Рішення від 19 лютого 2026 р. у справі №760/14091/25 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 760/14091/25

Провадження № 2/711/142/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Кондрацької Н.М.

при секретарі Мелещенко О.В.,

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», в інтересах якого діє адвокат АО «Апологет» Усенко Михайло Ігорович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» через адвокатаАО «Апологет» Усенка М.І. звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом, сформованим у системі «Електронний суд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 04.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 04845-05/2024, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу фінансовий кредит в розмірі 11300 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору. Відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору. Відповідно до п. 2.18 укладання Договору відбувається згідно Закону України «Про електронну комерцію». Після здійснення акцепту позичальником оферти Товариства, що є укладенням Договору відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», Товариство накладає на оригінал Договору кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Товариства із кваліфікованою електронною позначкою часу, а оригінал Договору завантажується (надсилається) в Особистий кабінет клієнта.Відповідно до п. 1.6. Договору Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за вказаними реквізитами. На підтвердження виконання первинним кредитором зобов`язань щодо перерахування коштів за кредитним договором надають лист про перерахування коштів кредиту.Відповідно до п. 1.4 Договору за користування кредитом Товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» вимушене звернутись із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором. Станом на дату звернення до суду з позовною заявою заборгованість відповідача перед позивачем становить 21862,75 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 7369,5 грн.; заборгованість за відсотками - 8843,25 грн., заборгованість за штрафом - 5650 грн.

Крім того, 24.09.2024 ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу № 24092024, згідно якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Стар Файненс Груп», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 04845-05/2024 від 04.05.2024.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути із ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 04845-05/2024 від 04.05.2024 у загальному розмірі 21862,75 грн., а також судовий збір у сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 03.06.2025 указану цивільну справу передано на розгляд до Придніпровського районного суду м. Черкаси за підсудністю.

Відповідно до даних протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2025, у результаті автоматизованого розподілу судової справи між суддями, суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Кондрацька Н.М. визначена для розгляду справи № 760/14091/25.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.07.2025 відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачем ОСОБА_1 29.09.2025 до суду подано відзив на позовну заяву, сформований у системі «Електронний суд», у якому не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд їх не задовольняти у повному обсязі з таких підстав. Указує на зловживання правом вимоги, оскільки позивач викупив більшу частину її мікрозаймів, знаючи про її тяжке матеріальне та фізичне становище. Вимоги позивача щодо штрафів, пені та відсотків значно перевищують тіло кредиту. Такі дії є зловживанням правом вимоги, що на її думку, суперечить ст. ст. 3, 16, 233, 551ЦК України. Крім того, відразу після виникнення боргових зобов`язань вона намагалася домовитись з позивачем про сплату лише тіла кредиту, без штрафів та пені, що підтверджує добросовісність з її боку і готовність виконати обов`язки. Зазначає, що дійсно визнає факт оформлення на її ім`я низки кредитів та мікрозаймів, проте ці кредити фактично брав її цивільний чоловік, іноземець, з яким вона прожила 13 років. Він мав доступ до її особистих даних та банківських карток, кошти за договорами витрачав саме він, а не вона. Разом з тим указує, що частина заборгованостей уже погашена нею особисто: у липні 2025 року вона повністю закрила кредит в офіційному банку на суму 100 000 грн; з одним із мікрофінансових товариств уклала угоду про реструктуризацію боргу на підставі гарантійного листа. Тож вона не ухиляється від виконання фінансових зобов`язань, а навпаки поступово закриває борги. Водночас вона категорично не погоджується з нарахованими надмірними процентами та штрафами. Також зазначає, на своє тяжке матеріальне та фізичне становище: заробітна плата - 15 000 грн (до податків), часто перебуває на лікарняних через хронічні захворювання, гостру оптичну нейропатію лівого ока (викликану стресом), підозру на розсіяний склероз, серцеві проблеми (планується холтер-моніторинг); відсутність майна, окрім ? частки квартири; вже відкриті виконавчі провадження за іншими кредитами, утримання із зарплати - 20%, надалі може зрости; моральна травма після смерті матері ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Просить суд не стягувати з неї витрати на правничу допомогу позивача у разі будь- якого рішення суду. Одночасно звертає увагу на наявність кількох аналогічних справ, на її ім`я подано ще кілька подібних позовів від різних кредитних організацій. У кожній із цих справ кредитори вимагають стягнення значних сум із завищеними відсотками, штрафами та пенею, що створює надмірне фінансове навантаження та фактично унеможливлює належне виконання зобов`язань у повному обсязі. Зазначає, що суд має врахувати сукупність цих обставин та застосувати принцип справедливості, добросовісності й розумності. Указує, що через відсутність фінансових можливостей вона не може залучити адвоката для захисту своїх прав у суді, а тому здійснює самопредставництво у цій справі та просить суд врахувати цю обставину як додатковий доказ її тяжкого матеріального становища. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі; у разі часткового задоволення позову: зменшити штрафи, пеню та проценти до справедливої суми; відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу позивача; врахувати її тяжке матеріальне та фізичне становище, моральну травму та хронічні хвороби.

Крім того, 29.10.2025 відповідачкою ОСОБА_1 до суду подано клопотання, у якому просить визнати незаконним або необґрунтованим подвійне нарахування процентів, оскільки це суперечить ст. 1048, 1050 Цивільного кодексу України; зменшити або скасувати пеню, штрафи та додаткові нарахування, які позивач включив до загальної суми боргу, як такі, що є надмірними і непропорційними — на підставі ст. 551, 233 ЦК України; врахувати, що в Україні діє воєнний стан, який суттєво вплинув на можливість громадян своєчасно виконувати зобов`язання; врахувати положення ч. 5 ст. 21 Закону «Про споживче кредитування», згідно з якою загальна сума відсотків, штрафів і пені не може перевищувати подвійну суму отриманого кредиту; зобов`язати позивача надати повний деталізований розрахунок заборгованості по днях із зазначенням ставок, дат і періоду, за який нараховані «відсотки» і «нарахування»; врахувати її тяжке матеріальне становище, проблеми зі здоров`ям, часткове погашення інших боргів і те, що вона не ухиляюся від виконання зобов`язань та намагається домовитися про оплату лише тіла кредиту. Просить суд відмовити у задоволенні вимог позивача щодо стягнення штрафів, пені та нарахованих відсотків, у разі часткового задоволення позову стягнути лише тіло кредиту та судовий збір.

У подальшому, 19.12.2025 відповідачкою ОСОБА_1 до суду подано додаткові пояснення, у яких вона указує, що не визнає позовні вимоги у повному обсязі, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами факт виникнення грошового зобов`язання; не довів правонаступництво у спосіб, передбачений законом; не довів розмір заборгованості; надані документи суперечать вимогам законодавства України; умови кредитування, на які посилається позивач, порушують імперативні норми Закону України «Про споживче кредитування». Позивач посилається на електронні договори, однак не надає доказів, що саме відповідач здійснювала акцепт оферти; не доведено, що одноразовий ідентифікатор (ОТР-код) був введений саме відповідачем; відсутні технічні докази (ІР-адреси, журнали подій, логи, час, пристрій), які б підтверджували особу підписанта. Крім того, вважає, що позивачем порушено вимоги Закону України «Про споживче кредитування». З документів, наданих Позивачем, вбачається зазначення реальної річної процентної ставки понад 12 000 %, що прямо суперечить принципам добросовісності та справедливості. Позивач не надав банківських виписок, платіжних доручень, підтверджень зарахування коштів саме на рахунок відповідача. Натомість подано лише внутрішні розрахунки, які відповідно до статті 77 ЦПК України не є належними доказами. Також з наданих документів вбачається, що Реєстр боржників не містить належної ідентифікації відповідача, підпису боржника, доказів передачі саме цього зобов`язання. Одночасно розрахунок заборгованості не містить методики, періодів нарахування, включає штрафи та проценти, які суперечать закону. Таким чином, вважає, що позивач не довів підстав позову, розміру вимог та правонаступництва, а тому вкотре просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою суду від 19.12.2025 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

У судове засідання представник позивача не з`явився, до початку подали клопотання про підтримання позовних вимог від 30.12.2025, у якому просили проводити розгляд справи без участі їхнього представника, підтримують заявлені вимоги і просять задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що вона не брала кошти. Вона перебувала у цивільному шлюбі з іноземцем і він повністю розпоряджався її картками. При цьому, зазначила, що на її карту були перераховані кошти у сумі 11300,00 грн. До того ж зауважила, що вона співпрацює з фінансовими установами і намагається сплачувати кошти частинами. Враховуючи воєнний стан у країні, просить стягнути лише тіло кредиту, а в іншій частині позовних вимог відмовити.

Враховуючи думку представника позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, сформованої у системі «Електронний суд», в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до відповідних висновків.

У судовому засіданні встановлено, що 04.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файнерс Груп» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 04845-05/2024,який підписано електронним підписом позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора W0951, який було направлено на номер телефону позичальника НОМЕР_1 , який указано ОСОБА_3 у заявці –анкеті клієнта на отримання фінансового кредиту від 04.05.2024 (а.с.15-16).

Перед укладенням цього Договору Товариство здійснило ідентифікацію та верифікацію клієнта з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу, шляхом отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних Клієнта (п.п. 2.1 Договору), що підтверджується відповідною довідкою про ідентифікацію (а.с.28).

Крім того, перед укладенням Договору про надання фінансового кредиту Товариство надає Клієнту інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій Товариства з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається Товариством Клієнту за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою в Законі України «Про споживче кредитування», у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». Клієнт, натискаючи кнопку «Погоджую», підтверджує ознайомлення з Паспортом споживчого кредиту, Заявкою, проектом договору про надання фінансового кредиту (п. 2.14 Договору).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч.ч.1,3,4,7 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну корупцію).

Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавіто-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Умовами договору позики передбачено, що Товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 11300 грн. 00 коп., на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користуванням кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п.1.2 Договору тип Кредиту - кредит, мета отримання кредиту - на власні потреби клієнта. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту – 04.05.2024. Наданий кредит Клієнт зобов`язується погасити в останній день стоку кредитування. Дата погашення кредиту – 31.08.2024.

Згідно п. 1.4 договору за користування кредитом Товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована.

Денна процента ставка становить 1,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, визначеного в п. 1.2 цього Договору (п.1.4.1. Договору).

Кредит надається клієнту у безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Крім того, сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього договору (п. 3.1 договору).

Разом з тим, у договорі п.п. 5.3 та 5.3.1 визначено, що у випадку прострочення клієнтом сплати процентів та тіла кредиту відповідно до термінів, встановлених у графіку платежів, товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу у розмірі 100% від суми простроченої заборгованості на наступний день після терміну сплати, встановленого у графіку платежу.

Доказів, які б спростовували посилання позивача та підтверджували факт не укладення договору про надання фінансового кредиту з ОСОБА_1 до суду відповідачем не надано

У судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що перерахування коштів відповідачу підтверджується довідкою (листом) ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (сервіс онлайн платежів iPay.ua) за вих. № 3426-250416092254 від 16.04.2025, згідно якого вбачається, що з ТОВ «Стар Файненс Груп» було укладено договір на переказ коштів № ФК-П-2022/02-3 від 22.02.2022. Відповідно до указаного договору було успішно прийнято платежі від ТОВ «Стар Файненс Груп» та перераховано кошти на платіжну картку клієнта НОМЕР_2 , 04.05.2024 о 16:25:15 на суму 11300 грн., номер транзакції в системі iPay.ua: 387599292, призначення платежу: зарахування на указану картку 11300,00 грн.

Разом з тим, на виконання ухвали суду від 19.12.2025 АТ «Таскомбанк» 06.01.2026 до суду надіслано лист, у якому повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 видано миттєву банківську платіжну картку № НОМЕР_2 , яка є неперсоніфікованою міжнародною платіжною карткою, на яку підтверджено зарахування 04.05.2024 о 16:25:19 год грошових коштів у сумі 11300,0 грн., про що надають відповідну виписку по рахунку з відображенням інформації про зарахування грошових коштів. Також повідомляють, що у АТ «Таскомбанк» проведено верифікацію клієнта ОСОБА_1 .

Отже, витребувана інформація спростовує твердження сторони відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву, клопотанні та додаткових поясненнях, серед яких не укладення нею договору.

Відтак, ТОВ «Стар Файненс Груп» зобов`язання за договором про надання фінансового кредиту № 04845-05/2024 від 04.05.2024 виконано належним чином, натомість відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала, після закінчення строку кредитування не повернула кредит та не сплатила відсотки за користування кредитними коштами.

Водночас судом встановлено, що 24.09.2024 ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу № 24092024.

Так, згідно п. 1. Договору факторингу фактор, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові право грошової вимоги (Права вимоги) до боржників, за кредитними договорами (портфель заборгованості), внаслідок чого фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання усіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 24092024 від 24.09.2024 позивач набув права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 (п/п № запису 1985) у загальному розмірі 21862,75 грн., з яких: 7369,50 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу, 8843,25 грн. – сума заборгованості за відсотками, 5650,00 грн. сума заборгованості за пенями/штрафами. При цьому, з моменту прав вимоги до відповідача, а саме з 24.09.2024 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно положень указаного договору факторингу, правом вимоги у цьому договорі вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Крім того, сторони погодили порядок відступлення права вимоги, підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Таким чином, суд приходить до висновку, що копії договору факторингу, акту приймання передачі реєстру боржників від 24.09.2024 та витягу з реєстру прав вимоги, що містяться у матеріалах справи, є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями статей 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Зі змісту ч. 2 ст. 1054 ЦК України випливає, що до кредитних відносин застосовуються положення законодавства, які регулюють позичкові відносини (параграф 1 глави 71 ЦК України).

Згідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 зазначено, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. З чого слідує, що не спростування відповідачем презумції правомірності кредитного договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення кредитних договорів, підлягають виконанню.

Водночас, статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Кредитний договір № 04845-05/2024 від 04.05.2024 є діючим та не визнаний недійсним, містить інформацію про розмір кредиту, умови нарахування процентної ставки за користування кредитом та строк, протягом якого кредитор має право нараховувати проценти за користування кредитом, передбачає відповідальність сторін за невиконання ними кредитного договору та інші умови, які погоджені та підписані відповідачем.

Тож, з огляду на указане вище, підписуючи кредитний договір відповідач ОСОБА_1 добровільно погодилася з усіма його умовами, зокрема, з сумою, строком кредитування та розміром процентної ставки та штрафами у разі невиконання зобов`язань, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України. При цьому, відповідач мала можливість не вступати у кредитні відносини з кредитором, якщо вважала встановлений розмір процентів несправедливим, натомість вона свідомо та без будь-яких застережень погодила умови договору, що підтверджується її підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язанні здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бут здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо факто не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статі звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Щодо нарахованих позивачем шрафних санкцій (штрафу за невиконання зобов`язання у сумі 5650,00 грн.) суд зазначає наступне.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплати суму боргу кредитору.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Що стосується заперечень відповідача щодо нарахування штрафних санкцій первісним кредитором всупереч вимогам Закону України «Про споживче кредитування» суд звертає увагу, що дійсно п. 6.1. Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачав, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Тож неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Варто зауважити, що даний пункт виключено відповідно до Закону України № 3498-ІХ від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» та за договорами укладеними з 24.01.2024 кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Кредитний договір з відповідачем був укладений після набрання чинності змін до Закону України «Про споживче кредитування», визначена та погоджена сторонами п. 5.3 договору про надання фінансового кредиту № 04845-05/2024 від 04.05.2024, а тому вимога позивача про стягнення штрафу є правомірною та підлягає стягненню.

Таким чином, враховуючи, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, а відповідач допустила порушення умов укладеного між сторонами кредитного договору, беручи до уваги дослідженні у судовому засіданні докази, надані стороною позивача та відповідача, на думку суду вимоги позивача підлягають до задоволення, а саме до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 04845-05/2024 від 04.05.2024 у загальному розмірі 21862,75 грн., з яких: 7369,50 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу, 8843,25 грн. – сума заборгованості за відсотками, 5650,00 грн. - сума заборгованості за штрафом.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 2422,40 грн., оскільки у матеріалах справи відсутні будь–які докази про наявність у останньої пільг щодо звільнення від його сплати.

Що стосується стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Позивачем у позовній заяві вказано, що судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 7000,00 грн., на підтвердження яких до матеріалів справи додано: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0103 від 01.03.2024, укладеного між ТОВ «Кредит-Капітал» та АО «Апологет» в особі адвоката Усенка М.І.; замовлення до договору про надання правової (правничої) допомоги № 0103 від 01.03.2024 від 15.04.2025, відповідно до якого передбачено надання адвокатом послуг з комплексного супроводу судових справ зі стягнення заборгованості, зокрема, за кредитним договором № 04845-05/2024 відносно ОСОБА_1 ; акт наданих послуг № 1040 від 10.11.2025 на суму вартістю 7000,00 грн.; детальний опис наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 09.05.2025 щодо боржника ОСОБА_1 , у якому наведено перелік наданих послуг та кількість витраченого часу на указані послуги; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093 від 29.09.2012, копію ордеру на надання правничої допомоги серії ВС № 1266140 від 01.03.2024.

Водночас п. 5.2 договору про надання фінансового кредиту № 04845-05/2024 від 04.05.2024 сторонами погоджено, що уразі порушення умов цього договору сторона відшкодовує іншій стороні всі понесені збитки у повному обсязі, у тому числі витрати на юридичну допомогу для відновлення порушеного права.

За таких обставин, з огляду на викладене, враховуючи зміст поданих документів на підтвердження понесених позивачем судових витрат за надання правової допомоги, клопотання відповідача про їх зменшення, погоджені умови кредитного договору, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про електрону комерцію», Закону України «Про споживче кредитування», ст. ст. 3, 6, 15, 16, 509, 512, 514, 526, 546, 549-551, 610, 611, 616, 624, 627, 1046, 1049 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», в інтересах якого діє адвокат АО «Апологет» Усенко Михайло Ігорович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; дата народженя: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса: АДРЕСА_1 , зареєстрована АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236, НОМЕР_4 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх) заборгованість за кредитним договором №04845-05/2024 від 04.05.2024 року в розмірі 21862,75 грн; сплачений судовий збір в сумі 2 422,4 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 7 000,00 грн., а всього 31285, 15 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення буде складено 20.01.2026.

Головуючий: Н. М. Кондрацька