Постанова від 19 лютого 2026 р. у справі №343/1857/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 343/1857/25

Провадження № 33/4808/66/26

Категорія ч.1 ст. 130 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Андрусів І. М.

Суддя-доповідач Малєєв А.Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Малєєв А.Ю., за участю секретаря с.з. Когут І.Я., розглянув справу за апеляційною скаргою адвоката Комарницького Е.Г. в інтересах ОСОБА_1 (Апелянт) на постанову Долинського районного суду від 21.11.2025 та

в с т а н о в и в :

1. Зміст постанови суду першої інстанції.

1.1. Суд визнав Апелянта винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП, піддав штрафу 17 000 грн, позбавив права керування транспортними засобами на 1 рік.

1.2. Згідно з протоколом та постановою суду 21.09.2025 о 00:10 год, в м. Долина, по вул. Обліски, Калуського району, Івано-Франківської області, Апелянт керував транспортним засобом марки «Рено Меган» (д.н.з. НОМЕР_1 ) з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови).

Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки т.з. та в найближчому закладі охорони здоров`я Апелянт відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5. ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

2. Доводи апеляційної скарги.

2.1. Поліцейський, який склав протокол, особисто не зупиняв автомобіль і не бачив факту керування ним, а фабулу правопорушення записав виключно зі слів іншої особи (громадянина ОСОБА_2 ), що прибула на місце раніше.

2.2. Відеофіксація не є безперервною (має значні часові розриви, зокрема 19-хвилинну паузу з моменту нібито вчинення порушення до початку запису нагрудної камери), що порушує вимоги Інструкції № 100 та не дозволяє встановити об`єктивну послідовність подій.

2.3. Стверджує, що Апелянт не відмовлявся від огляду, а навпаки - висловлював бажання пройти його в медичному закладі, що підтверджується відеоматеріалами та показаннями самого поліцейського під час допиту .

2.4. У матеріалах справи та на відеозаписах відсутні докази того, що саме Апелянт перебував за кермом автомобіля в момент його руху, оскільки поліцейський прибув на місце через 20 хвилин після події.

2.5. Свідоцтво про повірку алкотестера, долучене до справи, є нечинним для того приладу, який фактично використовувався на місці, або поліцейський не зміг ідентифікувати використаний засіб під час допиту.

2.6. Оскільки вина не підтверджена чіткими та узгодженими доказами, а всі сумніви згідно зі ст. 62 Конституції України мають тлумачитися на користь особи, склад правопорушення в діях водія відсутній.

Враховуючи наведені обставини, просить оскаржену постанову скасувати і закрити провадження у справі.

3. Провадження в апеляційному суді.

В судовому засіданні Апелянт та його захисник підтримали апеляційну скаргу. Апелянт пояснив, що в зазначений час і місці дійсно керував ТЗ. Зупинився на вимогу світлових сигналів поліцейського автомобіля. Поліцейський представився як поліцейський громади і спитав військово-облікові документи, казав про призов і ТЦК. Потім викликав ще один екіпаж. У цей період часу він вжив алкоголь, який мав із собою в машині. Працівник поліції з іншого екіпажу сказав, що він у стані сп`яніння і запропонував пройти огляд на місці та в медичному закладі. Він відмовився, оскільки це був уже пізній час. Захисник, крім доводів апеляційної скарги звернув увагу суду ще на такі порушення: протокол складала не та посадова особа, яка зупинила ТЗ, і в ньому записано, що Апелянт керував ТЗ у стані сп`яніння; протокол складений зі слів іншого поліцейського, який зупиняв ТЗ, а це істотне порушення; це поліцейський як свідок підтвердив у судовому засіданні. Рішення суду належить скасувати, провадження у справі закрити за відсутністю складу правопорушення.

4. Мотиви апеляційного суду.

4.1. Відмова від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку є невиконанням обов`язкових вимог п. 2.5 ПДР України і містить склад ч. 1 ст. 130 КУпАП. За таку відмову Апелянт притягнутий до відповідальності.

4.2. В основу рішення належить покласти відеозапис, дані якого детально описані в рішенні суду. Даних про переривання, спотворення, монтажу запису немає, він відповідає вимогам достовірності і процесуальним документам справи.

З відеозапису, згідно постанови суду, вбачається, що працівники поліції зупинили Апелянта за те, що він не користувався ременем безпеки, а також майже здійснив наїзд на острівець безпеки. При спілкуванні з Апелянтом в нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, нечітка вимова слів. Працівники поліції запропонували Апелянту пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, як за допомогою приладу “Драгер” так і в медичному закладі. Апелянт відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки т.з., погодився в медичному закладі. Пізніше змінив свою думку і відмовився від огляду в медичному закладі. Працівники поліції роз`яснили Апелянту його процесуальні права та право на адвоката.

4.3. Ці дані відеозапису фактично підтвердив сам Апелянт: він керував ТЗ за указаних обставин. Вживав після зупинки алкоголь. Йому працівник поліції з іншого екіпажу повідомив про ознаки алкогольного сп`яніння і запропонував пройти огляд на місці та медичному закладі, а він від проходження огляду відмовився, оскільки був пізній час і то могло б затягнутися.

4.4. Оцінки. Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що факт керування транспортним засобом Апелянтом не доведений є безпідставними - він цей факт підтвердив сам.

Підстави для підозр у керуванні в стані алкогольного сп`яніння також були - Апелянт пояснив, що вжив алкоголь після зупинки, а отже, екіпаж який прибув на місце під час спілкування відчув запах і виявив інші ознаки.

Суд першої інстанції вірно оцінив поведінку особи, яка притягається до відповідальності, який під час спілкування з поліцейськими фактично не заперечував факту керування, а намагався уникнути відповідальності шляхом затягування часу.

Факт відмови підтвердив в апеляційному суді і сам Апелянт.

Твердження захисника про те, що протокол складено «зі слів» іншого інспектора, не спростовує факту правопорушення. Підставою для складання протоколу стали безпосередні дії Апелянта (відмова від огляду), які були зафіксовані поліцейським ОСОБА_3 особисто. Прибуття екіпажу поліції за викликом іншої особи або колег є стандартною процедурою реагування і не робить зібрані докази недопустимими.

5. Висновки і рішення.

За наслідками розгляду апеляційний суд дійшов тих же висновків, що і суд першої інстанції.

Апелянт був правомірно зупинений працівниками поліції.

У нього були ознаки алкогольного сп`яніння, йому повідомили про це і пропонували пройти огляд відповідно до ст. 266 КУпАП на місці та закладі охорони здоров`я. Апелянт відмовився, ця відмова усвідомлена. Усі елементи складу ч. 1 ст. 130 КУпАП в його діях наявні.

Доводи апеляційної скарги спростовані доказами, які є у справі.

Рішення суду першої інстанції законне, обґрунтоване, вмотивоване.

Підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу адвоката Комарницького Е.Г. залишити без задоволення, а постанову Долинського районного суду від 21.11.2025 щодо ОСОБА_1 без змін.

Постанова не оскаржується.

Суддя А.Ю. Малєєв