Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №640/31539/20 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 лютого 2026 року м. Ужгород№ 640/31539/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Луцович М.М.

при секретарі судового засідання – Пішта І.І.

та осіб, що беруть участь у справі:

представник позивача – не з`явився,

представник відповідача – Івасечко Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (79000, м. Львів, вул. Костюшка, буд.1, код ЄДРПОУ ВП 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Галицької митниці Держмитслужби, в якому просить:

1) визнати протиправними дії Галицької митниці Держмитслужби щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ФОП ОСОБА_1 , за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються;

2) скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA209170/2020/01752;

3) визнати протиправними та скасувати рішення про корегування митної вартості № UA209000/2020/900011/2 від 17.11.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним, так як декларантом під час митного оформлення товарів для підтвердження митної вартості (за ціною договору) митному органу надано усі основні документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Ці документи повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять розбіжностей чи ознак підробки, а відтак у митниці не було правових підстав для витребування у декларанта додаткових документів. Однак відповідачем прийнято рішення № UA209000/2020/900011/2 від 17.11.2020 про коригування митної вартості товарів. При цьому відповідач в самому рішенні про коригування митної вартості товарів зазначає формальні фрази, які стосуються методів митної вартості товарів, але не конкретизує детальні причини та недоліки, через які той чи інший метод не застосувався. Виходячи з наведеного, на думку позивача, митний орган прийняв протиправне рішення про коригування митної вартості (за резервним методом). З діями відповідача та вищезазначеним рішенням й карткою відмови позивач не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв`язку з чим і звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2020 прийнято адміністративну справу до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач проти задоволення даного позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначив, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості митним органом прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, оскільки в документах, які надано декларантом до митного оформлення разом з митною декларацією, містяться розбіжності, а надані позивачем документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за дані товари. Отже, митницею правомірно прийнято спірне рішення про коригування митної вартості та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, у зв`язку з чим представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні даного адміністративного позову.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій вказав на необґрунтованість наведених відповідачем аргументів, які не спростовують суті позовних вимог.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-IX (далі Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

На підставі пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2825-IX (в редакції Закону №3863-ІХ) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399.

За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа №640/31539/20 передана на розгляд та вирішення Закарпатському окружному адміністративному суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Закарпатського окружного адміністративного суду таку передано для розгляду судді Луцович М.М.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року було прийнято до свого провадження адміністративну справу №640/31539/20.

Ухвалою суду від 15 травня 2025 року постановлено перейти до розгляду адміністративної справи №640/31539/20 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 04.09.2025 замінено відповідача у справі №640/31539/20 Галицьку митницю Держмитслужбу на її правонаступника Львівську митницю як відокремленого підрозділу Державної митної служби України.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у відсутності представника позивача. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив такі задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечила з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Просила суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається із матеріалів даної справи, 11.05.2014 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) та «Dikabo GMBH», (Німеччина), (продавець) укладено зовнішньоекономічний договір № GMBH-0102, відповідно до умов якого продавець відвантажує, а покупець приймає та оплачує вантажні шини, що були у вжитку, придатні для подальшого використання, у кількості та по цінам, вказаним у інвойсах, що є невід`ємною частиною договору. Ціна за товар визначена у Євро за одиницю товару та вказана у інвойсі, умови поставки визначаються на умовах FCA (Spelle ) Інкотермс 2010.

Відповідно до інвойсу № RE20-24228 від 10.11.2020, продавцем та покупцем була узгоджена номенклатура, ціна та кількість товару. Загальна кількість товару складає - 292 штуки, загальна вартість товару на умовах FCA (Spelle) - 5840,00 Євро.

Для здійснення митного оформлення товару позивачем була подана до Галицької митниці Держмитслужби електронна митна декларація № UA209170/2020/086875 від 17.11.2020 разом з наступними документами: пакувальний лист №б/н від 10.11.2020; рахунок-фактура №RE20-24228 від 10.11.2020; автотранспортна накладна №597334 від 10.11.2020; декларація про походження товару №б/н від 10.11.2020; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №UA209170.2020.086443 від 16.11.2020; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA209170/2020/086443 від 16.11.2020; картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2020/01745 від 16.11.2020; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №10/11/01 від 10.11.2020; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 10.11.2020; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується №GMBH-0102 від 11.05.2014; договір про надання послуг митного брокера №ЛТШ-4360 від 26.10.2020; договір (контракт) про перевезення №100 №02.12.2019; договір (контракт) про перевезення №2521 від 01.09.2020; заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації №212/2/1-ВИХ/1548-20 від 27.05.2020; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів №6226843 від 13.11.2020; декларація-інвойс, складена експортером, якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро №RE20-24228 від 10.11.2020; інші некласифіковані документи заявка б/н від 10.11.2020; копія митної декларації країни відправлення №20DE535637820327E6 від 17.11.2020.

На підставі вимоги митного органу про надання додаткових документів, позивачем були надані додаткові документи, а саме: копії митних декларацій щодо оформлень ідентичних товарів у інших митницях № UA100380/2020/711407 від 10.07.2020 та UA100380/2020/711353 від 10.07.2020.

Відповідачем за результатами опрацювання поданої митної декларації № UA209170/2020/086875 від 17.11.2020 та документів винесена картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2020/01752 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2020/900011/2 від 17.11.2020, яким митну вартість товару визначено за резервним (6) методом.

Відповідно до вказаного рішення про коригування митної вартості товарів, обставинами прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості зазначено: митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МКУ. Під час розгляду документів було виявлено наступне: інвойс RE20-24228 від 10.11.2020 повинен складатись з 4-х сторінок, проте до митного оформлення надано лише сторінки 1,2,3. У першому абзаці екологічного висновку 212.2.1-ВИХ/1548-20 від 27.05.2020 наведено посилання на документ, а саме: додаткову угоду до контракту від 01.01.2020 року, такий документ декларантом не надано. Відповідно до п.2 «Умови перевезення» договору про надання послуг №100 від 02.12.2019, Замовник надає Перевізнику заявку на перевезення не пізніше ніж за 72 години на імпортні перевезення. Надана заявка на перевезення від 10.11.2020 констатує факт завантаження товару тою ж датою. Таким чином існує ймовірність про невідповідність даної заявки умовам договору, або про можливість існування попереднього замовлення. Також в заявці вказано додаткові умови договору CMR 066196948, до митного оформлення подано CMR 597334 від 10.11.2020. У CMR гр.3 Місце розвантаження вказано Київ-Чернігів- Нові Яриловичі, пункт d ч. 1 ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів чітко визначає, що у вантажній накладній має міститися інформація про «місце і дату прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки».

Не погоджуючись із діями відповідача, зазначеними вище рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами на час виникнення спору, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення регулюються Митним кодексом України (надалі по тексту також - МК України).

Згідно зі статтею 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до частин першої, другої статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації

Так, у статті 53 МК України, визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення.

При цьому, до таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Прямо передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У пунктах 3.16, 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI, визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Частиною 1 статті 54 МК України, регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої, частинами п`ятою-шостою статті 54 МК України, митні органи під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Слід наголосити, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до частин другої, четвертої, п`ятої, десятої статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

З наведеного слідує, що єдиною підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення неповного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за ціною договору (за першим методом).

Перевіряючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування заявленої позивачем митної вартості товару, суд звертає увагу, що позивачем при проходженні процедури митних формальностей було надано контролюючому органу всі необхідні документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Водночас, підстави для відмови в розмитненні імпортованого товару, вказані у спірному рішенні митного органу, на переконання суду, є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Щодо доводів відповідача про те, що інвойс RE20-24228 від 10.11.2020 повинен складатись з 4-х сторінок, проте до митного оформлення надано лише сторінки 1-3, суд вказує, що Інвойс є розрахунково-платіжним документом, в якому виставляються суми до сплати покупцю.

Суд враховує, що порядок оплати за поставлений товар, визначений відповідно до п. 3.1 зовнішньоекономічного договору від 11.05.2014 № GMBH-0102 і передбачає, що оплата проводиться в термін 30 днів з дати отримання товару, якщо інше не передбачено в інвойс. Покупець має право провести передоплату за товар. Відповідно до інвойсу RE20-24228 від 10.11.2020 інший порядок оплати не передбачений.

Крім того, відповідно до п.1.3. зовнішньоекономічного договору № GMBH0102 від 11.05.2014 асортимент, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість партії товару, визначається в Інвойс. Інвойс надається на кожну партію Товару.

Судом встановлено, що Інвойс № RE20-24228 від 10.11.2020 складається з 3 аркушів, на останньому з яких містяться дата та підпис Продавця («Dikabo GMBH»). При цьому у матеріалах справи міститься лист Продавця («Dikabo GMBH») № б/н від 20.11.2020, в якому вказано, що Інвойс № RE20-24228 від 10.11.2020 був складений на 3 сторінках, на 2 та 3 аркуші Інвойсі № RE20-24228 від 10.11.2020 помилково указано «сторінка 2 з 4» та «сторінка 3 з 4» (а.с.42, том 1).

Таким чином, твердження митного органу про те, що інвойс складається з 4-х аркушів не відповідає дійсності, а підстави для сумніву у достовірності числових значень складових митної вартості товару у даному випадку відсутні.

Крім того відповідач, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У той же час митним органом ані в рішенні про коригування митної вартості, ані у відзиві не наведено жодних доводів про те, яким саме чином наявність чи відсутність арк.4 в Інвойсі № RE20-24228 від 10.11.2020 впливає на визначення митної вартості товару, за умови що Інвойс складений лише на 3 аркушах.

В оскаржуваному рішенні відповідач, як на одну з підстав для коригування митної вартості товару, посилається на те, що у першому абзаці екологічного висновку 212.2.1-ВИХ/1548-20 від 27.05.2020 наведено посилання на документ, а саме: додаткову угоду до контракту від 01.01.2020 року, який декларантом не надано.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено – банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено. Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного суду від 05 березня 2019 року у справі №815/5791/17.

Суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ позивачу виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана, а саме: 1) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) експортна декларація країни відправлення; 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Серед вказаного переліку відповідачем не було витребувано додаткову угоду до контракту від 01.01.2020 року, яку не було подано позивачем.

Натомість з поданого позивачем зовнішньоекономічного договору від 11.05.2014 № GMBH-0102 вбачається, що такий викладений в новій редакції, в якій враховані, в тому числі, умови додаткових угод №1, №2, №3, №4 та б/н від 01.01.2020, укладених між сторонами цього договору.

З огляду на вказані обставини, відповідачем не доведено, що неподання позивачем разом з митною декларацією № UA209170/2020/086875 від 17.11.2020 додаткової угоди від 01.01.2020 року до зовнішньоекономічного договору від 11.05.2014 № GMBH-0102 вплинуло на визначення митної вартості товару.

Згідно оскаржуваного рішення відповідач вказав, що відповідно до п.2 «Умови перевезення» договору про надання послуг №100 від 02.12.2019, Замовник надає Перевізнику заявку на перевезення не пізніше ніж за 72 години на імпортні перевезення. Надана заявка на перевезення від 10.11.2020 констатує факт завантаження товару тою ж датою. Таким чином існує ймовірність про невідповідність даної заявки умовам договору, або про можливість існування попереднього замовлення. Також в заявці вказано додаткові умови договору CMR 066196948, до митного оформлення подано CMR 597334 від 10.11.2020.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що подача заявки на перевезення пізніше узгодженої договором дати може свідчити про порушення договору, проте жодним чином не впливає на визначення митної вартості товару.

Слід зазначити, що виконання чи не виконання умов договору перевезення виходить з договірних правовідносин між позивачем як покупцем та продавцем. В свою чергу, відповідач не є тим органом, на якого законодавством покладено обов`язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 815/137/17.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є саме ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Відповідачем не наведено жодних відомостей про те, яким саме чином наявність завантаження товару в день подачі заявки на перевезення може свідчити про заниження митної вартості товару, чи будь-яким чином вливати на складові митної вартості товару.

При цьому заявка на перевезення не є документом, яким декларант відповідно до ч.2-3 ст.53 МК України підтверджує митну вартість товарів.

Відповідач в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що існує ймовірність про невідповідність даної заявки умовам договору, або про можливість існування попереднього замовлення. Разом з цим, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях та сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару.

Крім того, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначено, у CMR гр.3 Місце розвантаження вказано Київ-Чернігів- Нові Яриловичі, пункт о ч. 1 ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів чітко визначає, що у вантажній накладній має міститися інформація про «місце і дату прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки».

Так, частина 11 статті 58 Митного кодексу України встановлює перелік витрат, які не включаються до митної вартості товарів (при визначенні за ціною договору), якщо вони документально підтверджені та виділені з ціни: витрати на післяімпортне обслуговування/монтаж, транспортування після ввезення та податки в Україні.

Судом встановлено, що в графі 2 транспортної накладної CMR №597334 вказано адресу розвантаження товару - Україна, село Княжичі, автодорога Київ-Чернігів-Нові Яриловичі, 25 Кілометр.

При цьому неповна адреса розвантаження в графі 3 транспортної накладної CMR №597334 жодним чином не впливає на числові складові митної вартості товару, оскільки витрати на транспортування після перетину митного кордону України до митної вартості не включаються відповідно до п. 11 ст. 58 МК України.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16 та 13 червня 2019 року у справі № 820/6315/15 суд зауважує, що вимоги частин третьої та четвертої ст. 53 та частини другої ст. 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Тож суд, ураховуючи наведене, вважає, що позивачем при митному оформленні товару, було надані всі необхідні та достатні документи, що підтверджують числові значення та які не мають у собі розбіжностей, а вказані у оскаржуваному рішенні обставини, не підтвердились під час розгляду даного спору.

Поряд із цим, судом враховано, що текст спірного рішення про коригування митної вартості не містить інформації про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. У свою чергу, недоведення ознак подібності товарів та умов імпорту не дозволяє прирівнювати показники митної вартості таких товарів. Посилання у рішеннях про коригування митної вартості лише на номери митних декларацій, як на джерела цінової інформації, не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості визначення митної вартості за резервним методом.

Такі міркування суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 25 травня 2021 року у справі № 520/10386/2020 та від 13 січня 2022 року у справі № 520/11061/2020.

Крім того, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Так, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та від 17.01.2022 у справі № 520/2000/19.

Також, Верховний Суд у своїх постановах від 25.02.2020 у справі № 260/718/19 та від 27.04.2020 у справі № 140/804/19 наголошував, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Суд зазначає, що відповідач не надав суду жодного доказу тому, що надані декларантом документи були не повними, містили розбіжності, чи ознаки підробки. Водночас ціна, яка була фактично сплачена позивачем за товар в повній мірі підтверджена належними і допустимими доказами і відповідає домовленостям сторін договору. Натомість спірне рішення не містить обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості.

В рішенні про коригування митної вартості відповідач зазначає, що у митного органу відсутня інформація стосовно операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, внаслідок чого він застосовує саме резервній (6) метод.

Разом з цим, копії декларацій щодо митного оформлення ідентичних товарів були надані позивачем митному органу разом з листом поясненням б/н від 17.11.2020. Так, 10.07.2020, Київською митницею Держмитслужби було здійснене митне оформлення товару (МД № UA100380/2020/711353): шини пневматичні гумові, що вже використовувались, для вантажних автомобілів постачальник: «Dicabo GMBH», (Німеччина) митна вартість визначена на рівні від 28,47 до 30,04 Євро /шт. залежності від ваги (розміру) шини (або 0,76 Євро / кг. нетто); 10.07.2020, Київською митницею Держмитслужби було здійснене митне оформлення товару (МД № UA100380/2020/711407): шини пневматичні гумові, що вже використовувались, для вантажних автомобілів постачальник: «Dicabo GMBH», (Німеччина) митна вартість визначена на рівні від 23,06 до 62,92 Євро /шт. залежності від ваги (розміру) шини (або 0,76 Євро І кг. нетто.). Тобто, було здійснене оформлення ідентичного товару, який був поставлений на митну територію України тим самим постачальником для того самого покупця (ФОП ОСОБА_1 ) на тих самих комерційних умовах, проте ця інформація не була взята відповідачем до уваги.

Відповідач, в свою чергу, не навів достатніх обґрунтувань неможливості застосування усіх попередніх методів визначення митної вартості згідно з вимогами ст. 57 МК України.

До того ж, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару, та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

Крім того, суд вважає за доцільне наголосити, що відомості, які містяться в аналітичних базах митного органу, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором в контексті вчинення відповідних дій. Також, наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Разом з тим, на переконання суду, документами, наданими позивачем контролюючому митному органу при здійсненні митного оформлення товару у їх сукупності підтверджуються всі складові заявленої ним митної вартості товару за ціною договору і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не було проведено повного та всебічного дослідження поданих декларантом документів, та, натомість, здійснено коригування заявленої ним митної вартості товарів з формальних підстав, що не відповідають сутності та змісту спірних правовідносин.

Таким чином, рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості № UA209000/2020/900011/2 від 17.11.2020 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги позивача про скасування картки в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 264 частини 11 МКУ орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною шостою статті 54 МКУ орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Із наведених положень випливає, що однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.

Отже, скасування судом рішення органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів є підставою для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а тому враховуючи, що судом рішення про коригування митної вартості № UA209000/2020/900011/2 від 17.11.2020 року визнано протиправним та таким, що підлягає скасуванню, тому відповідно і картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA209170/2020/01752 також підлягає визнанню протиправною та відповідно скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дії Галицької митниці Держмитслужби щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ФОП ОСОБА_1 , за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, суд зазначає таке.

За правилами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема: 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать на користь висновку, що права та законні інтереси позивача, за судовим захистом яких він звернувся з цим позовом, були порушені не внаслідок вчинення конкретних дій відповідачем під час процедури митного оформлення, яка чітко регламентована нормами Митного кодексу України та нормативно-правовими актами з питань митної справи.

При цьому суд зауважує, що відмова відповідача у застосуванні митної вартості за першим методом спричинила правові наслідки виключно внаслідок прийняття оскарженого рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації і такі дії митниці регламентовані статтями 54, 55 Митного кодексу України. Проведений аналіз поведінки відповідача при прийнятті оскаржених рішень дає суду підстави для визнання їх протиправними та скасування, що узгоджується з приписами статей 5, 245 КАС України та повністю відновлює порушене право позивача у спосіб, встановлений процесуальним законом. Водночас, визнання протиправними дій відповідача жодним чином не призведе до захисту та відновлення порушеного права позивача, позаяк такі дії відповідача безпосередньо не призвели до виникнення, зміни чи припинення юридичних прав та обов`язків позивача.

Тому суд вважає, що в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Згідно вимог статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У сукупності викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають до задоволення частково.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 139 КАС України, суд присуджує на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (79000, м. Львів, вул. Костюшка, буд.1, код ЄДРПОУ ВП 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA209000/2020/900011/2 від 17.11.2020 року.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови Галицької митниці Держмитслужби у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2020/01752.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (79000, м. Львів, вул. Костюшка, буд.1, код ЄДРПОУ ВП 43971343) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2522,40 грн. (дві тисячі п`ятсот двадцять дві гривні сорок копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду. Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України. Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяМ.М. Луцович

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено та підписано 19.02.2026 року.