Постанова від 18 лютого 2026 р. у справі №641/3187/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 року

м. Харків

справа № 641/3187/25

провадження № 22-ц/818/1524/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Тичкової О.Ю.,

суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П.

позивач - Головне управління Пенсійного Фонду в Харківській області

відповідач – ОСОБА_1

третя особа - Комунальний заклад охорони здоров`я «Обласний центр медичко-соціальної експертизи»

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2025 року ухвалене у складі судді Зелінської І.В.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 надміру виплаченої пенсії.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи з 12.01.2024 року, призначену відповідно до Закону №1058 «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» на підставі заяви від 24.01.2024 року за №459, виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №310772 від 12.01.2024 року, виданого міжрайонною Слобідською медико-соціальною експертною комісією м. Харкова. Виплата пенсії припинена на підставі довідки виданої Харківською обласною державною адміністрацією Департаменту охорони здоров`я КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» від 24.12.2024 року № 8 про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю з 12.01.2024 року. У зв`язку зі скасуванням довідки відповідачу було зайво виплачено пенсію у розмірі 75 018, 23 грн за період з 12.01.2024 року по 28.02.2025 року. Листом від 17.03.2025 року відповідачу було запропоновано внести зазначені кошти на рахунок Пенсійного фонду України. Проте на момент звернення до суду кошти на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від відповідача не надходили. У зв`язку з вищевикладеним позивач і був змушений звернутися до суду з даним позовом.

Рішенням Слобідського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2025 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

Рішення обґрунтовано тим, що позивач не надав до суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняття рішення про призначення пенсії здійснено внаслідок поведінки відповідача, яка б містила ознаки зловживань чи за своїм характером була недобросовісною, а отже виплачені пенсійні виплати не підлягають поверненню.

Не погодившись з рішенням суду Головне Управління пенсійного фонду України в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням матеріальних та процесуальних норм права. Суд не повно встановив обставини у справі та не правильно застосував норми чинного законодавства та судову практику з аналогічних питань. ОСОБА_1 не мав медичних підстав для отримання інвалідності 2 – ої групи, тому безпідставна виплата пенсії по інвалідності відбулась з вини пенсіонера, а саме через його зловживання, зокрема, у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації. Зазначені обставини у дійсній справі доведені. Проте суд їм належної оцінки не надав та ухвалив необґрунтоване рішення.

17 грудня 2025 року надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін, також вважає, заперечує проти апеляційної скарги, вважає її безпідставною необґрунтованою, та такою, яка не підлягає задоволенню. Зазначає, що ним було реалізовано конституційне право на соціальний захист шляхом отримання пенсії по інвалідності, яка встановлена 12.01.2024 на підставі виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 12.01.2024 серії 12 ААГ № 310772, виданої Слобідської міжрайонною МСЕК м. Харкова. Згідно з цією випискою ОСОБА_1 пройшов первинний огляд, група інвалідності друга з 12.01.2024, загальне захворювання, інвалідність встановлено до 01.02.2025, дата чергового переогляду 12.01.2025. Проте, 24.12.2024 КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації складено довідку № 8 про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю з 12.01.2024 (далі – довідка від 24.12.2024 № 8). Вказана довідка видана за результатами заочного огляду особи з інвалідністю та встановлено, що ОСОБА_1 не визнаний інвалідом з 12.01.2024, а рішення Слобідської міжрайонної МСЕК скасовано. Зазначена довідка складена КЗОЗ «Обласний центр медико- соціальної експертизи» Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації без його присутності, внаслідок чого його всупереч вимог закону, без проведення відповідного огляду позбавлено інвалідності.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що та підтверджується матеріалами справи що ОСОБА_1 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримував пенсію по інвалідності II групи з 12.01.2024 по 28.02.2025 р., яка була призначена згідно рішення від 12.01.2024 по 28.02.2025 р. відповідно до Закону №1058 на підставі листа комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» на підставі заяви від 24.01.2024 року за №459, призначену з акту огляду МСЕК від 12.01.2024 серії 12 ААГ № 310772, виданої Слобідської міжрайонною МСЕК м. Харкова.

Виплата пенсії ОСОБА_1 здійснювалась в період з 12.01.2024 по 28.02.2025 рік включно та в цей період йому було сплачено 75 018 грн 23 коп.

На підставі рішення № 2048500416750 від 03.03.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення про припинення виплат пенсії та скасування від 30.01.2024 за №2048500416750 про призначення пенсії ОСОБА_1 (а.с.9-10).

17.03.2025 №2000-0308-8/41519 відділом опрацювання документації (Слобідським район) управління з питань виплат головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надана довідка про те, що по особовому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , виникла переплата пенсій за період з 12.01.2024 по 28.02.2025 рік в розмірі 75 018 грн 23 коп. (а.с 15-16).

З метою досудового врегулювання спору ГУПФУ в Харківській області на адресу відповідача було направлено лист від 17.03.2025 №2000-0308-8/41519 відповідач повідомлявся про те, що виплату пенсії призупинено у зв`язку зі скасуванням II групи інвалідності. У зв`язку зі скасуванням довідки відповідачу за період з 12.01.2024 по 28.02.2025 було зайво виплачено пенсію у розмірі 75 018 грн 23 коп. та запропоновано внести зазначені кошти на рахунок Пенсійного фонду України як зайво виплачена пенсія. (а.с.15-16).

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні (ч. 1 ст. 4 Закону №1058).

Відповідно до ст. 9 Закону №1058, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров`я, внаслідок: а) трудового каліцтва або професійного захворювання; б)загального захворювання ( втому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства). Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи (ст. 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058 затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі за текстом Порядок № 22-1).

У розділі ІІ Порядку № 22-1 встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії. Згідно із п. 2.2. до заяви про призначання пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 цього розділу, тобто документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків; документи про стаж; індивідуальні відомості про застраховану особу, додані органом, що призначає пенсію; відомості про місце проживання особи.

Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від МСЕК виписку з акта огляду МСЕК (абзац 2 п. 2.2. Порядку № 22-1).

Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч.2 ст.35 Закону №1058-ІV у разі якщо особа не з`явилася для проведення оцінювання (повторного оцінювання) повсякденного функціонування особи у визначений для цього строк, виплата пенсії по інвалідності зупиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому мало бути проведено оцінювання (повторне оцінювання) повсякденного функціонування такої особи. Ч.3 ст.35 Закону №1058-ІV визначено, що у разі якщо строк оцінювання повсякденного функціонування особи пропущено особою з інвалідністю з поважних причин або у разі наступного визнання її особою з інвалідністю виплата пенсії по інвалідності поновлюється з дня, з якого припинено виплату, до дня проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, але не більш як за три роки, якщо експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи визнає її за цей період особою з інвалідністю.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Тлумачення цієї норми свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до списання визначений Порядком повернення сум пенсії, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсії, що є безнадійними до стягнення затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 6-4 від 21 березня 2003 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 15 травня 2003 року № 374/7695 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пенсійного фонду № 25-3 від 25.11.2014).

Зі змісту п. 3 цієї Постанови вбачається, що для відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе тільки за двох умов: зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних. Даний перелік є вичерпаний і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» територіальні органи Пенсійного фонду України наділені правом своїми рішеннями припинити виплату пенсії у випадках, передбачених цим Законом.

Таким чином, повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме, через зловживання, зокрема у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.01.2024 ОСОБА_1 , перебував на обліку та отримував пенсію по інвалідності ІІ групи, призначену відповідно до Закону №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі особистої заяви від 24.01.2024 року за №459, виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії від 12.01.2024 серії 12 ААГ № 310772, виданого міжрайонною Слобідською медико-соціальною експертною комісією м. Харкова.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняття рішення про призначення відповідачу пенсії та сам факт здійснення надміру виплаченої пенсії, здійснено внаслідок поведінки відповідача, яка б містила ознаки зловживань чи за своїм характером була недобросовісною, а відтак виплачені пенсійні виплати не підлягають поверненню.

Доводи апеляційної скарги зазначеного висновку суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду – залишити без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389 ЦПК України, суд, -

Постановив

Апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області- залишити без задоволення.

Рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2025 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.Ю. Тичкова

Судді Н.П. Пилипчук

О.В. Маміна