Рішення від 19 лютого 2026 р. у справі №466/10966/25 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 466/10966/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2026 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Іванюк І.Д., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» в інтересах якого діє адвокат Сечко Сергій Володимирович до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування,

в с т а н о в и л а :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 16 277,86 грн майнової шкоди в порядку регресу та 3028,00 грн судового збору. Свої вимоги мотивує тим, що між ОСОБА_1 та ПАТ «Страхова компанія «УСГ» 13.10.2022 року було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-211520815 на транспортний засіб «Меrcedes», номерний знак НОМЕР_1 із строком дії до 13.10.2023 року. 16.04.2023 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу «Меrcedes», номерний знак НОМЕР_1 ,під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Volkswagen», номерний знак НОМЕР_2 , в результаті якої автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Шевченківського районного суду м.Львова від 16.05.2023 (справа № 466/4544/23) відповідача визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124 та 122-4 КУпАП, та у вказаній ДТП. Потерпілий звернувся до ПАТ «Страхова компанія «УСГ» із заявою про виплату страхового відшкодування та ПАТ «Страхова компанія «УСГ» здійснило виплату такого на підставі страхового акту № ДКЦВ-28967 у розмірі 16 277,86 грн.Оскільки відповідач порушив вимоги ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме самовільно залишив місце події та не повідомив орган поліції, у страховика відповідно до ст. 1191 ЦК України виникло право зворотної вимоги (регресу) до нього про стягнення виплаченого відшкодування, а томупросить позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 29 грудня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач, отримавши ухвалу про відкриття провадження у справі 22.01.2026 року, відзив на позовну заяву у визначений судом п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження, не подав, заяви про поновлення строку для подання такого до суду також не подано.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно із вимогами ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 16.04.2023 року о 21 год 22 хв. у м. Львові по вулиці Шевченка, 154 Б, керуючи транспортним засобом «Меrcedes», номерний знак НОМЕР_1 ,в порушення п. п. 12.1, 13.1 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306, під час руху не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення із транспортним засобом «Volkswagen Jetta», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, та ОСОБА_2 не повідомив працівників поліції про ДТП і залишив місце такої, чим порушив, п. 2.10 «А,Д» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 р. За наведеного постановою Шевченківського районного суду м.Львова від 16.05.2023 (справа № 466/4544/23) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124, /а. с. 5 /.

Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із ч.1 ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до приписів ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно із пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-ІV від 01.07.2004 р. (надалі - Закон № 1961-ІV), чинного на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону № 1961-ІV передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно із п. 12.1 ст. 12 Закону № 1961-ІV розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до п. 38.1.1 «в» ст. 38 Закону № 1961-ІV страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Абзац шостий пункту 6 розділу VI ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX від 21.05.2024, визначає, що договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами. Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 1961-ІV.

З матеріалів справи вбачається, що на момент даної дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Меrcedes», номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована ПАТ «Страхова компанія «УСГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-211520815 від 13.10.2022 року із строком дії з 14.10.2022 до 13.10.2023 року. Розмір франшизи складає 0 грн /а.с.6/.

На підставі заяви АТ «СК «ТАС», із яким потерпілий ОСОБА_3 уклав договір страхування транспортного засобу (каско), про настання події від 17.04.2023 року /а.с. 9/ ПАТ «Страхова компанія «УСГ» визнало ДТП, яка мала місце 16.04.2023 року, страховим випадком, як наслідок було проведено огляд пошкодженого транспортного засобу «Volkswagen Jetta», номерний знак НОМЕР_2 , та встановлено, що за результатами ремонтної калькуляції вартість ремонту становить 16277,86 грн.

На виконання заяви АТ «СК «ТАС» про виплату страхового відшкодування від 10.05.2023 року /а.с. 12-13/ ПАТ «Страхова компанія «УСГ» прийняло рішення про страхову виплату у розмірі 16 277,86 грн /а.с.18/.

З платіжного доручення № 54084 від 13.06.2023 року вбачається, що «Страхова компанія «УСГ» провело виплату страхового відшкодування АТ «СГ «ТАС» у розмірі 16 277,86 грн. /а.с.19/.

Таким чином, оскільки ПАТ «Страхова компанія «УСГ» відшкодувала ПАТ «СГ «ТАС», в якій застрахований потерпілий, шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, спричиненої винними діями ОСОБА_1 , який самовільно залишив місце ДТП, то на підставі ст. 1191 ЦК України та п. 38.1.1 «в» ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-ІV воно набуло право на стягнення з відповідача шкоди в порядку регресу в розмірі 16277,86 грн.

Таким чином суд дійшов висновку, що позивач довів ті обставини на які посилався як на підставу своїх позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню кошти в розмірі 16277,86 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при подані позову сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 11912 від 11.06.2025 /а.с. 1/, а тому його слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суддя-

у х в а л и л а:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 16277 (шістнадцять тисяч двісті сімдесят сім)грн 86 коп. та 3028 грн 00 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ», місцезнаходження: 03038, м.Київ, вул.І.Федорова, 32А, ЄДРПОУ: 30859524;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Іванюк І.Д.