Рішення від 19 лютого 2026 р. у справі №300/6478/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2026 р. справа № 300/6478/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Фещенко І.С., в інтересах ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непризначення службового розслідування за фактом отримання травмування військовослужбовцем у жовтні 2024 року відносно ОСОБА_1 ;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 вжити заходів щодо призначення службового розслідування за фактом отримання травмування військовослужбовцем у жовтні 2024 року відносно ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.07.2025 засобами зв`язку Акціонерного товариства «Укрпошта» позивач направив рапорт у паперовій формі до Генерального штабу Збройних Сил України з подальшою передачею рапорту до відповідача для розгляду по суті про призначення службового розслідування за фактом отримання травмування разом з підтверджуючими медичними документами, які характеризують стан здоров`я позивача і свідчать про перебування на лікуванні (трекінг-номер поштового відправлення: 5000000144795, отримано 15.07.2025). Проте, станом на день звернення з позовною заявою відповідач не надав відповідей на отриманий ним рапорт, що представник позивача вважає протиправною бездіяльністю.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.09.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження. Вказаною ухвалою встановлено відповідачу з дня вручення цієї ухвали п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов і подання всіх письмових та електронних докази (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

10.10.2025 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із викладеними запереченнями проти позову. Зокрема, представник відповідача у відзиві зазначив, що звернення позивача щодо проведення службового розслідування, датоване 10.07.2025, до військової частини НОМЕР_1 не надходило. Більше того, поштове відправлення №5000000144795, відповідно скріншоту телефону, було вручено 15.07.2025. Опис поштового відправлення відсутній, тому встановити його зміст не було можливості. Повідомлено, що військова частина НОМЕР_1 відправляє та отримує поштову кореспонденцію поштовим оператором АТ «Укрпошта» через фельд`єгерську службу раз на тиждень, щопонеділка. При цьому, згідно з реєстрами поштових відправлень за 14.07.2025, 21.07.2025 та 28.07.2025 встановлено, що звернення (рапорт) позивача, датоване 10.07.2025, відсутнє. Також, з посиланням на п. 3 Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 27.10.2021 №332, відповідач вказує на те, що позовні вимоги позивача про проведення службового розслідування протирічать вимогам закону. Зазначено, що згідно рапорту позивача від 10.07.2025, доданого до позовної заяви, позивач порушує питання про проведення службового розслідування отримання ним мінно-вибухової травми у жовтні 2024 року, при цьому вказаний рапорт не містить відомостей про дату, час, місце та обставини отримання ним такого бойового травмування. Відсутні також об`єктивні медичні дані відповідно яких взагалі можливо встановити факт отримання ним такого травмування. Окрім того, представник відповідача вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду із даною позовною заявою (а.c. 49-53).

Ухвалою суду від 17.12.2025 витребувано у військової частини НОМЕР_1 докази на підтвердження своїх заперечень щодо предмета позову, зокрема, реєстри поштових відправлень за 14.07.2025, 21.07.2025 та 28.07.2025 (а.с. 57-59).

Відповідач копію ухвали суду від 17.11.2025 отримав 17.12.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 60), однак станом на 14.01.2026 суду так і не надано витребуваних доказів, що унеможливлює об`єктивний та всебічний розгляд даної адміністративної справи.

У зв`язку із цим, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 судом повторно витребувано у військової частини НОМЕР_1 докази на підтвердження своїх заперечень щодо предмета позову, зокрема, реєстри поштових відправлень за 14.07.2025, 21.07.2025 та 28.07.2025 (а.с. 61-63).

Відповідачем 06.02.2026 через систему «Електронний суд» повторно подано відзив на позовну заяву, у якому наведені аналогічні за заперечення, що вказані у відзиві, що вже надійшов до суду 10.10.2026 (а.с. 65-68).

11.02.2026 представник позивача подав суду відповідь на відзив, у якій наполягає на задоволенні позовних вимог (а.с. 76-78).

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, наявні в матеріалах справи, встановив наступне.

Позивач проходить військову службу під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 на посаді стрільця-зенітника, під час проходження якої брав безпосередню участь у бойових діях.

Як зазначає представник позивача, у жовтні 2024 року під час виконання бойового завдання ОСОБА_1 отримав мінно-вибухову травму (документально не зафіксована відповідачем), внаслідок чого з грудня 2024 року тимчасово вибув з військової частини НОМЕР_1 та перебував на стаціонарному лікуванні.

Представник позивача зазначає, що 10.07.2025 засобами зв`язку Акціонерного товариства «Укрпошта» ОСОБА_1 направив рапорт до Генерального штабу Збройних Сил України з подальшою передачею рапорту до відповідача для розгляду по суті про призначення службового розслідування за фактом отримання травмування з підтверджуючими медичними документами (а.с. 6).

На підтвердження отримання рапорту відповідачем долучено скрін-шот з телефону, в якому міститься інформація, що відправлення 5000000144795 вручено 15.07.2025 (а.с. 7).

Оскільки станом на день звернення з позовною заявою відповідач не надав відповідь на рапорт від 10.07.2025, представник позивача, вважаючи вказане протиправною бездіяльністю, звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 за №2232-XII (надалі – Закон №2232-XII).

Частиною 4 статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

27.10.2021 на виконання Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» Міністерством оборони України прийнято наказ №332 «Про затвердження Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України» (далі – Інструкція №332), який визначає процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв`язку з виконанням обов`язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту.

Згідно з пунктами 2, 3 розділу ІІ Інструкції №332, про кожний нещасний випадок потерпілий або військовослужбовець, який його виявив, чи інша особа повинен(на) негайно сповістити безпосереднього командира (начальника) чи керівника робіт і вжити заходів щодо надання необхідної допомоги потерпілому. У разі настання нещасного випадку безпосередній командир (начальник) або керівник робіт зобов`язаний:

терміново організувати надання домедичної допомоги, а за можливості - невідкладної (екстреної) медичної допомоги потерпілому військовослужбовцю, забезпечити за потреби його доставку до закладу охорони здоров`я;

негайно повідомити про нещасний випадок командира військової частини;

зберегти до прибуття комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку місце події та устаткування, яке там знаходилось, у такому стані, у якому вони перебували на дату настання нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров`ю інших військовослужбовців і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів щодо недопущення подібних нещасних випадків.

Нещасний випадок, про який не було своєчасно повідомлено командуванню військової частини або внаслідок якого втрата працездатності настала не відразу, розслідується згідно з цією Інструкцією протягом місяця з дня надходження рапорту безпосереднього командира потерпілого або потерпілого військовослужбовця або заяви особи, яка представляє його інтереси. У разі переформування військової частини, у якій стався такий нещасний випадок, розслідування проводиться її правонаступником, а у разі ліквідації військової частини за відсутності її правонаступника встановлення факту настання нещасного випадку розглядається в судовому порядку. Якщо рішенням суду встановлено факт настання нещасного випадку, розслідування організовує та проводить вищий орган військового управління, якому підпорядковувалася ліквідована військова частина.

Пунктом 5 вказаної Інструкції визначено, що командир військової частини, який отримав повідомлення про нещасний випадок, у свою чергу зобов`язаний:

негайно через засоби зв`язку повідомити про нещасний випадок (зникнення, смерть) старшого командира (начальника) та протягом доби надати йому письмове повідомлення за формою НВ-1 наведеною у додатку 2 до цієї Інструкції (далі - повідомлення за формою НВ-1);

у разі зникнення або смерті військовослужбовця внаслідок нещасного випадку протягом доби повідомити його батьків або близьких родичів;

залежно від того, з чим пов`язаний нещасний випадок (виконання робіт, пожежа, аварія транспортного засобу будь-якого виду та форми власності, гостре професійне захворювання або отруєння тощо),- протягом доби надіслати повідомлення за формою НВ-1 до відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов`язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо), а в передбачених законодавством випадках, - повідомити Військову службу правопорядку у Збройних Силах України та (або) Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері;

якщо потерпілий військовослужбовець був відряджений з іншої військової частини,- повідомити протягом доби через засоби зв`язку його командира та надіслати повідомлення за формою НВ-1;

протягом доби призначити комісію з розслідування нещасного випадку чисельністю не менш як три особи у складі голови комісії (яким є один із його заступників) та членів - командира роти, батальйону (дивізіону, ескадрильї тощо), до складу якого входить підрозділ, де стався нещасний випадок, та залежно від того, з чим пов`язаний нещасний випадок, - фахівців профільних служб (озброєння, тилу, пожежної, автомобільної, інженерної, медичної тощо). До складу комісії не може входити безпосередній командир (начальник) потерпілого військовослужбовця;

забезпечити належні умови для роботи комісії (надати приміщення, засоби зв`язку, оргтехніку, автотранспорт, канцелярське приладдя тощо), а також залучених до роботи експертів, інших спеціалістів та сприяти роботі комісії з метою своєчасного і об`єктивного проведення розслідування нещасного випадку.

Як вбачається із змісту позовної заяви, у зв`язку із тим, що про нещасний випадок відповідача не було повідомлено своєчасно, ОСОБА_1 подав 10.07.2025 засобами зв`язку Акціонерного товариства «Укрпошта» рапорт до Генерального штабу Збройних Сил України з подальшою передачею рапорту до відповідача для розгляду по суті про призначення службового розслідування за фактом отримання травмування з підтверджуючими медичними документами (а.с. 6).

Суд зауважує, що на підтвердження отримання рапорту відповідачем долучено скрін-шот з телефону, в якому міститься інформація, що відправлення 5000000144795 вручено 15.07.2025 (а.с. 7).

Однак, суд зазначає, що в даному випадку відсутнє підтвердження, що таке відправлення (5000000144795) є саме відправлення позивачем рапорту від 10.07.2025.

Більше того, інформацією на офіційному веб-сайті «Укрпошти» судом встановлено, що станом на дату розгляду справи (20.02.2026) дані про відправлення за номером 5000000144795 на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі (а.с. 80).

Окремо суд зазначає, що з копії рапорту від 10.07.2025 фактично неможливо навіть встановити і адресу адресата, оскільки на такому рапорті вказано тільки найменування адресата – Військова частина НОМЕР_1 .

Таким чином, суд критично ставиться до доводів представника позивача про те, що долучений скрін-шот телефону підтверджує вручення відповідного рапорту відповідачу, так як такий доказ є неналежним доказом. Інших доказів відправлення чи отримання рапорту суду не надано.

Більше того, з копії рапорту, долученого до позову не можна встановити, які саме медичні документи були чи могли бути додані до рапорту, оскільки серед додатків вказано тільки « 1. Копії медичних документів» без їх опису.

Суд враховує в даному випадку правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 15.08.2024 по справі №380/18997/21, відповідно до якого для встановлення судом факту направлення, зокрема юридичній особі, поштового відправлення у встановленому законодавством порядку, підлягають з`ясуванню такі обставини: вид поштового відправлення, яким було надіслано лист; наявність/відсутність опису вкладення листа (залежно від виду поштового відправлення); відповідність адреси одержувача, зазначеної у поштовому відправленні, місцезнаходженню юридичної особи; наявність у відповідача повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, в якому, серед іншого, зазначено найменування та його поштова адреса, причини невручення поштового відправлення.

Так, в спірному випадку представник позивача не довів ні яким видом поштового відправлення відправлявся рапорт від 10.07.2025, ні факт такого відправлення, ні факт отримання його відповідачем, ні зміст ймовірно відправленого листа на наявність додатків, які містились у ньому.

Отже, суд констатує, що в даному випадку відсутня бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непризначення службового розслідування за фактом отримання травмування військовослужбовцем у жовтні 2024 року відносно ОСОБА_1 , оскільки таке має проводитись, у відповідності до пункту 3 розділу ІІ Інструкції №332, на підставі поданого рапорту безпосереднього командира потерпілого або потерпілого військовослужбовця або заяви особи, яка представляє його інтереси. Натомість, факту направлення та отримання відповідачем рапорту матеріали справи не містять.

Більше того, суд також звертає увагу, що представник позивача вказує на те, що ним в інтересах позивача подано адвокатський запит від 22.07.2025 за №22072025/М з метою встановлення стану розгляду рапорту про призначення службового розслідування за фактом отримання травмування від 10.07.2025.

Проте, ні копії такого запиту, ні доказу його направлення, ні доказу його отримання відповідачем представник позивача суду не надав.

Суд зазначає, що статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В даному випадку сторона позивача не довела факт відправлення та, відповідно, отримання рапорту від 10.07.2025 з відповідною медичною документацією відповідачу. Як наслідок, вказане свідчить про відсутність з боку відповідача протиправної бездіяльності.

Також суд відхиляє доводи представника позивача про те, що незалежно від факту отримання рапорту військовослужбовця через Генеральний штаб Збройних Сил України, відповідач одержав копію рапорту з відповідними документами від представника позивача у підсистемі «Електронний Суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Так, суд зауважує, що в даному випадку публічно-правовий спір виник щодо бездіяльності відповідача щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 10.07.2025, який, за доводами, що містяться у позові, направлявся ще у липні 2025 року. Тобто, предметом оцінки судом є саме вирішення спору на момент його виникнення.

Натомість, подання до суду через електронний кабінет в системі «Електронний суд» даного позову з копією рапорту і медичної документації не є формою направлення у відповідності до Інструкції №332 рапорту, який відповідач зобов`язаний розглянути, а є способом захисту можливого порушеного права.

Водночас, щодо доводів відповідача про пропуск строку звернення з даним позовом, то суд зазначає таке.

Строк звернення до адміністративного суду – це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Водночас перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи те, що в цій справі оскаржується саме протиправна бездіяльність відповідача щодо непризначення службового розслідування за фактом отримання травмування військовослужбовцем у жовтні 2024 року відносно ОСОБА_1 , то предметом спору в цій справі є триваюче порушення прав позивача у виді невиконання суб`єктом владних повноважень свого обов`язку.

Бездіяльність – це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.02.2025 у справі №990/29/22 дійшла висновку, що строк звернення до суду існує не для того, щоб надавати можливість суб`єкту владних повноважень уникнути відповідальності. Триваюче право повинно бути захищено, а триваюче порушення – припинено, тобто протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути оскаржена до суду в будь-який час за весь період, протягом якого вона триває. В іншому разі суб`єкт владних повноважень отримав би легітимацію з боку держави у формі забезпечення можливості зловживання правом та безкінечне продовження протиправної поведінки з огляду на відсутність дієвого механізму спонукання до виконання обов`язку.

Таким чином, оскільки в даному випадку предметом спору була саме бездіяльність відповідача, то позивач не пропустив строк звернення до суду та це питання вирішено судом на стадії відкриття провадження у справі.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктами 32-41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач діяв на підставі закону, тобто бездіяльність не знайшли свого підтвердження, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України судом не вирішується.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Представнику позивача та відповідачу рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Кафарський В.В.