Рішення від 19 лютого 2026 р. у справі №300/9370/24 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2026 р. справа № 300/9370/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального сервісного центру МВС №2642 регіонального сервісного центру МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) в інтересах якого згідно довіреності діє Захаріїв Б.Д. (далі - представник позивача) звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального сервісного центру МВС №2642 регіонального сервісного центру МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (далі - відповідач) в якому просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення відповідача, оформлене листом №31/28/27/Т491344202024 від 10.12.2024, яким відмовлено ОСОБА_1 здійснити державну реєстрацію транспортного засобу Mercedes-Benz 2006 року випуску;

- зобов`язати Територіальний сервісний центр МВС №2642 регіонального сервісного центру МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях здійснити державну реєстрацію транспортного засобу Mercedes-Benz 2006 року випуску за ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник вказав на протиправність рішення відповідача, яким відмовлено ОСОБА_1 здійснити державну реєстрацію транспортного засобу Mercedes-Benz 2006 року випуску, з підстав відсутності довідки, форма якої затверджена Міноборони, з відміткою керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки про зняття з обліку транспортного засобу, оскільки уважає, що пункт 11 Положення №1921 не поширюється на транспортні засоби, власниками яких є громадяни, тобто на позивача.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.12-13).

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти позовних вимог заперечив, та вказав про те, що станом на сьогодні, автомобіль (спеціалізований вантажний фургон) зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Галицька торгова компанія», інформація про зняття його з військового обліку до сервісного центру не надходила. Відповідно, здійснити перереєстрацію транспортного засобу на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу укладеного між ТзОВ «Галицька торгова компанія» та ОСОБА_1 без довідки, форма якої визначена Міноборони, з відміткою керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки про зняття з обліку транспортного засобу не можливо. Враховуючи зазначене просить відмовити у задоволенні позову.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою №2513381642 від 06.12.2024, згідно якої просив здійснити операцію « 310 - Перереєстрація на нового власника за договором купівлі-продажу та інш.(оформ.нотаріально)» і надати платні послуги згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 №795 та Наказу МВС України від 10.02.2012 №103 (а.с.7).

Відповідач листом від 10.12.2024 №31/28/27/Т-4913-4420-2024 від 10.12.2024, повідомив про те, що здійснити перереєстрацію транспортного засобу на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу, без довідки, форма якої визначена Міноборони, з відміткою керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки про зняття з обліку транспортного засобу, не представляється можливим (а.с.5-6).

Позивач, не погодившись з такою відмовою відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі – Закон №3353), регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Так, відповідно до статті 34 Закону №3353, державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, присвоєнням буквено числової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформленням і видачею реєстраційних документів та/або їх формуванням в електронному вигляді.

Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.

Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 р. №1388 (далі – Порядок №1388) встановлено єдину на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів транспортних засобів встановлена.

Порядок є обов`язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх (пункт 2 Порядку №1388).

Особи, які порушують Порядок, несуть відповідальність згідно із законом (пункт 5 Порядку №1388).

Згідно пункту 3 Порядку №1388, державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції транспортних засобів установленим вимогам правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

Транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами (пункт 6 Порядку №1388).

Пунктом 7 Порядку №1388 визначено, що власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають вимогам, установленим МВС, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

Державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність, для юридичних осіб - організаційно розпорядчий документ про проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів та видана юридичною особою довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку, окрім іншого нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб (пункт 8 Порядку №1388).

Положення про військово-транспортний обов`язок, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 року №1921 (далі – Положення №1921) визначає порядок виконання військово-транспортного обов`язку для задоволення потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецзв`язку та Держспецтрансслужби (далі - військові формування) на особливий період транспортними засобами і технікою усіх типів і марок вітчизняного та іноземного виробництва, їх повернення під час демобілізації та компенсації шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації.

Дія цього Положення поширюється на центральні органи виконавчої влади, інші державні органи, місцеві держадміністрації, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, а також громадян - власників транспортних засобів (пункт 1 Положення № 1921).

Пунктом 6 Положення №1921 визначено, що військово-транспортний обов`язок є складовою частиною мобілізаційної підготовки і мобілізації в державі та включає в себе проведення заходів, пов`язаних з військовим обліком, завчасною підготовкою, перевіркою готовності до передачі та передачею в особливий період транспортних засобів і техніки військовим формуванням.

Відповідно до п. 7-10 Положення №1921 військово-транспортний обов`язок виконується:

в мирний час - шляхом проведення заходів, пов`язаних з військовим обліком транспортних засобів і техніки та завчасним забезпеченням їх мобілізаційної готовності відповідно до визначених завдань;

в особливий період - шляхом передачі підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами транспортних засобів і техніки для задоволення потреб військових формувань відповідно до визначених завдань.

Міноборони подає Кабінетові Міністрів України погоджені із заінтересованими обласними держадміністраціями пропозиції щодо лімітів вилучення транспортних засобів і техніки та погоджені із заінтересованими центральними органами виконавчої влади пропозиції щодо відсоткових норм вилучення за галузями національної економіки.

З метою виконання військово-транспортного обов`язку ліміти вилучення транспортних засобів і техніки встановлюються:

Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям - рішенням Кабінету Міністрів України;

районним держадміністраціям, підприємствам, установам та організаціям міст обласного значення - розпорядженнями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій за поданням відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки;

підприємствам, установам та організаціям, які розташовані в межах території районів, - розпорядженнями районних держадміністрацій за поданням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Районні, Київська та Севастопольська міські, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації за поданням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки визначають підприємства, установи та організації, на які покладаються завдання з передачі транспортних засобів і техніки для задоволення потреб військових формувань на особливий період.

Обласні держадміністрації за поданням обласних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки визначають підприємства, установи та організації міст обласного значення, на які покладаються зазначені завдання.

Завдання з підготовки до передачі та передачі транспортних засобів і техніки військовим формуванням встановлюються розпорядженнями місцевих держадміністрацій за поданням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та доводяться до відома:

керівників підприємств, установ та організацій у мирний час - через територіальні центри комплектування та соціальної підтримки шляхом вручення відповідних зведених нарядів;

керівників підприємств, установ та організацій під час мобілізації - через територіальні центри комплектування та соціальної підтримки шляхом вручення відповідних часткових нарядів;

громадян - власників транспортних засобів під час мобілізації у разі введення правового режиму воєнного стану - через територіальні центри комплектування та соціальної підтримки шляхом вручення часткових нарядів.

Відповідно до пункту 11 Положення № 1921, для державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів у територіальних органах з надання сервісних послуг МВС (крім транспортних засобів, власниками яких є громадяни), крім документів, необхідних для реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку, представником підприємства, установи чи організації, транспортні засоби яких підлягають реєстрації (перереєстрації), зняттю з обліку, подається довідка, форма якої визначається Міноборони, з відміткою керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки про постановку транспортного засобу на військовий облік або зняття з такого обліку.

Тобто, аналіз вищевказаних норм вказує на те, що довідка, форма якої визначається Міноборони, з відміткою керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки про постановку транспортного засобу на військовий облік або зняття з такого обліку не подається тільки у разі коли попередній власник транспортного засобу та набувач права власності на транспортний засіб не є юридичними особами.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами станом на день звернення до відповідача із заявою про здійснення перереєстрації транспортного засобу, автомобіль (спеціалізований вантажний фургон) зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Галицька торгова компанія».

При цьому, для здійснення перереєстрації транспортного засобу Товариством з обмеженою відповідальністю «Галицька торгова компанія» в силу вимог п. 11 Положення №1921 не надано довідку, форма якої визначається Міноборони, з відміткою керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки про зняття транспортного засобу з військового обліку.

Підсумовуючи вищевказане, суд робить висновок про правомірність дій відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні державної реєстрації (перереєстрації) транспортного засобу Mercedes-Benz 2006 року випуску зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Галицька торгова компанія».

Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв з дотриманням вимог чинного законодавства, тому позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

у задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Скільський І.І.