Рішення від 18 лютого 2026 р. у справі №461/5170/25 — Франківський районний суд м. Львова

461/5170/25

2/465/106/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

19.02.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі головуючої судді Кушнір Б.Б.,

з участю секретаря судового засідання Арбуза Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЕЙС» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 16.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №682819543.

16.11.2021 згідно з умов кредитного договору первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 10 000,00 на батьківську карту №4441-11ХХ-ХХХХ-8252 відповідача, яку відповідач вказав у заявці при укладені кредитного договору.

Відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання щодо повернення коштів, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 19 316,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 9 316,00 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. У зв`язку з викладеним, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь вказану заборгованість за кредитним договором №682819543 від 16.11.2021, окрім того, заявлено клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 18.11.2025 відкрито провадження у цивільній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін, постановлено витребувати докази.

На виконання ухвали від 18.11.2025, на адресу суду 02.12.2025 з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надійшли витребувані докази.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, натомість у прохальній частині позову просив розглянути справу в спрощеному позовному провадженні та за відсутності представника позивача. Проти винесення судом заочного рішення в справі не заперечує.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з`явився, належним чином повідомлявся про час тамісце розгляду даної справи, зокрема шляхом надіслання на адресу місця проживання - АДРЕСА_1 , копії ухвали про відкриття провадження у справі, копії ухвали про відкладення розгляду справи та судової повістки, які повернулися на адресу суду 23.12.2025 та 10.02.2026 з відміткою «адресат відсутній», що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором №067041641360 та №R067088044980.

Також відповідач повідомлявся про час і місце розгляду справи шляхом оголошення на сайті Судової влади України.

Згідно з ч.6 ст.128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Відповідно до п.2 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 11 ст.128 ЦПК України, визначено, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи.

Відтак, як вбачається із матеріалів справи, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; в судове засідання повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Відзиву на позов не подав.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст.280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Наявних у справі матеріалів про права та обов`язки сторін достатньо для її розгляду у відсутності відповідача.

З огляду на викладене, суд ухвалою від 19.02.2026 вирішив проводити розгляд справи заочно.

З огляду на ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Статтею 13 ЦК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 16.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №682819543, відповідно до умов якого надано кредит у розмірі 10000грн. строком на 84 дні, із визначенням відстокових ставок в день в розмірі 0,69% (дисконтна) та 1,30% (базова).

Договір був підписаний відповідачем 16.11.2021 о 15:27:53 у відповідності до вимог частин 6, 8 статтей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором: MNV438YC, який був надісланий на номер мобільного телефону НОМЕР_1 та на e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зі змісту відповіді АБ «УніверсалБанк» № БТ/Е-19664 від 01.12.2025, наданої на виконання ухвали суду від 18.11.2025, встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 у вказаному банку було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , на яку 16.11.2021 15:28:02 було зараховано грошові кошти у розмірі 10 000,00 гривень.

Однак, ОСОБА_1 не виконала взяті на себе за кредитним договором зобов`язання щодо своєчасного та у повному обсязі погашення кредиту, відсотків за його користування, допустила заборгованість зі сплати кредиту, яка відповідно до Детального розрахунку заборгованості за Кредитним договором №682819543 від 16.11.2021, станом на 25.06.2025 становить 19 316,00 грн, яка складається з : 10 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 9 316,00 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

28.11.2018 між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01. У подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу.

Первісний кредитор та ТОВ «Таліон плюс» на виконання договору факторингу підписали реєстр прав вимог №172 від 08.02.2022, за якими від первісного кредитора до ТОВ «Таліон плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №682819543 від 16.11.2021 в розмірі 19 316гривень.

Також матеріали справи містять докази проведення розрахунків між сторонами за договором факторингу.

05.08.2020 між ТОВ "Таліон Плюс" та Товариством з обмеженою відповідьністю "Фінансова Компанія "Онлайн Фінанс" укладено договір факторингу №05/0820-01.

ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ " ФК "Онлайн Фінанс" на виконання договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги №10 від 31.07.2023 до Договору факторингу, за яким від ТОВ "Таліон Плюс" до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" відступнено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором №682819543 від 16.11.2021 в розмірі 19 316гривень.

Також матеріали справи містять докази проведення розрахунків між сторонами за договором факторингу.

29.05.2025 між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та Позивачем укладено договір факторигну №29/05/25-Е відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №682819543 від 16.11.2021 в розмірі 19 316гривень.

Відповідно до реєстру боржників №б/н від 2.05.2025 за договором факторингу 3 від ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" до позивача перейшло право вимоги від відповідача на загальну суму 19 316,00 гривень.

Факт переходу прав вимог за кредитним договором, які зазначені у Реєстрі Боржників №б/н від 29.05.2025 до позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу.

Для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" зі сторони Позивача згідно Договору факторингу саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі Боржників №б/н від 29.05.2025 до Договору факторингу, до матеріалів справи долучено платіжні існтурції.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Положення статті 627 Цивільного кодексу України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строки та умови надання грошових коштів у позику, що свідчить про наявність волі відповідачки для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно ст. 638 Цивільного кодексу договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ст. 640 Цивільного кодексу України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з статтею 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти..

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено статтею 526 Цивільного кодексу України.

За приписами частин першої, другої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідаючи перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з частиною першою ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідачки є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором.

На підставі частини першої ст. 1049 Цивільного кодексу України, Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до змісту ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Вказаним договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування відсотків, та інших витрат.

Оскільки відповідач не виконує умови договору у добровільному порядку, сума отриманого кредиту, проценти за користування ним, підлягають примусовому стягненню.

Згідно з розрахунком заборгованості за Кредитним договором № 682819543 від 16.11.2021 наданим представником позивача, сума непогашеної відповідачем заборгованості складає загальну суму у розмірі 19 316,00 грн, яка складається з : 10 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 9 316,00 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, обчисленим за період 16.11.2021-08.02.2022, тобто в межах строку кредитування.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає також стягненню судовий збір відповідно до задоволених позовних вимог у розмірі 2 422,40 гривень.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, то слід зазначити наступне.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Звертаючись до суду з позовом представник позивача просив покласти на відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу стороною позивача надано: Договір про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 20.05.2025; додаткова угода № 25770539415 від 30.05.2025 до Договору про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 20.05.2025; акт прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги 29/05/25-01 від 20.05.2025, довіреність та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Враховуючи викладене, зважаючт на обсяг та складність даної справи, достатність судової практики щодо спірних правовідносин, суд вважає, що надання/виконання послуг/робіт по даній справі не вимагало від адвоката істотних витрат часу та професійних здібностей, значної юридичної та технічної роботи. Для адвоката, який за своїм статусом має достатню правову кваліфікацію, цей спір є спором незначної складності.

Отже, витрати на правову допомогу у розмірі 4 000,00 гривень є співмірними із складністю справи, наданими послугами у суді, а розмір таких витрат відповідає критеріям реальності та розумності, що свідчить про необхідність часткового задоволення заяви представника позивача та стягнення з відповідача на користь позивача таких витрат у відповідному розмірі.

Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 279-283, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №682819543 від 16.11.2021, з яких 10 000,00 грн - тіло кредиту; 9 316,00 грн - заборгованість по несплаті відсотків за користування кредитом, а всього 19 316 (дев`ятнадцять тисяч триста шістнадцять) гривню 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір в розмірі 2 422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 копійки та витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», 02090, місто Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, ЄДРПОУ 4298695.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 19.02.2026.

Суддя Б.Б. Кушнір