Рішення від 19 лютого 2026 р. у справі №461/10927/25 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/10927/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2026 року Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючої судді Волоско І.Р.

секретар судового засідання Старовецька С.І.

позивача ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСББ «Спокій», про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позову покликається на те, що він з 1997 році, з часу народження, зареєстрований за місцем реєстрації його матері ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 . Станом на час подачі позову квартирі досі зареєстровані двоє осіб – сторони у справі. Позивач зазначає, що його мати відповідачка ОСОБА_2 в 2001 року виїхала за кордон та не поверталась, і відповідно не проживала за вказаною адресою. Більше 2-х років матір із ним не зв`язувалась та стосунків не підтримує, тому про постійне місце проживання ОСОБА_2 позивачу невідомо. Особистих речей в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , вона не має, комунальні послуги не сплачувала і не сплачує, участі в утриманні житла не брала. Перешкод у користуванні житлом відповідачці не чинилося. У зв`язку з тим, що відповідачка багато років тому більше у квартиру не поверталась, це свідчить про втрату інтересу до вказаної квартири.

Позивач вказує, що реєстрація відповідачки в квартирі створює йому перешкоди у реалізації права користування квартирою, він регулярно сплачує комунальні послуги, які нараховуються в тому числі і на відповідачку, також несе всі витрати з утримання квартири. ОСОБА_2 тільки кілька разів висилала йому гроші. На даний час квартира не приватизована та належить до комунальної власності територіальної громади м. Львова і реєстрація ОСОБА_2 перешкоджає позивачу у праві на приватизацію. У зв`язку з цим просить позов задоволити.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась без поважних причин , належно була повідомлена про час та місце слухання справи (відповідно до ст.128 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади, оскільки місце знаходження відповідача невідоме), також не подано до суду відзиву на позов та заяви про розгляд справи без участі), а тому згідно ст. 223 ЦПК України, суд вважає, що справу можна слухати у відсутності ОСОБА_3 , на підставі наявних у справі доказів про права, обов`язки та взаємовідносини сторін.

Представник третьої особи ОСББ «Спокій» не прибув в судове засідання без поважних причин належно був повідомлений про час та місце слухання справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини громадянина захищаються судом та відповідно до вимог чинного цивільно процесуального законодавства України кожній особі гарантується право звернення безпосередньо до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Згідно ст.3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 за місцем реєстрації своєї матері - ОСОБА_2 , та проживає за вказаною адресою.

Свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 07.05.1997 підтверджується, що відповідачка - ОСОБА_2 є матір`ю позивача.

Як вбачається із відомостей з Реєстру Львівської міської територіальної громади про кількість зареєстрованих осіб № 208686 від 23.12.2025 за адресою АДРЕСА_2 зареєстровано 2 особи: позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за даною адресою 11.12.1997 року, та його мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за даною адресою 23.02.1973 року.

Як вбачається із акту ОСББ «Спокій» № 1 від 27.11.2025; зі слів сусідів-свідків, а саме ОСОБА_4 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_5 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_6 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_5 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою АДРЕСА_2 , фактично не проживає більше двох років.

Згідно ст. 163 ЖК України у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і межах строків, встановлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої та частиною четвертою ст. 71 нього кодексу.

Згідно зі статтею 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Відповідно до ст.71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12 квітня 1985 року, за відсутності поважних причин у мешканця житла щодо його постійного не проживання за місцем знаходження житла, він може бути визнаний судом особою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Згідно роз`яснень які містяться у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Таким чином, під час вирішення питання про втрату членом сім`ї наймача права на користування жилим приміщенням з`ясуванню підлягають термін його відсутності та поважність причин такої відсутності.

Крім цього, Верховний Суд у справі № 161/2007/18 від 03 квітня 2021 року зазначив, що факт тимчасової відсутності фізичної особи і пов`язані з цим правові наслідки необхідно відмежовувати від факту постійної відсутності особи у житловому приміщенні у зв`язку з вибуттям наймача та членів його сім`ї на постійне, проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті.

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК України ), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Вичерпного переліку таких поважних причин законодавство не встановлює, у зв`язку з чим вказане питання вирішується судом у кожному окремому випадку з урахуванням конкретних обставин справи та правил щодо оцінки доказів.

Позивач, зазначаючи, що його мати - відповідачка ОСОБА_2 виїхала багато тому років за межі України і досі не поверталась, не надав доказу такої обставини.

При цьому, із акту ОСББ «Спокій» вбачається, що зі слів сусідів така не проживає в квартирі понад два роки.

Причини відсутності відповідачки не встановлені.

Не встановлено також наявність в неї іншого житла крім спірної квартири, а у разі приватизації такого ОСОБА_2 буде позбавлена житла в Україні.

Суду також не надано доказів про відсутність в кв. АДРЕСА_1 особистих речей відповідачки.

Голослівними також є доводи позивача щодо неучасті ОСОБА_2 в оплаті житлово-комунальних послуг, утриманні квартири, тощо.

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання особи такою, що втратила право на користування квартирою, не знайшли своє ствердження під час розгляду справи; за відсутності належних і допустимих доказів непроживання відповідачки в спірному житлі понад 6 місяців без поважних причин , позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 18, 81, 89, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, ст.ст.71,72 ЖК України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСББ «Спокій» про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Р.Волоско