Постанова від 17 лютого 2026 р. у справі №460/15563/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 460/15563/24 пров. № А/857/8947/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

суддя у І інстанції Гресько О.Р.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Рівне,

дата складення повного тексту рішення 03 лютого 2025 року,

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:

визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі – ГУ ПФУ в Сумській області) від 02.07.2024 №172050006174 та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – ГУ ПФУ в Донецькій області) від 18.07.2024 №172050006174 про відмову у призначенні пенсії за віком;

зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій області зарахувати до страхового стажу період навчання у Томському політехнічному університеті з 01.09.1984 по 31.08.1988, з 01.10.1989 по 20.12.1989 та з 23.12.1989 по 21.06.1990, а також період роботи по Списку №1 з 15.06.1993 по 30.04.1994 до пільгового стажу у подвійному розмірі та призначити й виплачувати пенсію за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з 24.07.2024.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 у справі №460/15563/24, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін, позов було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 02.07.2024 №172050006174 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 18.07.2024 №172050006174 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання у Томському політехнічному університеті з 01.09.1984 по 31.08.1988 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 10.07.2024, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу навчання (роботи) позивача в рф, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

Також суд зазначив, що оскільки архівна довідка, видана на території російської федерації, до 24.02.2022 приймалися без апостиля, то висновок пенсійного органу про необхідність засвідчення архівної довідки від 09.02.2007 №02.03/55 апостилем є безпідставним.

Щодо неспівпадіння прізвища позивача російською мовою “ ОСОБА_2 ” з паспортом “ ОСОБА_3 ”, суд зазначив, що пенсійний орган з урахуванням інших ідентифікуючих ознак міг встановити приналежність такого документу саме позивачу, зокрема диплому від 26.06.1990 № НОМЕР_1 . При цьому дата зарахування на навчання та відрахування з навчання у поданій позивачем довідці співпадає з періодом зазначеному у дипломі від 26.06.1990 № НОМЕР_1 . Доказів того, що такі правовстановлюючі документи не належать позивачу, відповідачі не надали.

Таким чином, суд дійшов висновку, що органами Пенсійного фонду при розгляді заяви позивача про призначення пенсії протиправно не було враховану архівну довідку від 09.02.2007 №02.03/05, що призвело до протиправного неврахування до страхового стажу періоду навчання та прийняття протиправних рішень про відмову у призначенні пенсії.

Щодо інших позовних вимог, суд у своєму рішенні надав детальну оцінку кожній вимозі та дійшов висновку про необхідність зобов`язання пенсійного органу повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 10.07.2024 з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ГУ ПФУ в Донецькій області, яке у своїй скарзі просило таке скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що відповідно до рішення про відмову у призначенні пенсії період навчання згідно із дипломом від 26.06.1990 НОМЕР_2 не зараховано до страхового стажу позивача, оскільки навчання перевищує загальноприйнятний термін.

Уточнююча довідка про період навчання від 09.02.2007 №02.03/55, видана Томським політехнічним університетом, з 01.09.1984 по 31.08.1988 не взята до уваги, оскільки документ потребує проставлення апостилю компетентним органом російської федерації та у зв`язку з наявною невідповідністю прізвища у російськомовній версії написання у наказі про надання академічної відпустки ( ОСОБА_2 , а за паспортам ОСОБА_3 ), а також у зв`язку з відсутністю повідомлення про неотримання пенсійних виплат від компетентних органів російської федерації за стаж, набутий на території російської федерації, відповідно до пункту 14.4 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

З 01.01.2023 рф припинила участь в Угоді про гарантії прав держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Окрім того, після 23.12.2022, з дня набрання чинності Законом України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» від 01.12.2022 №2783-IX, документи, що не мають установленої форми (зокрема, довідки про підтвердження періоду навчання), які видані, зокрема, в російській федерації, не можуть прийматися без накладення апостилю незалежно від дати їх видачі/складання.

На думку скаржника, порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1 з боку відповідача відсутнє.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 24.06.2024, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, додавши на підтвердження свого права на призначення пенсію ряд документів згідно із розпискою-повідомленням.

За принципом екстериторіальності заяву позивача було розглянуто ГУ ПФУ в Сумській області та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 02.07.2024 №172050006174.

У рішенні зазначено, що вік заявника становить 59 років, страховий стаж – 29 років 03 місяці 28 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період навчання з 01.09.1984 по 09.08.1988 згідно з довідкою від 09.02.2007 №02.03/05, виданою Томським політехнічним університетом, оскільки зазначене прізвище заявника в наказі від 09.08.1988 №1713с по ТПІ російською мовою “ ОСОБА_2 ” не співпадає з паспортом “ ОСОБА_3 ” та у зв`язку з припиненням участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зупинення у відносинах з російською федерацією дії Конвенції про правову допомогу, уточнюючі довідки про періоди роботи, про навчання, про цивільний стан особи та інші документи враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений, період пільгового стажу по Списку №1 з 15.06.1993 по 20.06.1993, з 21.06.1993 по 30.04.1994 згідно з довідкою від 09.01.2020 №24, виданою ВП “Рівненська атомна електростанція”, оскільки у ній не зазначено характер виконуваних робіт. За наданими документами право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” заявник набуде після досягнення 63 років, тобто з 24.07.2027.

Листом від 04.07.2024 ГУ ПФУ в Рівненській області повідомило позивача про прийняте рішення.

10.07.2024 позивачем повторно подано заяву про призначення пенсії до пенсійного органу та надано додаткові документи згідно з розпискою-повідомленням.

За принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Донецькій області прийняло рішення від 18.07.2024 №172050006174 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу – 31 рік.

У цьому рішенні зазначено, що згідно з наданими документами та індивідуальними відомостями страховий стаж заявника на дату звернення складає 29 років 1 місяць 7 днів.

До страхового стажу не зараховано період навчання згідно з дипломом від 26.06.1990 НОМЕР_2 , оскільки навчання перевищує загальноприйнятий термін; згідно з довідкою від 09.02.2007 №02.03/05, виданою Томським політехнічним університетом, з 01.09.1984 по 31.08.1988, оскільки документ потребує проставлення апостилю компетентним органом російської федерації та у зв`язку з наявною невідповідністю прізвища (російською ОСОБА_2 ) у наказі про надання академічної відпустки з паспортом особи (російською ОСОБА_3 ).

Листом від 19.08.2024 ГУ ПФУ в Рівненській області повідомило позивача про прийняте рішення.

Вважаючи таку відмову пенсійного органу протиправною, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав із позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09.07.2023 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV).

Як визначено частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі – Порядок № 637), трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, страховий стаж підтверджується записами у трудовій книжці, і лише у випадку їх відсутності встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи та архівними установами, зокрема довідками, які містять відомості про періоди роботи.

До набрання чинності Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" питання пенсійного забезпечення, у тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII).

Відповідно до статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно із пунктом 8 Порядку № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Як видно зі спірних рішень, відповідачами не зараховано до страхового стажу позивача період навчання згідно з дипломом від 26.06.1990 НОМЕР_2 , оскільки навчання перевищує загальноприйнятий термін, період навчання з 01.09.1984 по 09.08.1988 згідно з довідкою від 09.02.2007 №02.03/05, виданою Томським політехнічним університетом, оскільки зазначене прізвище заявника в наказі від 09.08.1988 №1713с по ТПІ російською мовою “ ОСОБА_2 ” не співпадає з паспортом “ ОСОБА_3 ” та у зв`язку з припиненням участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а також за відсутності проставленого апостиля на такій довідці.

ГУ ПФУ в Донецькій області у своїй апеляційній скарзі посилається виключно на те, що після 23.12.2022, з дня набрання чинності Законом України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» від 01.12.2022 № 2783-IX, документи, що не мають установленої форми (зокрема, довідки про підтвердження періоду навчання), які видані, зокрема, в російській федерації, не можуть прийматися без накладення апостилю незалежно від дати їх видачі/складання.

З цього приводу апеляційний суд зазначає таке.

Як передбачено статтею 19 Закону України "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода).

Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).

Згідно зі статтею 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом рф "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, російська федерація, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Таким чином, з наведеного слідує, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, на час навчання (роботи) позивача у російській федерації Україна була учасником угоди, а тому норми Угоди застосовуються до спірних правовідносин.

Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.

Зазначена вище постанова набрала чинності 02.12.2022.

Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди, виконує зобов`язання, взяті згідно з Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Апеляційний суд погоджується з думкою суду першої інстанції, що за наявності чинних у період навчання (роботи) особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду навчання (роботи) до страхового стажу.

Щодо необхідності проставлення апостилю на архівній довідці від 09.02.2007 №02.03/55, апеляційний суд зазначає таке.

За приписами статті 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, ратифікованої із застереженнями Законом №240/94-ВР від 10.11.1994, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції та за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без будь-якого спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін і доказовою силою офіційних документів.

01.12.2022 прийнято Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі - Закон №2783-IX), яким керуючись положеннями статті 62 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України", зупинено у відносинах з російською федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162). Вирішено керуючись положеннями статті 54 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 84 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України", вийти з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162).

Отже, Законом №2783-IX зупинено дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчинену від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифіковану Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР. Тому до документів, виданих на території російської федерації, при їх пред`явленні на території України застосовуванню підлягала вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року, яка є чинною у відносинах України з російською федерацією.

Після зупинення дії Конвенції виникла ситуація, коли громадяни України, які мали документи, видані на території, зокрема, російської федерації, з метою проставлення на таких документах апостилю мали б їхати на територію держави-агресора, зокрема, російської федерації.

Водночас 04.02.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №107 “Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав”, якою установлено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 р. такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Таким чином, під час дії воєнного стану виготовлені на території російської федерації установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою документи приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Законом України №2102-IX від 24.02.2022 затверджено Указ Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому Законами України неодноразово затверджувалися Укази Президента України про продовження дії воєнного стану в Україні та на час розгляду цієї справи воєнний стан в Україні триває.

Станом на 24.02.2022 трудова книжка та інші документи приймалися на території України без спеціального посвідчення в силу Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, дія якої була зупинена лише Законом №2783-IX від 01.12.2022, тому трудова книжка з відповідними записами, а також інші документи підлягають прийняттю на території України без спеціального посвідчення (проставлення апостиля).

Таким чином, під час вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію за віком відповідачем має бути врахований трудовий стаж, набутий позивачем на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, у тому числі на території російської федерації та інших держав - учасниць СНД.

У частині надання оцінки судом першої інстанції іншим обставинам справи, апеляційна скарга ГУ ПФУ в Донецькій області не містить обґрунтувань незгоди, а тому в межах цього апеляційного провадження суд апеляційної інстанції не перевіряє та не надає оцінки висновкам суду першої інстанції.

Окрім того, висновки суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог відповідачем під сумнів не ставляться, а позивачем відповідної апеляційної скарги не подано. Отже у зазначеній частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом теж не переглядається.

Таким чином, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що підстав для скасування судового рішення немає, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 у справі №460/15563/24 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар