Постанова від 19 лютого 2026 р. у справі №464/8579/25 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа№464/8579/25

пр.№ 3/464/268/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2026 року м.Львів

Суддя Сихівського районного суду м.Львова Тімченко Олена Валеріївна, розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2, ч.2 ст.173-2 КУАП, -

у с т а н о в и л а:

До суду надійшли три справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2 КУАП та ч.2 ст.173-2 КУАП, та такі розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), то відповідно до ст.36 КУАП суддя об`єднує справи № 464/8579/25, № 464/8580/25, № 464/8581/25 в одне провадження. Відповідно Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України у разі об`єднання судових справ (матеріалів кримінального провадження) в одну їй присвоюється єдиний унікальний номер тієї з об`єднаних справ (матеріалів), яка надійшла до суду першою. Тому суддя об`єднаній присвоює № 464/8579/25.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено суддю Тімченко О.В.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 139417 від 22 листопада 2025 року, складеного інспектором Гориновичем Ю.Ю., 22.11.2025 близько 09.30 в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство стосовно малолітнього, тобто умисно вчинив дії психологічного характеру, а саме позбавляв житла ОСОБА_2 , які пов`язані спільним побутом, ображав його, в його присутності кидав та копав побутові речі, кричав, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілого ОСОБА_2 .

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 134500 від 22 листопада 2025 року, складеного інспектором Гориновичем Ю.Ю., «22.11.2025 близько 09.30 в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство, тобто умисно вчинив дії психологічного характеру, а саме позбавляв житла свого племінника ОСОБА_3 , ображав його, нецензурно висловлювався до нього, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілого ОСОБА_3 .

За протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 134499 від 22 листопада 2025 року, складеного інспектором Гориновичем Ю.Ю., « 22.11.2025 близько 09.30 в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство, тобто умисно вчинив дії психологічного характеру, а саме позбавляв житла особу ОСОБА_4 , які пов`язані спільним побутом, ображав її, нецензурно висловлювався до неї, внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_4 .

Дослідивши докази по справі, суддя дійшов наступного висновку.

У ст.280 КУАП закріплено обов`язок орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно з п.1 ст.247 КУАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Саме такий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі № 240/12/17, а за змістом ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Диспозицією ч.1 ст.173-2 КУАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Частина 2 вказаної норми передбачає відповідальність за ті ж діянні, стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Указані матеріали адміністративних справ повертались постановами суду від 10.12.2025 органу, який складав протоколи про адміністративні правопорушення, для доофомрлення, що усунуто не було.

У ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Установлений факт сварок і непорозумінь свідчить про наявність конфлікту та не підтверджує факту вчинення домашнього насильства (постанова Верховного Суду від 30 січня 2020 року за № 545/744/19).

Суд зазначає, що для того, щоб відрізнити насильство від конфлікту, необхідно звернути увагу на те, що насильство є результатом свідомих дій людини і характеризується такими основними ознаками: умисність; спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, економічних, чи пов`язаних з вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Під конфліктом розуміється зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби. Під час конфлікту часто відсутні одна чи кілька вищеперерахованих ознак. Ескалація конфлікту може привести до насильства, та не обов`язково завжди приводить.

Натомість, насильство - це умисні дії однієї або кількох осіб, що спричиняють шкоду іншій особі, порушують права і свободи та відбуваються в умовах значної переваги сил тих, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій. Якщо у вказаних діях відсутня хоча б одна з наведених ознак, такі дії не є насильством.

При розгляді справи у суді ні особа, стосовно якої складено протоколи, ні потерпілі на виклики до суду не з`явились, хоча належним чином неодноразово були повідомлені про дату, час та місце розгляду справ. Виходячи із положень ч.1 ст.268 КУАП, явка правопорушника не є обов`язковою. На розгляд справи особа, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, не з`явилась; жодних заяв чи клопотань не подала, не забезпечила участі свого представника у суді. До того ж для отримання інформації щодо стану розгляду судових справ функціонує офіційний вебпортал «Судова влада України», за допомогою якого будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи, відомості про дату та час розгляду такої. Наведене зумовлює висновок про можливий розглядати справу у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, явка у даній категорії справ не є обов`язковою. Аналогічне стосується і потерпілих, які до суду не прибули, не були попереджені про кримінальну відповідальність та приведені до присяги у встановленому законом порядку.

З досліджених письмових пояснень потерпілих, які суд не перевірив у встановленому законом порядку в суді у зв`язку з їх неявкою, і такі не підтримали їх у судовому засіданні, відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, ОСОБА_1 заперечив факт учинення ним домашнього насильства стосовно будь-кого, зазначаючи, що усе зводилось до побутових сварок через житлові питання та створення йому неможливих умов для проживання по поверненню з військової служби.

Наведене узгоджується із поясненнями потерпілих, які підтверджують сварку з ОСОБА_1 , що зводиться до користування квартирою, яка перебуває у спільній сумісній власності двох поколінь, поведінкою проживаючих у побуті та з`ясуванні відносин на побутовому рівні.

З огляду на законодавчі положення, релевантну судову практику та фактичні дійсні обставини справи, судом з`ясовано факт відсутності порозумінь між особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, та потерпілими, наявність сварок між ними на побутовому ґрунті свідчить про існування між ними неузгодженості життєвих позицій в певних аспектах ставлення до життя та користування житловим приміщенням, однак не підтверджує факту вчинення саме домашнього насильства.

Бажання потерпілих притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за відсутності відповідних підстав не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Спір щодо порядку користування житлом не є предметом розгляду у даній справі, вирішення таких спорів можливе шляхом звернення до відповідних компетентних органів.

Саме по собі висловлення образ, які були обопільними, не є домашнім насильством у розумінні норм Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та автоматично не утворює собою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУАП. Не встановлено, що конфліктна ситуації викликала у постраждалих осіб побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи, тощо. Не встановлено факту порушення прав і свобод потерпілих з використанням значної переваги як у кількості , так і в силі, яка дозволяє досягти бажаного результату.

Факт звернення до органів поліції щодо вчинення домашнього насильства без належних та допустимих доказів, що підтверджують такі дії, не є достатнім підтвердженням вчинення такого насильства.

Протоколи про адміністративне правопорушення, форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, не є безумовними та достатніми доказами, оскільки не являють собою імперативного факту доведеності вини особи, а є односторонніми актами службової особи працівника поліції.

Долучений до справи відеозапис – запис на нагрудні камери поліцейських виключно щодо оформлення протоколів про адміністративне правопорушення не підтверджують та не спростовують обставини, які підлягають доказуванню у цій справі, відповідно не є доказом.

Крім того, особою, яка складала протокол стосовно вчинення правопорушення щодо малолітнього, так суду і не надано документів, підтверджуючих вказаний факт (відсутнє свідоцтво про народження дитини із зазначенням віку такої).

Аналіз наведених вище доказів у сукупності та взаємозв`язку не дає достатніх і переконливих підстав дійти висновку, що ОСОБА_1 учинено насильство в сім?ї, яке б підлягало кваліфікації за ст.173-1 КУАП. Обставини, викладені у протоколі, не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи. Матеріали справи не містять відомостей, які б беззастережно спростовували такі обставини.

Вищевикладене свідчить про те, що поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Суд самостійно збирати докази не має права, позаяк обов`язок щодо збирання доказів, в силу положень ч.2 ст.251 КУАП покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

З урахуванням наведеного суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, беручи до уваги відсутність переконливих доказів вини, суддя дійшов висновку про недоведеність скоєння насильства в сім?ї.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

У зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст.173-2 КУАП, провадження у справі відповідно до п.1 ст.247 КУАП необхідно закрити.

Керуючись ст.ст.247, 283, 284 КУАП,

п о с т а н о в и л а:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2, ч.2 ст.173-2 КУАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Олена ТІМЧЕНКО