Рішення від 19 лютого 2026 р. у справі №300/4395/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2026 р. справа № 300/4395/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Главача І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі, також – позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Семків-Тачинська Оксана Любомирівна (надалі, також – представниця позивача), звернувся в суд з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі, також – відповідач 1, ІФ ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі, також – відповідач 2, ІНФОРМАЦІЯ_4 ), Військової частини НОМЕР_1 (надалі, також – відповідач 3), в якій просить:

– визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо взяття на військовий облік та призову на військову службу під час мобілізації громадянина ОСОБА_1 ;

– визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відсутності реагування на адвокатський запит та участі в реалізації незаконного наказу № 132 від 18.05.2025 року;

– зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 повторно розглянути документи ОСОБА_1 щодо виключення з військового обліку (а.с. 1-30).

Підставою звернення до суду слугували протиправні, на думку позивача, дії відповідачів щодо взяття його на військовий облік після виключення з такого обліку, відмова у повторному розгляді документів позивача щодо виключення з військового обліку та протиправне включення позивача до особових списків військової частини.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 позовну заяву залишено без руху. Визначено десятиденний строк на усунення недоліків шляхом уточнення позовних вимог та надання документа про сплату судового збору (а.с. 32-34).

02.07.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду від представниці позивача надійшла заява на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, якою встановлені недоліки було усунено. Відповідно до уточнених позовних вимог, позивач просить:

– визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо взяття на військовий облік та призову на військову службу під час мобілізації громадянина ОСОБА_1 ;

– зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 скасувати наказ про мобілізацію громадянина ОСОБА_1 ;

– зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 повторно розглянути документи ОСОБА_1 щодо виключення з військового обліку та прийняти рішення про виключення із військового обліку громадянина ОСОБА_1 ;

– визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо реалізації незаконного наказу № 132 від 18.05.2025 року;

– зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити із списків особового складу військової частини ОСОБА_1 (а.с. 36-38).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 40-42).

21.07.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача 3 надійшов відзив на позовну заяву. У своєму відзиві відповідач вказує, що у позивача відсутні підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у зв`язку з чим його було мобілізовано з дотриманням вимог чинного законодавства України. Крім того, відповідач вказує, що не виступає належним відповідачем щодо факту незаконної мобілізації позивача та вказує на відсутність будь-яких аргументів у позивача щодо того, які саме норми закону були порушені відповідачем 3. З огляду на необґрунтованість заявлених позивачем вимог, просить у задоволенні позову відмовити (а.с. 45-54).

24.07.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач 2 вказує, що позивач на момент його призову перебував у запасі, у відставку не переводився, права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації не мав, у зв`язку з чим підлягав призову на військову службу під час мобілізації. Відповідач зазначає, що наявність в особи факту притягнення до кримінальної відповідальності, якщо судимість була знята та погашена у встановленому законом порядку, не є підставою для виключення такої особи з військового обліку. З огляду на те, що у позивача станом на момент його призову на військову службу під час мобілізації була знята та погашена судимість, то підстав для виключення позивача з військового обліку у відповідача 1 не було. Зважаючи на це, просить у задоволенні позову відмовити (а.с. 55-65).

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 07.08.2025 по 22.08.2025 згідно наказу від 25.07.2025 № 213-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 66), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 23.08.2025 по 03.09.2025 згідно наказу від 20.08.2025 № 261-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 66), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 23.09.2025 по 07.10.2025 згідно наказу від 15.09.2025 № 290-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 66), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 30.10.2025 по 07.11.2025, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 19.01.2026 по 30.01.2026, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.

Справа розглядатиметься в межах уточнених позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , був притягнений до кримінальної відповідальності за вчинений злочин, передбачений частиною 4 статті 187 Кримінального кодексу України, що підтверджується вироком Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 07.10.2003 у справі № 1-31 (а.с. 9-12).

Відповідно до змісту військового квитка серії НОМЕР_2 , позивач знятий з військового обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_3 з 26.04.2004 (зворотна сторона а.с. 16).

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18.05.2005 у справі № 5-113/2005 ОСОБА_1 звільнено умовно-достроково від відбування частини покарання у зв`язку з його виправленням та позитивною динамікою змін (а.с. 13).

13.05.2025 до КП "Івано-Франківськводоекотехпром" від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшло розпорядження № 11/668 від 12.05.2025, відповідно до змісту якого, КП "Івано-Франківськводоекотехпром" повинно було здійснити оповіщення військовозобов`язаних про виклик та забезпечити їх прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 16.05.2025, відповідно до переліку, серед якого також міститься інформація про позивача – ОСОБА_1 (а.с. 14).

13.05.2025 КП "Івано-Франківськводоекотехпром" видало наказ про оповіщення та виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до змісту якого працівникам КП "Івано-Франківськводоекотехпром" відповідно до переліку, серед якого також зазначений позивач – ОСОБА_1 , з яким позивач ознайомився 13.05.2025, про що свідчить його підпис про ознайомлення на вказаному наказі (а.с. 15).

Відповідно до військово-облікового документа ОСОБА_1 від 18.05.2025, сформованого з використанням додатку "Резерв+", інформація про позивача міститься в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, номер запису в реєстрі Оберіг – 170520259309638800012, номер військово-облікової справи – 960669, військове звання – солдат, дата уточнення даних – 17.05.2025, постанова ВЛК – придатний, дата ВЛК – ІНФОРМАЦІЯ_8 , ТЦК та СП – ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 17).

18.05.2025 ІНФОРМАЦІЯ_6 видано наказ № 132 про призов на військову службу військовозобов`язаних по загальній мобілізації ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (а.с. 18).

28.05.2025 представниця позивача звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_9 із адвокатським запитом про надання інформації.

ІНФОРМАЦІЯ_4 у відповідь на даний адвокатський запит надіслав представниці позивача лист № 1/1/3311 від 07.06.2025, в якому зазначив про те, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відсутня інформація про виключення з військового обліку громадянина ОСОБА_1 (а.с. 19).

29.05.2025 представниця позивача звернулася до командира Військової частини НОМЕР_1 із адвокатським запитом про надання інформації. Даний запит було надіслано поштою до Військової частини НОМЕР_1 та вручено одержувачу за довіреністю (а.с. 20-21).

Однак відповіді на даний запит відповідачем 3 не надано.

ОСОБА_2 звернулася до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із скаргою на порушення прав позивача при проведенні призову на військову службу під час мобілізації.

Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у відповідь на дану скаргу надіслав ОСОБА_3 лист № 49251.4/К-32441.3/25/42.2.1 від 11.06.2025, в якому зазначив, що дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_10 або в судовому порядку (а.с. 22-23).

Вважаючи дії відповідачів щодо взяття позивача на військовий облік та його призов на військову службу під час мобілізації протиправними, з метою зобов`язання відповідачів звільнити позивача з військової служби та виключити відомості про нього з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд встановив таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 65 Конституції України, Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі, також – Закон № 2232-ХІІ).

Частиною 3 статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

У подальшому Указами Президента України воєнний стан та загальна мобілізація продовжувалися. Станом на дату розгляду справи воєнний стан та загальна мобілізація в Україні триває.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі – підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (надалі, також – Закон № 3543-XII).

Статтею 1 Закону № 3543-XII встановлено, що мобілізація – комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту – на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; особливий період – період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 4 Закону № 3543-XII організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Частиною 5 статті 4 Закону № 3543-XII регламентовано, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

Відповідно до статті 2 Закону № 3543-XII, правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

За приписами частини 7 статті 1 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (надалі, також – Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Пунктом 8 Положення № 154 визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів з приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі – збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі – пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Згідно із пунктом 11 вищевказаного Положення районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Відповідно до частини 5 статті 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Частиною 9 статті 1 Закону № 2232-XII визначено такі категорії громадяни України щодо військового обов`язку: допризовники – особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники – особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці – особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані – особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти – особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини 1 статті 39 Закону № 2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Статтею 22 Закону № 3543-XII встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Відповідно до частини 3 вищезазначеної статті, під час мобілізації громадяни зобов`язані, зокрема: з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки); проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України.

Разом з тим, статтею 23 Закону № 3543-XII встановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Згідно з пунктом 6 частини 6 статті 37 Закону № 2232-XII (в редакції до 18.05.2024, яка діяла станом на момент виключення позивача з військового обліку), виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Отже, в силу норм закону, позивач мав бути виключений з військового обліку на підставі діючої на той час норми Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а правовідносини, пов`язані з перебуванням позивача на військовому обліку, мали бути такими, що завершились (припинились).

У зв`язку із прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11.04.2024 № 3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024, (надалі, також – Закон № 3633-ІХ), редакція частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ зазнала змін, внаслідок яких, пункт 6 частини 6 було виключено.

За змістом частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ у редакції, чинній станом з 18.05.2024, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України – у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України – у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.

Отже, з 18.05.2024 редакція частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Так, у Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа № 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (стаття 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.

Однак, у даному випадку йдеться не про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.

При цьому законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави.

У зв`язку із внесенням змін до Закону № 2232-XII було звужено коло підстав для виключення з військового обліку.

Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок. З часу набрання чинності змін до Закону № 2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується у тому числі і на осіб, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин.

Законодавство не передбачає збереження стану (статусу) виключення з військового обліку для осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Водночас такі особи підлягають взяттю на військовий облік, зокрема військовий облік військовозобов`язаних, на загальних підставах, передбачених частиною 1 статті 37 Закону № 2232-XII, якщо відсутні передбачені діючою редакцією частини 6 статті 37 Закону № 2232-XII підстави для виключення з військового обліку.

Так, пункт 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку.

Позивач цьому критерію взяття на облік як військовозобов`язаного відповідає.

Таким чином, позивач був виключений з військового обліку на підставі чинної на той час редакції статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Нова редакція цієї статті від 18.05.2024 не змінила правовідносин, які мали місце до того, а встановила нові правовідносини у виді нових підстав виключення з військового обліку, які почали діяти з 18.05.2024. Наслідком нового унормування стало те, що якщо особа, яка була виключена на законних підставах з військового обліку, після того як такі підстави відпали і за умови, що вона відповідає законодавчо встановленим критеріям взяття на військовий облік, підлягає взяттю на такій облік. При цьому, нове взяття на військовий облік, слід розглядати не як продовження попередніх правовідносин під час дії яких особа була виключена з військового обліку, так як ці правовідносини завершились, а їх слід розцінювати як нові правовідносини, які виникли на підставі нової норми права.

Відповідно до відомостей військово-облікового документа ОСОБА_1 з "Резерв+", позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_11 , номер запису в реєстрі Оберіг – 170520259309638800012.

При цьому, доказів вчинення самостійних дій щодо постановки на військовий облік з 18.05.2024 позивачем не надано суду. Із заявами про надання йому у встановленому законом порядку відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивач не звертався. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, оскільки за чинними нормами Закону № 2232-XII позивач є старшим 25 років, не перебував на військовому обліку та є військовозобов`язаним, то суд робить висновок про те, що відповідачі на законних підставах поновили позивача на військовому обліку військовозобов`язаних.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом в ухвалі від 09.07.2025 у справі № 400/10631/24.

Доводи позивача про те, що виключення позивача з військового обліку 26.04.2004 у зв`язку із засудженням за вчинення злочину унеможливлює будь-які подальші дії держави щодо військового обліку та виключає можливість призову під час мобілізації, не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом. Правове регулювання військового обов`язку є публічно-правовим та може змінюватися законодавцем залежно від потреб оборони держави, зокрема в умовах воєнного стану.

Виключення позивача з військового обліку у квітні 2004 року було здійснено відповідно до пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у редакції, чинній на той час, та породжувало правові наслідки саме в межах дії відповідної редакції закону. Водночас із 18.05.2024 законодавець виключив із зазначеної норми підставу щодо виключення з військового обліку осіб, засуджених за тяжкі або особливо тяжкі злочини, чим змінив обсяг прав та обов`язків відповідної категорії осіб у сфері військового обов`язку.

Зміна правового регулювання не є наданням зворотної дії закону в часі, оскільки не ставить під сумнів правомірність самого факту виключення позивача з військового обліку у 2004 році, а визначає правовий режим на майбутнє з моменту набрання чинності новою редакцією закону. Із цієї дати правові наслідки статусу осіб, раніше виключених з військового обліку на відповідній підставі, підлягають оцінці з урахуванням чинного законодавства.

Щодо тверджень позивача про відсутність правового механізму повторної постановки на військовий облік, то суд зазначає, що такі твердження є безпідставним, оскільки порядок організації та ведення військового обліку, зокрема внесення змін до облікових даних, визначається Законом № 2232-ХІІ та підзаконними нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, які регламентують повноваження територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки щодо уточнення, поновлення та ведення облікових даних військовозобов`язаних. Сам по собі факт виключення з обліку не створює для особи "довічного" і незмінного правового статусу за умови зміни законодавчого регулювання.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 37 Закону № 2232-ХІІ, взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених статтею 10-1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних; військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань; призовники, які отримали спеціальні звання рядового, сержантського, офіцерського (начальницького) складу; жінки з дотриманням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу; які є кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону.

Відповідно до змісту військового квитка ОСОБА_1 , в ньому міститься штамп про зняття позивача з військового обліку військовозобов`язаних. Таким чином, в силу абзацу 7 пункту 2 частини 1 статті 37 Закону № 2232-ХІІ, позивач підлягає взяттю на військовий облік.

Також, з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення зміни до Порядку реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів" від 11.04.2025 № 556, внесено зміни до "Порядку реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 № 932 "Про реалізацію експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів".

Вказаною Постановою доповнено Порядок пунктом 17-1, який передбачає, що стосовно громадян України чоловічої статі віком від 16 до 60 років ДМС одноразово формує перелік відомостей, зазначених у підпунктах 1-11 пункту 5 цього Порядку, та передає їх Міноборони для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів в установленому законодавством порядку з використанням засобів захисту інформації, що мають сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері захисту інформації, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних.

Подальше внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів і взяття на військовий облік громадян України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, які на такому обліку не перебувають, здійснюється шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного демографічного реєстру, відомчої інформаційної системи ДМС, інших інформаційних систем, реєстрів та баз (банків) даних відповідно до статті 14 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з використанням засобів системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів "Трембіта".

На підставі відомостей, отриманих Міноборони відповідно до абзацу 1 і 2 цього пункту, здійснюється автоматичне взяття зазначених осіб на військовий облік.

Взяття на військовий облік громадян України, зазначених в абзаці 1 і 2 цього пункту, здійснюється за зареєстрованим/задекларованим їх місцем проживання, а у разі, коли місце проживання не зареєстровано/не задекларовано, – територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил.

Взяття на військовий облік зазначених осіб проводиться без направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Отже, вказані зміни дозволяють автоматичне взяття на військовий облік громадян України від 16 до 60 років на підставі даних Державної міграційної служби України з використанням засобів системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів Трембіта. При цьому взяття на військовий облік зазначених осіб проводиться без направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Отже, висновок позивача про неможливість його взяття на військовий облік та подальшого перебування на військовому обліку та призову під час мобілізації з огляду на попереднє виключення з обліку не відповідає змісту чинного законодавства, а тому не спростовує правомірності дій відповідачів та не є підставою для задоволення позову.

Стосовно доводів представника позивача про те, що медичний огляд ОСОБА_1 був проведений формально, без повноцінної перевірки його фізичного стану, суд зазначає, що доказів оскарження рішення ВЛК за результатами його медичного огляду в ході розгляду даної справи до суду не надано.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що дії суб`єкта владних повноважень, по взяттю позивача на військовий облік та призову на військову службу під час мобілізації на особливий період є такими, що вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а, відтак, в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача 1 повторно розглянути документи ОСОБА_1 та прийняти рішення про виключення позивача з військового обліку, то суд звертає увагу на те, що позивачем не конкретизовано, який саме вид звернення повинен розглянути відповідач 1 (заяву позивача, скаргу чи інший вид звернення). Крім того, доказів звернення позивача до відповідача 1 із тією чи іншою заявою суду не надано, у зв`язку з чим такі вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування позивача до списків особового складу частини та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 14 Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 15.09.2022 № 280, зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини. Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є: для військовослужбовців – іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця; для військовослужбовців, військову службу яким було призупинено, – виправдувальний вирок суду (його належним чином завірена копія), що набрав законної сили, постанова органу досудового розслідування про закриття кримінального провадження відповідно до пунктів 1-3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, наказ відповідного командира (керівника) по особовому складу про продовження військовослужбовцю військової служби та дії контракту; для працівників – трудові договори (або контракти) та особисті заяви про прийом на роботу з відповідним рішенням командира (керівника) щодо їх прийняття. До списків особового складу військової частини наказами не зараховуються особи, прикомандировані з інших військових частин.

Відповідно до пунктів 4-7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (надалі, також – Положення № 1153/2008), громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають Військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі – військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом № 2232-XII. Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Згідно з частиною 3 статті 24 Закону № 2232-XII, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до пункту 12 Положення № 1153/2008, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі – командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі – військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Відтак, після видання наказу про зарахування до списків особового складу виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, які не передбачають звільнення з військової служби шляхом скасування рішення про зарахування до списків особового складу військової частини чи визнання відповідних дій протиправними.

Суд також враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 160/2592/23, про те, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Таким чином, позовна вимога про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 не відповідає суті порушеного права позивача та суперечить наведеному вище, а відтак не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про необґрунтованість позовних вимог, з огляду на що у задоволенні позову необхідно відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову відмовити.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Представниці позивача, відповідачу 1 та відповідачу 3 копію цього рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 );

відповідач 1 – ІНФОРМАЦІЯ_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 );

відповідач 2 – ІНФОРМАЦІЯ_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 );

відповідач 3 – Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , АДРЕСА_4 ).

Суддя Главач І.А.