Рішення від 28 січня 2026 р. у справі №755/18105/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/18105/25

Провадження №: 2-а/755/653/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2026 р. місто Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - САВЛУК Т.В.,

секретаря - Лазоренко Н.В.,

учасники адміністративного процесу:

представник позивача - адвокат Курц А.В.,

представники відповідача - Мельник М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження, адміністративний позов громадянина Республіки Німеччина ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про визнання дій суб`єкта владних повноважень неправомірними та скасування рішення про примусове повернення іноземця до країни походження,

в с т а н о в и в :

громадянин Республіки Німеччина ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва, як місцевого адміністративного суду, з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області з вимогою:

«Визнати протиправним та скасувати рішення №8010130100019312 від 15 вересня 2025 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства прийняте головним спеціалістом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області Олексієм Макущенко про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Республіки Німеччина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов`язати його покинути територію України у термін до 13 жовтня 2025 року.

30 грудня 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі за адміністративним позовом громадянина Республіки Німеччина ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про визнання дій суб`єкта владних повноважень неправомірними та скасування рішення про примусове повернення іноземця до країни походження, та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У встановлений судом строк, визначений в ухвалі суду про відкриття провадження у справі, відповідач не скористався процесуальним правом подати відзив на позов.

Представник позивача - адвокат Курц А.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та на підставі долучених до позову доказів, додатково пояснив, що 15 вересня 2025 року головним спеціалістом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області Олексієм Макущенко прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Республіки Німеччина ОСОБА_1 , та зобов`язано його покинути територію України у термін до 13 жовтня 2025 року. Позивач не погоджується з винесеним рішенням органу міграційної служби та просить врахувати наступні підстави та обставини. 15 вересня 2025 року відповідачем відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення, прийнято постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП, накладено адміністративне стягнення та одразу 15 вересня 2025 року відносно позивача прийнято рішення про примусове повернення. Проти винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивач не заперечує.

Представник позивача наголосив, що позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з громадянкою ОСОБА_3 , мають двох спільних малолітніх дітей, родина позивача проживає в Україні, вони з дружиною займаються бізнесом, в силу певних життєвих обставин позивач не зміг протягом визначеного законодавством строку покинути територію України, оскільки дружина тимчасово виїхала за кордон по бізнесовим справам, тому позивач, як батько, залишився доглядати малолітніх дітей до повернення їх матері. Позивач неодноразово звертався до органів міграційної служби з метою легалізації свого становища, отримання дозволу на проживання, однак отримав відмову. Приймаючи оскаржувані рішення, відповідач не врахував, що позивачем незначно перевищено строк перебування на території України, а обставини справи не кореспондуються з кваліфікаційними ознаками для примусового повернення в країну походження, зважаючи на те, що позивачем вживаються заходи для легалізації його правового статусам та отримання дозволу на проживання.

Представник відповідача Мельник М.М. в судовому засіданні висловив свою позицію щодо підстав для відмови у задоволенні позову, пояснив, після закінчення дозволеного строку перебування іноземець територію України не залишив, свідомо порушуючи міграційне законодавство України. З питань визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до компетентних органів звертався, однак отримав офіційну відмову, про що зазначено у оскаржуваному рішення, будь - яких інших дій для легалізації факту свого перебування на території України позивач не вживав, тому прийняте працівниками міграційної служби рішення є законним та обґрунтованим, всі наведені позивачем обставини щодо наявності родинних зав`язків в України, його сімейний стан, попередні звернення до органів міграційної служби було враховано, про що зазначено у мотивувальні частині оскаржуваного рішення.

Таким чином, суд вислухавши пояснення учасників адміністративного процесу, наведені ними підстави та заперечення щодо звалених вимог, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно з частиною першою статті 33 Конституції України, кожному хто на законних підставах перебуває на території України, гарантуються свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 26 Конституції України визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», який визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України та Законом України «Про імміграцію», який визначає порядок набуття іноземцем право на імміграцію в Україну.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України від 22 вересня 2011 року № 3773-VI "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" ( далі по тексту - Закон № 3773-VI)

Згідно пункту 14 частини 1 статті 1 Закону № 3773-VI нелегальний мігрант - це іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За правилами ч. 7 ст. 5 КАС України, іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що й громадяни та юридичні особи України.

Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України (далі - Закон № 3773-VI).

Іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, - іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено в установленому порядку (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 3773-VI).

Нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України (п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону № 3773-VI).

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Відповідно до п. 1 Порядку обчислення строку тимчасового перебування в Україні іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 884 від 20.07.2015 (надалі Порядок № 884), громадяни держав з безвізовим порядком в`їзду можуть тимчасово перебувати на території України не більше ніж 90 днів протягом 180 днів, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.

Обчислення дозволеного іноземцю, який є громадянином держави з безвізовим порядком в`їзду (далі - іноземець), строку перебування на території України здійснюють посадові особи Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужби) та Державної міграційної служби України (далі - ДМС) в межах повноважень, визначених законодавством України (п. 2 Порядку № 884).

Згідно п. 4 Порядку № 884 під час перебування на території України обчислення дозволеного іноземцю строку перебування здійснюють посадові особи ДМС шляхом відрахування 180 днів назад від дня контролю (дня, на який необхідно визначити законність перебування іноземця на території України). Іноземець не порушив зазначений строк, якщо в межах цього 180-денного періоду він перебував на території України не більше 90 днів. У разі виявлення перевищення іноземцем дозволеного йому строку перебування на території України посадова особа ДМС діє відповідно до Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною міграційною службою України, затвердженої наказом МВС від 28 серпня 2013 року № 825, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1654/24186.

Частина 1 статті 26 Закону № 3773-VI встановлює, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду (ч. 4 ст. 26 Закону № 3773-VI).

Згідно ч. 5 ст. 26 Закону № 3773-VI іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (ч. 5 ст. 26 Закону № 3773-VІ).

Відповідно до ч. 8 ст. 26 Закону № 3773-VI примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а так само не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону). Іноземці та особи без громадянства, зазначені у частині двадцятій або двадцять четвертій статті 4 цього Закону, не можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, яка вчинила акт збройної агресії проти України, або в країну, яка не визнає територіальну цілісність та суверенітет України або відмовляється визнавати протиправність посягань на територіальну цілісність та суверенітет України, зокрема, голосувала проти Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Про територіальну цілісність України" від 27 березня 2014 року № 68/262.

15 вересня 2025 щодо громадянина Республіки Німеччина ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення у зв`язку з порушенням законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме: перевищення встановленого строку перебування в Україні не більше як на 30 днів, за що передбачена відповідальність відповідно до ч. 3 ст. 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5100,00 гривень. В цей же день штраф у визначеному розмірі сплачений позивачем.

На підставі рішення №8010130100019312 від 15 вересня 2025 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, прийняте головним спеціалістом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області Олексієм Макущенко, вирішено про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Республіки Німеччина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов`язано його покинути територію України у термін до 13 жовтня 2025 року.

Відповідно до положень ч.ч.1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, зважаючи на необхідність дотримання відповідачем як суб`єктом владних повноважень при прийнятті рішення принципів пропорційності, розсудливості та обґрунтованості, суд, з огляду на встановлені обставини справи у їх сукупності, дійшов висновку про передчасність прийняття головним спеціалістом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області Олексієм Макущенко рішення від 15 вересня 2025 року щодо примусового повернення до країни походження або третьої країни громадянина Республіки Німеччина ОСОБА_1 , як такого, що прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що адміністративний позов громадянина Республіки Німеччина ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про визнання дій суб`єкта владних повноважень неправомірними та скасування рішення про примусове повернення іноземця до країни походження, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 19 Конституції України, статями 1, 3, 4, 9, 15, 23, 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», статями 2, 5, 6-11, 13-15, 72-79, 90, 139, 241-246, 268-271, 288 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Адміністративний позов громадянина Республіки Німеччина ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про визнання дій суб`єкта владних повноважень неправомірними та скасування рішення про примусове повернення іноземця до країни походження, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення №8010130100019312 від 15 вересня 2025 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства прийняте головним спеціалістом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області Олексієм Макущенко про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Республіки Німеччина ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов`язати його покинути територію України у термін до 13 жовтня 2025 року.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

С у д д я: