Вирок від 19 лютого 2026 р. у справі №462/418/26 — Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/418/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2026 року Залізничний районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

захисника: ОСОБА_5 ,

потерпілого: ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025141390001151, відомості про яке внесено 10.11.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Корналовичі Самбірського району Львівської області, українця, громадянина України, із вищою освітою, неодруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «майор», який проходить військову службу на посаді начальника логістики – заступника командира військової частини НОМЕР_1 , неодруженого, раніше не судимого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 286 КК України, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 , діючи із злочинною самопевністю, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, або легковажно розраховуючи на їх відвернення, допустив порушення вимог розділу 1, п. 1.5., розділу 2, п. 2.3 б, д, розділу 18 п.18.1Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, які виразилися в тому, що 09.11.2025 року близько 18 години 44 хвилини, керуючи автомобілем марки«Volkswagen» модель «Passat», р.н. НОМЕР_2 та рухаючись ним по вул. Городоцька у напрямку виїзду зі м. Львова (поблизу АЗС «WOG», що по вул. Кузневича, 5 у м. Львові) під час керування технічно справним транспортним засобом, не був уважний, своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, зокрема не стежив за дорожньою обстановкою, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, не здійснив повної зупинки, щоб дати дорогу пішоходам, під час руху, не маючи об`єктивних перешкод для виявлення пішоходів, в результаті чого вчинив наїзд на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який переходив дорогу по нерегульованому пішохідному переході, з ліва на право по напрямку руху транспортного засобу.

Потерпілий ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження: відкритий перелом обох кісток правої гомілки зі зміщенням кісткових фрагментів, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення.

Порушення вказаних вище пунктів Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_4 знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв`язку із скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та наслідками дорожньо-транспортної пригоди, що настали – отримання тяжких тілесних ушкоджень пішоходом ОСОБА_6 .

Будучи допитаним в судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, дав покази, підтвердив вищевикладені обставини його скоєння, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення, шкодує про вчинене. Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення даних злочинів, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.

Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.

Потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні при призначенні покарання обвинуваченому просив не позбавляти його волі та права керування транспортними засобами. Додатково зазначив, що обвинуваченим відшкодована шкода, про що свідчить розписка.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого. Суд, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченогоОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме - у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження.

При цьому, з урахуванням, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відображеного у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 березня 2018 року у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження, у порядку ст. 349 КПК України.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

У судовому засіданні прокурор просила визнати обвинувачуваного ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України без позбавлення права керування транспортними засобами враховуючи військову службу і необхідність виконувати свої обов`язки.

При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особу винного.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення кримінального покарання» визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Призначаючи покарання обвинуваченомуОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, який є тяжким злочином, вчинений з необережності, особу винного, який раніше не судимий, повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні, здійснював керування транспортним засобом без ознак сп`яніння, на обліках у медичному центрі превенції та терапії узалежнень та в психоневрологічному диспансері не перебуває, що свідчить про його осудність, позитивну характеристику з місця проживання та проходження військової служи, учасник АТО, клопотання тво командира в/ч НОМЕР_1 про застосування до обвинуваченого покарання без позбавлення права керування, оскільки ОСОБА_4 залучається до виконання бойових завдань пов`язаних з постійною оперативною взаємодією з командуванням, що потребує можливості особисто керувати транспортними засобами з метою належного та своєчасного виконання поставлених завдань, такі пом`якшуючі обставини як щире каяття, відшкодування шкоди потерпілому, обставиною, яка обтяжує покарання є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, а тому виходячи з наведеного, суд приходить до переконання, щоОСОБА_4 слід обрати покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті обвинувачення без позбавлення права керування транспортними засобами, із застосуванням ст. 75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, оскільки на думку суду припинення протиправної поведінки та недопущення кримінальних правопорушень з його боку у майбутньому можливе за ефективного контролю поведінки, а виправлення можливе без реального відбування покарання, встановивши іспитовий строк, який буде оптимальним, покаже стійкість такого виправлення і неможливість вчинення ним у подальшому інших кримінальних правопорушень із покладенням обов`язків, передбачених ч.1 п.1, 2 ст. 76 КК України.

Згідно вимог ст. 118 КПК України до процесуальних витрат належать витрати, пов`язані із залученням експерта. Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

Із матеріалів справи вбачається, що документально підтверджені витрати на проведення судових експертиз у справі загалом становлять у розмірі 15599 гривень 50 копійок, які підлягають до стягнення із обвинуваченого на користь держави, оскільки проведення даних експертиз було зумовлено розслідуванням вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення.

На підставі ч.9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Відтак, питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Водночас, такий вид заходу кримінального провадження як арешт на речові докази слід скасувати, оскільки розгляд провадження завершено і вказані речові докази підлягають поверненню законному володільцю майна.

Керуючись ст. 50, 65-67, 75, 76, 286 КК України, ст. 100, 118, 124, 174, 349, 368, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 /три/ роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,від відбування призначеного покарання із випробуванням протягом іспитового строку тривалістю два роки.

Зобов`язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до ч.1 п. 1, 2 ст. 76 КК України, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи протягом іспитового строку.

Відповідно до ч. 4 ст. 76 КК України нагляд за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як військовослужбовцем, звільненим від відбування покарання з випробуванням, покласти на командира військової частини НОМЕР_1 , у разі зміни місця служби – на командира військової частини за новим місцем служби, а у разі звільнення з військової служби – контроль за виконанням вироку покласти на уповноважений орган з питань пробації.

Речові докази: - автомобіль марки «Volkswagen» модель «Passat», р.н. НОМЕР_2 – повернути власникуОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- оптичний електронний носій, на якому знаходиться відеозапис із камери відеоспостереження по вул. Кузневича, буд. № 5 у м. Львові по факту ДТП від 09.11.2025 року – залишити при матеріалах кримінального провадження.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 17.11.2025 року (справа №462/8883/25) на автомобіль марки «Volkswagen» модель «Passat», р.н. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в частині заборони відчуження, розпорядження майном - скасувати.

Стягнути із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в дохід держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз у розмірі 15599 гривень 50 копійок.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення учасниками процесу до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддя: ОСОБА_1