Постанова від 12 лютого 2026 р. у справі №642/7097/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 642/7097/25 Головуючий суддя І інстанції Ольховський Є. Б.

Провадження № 33/818/672/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К.

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2026 року м. Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,

за участю секретаря - Вакули Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Холодногірського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Цією постановою

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.

Постановою встановлено, що 03.11.25р. о 15-33 год. в м. Харкові, квартал Велика Панасівська, б.96 водій ОСОБА_1 керував т.з. Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. На пропозицію пройти огляд на стан сп`яніння в закладі КНП ХОР ОКНЛ м. Харків у встановленому законом порядку відмовився. Правопорушення вчинено повторно протягом року.

Діями ОСОБА_1 порушено вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, про що складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №502344 від 03.11.25р., за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 на постанову суду першої інстанції було подано апеляційну скаргу.

В своїй апеляційній скарзі захисник просить скасувати постанову судді суду першої інстанції, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.

Свої апеляційні вимоги апелянт обґрунтовує тим, що матеріали цієї справи не містять відомості щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а судом першої інстанції, на думку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не було враховано доводів ОСОБА_1 стосовно особи водія, який керував транспортним засобом за вказаних у протоколі обставин.

В судове засідання для розгляду поданої апеляційної скарги ОСОБА_1 не з`явився. Про місце, день та час судового розгляду поданої ним апеляційної скарги був повідомлений належним чином. Зокрема, апелянт ОСОБА_1 отримав судову повістку про виклик в його електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд». Крім того, на адресу апелянта направлялась судова повістка про виклик в паперовій формі, яка повернулась неврученою з позначкою «адресат відсутній». Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення апеляційного розгляду до суду апеляційної інстанції не надходило.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Відповідно до правових висновків, зазначених, у статті 6 Європейської Конвенції з прав людини , ратифікованою Законом № 475/97-ВР від 17.07.97, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Крім того конвенція встановлює право кожного на доступ до справедливого та безстороннього правосуддя. Однак таке право не є абсолютним, та може бути обмеженим з об`єктивних підстав, визначених законом з обов`язковим врахуванням принципу розумності строків для розгляду справи.

У справі «N.B. проти України» Суд зазначив, що «розумність тривалості розгляду справи має визначатися в світлі обставин справи, а також з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, важливість предмета розгляду для заявника» («N.B. проти України», 3 квітня 2008 року, §40).

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо неї, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

У рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та своєчасного (без невиправданих зволікань) розгляду і вирішення справи.

Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїх правових висновках у справі №800/547/17, направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення особи «належним». Обов`язок судів «повідомити» полягає у тому, щоб інформувати учасника справи про судове засідання, а не забезпечити його участь в цьому засіданні.

З огляду на те, що матеріали справи мають відомості щодо повідомлення апелянта про місце, день та час розгляду апеляційної скарги, а також відомості про своєчасне сповіщення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про місце, день та час судового розгляду його апеляційної скарги та не містять будь-яких заяв чи клопотань про відкладення апеляційного розгляду цієї справи, апеляційний суд вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу ОСОБА_1 за його відсутності та провадити судовий розгляд в межах поданої апеляційної скарги та відомостей, наявних в матеріалах справи.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху, передбачених п. 2.5, а саме: на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відмовився.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП.

Натомість, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП підтверджуються наявними у справі відомостями, а саме: відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№502344 від 03.11.2025 року, в якому зазначено факт керування ОСОБА_1 03.11.25р. о 15-33 год. в м. Харкові, квартал Велика Панасівська, б.96 т.з. Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. На пропозицію пройти огляд на стан сп`яніння в закладі КНП ХОР ОКНЛ м. Харків у встановленому законом порядку відмовився. Правопорушення вчинено повторно протягом року.

У графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення зазначено «відмова» що свідчить про те, що водія було ознайомлено із змістом протоколу та надано можливість надати пояснення відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, яким ОСОБА_1 не скористався.

Відомостями довідки інспектора УПП в Харківській області ДПП О. Кирюші встановлено, що ОСОБА_1 не має посвідчення водія.

Відомостями направлення на огляд водія транспортного засобу з метою встановлення стану сп`яніння встановлено, що медичний огляд ОСОБА_1 не проводився у зв`язку із його відмовою.

Відомостями довідки про повторність, а також копією, доданої до неї постанови Київського районного суду від 05.03.2025, , встановлено факт притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджує правильність кваліфікації дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у цій справі, а саме: порушення ОСОБА_1 вимог ч. 2 ст. 130 КУпАП.

З відомостей рапорту поліцейського вбачається, що 03.11.2025 під час патрулювання на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліції» було зупинено т.з. Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 .. В ході проведення процесуальних дій у водія було виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме неприродня блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Водій відмовився від виконання законної вимоги поліцейського пройти медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я. Відносно водія ОСОБА_1 було складено протоколи про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП, а також за ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки водій не мав права керування транспортними засобами.

Відомостями відеозапису фіксації обставин правопорушення, доданого до протоколу встановлено, що транспортний засіб т.з. Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_1 рухається дорогою загального користування та повертаючи праворуч зупиняється. Після зупинки автомобілю, водій фактично змінює своє положення в автомобілю, шляхом нахилу корпусу тіла вбік правого заднього пасажирського місця та перекиданням ніг через сидіння водія (відеофйл «бабаєв» 45с – 55с). Після чого водій та пасажири зникають з поля зору камери. З нагрудної камери працівника поліції вбачається реакція стосовно зазначеного, де працівник поліції, яка складала протокол про адміністративне правопорушення встановлює факт зміни положення водія, вигукуючи: «перелазить, перелазить…». Встановивши факт керування транспортним засобом, працівники поліції блокували водія, який відмовлявся виходити із зупиненого транспортного засобу, в автомобілі та намагались встановити його особу. Водночас, пасажирка, якій належав транспортний засіб змінила своє положення в автомобілі з пасажирського місця на місце водія, та тривалий час запевняла працівників поліції, що вона є водієм транспортного засобу, що з огляду на вищевказані обставини не відповідало дійсності. Протягом тривалого часу водій ОСОБА_1 , який знаходився на задньому правому пасажирському місці, скористався можливістю відчинив двері та здійснив спробу втечі з місця події. Однак, працівники поліції, наздогнали особу, яка притягається до адміністративної відповідальності та затримали ОСОБА_1 , застосувавши до нього кайданки, які згодом – після встановлення особи правопорушника, були зняті. ОСОБА_1 відмовився виконувати вимогу працівників поліції проходити медичний огляд в закладі охорони здоров`я, обравши способом свого захисту заперечення факту керування ним транспортним засобом.

При цьому, апеляційний суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. ОСОБА_1 не скористався процесуальною можливістю та не звертався із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі (ст. 267 КУпАП). Разом з тим, стороною захисту не надано відомостей про звернення до суду в порядку, передбаченому ст. 5, 20, 286 КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.

Отже, суд встановив, що сторона захисту не скористалась своїм правом та не надала до суду доказів на підтвердження версії щодо незаконності дій працівників поліції або їх упередженості під час проведення ними дій та складання матеріалів про адміністративне правопорушення за відмову ОСОБА_2 від проведення огляду на стан сп`яніння, а матеріали справи не містять відповідних відомостей, що обумовлюють невинуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом апеляційних доводів в цій частині.

Натомість, саме відмова від проходження огляду водія є процесуально визначальним фактом у цій справі, адже адміністративна відповідальність, встановлена ч.2 ст. 130 КУпАП, що настає в цьому випадку, саме за відмову водія у проходженні огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, що знайшло своє підтвердження у неспростованих відомостях протоколу про адміністративне правопорушення, доданих до нього доказах та інших відомостях, наявних у матеріалах справи.

Разом з цим суд апеляційної інстанції вважає належним зазначити, що приписи статей 130 та 266 КУпАП в їх невід`ємному взаємозв`язку встановлюють відповідальність за відмову від проходження огляду, яка настає у випадку відмови водія від будь-якого, визначеного законом порядку, та запропонованого (в разі наявності підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням проведення його порядку. Відомостей про порушення проведення порядку огляду на стан сп`яніння матеріали справи не містять. Не надано таких відомостей і суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у її релевантному зв`язку із нормами Закону чинними на момент вчинення правопорушення, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід враховувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків або зафіксованому технічними пристроями відеозапису, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Приписами абз. 4 п. 27 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду в їх релевантному зв`язку із вимогами ч.1 ст. 130 КУпАП в редакції, чинній на момент скоєння правопорушення, встановлено, що для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом.

Правопорушення вважається закінченим з моменту відмови водія транспортного засобу від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. А тому, у працівників поліції виникають законні підстави для складання матеріалів про адміністративну відповідальність з моменту фіксування відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння в порядку встановленому законом незалежно від причин та способу надання водієм такої відмови.

За таких обставин, враховуючи зміст пункту 2.5 Правил дорожнього руху, необхідно вважати, що водій, стосовно якого є підозри про перебування його у стані сп`яніння, саме зобов`язаний пройти огляд у встановленому законом порядку. Вказаний обов`язок водія спрямований на безпеку руху, тому факт відмови від проходження такого огляду законодавство кваліфікує як окреме правопорушення з правовими наслідками, як для перебування його у стані сп`яніння. Таке належить вважати цілком виправданим та логічним, оскільки в протилежному випадку, водії, відмовляючись від такого огляду, мали б можливість приховувати свій стан, і як наслідок – уникати юридичної відповідальності.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, (наприклад «Функе проти Франції», «Драган Петрович проти Сербії» (Dragan Petroviж v. Serbia) від 14.04.2020 (скарга № 75229/10), S та Марпер проти Сполученого Королівства) не можливо здійснювати по відношенню до особи будь - якого примусу з метою надання цією особою біологічних зразків, оскільки це в розумінні положень пункту 1 статті 8 Конвенції порушує право особи на повагу до її приватного життя.

З відомостей відеозапису, вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, про що повідомив працівників поліції, обравши при цьому способом свого захисту заперечення щодо факту керування ним транспортним засобом за вказаних у протоколі обставин.

За таких обставин, наявність неспростованих під час апеляційного перегляду відомостей протоколу та долучених до нього доказів, поза розумним сумнівом, дають підстави стверджувати сторонньому спостерігачу, що ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, відмовившись від виконання законної вимоги поліцейського про проведення медичного огляду водія на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у відомостях цієї справи факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом є необґрунтованими, суб`єктивними та спростовуються відомостями відеозапису, доданого до протоколу про адміністративне правопорушення у цій справі.

З відомостей дослідженого в цій частині відеозапису вбачається, що транспортний засіб т.з. Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_1 рухається дорогою загального користування та повертаючи праворуч зупиняється. Після зупинки автомобілю, водій фактично змінює своє положення в автомобілю, шляхом нахилу корпусу тіла вбік правого заднього пасажирського місця та перекиданням ніг через сидіння водія (відеофйл «бабаєв» 45с – 55с). Після чого водій та пасажири зникають з поля зору камери. Водночас, з нагрудної камери працівника поліції вбачається реакція стосовно зазначеного, де працівник поліції, яка складала протокол про адміністративне правопорушення особисто встановлює факт зміни положення водія, вигукуючи: «перелазить, перелазить…». Такі висновки працівника поліції вочевидь відповідають дійсності з огляду на встановлену обстановку події, яка підтверджується вищевказаним фрагментом відеозапису, а також узгоджуються з вимогами ст. 252 КУпАП, згідно яких орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує те, що ОСОБА_1 тривалий час не відчиняв двері заважаючи в такий спосіб працівникам поліції проводити передбачені законом процесуальні дії. Більш того, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 скориставшись нагодою, вважаючи, що працівники поліції втратили пильність, відчинив пасажирські двері та здійснив спробу втечі з місця події, однак був затриманий працівниками поліції із застосуванням кайданок. Такі дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд апеляційної інстанції вважає спрямованими на ухилення від відповідальності за вчинене правопорушення та у сукупності із вищезазначеними обставинами спростовують доводи апеляційної скарги в цій частині.

Оцінюючи відомості цих доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, а саме: відмови особи, що притягається до адміністративної відповідальності від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Так, згідно з вимогами п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які обумовлюють необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху та притягнуто за ч.2 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання сторони захисту на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Холодногірського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков