Рішення від 19 лютого 2026 р. у справі №754/299/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:754/299/25

Провадження №: 2-а/755/226/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Церні В.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (в письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 9797748 від 05 січня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 1 190,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП, провадження у справі закрити, у зв`язку із відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, стягнути з відповідача судові витрати.

На обґрунтування позову зазначив, що 05 січня 2025 року на трасі М-06, 49 км, Бучанський район, Київська обл., заступником командира взводу роти УПП батальйону патрульної поліції в селі Чайки УПП в Київській області капітаном поліції Овсієнком В.А. винесено оскаржувану постанову серії ЕНА

№ 3797748. Згідно фабули постанови, 05 січня 2025 року о 20 год. 16 хв. 46 сек. на трасі М-06 49 км. водій керував транспортним засобом із забрудненим номерним знаком, що не дає чітко визначити символи на відстані 20 м, чим порушив пункт 2.9.в Правил дорожнього руху - керування водієм транспортним засобом з номерним знаком, закритим іншими предметами чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 121-3 КУпАП.

Позивач вважає, що оскаржувану постанову винесено з порушенням його прав та чинного законодавства України, вона є необґрунтованою та незаконною та підлягає скасуванню, оскільки позивач не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП, а поліцейським, всупереч вимогам статі 245, 280 КУпАП при винесенні оскаржуваної постанови не було належним чином з`ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи наявна вина водія у вчиненні такого правопорушення. Зупинку транспортного засобу, яким керував позивач, здійснено працівниками поліції у зв`язку із підозрою використання водієм телефону під час руху. У зв`язку із чим поліцейський вимагав продемонструвати журнал викликів на мобільному телефоні водія. У подальшому працівником поліції повідомлено, що задній номерний знак автомобіля забруднений та вимагав пред`явлення документів водієм. Поряд з цим асфальтове покриття у цей час було сухим, що унеможливлювало забруднення. Позивач вимагав надання доказів вчинення ним правопорушення. Однак, поліцейським було винесено оскаржувану постанову та притягнуто позивача до адміністративної відповідальності, роз`яснено строки на скарження та її оплати. Також позивач наголошує, що поліцейським порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення: не досліджувалися обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, постанову винесено без будь-якої підготовки, не вирішено клопотань, не досліджено доказів, не заслухано осіб, які брали участь у розгляді справи.

З огляду на викладене позов просив задовольнити та стягнути з відповідача судові витрати, що складаються із витрат на сплату судового збору.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 13 січня 2025 року позовну заяву передано на розгляд до Дніпровського районного суду міста Києва за підсудністю.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями позов передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 лютого 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (в письмовому провадженні), сторонам роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено процесуальні строки.

10 квітня 2025 року (вхід. № 20429) до суду від представника відповідача - Департаменту патрульної поліції, надійшов відзив на позовну заяву, позовні вимоги вважають незаконними, безпідставними та необґрунтованими. Позивачем не надано доказів на обґрунтування обставин, викладених у позовній заяві, та доказів порушення процедури розгляду справи.

Під час несення служби 05 січня 2025 року на трасі М-06, 49 км, позивач керував транспортним засобом Iveco ML75Е, номерний знак НОМЕР_1 , із забрудненим номерним знаком, що не дає чітко визначити символи на відстані 20 метрів, чим порушив пункт 2.9.в ПДР України, після чого на підставі статті 35 Закону України «Про національну поліцію» транспортний засіб було зупинено поліцейським. Поряд з цим, вимоги пункту 2.9.в ПДР України передбачають не тільки заборону експлуатації транспортних засобів, але й взагалі руху. Інспектор підійшов до водія автомобіля, представився належним чином, довів водію суть скоєного ним адміністративного правопорушення, запропонував пред`явити документи, передбачені вимогами пункту 2.1. ПДР України, на підставі пункту 2 частини першої статті 32 Закону України «Про національну поліцію» та пункту 2.4.а ПДР України. За наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейським складено відповідну постанову за частиною першою статті 121-3 КУпАП та застосовано до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 190,00 грн. Розглядаючи справу співробітник патрульної поліції Київської області діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. Розгляд справи про адміністративне правопорушення проведено з урахуванням вимог розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейським матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, статей 249, 276, 283 КУпАП.

З огляду на викладене, постанова серії ЕНА № 3797748 від 05 січня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення є обґрунтованою та законною.

У задоволенні позовних вимог просили відмовити в повному обсязі.

14 квітня 2025 року (вхід. № 20977) представником відповідача - Департаменту патрульної поліції, подано до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів направлення відзиву на позовну заяву позивачеві.

28 квітня 2025 року (вхід. № 23897) позивач ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення відсутні, відповідачем не надано. Позивач наголошує, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, вимоги пункту 2.9.в ПДР України позивачем не було порушено. Поряд з цим, право позивача на ознайомлення з доказами вчинення адміністративного правопорушення під час розгляду справи поліцейським реалізовано не було. Поліцейський виніс постанову без будь-якої підготовки до розгляду справи, не було оголошено посадової особи, яка розглядає справу, особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, не було роз`яснено процесуальні права, не досліджено докази. З огляду на положення статті 77 КАС України, у даній категорії справ тягар доказування покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. В справі відсутні належні докази та відомості про технічний засіб, яким було здійснено фото- або відеозапис вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Позов підтримав, позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Право на подання заперечень на відповідь на відзив відповідач не скористався.

Відповідно до частин п`ятої, восьмої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши письмові матеріали справи, зібрані у справі докази, відеозаписи, суд приходить до таких висновків.

З матеріалів справи встановлено, що 05 січня 2025 року заступником командира взводу роти УПП батальйону патрульної поліції в селі Чайки УПП в Київській області капітаном поліції Овсієнком В.А. винесено постанову серії ЕНА № 3797748 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, місце розгляду справи - Київська обл., Бучанський р-н, траса М-06, 49 км. Встановлено, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Iveco ML75Е, номерний знак НОМЕР_1 , із забрудненим номерним знаком, що не дає чітко визначити символи на відстані 20 метрів, чим порушив пункт 2.9.в ПДР України - керування транспортним засобом з номерним знаком, закритим іншими предметами чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знаку з відстані двадцяти метрів. За наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 190,00 грн.

Також до матеріалів справи позивачем долучено диск із відеозаписом, на якому зафіксовано фрагмент розмови між співробітником поліції Овсієнком В.А. та позивачем. Водночас, суд враховує, що до матеріалів справи не долучено будь-яких відомостей про джерело походження вказаного відеозапису та технічні засоби фіксації. Також, вказаний відеозапис не містить відомостей про засвідчення відповідності оригіналу його копії електронним цифровим підписом особи, яка його створила.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 55 Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до вимог частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративне правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення (стаття 8 КУпАП).

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної Постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Статтею 222 КУпАП визначено, що органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Нормами статті 14 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Отже, порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями).

Пунктом 1.1 Правил дорожнього руху закріплено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

У пункті. 1.3 ПДР України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно із пунктом 1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно із пунктом 2.9 «в» Правил водієві забороняється керувати транспортним засобом без номерного знака або з номерним знаком, зокрема, що закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м.

Окрім того, згідно з пунктом 30.2 Правил заборонено, зокрема, наносити на номерні знаки додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені.

Відповідальність за частиною першою статті 121-3 КУпАП у виді штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1 190,00 грн, настає за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що керування або експлуатація транспортного засобу з номерним знаком, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію з відстані 20 м, є правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 121-3 КУпАП.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої Палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що працівником поліції порушено вимоги Закону України «Про національну поліцію», в частині здійснення необґрунтованої зупинки та вимоги надати документи водія, а також порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення не підтверджено відповідними доказами.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Стаття280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно із статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ураховуючи викладене, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення повинні ґрунтуватися на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи та наданих доказів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Закону України «Про національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, в тому числі фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Порядок застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису закріплено в Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від

18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція від 18 грудня 2018 року № 1026).

Згідно із пунктом 2 Розділу І Інструкції від 18 грудня 2018 року № 1026, застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Пункт 3 Розділу І Інструкції від 18 грудня 2018 року № 1026 визначає, що портативний відеореєстратор - це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського.

Відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Інструкції від 18 грудня 2018 року № 1026, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.

Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу (пункт 5 Розділу ІІ Інструкції від 18 грудня 2018 року № 1026).

Водночас, суд враховує, що до матеріалів справи не долучено відеоматеріалів - відеозапису із нагрудної боді-камери поліцейського, що здійснював розгляд справи про адміністративне правопорушення. Також в матеріалах справи відсутні відомості про здійснення фотофіксації адміністративного правопорушення на місці його виявлення, доказів проведення співробітниками поліції відповідного вимірювання відстані, тощо. Поряд з цим, оскаржувана постанова також не містить відповідної примітки про здійснення фіксації на боді-камеру та її ідентифікуючих ознак.

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах стосовно оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Жодних інших належних та достатніх доказів на підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП відповідачем надано не було.

Не може бути підтвердженням порушення позивачем ПДР України лише сама постанова, оскільки лише опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом учинення особою такого порушення. Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Також Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/855/17, вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24 листопада 2000 року).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Таким чином, оскільки доказів вини позивача у вчиненні правопорушення відповідачем не надано, то в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП.

Згідно із частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи, що позивач заперечує факт вчинення ним адміністративного правопорушення, і саме на відповідача покладений обов`язок доведення правомірності свого рішення, водночас, відповідачем не подано будь-яких доказів вчинення позивачем дій, що стали підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 121-3 КпАП України, позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити, постанову від 05 січня 2025 року серії ЕНА № 3797748 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Частиною другою статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 143 КАС України, у рішенні, постанові або ухвалі суд вирішує питання щодо судових витрат.

Стаття 132 КАС України встановлює, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання заяви про забезпечення позову було сплачено судовий збір у розмірі 605,60 грн, що підтверджується квитанцією від 08 січня 2025 року.

Виходячи з вищезазначеної норми чинного законодавства, за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 605,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 19, 132, 134, 139, 143, 241-251, 286 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Аміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову від 05 січня 2025 року серії ЕНА № 3797748 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121-3 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 190,00 грн.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121-3 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Департамент патрульної поліції, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40108646, адреса місцезнаходження: вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048.

Повне рішення суду виготовлено 20 лютого 2026 року.

Суддя О.О. Хромова