Рішення від 18 лютого 2026 р. у справі №465/9549/24 — Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/9549/24

Провадження 2/465/931/26

РІШЕННЯ

іменем України

19.02.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Баран О.І.,

з участю секретаря судового засідання Щирби Ю.Ю.,

позивач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» (код ЄДРПОУ: 05506460, електронна адреса: office_lte@lte.lviv.ua, місцезнаходження: 79040, м.Львів, вул. Д. Апостола, 1),

відповідач-1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ),

відповідач-2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ),

відповідач-3: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ),

предмет позову: стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання,

в с т а н о в и в:

29 листопада 2024 року (вх.№35257/24) уповноважений представник позивача звернувся до Франківського районного суду м. Львова із позовною заявою до відповідачів, у якій просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за надані послуги з централізованого опалення (опалення місць загального користування, загально будинкові потреби опалення, плати за абонентське обслуговування) у сумі 4 914,57 грн, а також 44,54 грн - інфляційних втрат, 13,04 грн - 3% річних і 99,54 пені.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 27.12.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи (а.с. 28-29).

27 січня 2025 року від відповідачів, на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 2330/25) (а.с. 37-52).

20 березня 2025 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення (а.с. 79-113).

23 травня 2025 року на адресу суду від відповідачів надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи довідки ЛКП «Львівський ліхтар» №250 від 28.04.2025 (а.с. 120-121).

5 серпня 2025 року представником позивача надано повідомлення за особовим рахунком № НОМЕР_4 на оплату послуг за грудень 2023 року (а.с. 132-134).

18 лютого 2025 року від відповідача-3 надійшла заява з підсумком заперечень проти позовних вимог.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Аргументи позивача

Позов мотивовано тим, що відповідачі проживають у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , та, відповідно, користуються послугами з централізованого опалення, у зв`язку з чим мають відкритий особовий рахунок НОМЕР_4 . Вказує, що між відповідачами та позивачем з 01.12.2021 встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг у сфері теплопостачання, а саме позивач надавав послуги відповідачам, вони ними користувалися, але не оплачували їх, порушивши зобов`язання перед позивачем.

Заперечення відповідачів

Відповідачі з вимогами позовної заяви не погодились, вважають вимоги позивача необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, виклавши мотиви незгоди у відзиві на позовну заяву. Вказують, що квартира АДРЕСА_3 з 2007 року відключена від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) з 2007 року. Опалення квартири та підігрів води здійснюється виключно шляхом використання автономного опалення. Жоден із співвласників квартири не є стороною публічного індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії і не є користувачами загального опалення. У будинку відсутні приміщення загального користування і опалювальні допоміжні приміщення будинку. Співвласники не отримували квитанцій від позивача. Відсутнє обґрунтування суми стягнення з урахуванням поточного стану мереж теплопостачання. Сходова клітка відключена від системи централізованого опалення та не обігрівається. Крім цього, власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем послуг не виконано заходів з утеплення місць загального користування.

Звернено увагу на ненадання позивачем доказів наявності систем опалення у будинку, відповідної технічної документації, акта обстеження, у тому числі щодо приладів обліку та порядку здійснення нарахувань

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Суд, заслухавши вступне слово учасників, з`ясувавши доводи на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, установив такі фактичні обставини справи, та відповідні до них правовідносини.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією - суб`єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Між позивачем та відповідачами не було укладено окремих Договорів про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Однак, індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та про надання послуг з постачання гарячої води ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 01.12.2021, за своєю правовою природою є публічними договорами приєднання, типова форма яких затверджена постановами Кабінету Міністрів України №1022, №1023 від 08.09.2021. Крім цього, зазначені договори є розміщені на офіційному веб-сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго» за посиланням: https://lmkp.lte.lviv.ua, що є загальновідомою обставиною у межах міста Львова, і відповідно до ч. 3 ст. 82 ЦПК України, не потребує доказування.

Із наявної у матеріалах справи довідки ЛМКП «Львівтеплоенерго» з місця проживання про склад сім`ї і реєстрації №1 від 15.10.2024 встановлено, що відповідачі за період стягнення зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 11).

Крім цього, зареєстроване місце проживання відповідачів за указаною адресою також встановлено судом із даних відділу обліку та моніторингу про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області, (а.с. 25-27).

Указані обставини відповідачами не заперечуються.

За обліковими даними позивача площа квартири відповідачів становить 55,7 кв. м., що відповідачами не заперечується.

Відповідачам для здійснення оплати за надані послуги з теплопостачання за адресою АДРЕСА_1 позивачем відкрито особовий рахунок № НОМЕР_4 .

Згідно з наданого позивачем розрахунку заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії вбачається, що у відповідачів перед ЛМКП «Львівтеплоенерго» за період 01.12.2021-30.09.2024 утворилась заборгованість у розмірі 4 914,57 грн (а.с. 9). Зокрема:

у грудні 2021 року відповідачам нараховано 366,91 грн (218,10 грн - за опалення місць загального користування, 124,23 грн - за загально будинкові потреби опалення, 24,18 грн - плати за абонентське обслуговування);

у січні 2022 року відповідачам нараховано 369,28 грн (219,61 грн - за опалення місць загального користування, 125,49 грн - за загально будинкові потреби опалення, 24,18 грн - плати за абонентське обслуговування);

у лютому 2022 року відповідачам нараховано 264,51 грн (152,93 грн - за опалення місць загального користування, 87,40 грн - за загально будинкові потреби опалення, 24,18 грн - плати за абонентське обслуговування);

у березні 2022 року відповідачам нараховано 285,10 грн (166,04 грн - за опалення місць загального користування, 94,88 грн - за загально будинкові потреби опалення, 24,18 грн - плати за абонентське обслуговування);

у квітні 2022 року відповідачам нараховано 128,17 грн (66,17 грн - за опалення місць загального користування, 37,82 грн - за загально будинкові потреби опалення, 24,18 грн - плати за абонентське обслуговування);

у період травня - жовтня 2022 року відповідачам нараховано 145,08 грн (по 24,18 грн/місяць - плати за абонентське обслуговування);

у листопаді 2022 року відповідачам нараховано 150,47 грн (0,00 грн - за опалення місць загального користування, 126,29 грн - за загально будинкові потреби опалення, 24,18 грн - плати за абонентське обслуговування);

у грудні 2022 року відповідачам нараховано 368,42 грн (0,00 грн - за опалення місць загального користування, 344,24 грн - за загально будинкові потреби опалення, 24,18 грн - плати за абонентське обслуговування);

у січні 2023 року відповідачам нараховано 341,63 грн (0,00 грн - за опалення місць загального користування, 317,45 грн - за загально будинкові потреби опалення, 24,18 грн - плати за абонентське обслуговування);

у лютому 2023 року відповідачам нараховано 342,80 грн (0,00 грн - за опалення місць загального користування, 318,62 грн - за загально будинкові потреби опалення, 24,18 грн - плати за абонентське обслуговування);

у березні 2023 року відповідачам нараховано 266,12 грн (0,00 грн - за опалення місць загального користування, 241,94 грн - за загально будинкові потреби опалення, 24,18 грн - плати за абонентське обслуговування);

у квітні 2023 року відповідачам нараховано 114,29 грн (0,00 грн - за опалення місць загального користування, 90,11 грн - за загально будинкові потреби опалення, 24,18 грн - плати за абонентське обслуговування);

у період травня - вересня 2023 року відповідачам нараховано 120,90 грн (по 24,18 грн/місяць - плати за абонентське обслуговування);

у жовтні 2023 року відповідачам нараховано 39,74 грн (0,00 грн - за опалення місць загального користування, 15,56 грн - за загально будинкові потреби опалення, 24,00 грн - плати за абонентське обслуговування);

у листопаді 2023 року відповідачам нараховано 211,42 грн (0,00 грн - за опалення місць загального користування, 187,24 грн - за загально будинкові потреби опалення, 24,18 грн - плати за абонентське обслуговування);

у грудні 2023 року відповідачам нараховано 319,43 грн (0,00 грн - за опалення місць загального користування, 295,25 грн - за загально будинкові потреби опалення, 24,18 грн - плати за абонентське обслуговування);

у січні 2024 року відповідачам нараховано 365,02 грн (0,00 грн - за опалення місць загального користування, 340,84 грн - за загально будинкові потреби опалення, 24,18 грн - плати за абонентське обслуговування);

у лютому 2024 року відповідачам нараховано 228,78 грн (0,00 грн - за опалення місць загального користування, 204,60 грн - за загально будинкові потреби опалення, 24,18 грн - плати за абонентське обслуговування);

у березні 2024 року відповідачам нараховано 204,24 грн (0,00 грн - за опалення місць загального користування, 180,06 грн - за загально будинкові потреби опалення, 24,18 грн - плати за абонентське обслуговування);

Надалі відповідачам нараховано лише абонентську плату по 24,18 грн/місяць.

Отож, плата за опалення місць загального користування відповідачам нараховувалась усього упродовж п`яти місяців періоду з грудня 2021 до квітня 2022 років, всього на суму 822,85 грн.

Плата на загальнобудинкові потреби опалення відповідачам нараховувалась упродовж

грудня 2021 - квітня 2022 років,

листопада 2022 - квітня 2023 років,

жовтня 2023 - березня 2024 років, всього на суму 3 132,42 грн.

Абонентська плата відповідачам нараховувалась упродовж всього періоду на суму 822,12 грн.

Дані розрахунку повністю узгоджуються із даними, відображеними у повідомленні на оплату за грудень 2023 року, із детальним відображенням суми боргу, тарифу, об`єму, одиниці виміру, суми нарахувань (а.с. 133, 134).

Позивачем до матеріалів справи подано інформацію про механізм нарахування вартості послуг з постачання теплової енергії за адресою АДРЕСА_1 та покази будинкового лічильника за вказаною адресою (а.с.79-113).

Відповідно до інформації про ВОТЕ № 1654 зняття показів вузла обліку теплової енергії за період 30.11.2021 - 02.04.2024 підтверджує надання послуг з постачання теплової енергії та кількість теплової енергії, спожитої на загальнобудинкові потреби опалення житлового будинку.

Представником позивача також наведено приклад механізму нарахування вартості послуги з постачання теплової енергії за листопад 2023 року (а.с. 85).

Так, згідно показів загальнобудинкового вузла обліку у листопаді 2022 року житловий будинок АДРЕСА_4 спожив на потреби опалення - 13,68181 Гкал, з них:

- кількість теплової енергії, спожитої на загальнобудинкові потреби опалення житлового будинку - 3,42045Гкал (013.68181*25% (розділ IV Методики N?315 із змінами і доповненнями, внесеними Наказом №?358 від 28.11.2021р.));

- площа до розподілу теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення - 1493,8 кв.м.

- площа квартири АДРЕСА_5 - 55.7 кв.м

- тариф на послугу з постачання теплової енергії - 1468,11 грн/Гкал

- нараховано на загальнобудинкові потреби опалення по кв. АДРЕСА_5 - 187,24грн. (3.420451 кал* 1468,11 грн/Гкал/1493,8 кв.м.*55,7 кв.м.)

- плата за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії - 24,18 грн.

Всього нараховано за листопад 2023 року - 211,42 грн. (187,24+24,18).

Як вбачається із даних представником позивача даних, в будинку за адресою АДРЕСА_4 встановлено вузол обліку теплової енергії на опалення № 1654. Теплозамірне обладнання прийнято на абонентський облік 11.12.2006 та перебуває на обліку до 03.08.2026 (а.с. 88-106).

Встановлений у будинку вузол комерційного обліку дає змогу визначати обсяг спожитої в будинку теплової енергії безпосередньо на опалення квартир та нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будинку та сумарний обсяг енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

При цьому обсяг теплової енергії, який витрачається на загальнобудинкові потреби, зокрема, щодо транзиту теплової енергії по будинку, розподіляється між усіма власниками приміщень будинку пропорційно до їх площ.

Квартира відповідачів обладнана індивідуальними системами опалення, на підставі Розпорядження Франківської районної адміністрації № 2288 від 12.12.2006 «Про заміну опалення в квартирі АДРЕСА_3 », Технічних умов на відключення від мережі ЦО і ГВП, Акта прийому-здавання робіт по видачі технічних умов та Довідки №53 від листопада 2007 року, що позивачем під сумнів не ставиться (а.с.45-50).

Листом від 22.02.2007 (копія якого не завірена, без зазначення щодо наявності у позивача чи іншої особи його оригіналу), за підписом директора ЛКП «Листопадове», вказано, що у будинку АДРЕСА_4 від системи центрального опалення від`єднана одна квартира АДРЕСА_6 (опалювальна площа 55,2 м2) [квартира відповідачів АДРЕСА_5 ]. У будинку встановлений тепловий лічильник, наявний елеваторний вузол. Сходова клітка у ІІ під`їзді не опалюється (а.с. 51).

Із копії листа ЛКП «Львівський Ліхтар» від 28.04.2025 №250, наданого мешканцям квартири АДРЕСА_5 встановлено, що будинок АДРЕСА_4 з червня 2019 року, згідно із договором, перебуває у них на обслуговуванні та складається із двох під`їздів. З часу підписання договору сходова клітка в будинку АДРЕСА_4 відключена від системи централізованого опалення та не обігрівається (а.с. 121).

Згідно з наданого позивачем розрахунку штрафних санкцій, вбачається, що у відповідачів перед ЛМКП «Львівтеплоенерго» за період 01.01.2024 - 31.07.2024 утворилась заборгованість, яка складається із: інфляційних втрат у сумі 44,54 грн, 3% річних у сумі 13,04 грн, пені у сумі 99,54 грн (а.с. 10).

Відповідачами до матеріалів справи долучено докази, на які останні посилаються у своєму відзиві на позовну заяву.

Оцінка суду

Статтею 11 ЦК України визначено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Крім цього, частиною першою статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За приписами частин 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Як зазначає позивач, з 01.12.2021 року між сторонами вважається укладеним індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які за своєю природою є публічними договорами приєднання.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно з ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» до затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг співвласники багатоквартирного будинку або іншої будівлі, де налічуються два або більше споживачів, можуть визначити свій порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг відповідно до положень ст. 10 цього Закону.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі №529/613/17-ц.

Пунктом 14 Правил надання послуг постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019№830, передбачено, що відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.

Відповідно постанови Верховного Суду від 22.12.2020 у справі № 311/3489/18, власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов`язанні брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ч. 6 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що допоміжні приміщення це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні та технічні приміщення).

Положенням статей 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

Зокрема, обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов`язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Правовідносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець) і фізичною особою та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (послуги) регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Відповідно до пункту 28 Правил споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Відтак, пункт 28 Правил є спеціальною нормою, яка регулює порядок розрахунку споживачами, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, за послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року №315 затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлях комунальних послуг, якою регламентовано визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень (розділ ІІІ Методики).

Якщо проектом на будівлю/будинок було передбачено встановлення приладів опалення у МЗК та допоміжних приміщеннях, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормативної температури у цих приміщеннях такі прилади опалення повинні бути відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком (п. 11 розділу IV Методики).

Обсяг теплової енергії на загальнобудинкові потреби розподіляється пропорційно до площі усіх квартир та нежитлових приміщень будинку (п. 12 розділу IV Методики), в т.ч. з індивідуальним опаленням. Згідно з п. 12 вказаного розділу Методики №315, обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

Відповідно до п. 8 розділу V Методики обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи ГВП (Qгвпф.с), розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень у будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) незалежно від обсягу спожитої гарячої води у кожному розрахунковому періоді в опалювальний та міжопалювальний період пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

За рішенням співвласників будівлі/будинку розподіл обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи ГВП, може здійснюватися між споживачами пропорційно до довжини або до кількості стояків транзитних трубопроводів ГВП у їх приміщеннях. У такому разі співвласники будівлі/будинку надають виконавцю розподілу комунальної послуги всі вихідні дані для застосування такого принципу розподілу.

При цьому, пунктом 10 Розділу І Методики №315 встановлено, що базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є опалювана площа приміщень, зазначена у договорі про надання послуги з постачання теплової енергії.

Нарахування за послуги з теплопостачання місць загального користування та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, ЛМКП «Львівтеплоенерго» не здійснює додаткових нарахувань, а виставляє нарахування за ту частку теплової енергії, яка надійшла до будівлі (врахована вузлом комерційного обліку) та в середині була витрачена на опалення місць загального користування та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи опалення приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювальні приміщення від центрального теплового пункту теплорегулюючої/когенераційної установки. Законодавство не передбачає залежності від наявності приладів опалення у місцях загального користування для здійснення розподілу теплової енергії на такі місця. Підтримання температури вище 0° C протягом всього року, особливо в зимовий час, в загальних і технічних приміщеннях будинку є важливим чинником для підтримання належного технічного стану багатоквартирного будинку, в якому знаходиться квартира відповідачів, та інженерних споруд, системи водопроводу та каналізації всього будинку, з метою уникнення їх промерзання та руйнування самого будинку від різкої зміни температур.

Нормативно-правовими актами, що регулюють спірні правовідносини не передбачено звільнення споживачів від обов`язку з оплати теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування, у разі відсутності окремих опалювальних приладів, оскільки система опалення (теплопостачання) складається не лише з приладів опалення, а й трубопроводів та арматури.

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові №357/4664/15-ц від 20 листопада 2019 року.

Посилання відповідачів на відсутність приладів опалення в під`їзді багатоквартирного будинку, як на підставу неправомірності пред`явлення до відповідачів вимог про оплату за опалення місць загального користування є безпідставними, оскільки не підтверджують відсутність системи опалення у місцях загального користування всього будинку.

Лист від 22.02.2007, підписаний директором ЛКП «Листопадове», про те, що сходова клітка в другому під`їзді будинку АДРЕСА_7 не опалюється, суд вважає неналежним та недопустимим доказом. Оскільки, лист наданий суду в копії, яка ніким не завірена, як вбачається із самого тексту складався без участі представників ЛМКП «Львівтеплоенерго», відтак відсутні дані про існування іншого способу опалення місць загального користування вказаного будинку. (а.с.51).

Окрім того, на виконання вимог, визначених ЛМКП «Львівтеплоенерго», відповідачам було необхідно дотриматися технічних умов, зокрема вимоги, передбаченої п. 3, які стосуються проведення ліцензованою проєктною організацією розрахунку частини теплових навантажень місць загального користування будинку, які припадають на відєднану квартиру, відповідно до Методики, затвердженої центральними органами виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства п.28 Постанови №630 від 21.07.2025 (а.с.47).

Разом з тим, на спростування заявлених позовних вимог відповідачами не подано жодних належних розрахунків, які б заперечували чи обґрунтовували проведені нарахування. Натомість долучено лише довідку ЛКП «Львівський ліхтар» про те, що сходова клітка не підключена до системи централізованого опалення та не обігрівається, що саме по собі не може вважатися достатнім доказом при заперечені здійснених нарахувань (а.с. 121).

Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною.

Отже, співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

На підставі вищевикладеного, відповідачі зобов`язані нести витрати на обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що плата за абонентське обслуговування - це платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

Відповідно до до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (надалі Закон) учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є зокрема споживачі (індивідуальні та колективні) та виконавці комунальних послуг. При цьому споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів (ч. 1 ст. 7 Закону). Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» співвласникам, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення, здійснюються нарахування за теплову енергію витрачену на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, а також на функціонування внутрішньобудинкової системи опалення.

Відтак, позивачем правомірно нараховано відповідачам плату за абонентське обслуговування.

Об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку: і житлових, і нежитлових. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказане приміщення не підпадає під термін неопалюване приміщення.

Втрати теплової енергії на ділянці мережі від межі розподілу до місця установки опалювальних приладів відноситься до втрат абонента (споживача). Тому співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 311/3489/18.

Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення і гарячого водопостачання належать до інженерного обладнання житлового будинку і є його невід`ємною частиною. Таким чином, співвласники багатоквартирного будинку зобов`язанні брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку пропорційно своїй частці спільного майна у будинку.

Тобто, усі співвласники батоквартирного будинку зобов`язанні проводити оплату за загально будинкові потреби на опалення пропорційно своїй частці спільного майна у будинку.

Відповідачі, всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надали належних та допустимих доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Враховуючи те, що відповідачі є співівласниками будинку, а відтак зобов`язані брати участь у загальних витратах на утримання будинку, в тому числі і витратах на опалення місць загального користування, загальнобудинкові потреби на опалення та абонентське обслуговування, суд дійшов висновку про наявність підстав для солідарного стягнення з відповідачів на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» указаної заборгованості.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено 3 028,00 грн судового збору, який підлягає стягненню в рівних частках з відповідачів

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» 4 914 (чотири тисячі дев`ятсот чотирнадцять) гривень 57 копійок заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Повний текст рішення складено 20.02.2026.

Суддя: Баран О.І.