Рішення від 19 лютого 2026 р. у справі №280/11510/25 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2026 року Справа № 280/11510/25 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі – відповідач 2), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 27.11.2025 №083850026287;

зобов`язати ГУ ПФУ в Запорізькій області повторно розглянути заяву позивача та призначити їй з дати звернення, а саме з 20.10.2025 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до його страхового стажу період роботи: з 23.04.1980 по 27.09.1983, з 24.10.1983 по 21.05.1985, з 10.01.1988 по 10.01.1989 та з 26.04.1993 по 31.10.1995 в повному обсязі.

Ухвалою суду від 05.01.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка посилається на те, що їй було протиправно відмовлено у призначенні пенсії з посиланням на відсутність необхідної кількості страхового стажу. Позивачка зазначає, що органом ПФУ було неправомірно відмовлено у зарахуванні до страхового стражу періодів роботи з 23.04.1980 по 27.09.1983, з 24.10.1983 по 21.05.1985, з 10.01.1988 по 10.01.1989 та з 26.04.1993 по 31.10.1995, що в свою чергу мало наслідком відмову у призначенні пенсії. З урахуванням викладеного у позовній заяві позивачка просила задовольнити позовні вимоги.

Відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечили. В обґрунтування заперечень зазначено, що позивачці правомірно відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідної кількості страхового стажу. Також, відповідач вказує, що до страхового стажу позивача не зараховано відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 05.11.1979 періоди роботи: з 23.04.1980 по 27.09.1983, оскільки в запису про прийняття відсутня дата записки про прийняття (стаж зараховано з 29.07.1980 — з дати переведення); з 24.10.1983 по 21.05.1985, оскільки відсутній номер розпорядження про прийняття; з 26.04.1993 по 31.10.1995, оскільки в запису про прийняття відсутня назва підприємства, а також в запису про звільнення не зазначено посаду відповідальної особи та відсутній підпис. З урахуванням викладеного у відзивах на позовну заяву, відповідачі просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що 20.10.2025 ОСОБА_1 звернулася до територіальних органів ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 27.11.2025 №083850026287, яке прийняте за принципом екстериторіальності, позивачці відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку із недостатністю страхового стажу.

Також, у вказаному рішенні зазначено про те, що відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 05.11.1979 до страхового стажу не зараховано наступні періоди:

з 23.04.1980 по 27.09.1983, оскільки в запису про прийняття відсутня дата записки про прийняття (стаж зараховано з 29.07.1980 — з дати переведення);

з 24.10.1983 по 21.05.1985, оскільки відсутній номер розпорядження про прийняття;

з 26.04.1993 по 31.10.1995, оскільки в запису про прийняття відсутня назва підприємства, а також в запису про звільнення не зазначено посаду відповідальної особи та відсутній підпис.

Позивачка, не погодившись з відмовою у зарахуванні спірних періодів до страхового стажу та відмовою у призначенні пенсії, звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно приписів статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно ч.1 ст.24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Згідно ч.2 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:

по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

Відмовляючи позивачці у призначенні пенсії за віком відповідач вказав на те, що її страховий стаж становить 18 років 10 місяці та 9 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.

При цьому, органом Пенсійного фонду не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 23.04.1980 по 27.09.1983, з 24.10.1983 по 21.05.1985 та з 26.04.1993 по 31.10.1995.

Суд зазначає, що згідно з ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, чинним законодавством передбачено підтвердження трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у разі коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачці відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоду з 23.04.1980 по 27.09.1983, оскільки в запису про прийняття відсутня дата записки про прийняття (стаж зараховано з 29.07.1980 - з дати переведення); з 24.10.1983 по 21.05.1985, оскільки відсутній номер розпорядження про прийняття; з 26.04.1993 по 31.10.1995, оскільки в запису про прийняття відсутня назва підприємства, а також в запису про звільнення не зазначено посаду відповідальної особи та відсутній підпис.

Разом з тим, суд зазначає, що такі недоліки заповнення трудової книжки є формальними та такими, що не перешкоджають можливості підтвердити та перевірити факти працевлаштування протягом зазначених періодів.

Суд звертає увагу на те, що обов`язок ведення трудової книжки та правильність її заповнення покладається на роботодавця, в свою чергу, працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на соціальний захист у зв`язку із допущеними помилками при заповненні його трудової книжки.

Суд зазначає, що підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів трудової діяльності згідно записів трудової книжки можуть бути лише ті недоліки її оформлення, які ставлять під сумнів взагалі факт працевлаштування та можливість роботи протягом спірного періоду.

У даному випадку записи трудової книжки позивача не містять суттєвих недоліків щодо її оформлення, а тому спірні періоди роботи мають бути зараховані до страхового стажу позивачки.

Разом з тим, під час розгляду справи судом встановлено, що у періоді з 23.04.1980 по 27.09.1983 позивачці зараховано до страхового стажу період з 29.07.1980 (з дати переведення) по 27.09.1983, відповідно позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню за період з 23.04.1980 по 28.07.1980.

Стосовно позовних вимог про зарахування до страхового стажу періоду з 10.01.1988 по 10.01.1989, суд зазначає, що рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 27.11.2025 №083850026287 позивачці не було відмовлено у зарахуванні до страхового стажу зазначеного періоду, а відповідно позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Періоди роботи з 24.10.1983 по 21.05.1985 та з 26.04.1993 по 31.10.1995 мають бути зараховані до страхового стажу на підставі відомостей трудової книжки позивачки.

За таких обставин, оскільки позивачка станом на 20.10.2025 (дата звернення за призначенням пенсії) досягла пенсійного віку у 63 роки, мала страховий стаж понад 22 роки, то відповідно має право на призначення пенсії.

Щодо позовних вимог до ГУ ПФУ в Запорізькій області суд зазначає, що відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Таким чином, з 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.

В спірному випадку заява позивачки про призначення пенсії в останній раз розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, за результатом якої прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії. І саме головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області у цьому спорі є органом, що призначає пенсію.

В свою чергу, відповідно до пункту 4.10 зазначеного Порядку, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

Отже, в даному випадку повноваження щодо призначення позивачці пенсії були делеговані ГУ ПФУ в Харківській області, проте обов`язок виплати пенсії, у випадку її призначення залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем перебування на пенсійному обліку – ГУ ПФУ в Запорізькій області.

За таких обставин, виплата пенсії повинна проводитись ГУ ПФУ в Запорізькій області після отримання від ГУ ПФУ в Харківській області рішення про призначення пенсії та матеріалів пенсійної справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог до ГУ ПФУ в Запорізькій області в частині зобов`язання останнього провести призначення пенсії позивачці.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, Харківська обл., місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 27.11.2025 №083850026287.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 20.10.2025 призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зарахувавши до її страхового стажу періоди роботи: з 23.04.1980 по 28.07.1980, з 24.10.1983 по 21.05.1985 та з 26.04.1993 по 31.10.1995.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Новікова