Рішення від 19 лютого 2026 р. у справі №300/8774/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2026 р. справа № 300/8774/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Брайляк Е.Я. звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 926090169820 від 28.10.2025, яким відмовлено в переході пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії, у зв`язку із втратою годувальника.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком. 31.03.2025 позивач отримала сповіщення про безвісти зниклого сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач 20.10.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області, із заявою про перехід пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника з усіма необхідними та наявними в неї документами. За принципом екстериторіальності, 28.10.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду в Одеській області, було прийнято рішення № 926090169820 від 28.10.2025 про відмову перерахунку пенсії. Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним, тому звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачі скористалися правом на подання відзиву на позовну заяву.

10.12.2025 через систему "Електронний суд" до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Згідно відзиву відповідач щодо задоволення позовної заяви заперечив, вказавши, що у позивач немає права на перехід пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, оскільки відповідно до п. 2.11 Порядку № 22-1 за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт. У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні годувальника встановлюється у судовому порядку. При розгляді заяви та наданих документів встановлено, що згідно витягу з реєстру територіальної громади позивач не перебувала на утриманні годувальника оскільки на день зникнення безвісти ОСОБА_2 вони проживали за різними адресами. З урахуванням викладеного Позивачу відмовлено в переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника з заявою від 20.10.2025, у зв`язку із не підтвердженням факту перебування на утриманні на день смерті годувальника. Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28.10.2025 № 926090169820 про відмову позивачу в переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону № 1058, є правомірним та законним, прийнятими в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства. Крім цього, зазначено, що позовна вимога в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії, у зв`язку із втратою годувальника, є такою що також не підлягає задоволенню в зв`язку з тим, що судом не може прийматись відповідне рішення, оскільки це є втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади та буде виходити за межі завдань адміністративного судочинства. Представник відповідача просив суд в задоволенні позову відмовити (а.с. 34-38).

22.12.2025 до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, відповідно до якого представник відповідача вважає позов безпідставним, необґрунтованим та просить в задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі. Зазначено, що позивачу правомірно було відмовлено в переході на пенсію по втраті годувальника згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області в зв`язку із тим, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а зниклий безвісти син ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що є порушенням пункту 2.11 Постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1. Між позивачем та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області жодних правовідносин не виникло, оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не прийнято рішень та не вчинено дій чи допущено бездіяльності, що призвели б до порушення прав позивача, які потребували б судового захисту (а.с. 50-53).

20.01.2026 через систему "Електронний суд" до суду надійшло заперечення представника позивача на відзиви відповідачів, відповідно до якого представник позивача зазначає, що посилання Пенсійного фонду на пункт 2.11 постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 як на підставу для відмови є неправомірним. Зазначений пункт не встановлює обов`язкової вимоги проживання або реєстрації членів сім`ї за однією адресою, а лише визначає можливі документи, якими може підтверджуватися факт перебування на утриманні або спільного проживання. Відсутність спільної реєстрації місця проживання не свідчить про відсутність фактичного спільного проживання чи утримання та не може бути самостійною підставою для відмови у призначенні пенсії по втраті годувальника. Пенсійний фонд фактично ототожнив відсутність однакової адреси реєстрації з відсутністю права на пенсію, що є неправомірним розширювальним тлумаченням пункту 2.11 Постанови № 22-1. Зазначена норма регулює порядок підтвердження обставин, а не встановлює додаткові умови для реалізації права, передбаченого законом. Відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", право на пенсію по втраті годувальника для непрацездатних батьків не ставиться у залежність від спільної реєстрації місця проживання з годувальником. Підзаконний нормативно-правовий акт, яким є постанова правління Пенсійного фонду України, не може звужувати обсяг прав, встановлених законом. Незважаючи на різну реєстрацію місця проживання, ОСОБА_1 фактично проживала разом із сином, який являється зниклим безвісти, вела спільне господарство та перебувала на його матеріальному утриманні, що підтверджується наявними доказами та може бути підтверджено додатково, а саме заяви свідків, які можуть підтвердити, факт утримання ОСОБА_1 ОСОБА_2 (а.с. 57, 58).

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно сповіщення від 31.03.2025 № 7041, витягу Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин № 20250519-4252, сформованого 19.05.2025 син позивачки військовослужбовець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зник безвісти під час участі заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України (а.с. 14, 17-21).

20.10.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області через ВЕБ портал з заявою № 6284 про переведення на інший вид пенсії - по втраті годувальника відповідно до Закону № 1058-IV, та доданими до заяви документами.

Заява позивача про перерахунок пенсії розглядалася за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.

За результатами розгляду заяви та наданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення від № 926090169820 від 28.10.2025 про відмову в переході пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника згідно Закону № 1058-IV.

Зазначено, що згідно частин 1, 2 статті 36 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині 2 статті 32 цього Закону - незалежно від тривалості страхового стажу.

Працездатними членами сім`ї вважаються:

- чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку.

Відповідно до п. 2.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються довідки або інші документи про склад сім`ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (а.с. 12).

Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади від 07.10.2025 ОСОБА_1 з 24.03.1995 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10).

Згідно витягу з Реєстру територіальної громади від 13.01.2025 зниклий безвісти син позивачки ОСОБА_2 14.01.2016 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 16).

У відповідності до акту обстеження № 975 від 07.10.2025 депутатом Надвірнянської міської ради встановлено, що позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично проживає разом з сім`єю (чоловік ОСОБА_3 та син ОСОБА_2 ) в АДРЕСА_2 (зі слів заявниці) (а.с. 13).

Відповідно до заяв ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , засвідчених нотаріально, позивачка та її син ОСОБА_2 фактично все життя проживали разом однією сім`єю за адресою АДРЕСА_2 . У період їх спільного проживання син повністю матеріально утримував матір, а саме забезпечував її грошовими коштами на щоденні потреби, харчування, оплату комунальних послуг, придбання необхідних речей та інші витрати, пов`язані з проживанням (а.с. 62, 63).

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Пунктом 3 частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно частини 3 статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника врегульовані статтею 36 Закону № 1058-IV.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 36 Закону № 1058-IV члени сім`ї, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається

зазначеним у частині другій цієї статті членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії у разі встановлення III групи інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності),

та зазначеним у частині другій цієї статті членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу.

При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Отже, відповідно до приписів статті 36 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається, крім інших, зазначеним у частині другій цієї статті членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" № 2505-VIII надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу.

За приписами ч. 3 ст. 36 Закону № 1058-IV до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно ч. 7 ст. 36 Закону № 1058-IV положення цього Закону, що стосуються сім`ї померлого, відповідно поширюються і на сім`ю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеною померлою у встановленому законом порядку.

Отже, члени сім`ї особи, визнаної безвісно відсутньою, які самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Визначальною обставиною для переходу на пенсію у зв`язку з втратою годувальника є доведення факту перебування на його утриманні.

Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 2.3 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.

Також надаються такі документи:

1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) особи, якій призначається пенсія (надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків), та померлого годувальника (надається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи);

2) свідоцтво про народження або документ, що посвідчує особу, зазначений у пункті 2.9 цього розділу, якій призначається пенсія;

3) документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником;

4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;

5) документи про вік померлого годувальника сім`ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;

6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів, закладів освіти за кордоном про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання;

7) документи про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;

8) відомості про місце проживання;

9) документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;

10) експертний висновок про встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника).

Відповідно до п. 2.11 Порядку № 22-1 за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.

У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Виходячи з наведених правових норм, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, зокрема матері, яка була на утримання годувальника, а перелік документів, що засвідчують факт перебування на утриманні наведено у п. 2.11 розділу ІІ Порядку № 22-1.

При цьому, за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймається документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою) або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.

При цьому, п. 2.11 Порядку № 22-1 не містить імперативної норми щодо видання документу із зазначенням відомостей про місце проживання разом з годувальником за однією адресою лише органом місцевого самоврядування, а вжите у такому пункті слово "зокрема" означає виділення документів органів місцевого самоврядування з поміж інших документів, тобто, "в тому числі", "серед іншого".

Крім того, чинне законодавство в даному випадку не обмежує особу підтвердити факт перебування на утриманні якимось певним документом, надаючи їй право самостійно обирати яким саме документом підтвердити цей факт.

Згідно частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як встановлено, відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади від 07.10.2025 ОСОБА_1 з 24.03.1995 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10). Згідно витягу з Реєстру територіальної громади від 13.01.2025 зниклий безвісти син позивачки ОСОБА_2 14.01.2016 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 16).

У відповідності до акту обстеження № 975 від 07.10.2025 депутатом Надвірнянської міської ради встановлено, що позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично проживає разом з сім`єю (чоловік ОСОБА_3 та син ОСОБА_2 ) в АДРЕСА_2 (зі слів заявниці) (а.с. 13).

Відповідно до заяв ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , засвідчених нотаріально, позивачка та її син ОСОБА_2 фактично все життя проживали разом однією сім`єю за адресою АДРЕСА_2 . У період їх спільного проживання син повністю матеріально утримував матір, а саме забезпечував її грошовими коштами на щоденні потреби, харчування, оплату комунальних послуг, придбання необхідних речей та інші витрати, пов`язані з проживанням (а.с. 62, 63).

Враховуючи вищенаведене, наданими позивачем документами підтверджено факт її перебування на утриманні зниклого безвісти сина. Будь-яких інших зауважень до поданих документів у пенсійного органу не виникло.

Враховуючи вказане, оскільки позивач перебувала на утриманні зниклого безвісти сина та отримує пенсію за віком, відтак має право на переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

За таких обставин слід визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 926090169820 від 28.10.2025 про відмову в переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника згідно Закону № 1058-IV.

Згідно частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За змістом статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії тощо.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, належним способом захисту порушеного права, який відповідатиме змісту спірних правовідносин, буде ефективним та забезпечить належний судовий захист у тій мірі, яка є необхідною у даному конкретному випадку, буде зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.10.2025 № 6284 про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника згідно Закону № 1058-IV та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої у цьому судовому рішенні.

Таким чином, суд дійшов до висновку, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 гривень.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідачі заперечили щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн, вважають необґрунтованими вказані витрати.

Згідно з частиною 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 4 та 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд, дослідивши ордер серії АТ № 1121344 від 03.12.2025, договір про надання правової допомоги від 02.12.2025 № 0212/25, розрахунок суми витрат, квитанцію № 73 від 04.12.2025, встановив, що адвокат Брайляк Емільяна Ярославівна надала позивачу правничу допомогу щодо звернення до суду з даним позовом вартістю 6000,00 грн. (а.с. 22-25).

За таких обставин, 6000,00 грн. витрат позивача на правничу допомогу адвоката підтверджені належним чином. При цьому, вказана сума витрат є співмірною зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами та наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт та надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

Таким чином, враховуючи вищенаведене слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. С.Стрільців, 15, код ЄДРПОУ 20551088) про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 926090169820 від 28.10.2025 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.10.2025 № 6284 про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої у цьому судовому рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Григорук О.Б.