її розмір, відповідно до матеріалів справи, склав 8206,69 грн.

Оскільки на піч час спірного періоду відповідач виплачував пенсію, як особі з III групою інвалідності, учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, відповідач діяв у відповідності до норм закону, чинного на той час, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача в частині нарахування позивачу, як інваліду 3-ї групи першої категорії, із захворювання пов`язаного з ліквідацією наслідків катастрофи на ЧАЕС з 01.01.2015 р. по 01.07.2021 основної пенсії по інвалідності у розмірах нижчих за шість мінімальних пенсій за віком.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати позивачу, як інваліду 3-ї групи першої категорії, із захворювання пов`язаного з ліквідацією наслідків катастрофи на ЧАЕС, компенсацію шкоди заподіяної у період з 01.01.2015 до 01.07.2021 р. внаслідок застосування неконституційного закону, у розмірі різниці між сумою, яка підлягала нарахуванню та сумою фактично виплаченої щомісячної основної суми пенсії у цей період, суд зазначає таке.

Пунктом 4 рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 N 1-р (II)/2021 було встановлено, що громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року N 796-XII, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини третьої статті 54 цього закону в редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року N 76-VIII.

В той же час, надаючи оцінку доводам позивача, та враховуючи те, що предметом даного спору є відшкодування шкоди завданої застосуванням неконституційного акту у вигляді недоплаченої частини пенсії, недоотриманої позивачем, суд вважає, що суми недоотриманої пенсії можуть вважатися збитками у розумінні статті 22 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до пункту 2 частини другої тієї ж статті збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Отже, поняття "збитки" передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

У справі, яка розглядається, збитки полягають не в реальних втратах позивача, яких він зазнав, а в тих доходах, які позивач недоотримав внаслідок порушення цивільного права.

При цьому, суд вважає, що право особи на отримання пенсії є правом цивільним, в незалежності від того, в яких відносинах таке право виникло.

Таким чином, на переконання суду, особа, яка внаслідок прийняття неконституційного закону, отримувала пенсію у меншому розмірі, має право на відшкодування збитків у вигляді недоотриманих доходів (пенсії) упущеної вигоди. Вказаний висновок суду зроблено враховуючи те, що за умови неможливості застосування рішення Конституційного Суду на правовідносини, які мали місце до часу його ухвалення (ретроспективна дія), а саме така зазначена правова позиція покладена судом в основу відмови у задоволенні позову у даній справі, буде мати місце ситуація при якій стає неможливим взагалі захист порушеного права та відшкодування (виплати) недоотриманих сум пенсії.

В той же час, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з саме з відповідача матеріальної шкоди з таких підстав.

У заявленому позові позивач посилається на пункт 4 рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 N 1-р (II)/2021, який надає йому право для відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 Конституції України компенсація за завдану шкоду відшкодовується державою.

У спірному випадку позивачем заявлено вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди до територіального пенсійного органу, в якому апелянт отримував та отримує пенсію. Однак, як зазначено вище саме діями (бездіяльністю) відповідача не було завдано шкоди, оскільки останній виплачував пенсію позивачу виходячи із правового регулювання, яке існувало на той час. Крім цього, враховуючи положення ч. 3 ст. 152 Конституції України, шкода відшкодовується державою, а не пенсійним органом, в якому апелянт перебуває на обліку та в якому отримує пенсію.

У спірному випадку відповідачем не приймалося нормативно-правових актів, які б вплинули на розмір виплаченої пенсії позивача, що свідчить про безпідставність посилань позивача на протиправність дій відповідача, а тому відповідно, відсутні правові підстави для задоволення заявленого позову.

Отже, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що правові підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, у задоволенні позову належить відмовити.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в м. Києві про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.02.2026.

Суддя Панченко Н.Д.