Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №727/15751/25 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/15751/25

Провадження № 2/727/721/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:

Головуючого-судді: Одовічен Я.В.

За участю секретаря: Зінич О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Посилався на те, що 11.04.2025 між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр кредит фінанс», в межах якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, що у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1539-1072.

Для підписання кредитного договору №1539-1072 від 11.04.2025 року, позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А5749.

Відповідно до умов цього кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб у розмірі 29500 гривень, строк кредитування - 300 днів; базовий період 14 днів; комісія за видачу кредиту – 20% від суми кредиту; знижена % ставка 0,90% в день; стандартна відсоткова ставка 1 % в день.

Базовий період – це проміжки часу впродовж строку дії Договору, в останні дні яких у позичальника настає обов`язок сплати відсотків за користування Кредитом. Кількість днів у Базовому періоді вказана у Договорі і визначена Сторонами на підставі пропозиції Кредитодавця, сформованої із урахуванням побажань Позичальника, наданих в процесі звернення щодо отримання Кредиту через веб-сайт Кредитодавця.

Зазначив, що ОСОБА_1 в загальній кількості 7 разів оформлював кредитні відносини з Позивачем, попередні кредитні договори були погашені, що додатково доводить обізнаність Відповідача з процедурою оформлення та виконання Кредитного договору.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання у повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Однак, відповідач порушив умови договору і в кінцевому підсумку не повернув у повному обсязі позивачу кредит, а також не виконав інші свої грошові зобов`язання перед позивачем за цим договором навіть після спливу строку, встановленого у кредитному договорі, внаслідок чого станом на 21.10.2025 року у нього утворилась заборгованість у розмірі 93396 грн. 26 коп., яка складається з наступного: 29500 гривень - заборгованість за кредитом; 48262 грн. 00 коп. - заборгованість за нарахованими процентами; 14750 грн. 00 коп. – заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України; 884 грн. 26 коп. – заборгованість по комісії.

Вказував, що кредитодавець відповідно до умов кредитного договору направив позичальнику вимогу про усунення порушень умов кредитного договору №1539-1072 від 11.04.2025 року щодо сплати процентів, однак дана вимога була проігнорована позичальником, порушення не усунуто.

На підставі вказаного, просить стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором, у розмірі 93396 грн. 26 коп., яка складається з: 29500 гривень - заборгованість за кредитом; 48262 грн. 00 коп. - заборгованість за нарахованими процентами; 14750 грн. 00 коп. – заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України; 884 грн. 26 коп. – заборгованість по комісії.

Ухвалою суду від 24.12.2025 року провадження у справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачем відзиву подано не було.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи провести у його відсутності. У заяві також вказав, що із розміром нарахованих відсотків не погоджується.

Просив розстрочити виконання рішення суду на один рік.

Згідно положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому способи захисту цивільного права та інтересів, зазначені в ст. 16 ЦК України.

Як було встановлено судом, 11.04.2025 року між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії №1539-1072 (а.с.12-22).

Кредитний договір відповідачем підписаний електронним підписом із застосування одноразового ідентифікатора (одноразового паролю) А5749.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 укладеного між сторонами договору кредитодавець відкриває для позичальника кредитну лінію на умовах, визначених цим договором. Кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим Договором.

Мета отримання кредиту, тобто мета відкриття кредитної лінії: для задоволення особистих потреб позичальника (п 2.4. договору).

Загальний розмір кредиту: 29500 гривень (п. 4.1. договору).

Пунктом 4.2. кредитного договору передбачено, що спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п.4.1 цього договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту. Тип процентної ставки за користування кредитом – фіксована (п.4.3 кредитного договору).

Згідно п.4.4 кредитного договору базовий період складає 14 календарних днів.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 1% за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за промо-ставкою та/або зниженою, та/або пільговою процентною ставкою.) (п. 4.6 договору).

У п.4.7 кредитного договору сторони погодили, що комісія за видачу кредиту становить 20% від суми виданого кредиту.

Згідно п.4.10 договору, строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 300 (триста) календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 04.02.2026 року. Продовження строку кредитування або строку виплати кредиту в односторонньому порядку кредитодавцем або позичальником не допускається. У позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених цим договором. Строк кредитування може бути продовжений за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди до цього договору, згідно з якою після укладення додаткової угоди строк кредитування продовжується і складає з моменту укладення додаткової угоди до його закінчення 300 календарних днів.

Згідно п.4.13 кредитного договору, денна процентна ставка на дату укладення цього договору складає: 0,946 процентів.

Цей договір та правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови договору та надання кредиту. Укладаючи цей договір, позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з правилами на вебсайті кредитодавця або у мобільному додатку, повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись умов цього договору, а тому добровільно та свідомо укладає цей договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним (п.12.1 кредитного договору).

У п.13 кредитного договору, ОСОБА_1 було вказано номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_1 .

Тобто, у договорі про відкриття кредитної лінії №1539-1072 від 11.04.2025 року зазначено всі основні умови кредитування: строк кредитування - 300 календарних днів, розмір кредитного ліміту 29500 гривень, базовий період сплати відсотків 14 календарних днів, розмір процентної ставки, порядок повернення кредиту, наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит.

Згідно з довідкою про перерахування суми кредиту №1539-1072 від 11.04.2025 року за допомогою системи LiqPay здійснено платіж: 1588832496 від 11.04.2025 року на платіжну картку НОМЕР_1 , тип операції: видача кредиту на суму 29500 гривень (а.с.30).

Крім того, факт надання відповідачу кредитних коштів підтверджується листом ТОВ «ФК «Контрактовий дім», відповідно до якого, транзакція №1588832496 на суму 29500 гривень, по договору №1539-1072 на картку НОМЕР_2 , 11.04.2025 року була успішною (а.с.23зв.).

У зв`язку з порушенням позичальником кредитних зобов`язань, утворилася кредитна заборгованість у розмірі, що станом на 21.10.2025 року складає: 93396 грн. 26 коп., в тому числі: 29500 гривень - заборгованість за кредитом; 48262 гривень - заборгованість за нарахованими процентами; 14750 гривень – заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України; 884 грн. 26 коп. – заборгованість по комісії (а.с.37-39).

Із дослідженого судом договору про відкриття кредитної лінії №1539-1072 від 11.04.2025 року встановлено, що його укладено в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Положеннями ч.1, ч.2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Із врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно доЗакону України«Про електронні довірчі послуги».

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як було встановлено судом, договір про відкриття кредитної лінії №1539-1072 від 11.04.2025 року укладено в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписані сторонами, відповідно до вимог ст.12 вказаного Закону, а саме з боку кредитодавця засвідчено кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу, а з боку позичальника за допомогою одноразового ідентифікатору (А5749), та за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного уписьмовій формі.

Із копії договору та додаткової угоди видно, що ОСОБА_1 як позичальник за кредитним договором, ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі, надавши відповідачу персональні дані (РНОКПП: НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , електронну пошту, реквізити платіжних карток № НОМЕР_1 ).

Відповідно до ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону та є обов`язковим до виконання.

28.10.2025 року позивачем ТОВ «Укр кредит фінанс» було направлено ОСОБА_1 письмову вимогу №1539-1072-в про усунення порушень умов договору №1539-1072 від 11.04.2025 року, в якій у зв`язку із порушенням ОСОБА_1 умов кредитного договору товариство вимагає виконати зобов`язання, а саме: погасити заборгованість в розмірі 93396 грн. 26 коп., протягом 30 днів з моменту отримання цієї вимоги (а.с.34).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 202 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України , відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК України).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом частини 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, тобто суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 (провадження № 14-318цс18), викладено правові висновки про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).

Матеріали справи свідчать, що товариство 28.10.2025 року заявило до позичальника вимогу про дострокове виконання зобов`язання боржника за кредитним договором, що свідчить про зміну строк виконання основного зобов`язання за кредитним договором (частина 2 статті 1050 ЦК України), а тому відсутні підстави для подальшого нарахування процентів. Про зазначене свідчить також позиція позивача, який після 21.10.2025 року, згідно розрахунку заборгованості, припинив нарахування процентів за договором.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за процентами підставі ст.625 ЦК України суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.18 прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У даній справі, встановлено, що позивач (позикодавець) просив стягнути з позичальника заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України під час дії в Україні воєнного стану.

Судом враховано, що законодавець на рівні акту цивільного законодавстві (п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) передбачив спеціальний випадок звільнення від обов`язку позичальника сплатити заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України. Такий обов`язок припиняється без його виконання.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідачу до сплати було нараховано у рахунок сплати заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України кошти у розмірі 14750 гривень. Однак, відповідно до вимог закону такі нарахування підлягають списанню кредитодавцем, а отже у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що позивачем було нараховано відповідачу до сплати за один і той же період відсотки передбачені умовами кредитного договору та проценти на підставі ст.625 ЦК України.

Аналізуючи норми законодавства, суд зауважує, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Згідно п.4.10 договору, дата повернення (виплати) кредиту 04.02.2026 року.

28.10.2025 року позивачем ТОВ «Укр кредит фінанс» було направлено ОСОБА_1 письмову вимогу №1539-1072-в про усунення порушень умов договору №1539-1072 від 11.04.2025 року.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №1539-1072 від 11.04.2025 року, позивачем були нараховані відсотки на підставі ст.625 ЦК України у період з 23.05.2025 року по 16.06.2025 року, тобто в строк дії договору.

Враховуючи зазначене вище та те, що у п.4.10 кредитного договору термін повернення кредиту визначено 04.02.2026 року, а отже правові підстави для стягнення заборгованості по відсоткам згідно ст.625 ЦК України за період з 23.05.2025 року по 16.06.2025 року відсутні.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом установлено, що відповідач взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором не виконав, у передбачений у договорі строк кошти (суму позики) не повернув, унаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Розглядаючи доводи позивача та відповідача щодо дійсного розміру заборгованості за нарахованими відсотками, суд виходить із наступного.

Як було встановлено судом, за умовами укладеного сторонами договору про відкриття кредитної лінії №1539-1072 від 11.04.2025 року ТОВ «Укр кредит фінанс», як фінансова установа, надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 29500 гривень (п.4.1 договору).

В укладеному кредитному договорі сторони узгодили розмір зниженої відсоткової ставки – 0,90% та стандартної процентної ставки – 1% (п.п. 10.2, 4.6 договору).

Дата повернення (виплати кредиту) – 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику (п.4.10 договору).

Наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості на предмет його відповідності умовам кредитного договору перевірений судом.

Обставин, які б вказували на помилковість вказаного розрахунку заборгованості, в частині нарахованої заборгованості за відсотками, передбаченими умовоми кредитного договору, судом не встановлено.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №1539-1072 від 11.04.2025 року у розмірі: 29500 грн. 00 коп. – заборгованість за кредитом; 48262 грн. 00 коп. – заборгованість за нарахованими процентами; 884 грн. 26 коп. – заборгованість по комісії, а всього – 78676 грн. 26 коп.

Відповідачем наявність зазначеного розміру заборгованості будь-якими доказами спростовано не було.

Положеннями статті 81 ЦПК України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що позов ТОВ «Укр кредит фінанс» є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення суми заборгованості на один рік, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст.267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ч.1 ст.435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно з ч.3 ст.435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч.4 ст.435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої чи членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно ч.5 ст.435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 10 постанови від 26 грудня 2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015 року №8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконується частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують, що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

У постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі №796/43/2018 зазначено, що підставою для застосування ст.435 ЦПК України і ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Такі обставини повинні виникнути після ухвалення судового рішення та мають бути об`єктивними та такими, що не залежать від волі сторін.

Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку.

За правилом ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.10,81 ЦПК України, саме заявник зобов`язаний довести зазначений предмет доказування, тобто виняткові підстави для розстрочення виконання судового рішення.

Як на підставу розстрочення виконання рішення суду, відповідач посилається на складене матеріальне становище, наявність на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Враховуючи положення ч. 1 ст. 267 ЦПК України та беручи до уваги особу відповідача, суд вважає за можливе розстрочити стягнуту суму боргу за кредитним договором на 10 місяців, по 7864 грн. 63 коп. щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2034 грн. 82 коп.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 525,526,530,549,610,611,1049,1050 ЦК України, ст. ст. 4,12,13,76-83,130,131, 141,259,263-265,280-282 ЦПК України ,суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_3 ), проживаючого в АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс», яке розташоване в м.Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, заборгованість за кредитним договором №1539-1072 від 11.04.2025 року, а саме: заборгованість за кредитом – 29500 гривень, заборгованість за нарахованими процентами – 48262 грн. 00 коп.; 884 грн. 26 коп. – заборгованість по комісії, а всього 78646 грн. 26 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Розстрочити виконання рішення в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №1539-1072 від 11.04.2025 року у загальному розмірі 78646 грн. 26 коп. на десять місяців із щомісячною виплатою ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» по 7864 грн. 63 коп. щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» понесені судові витрати у розмірі 2034 грн. 84 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Одовічен Я.В.