Постанова від 18 лютого 2026 р. у справі №380/8236/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 380/8236/25 пров. № А/857/31377/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Носа С.П.,

суддів Кухтея Р.В., Шевчук С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у справі №380/8236/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

суддя у І інстанції Кравців О.Р.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складення повного тексту рішення не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним рішення відповідача від 21.02.2025 №6417/7 про відмову у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області призначити з 12.01.2024 позивачу пенсію за вислугу років згідно з пунктом “а” частини 1 статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” з урахуванням пільгової вислуги, яка становить 24 роки 11 місяці 22 дні.

В обґрунтування позову зазначив, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 у справі №380/2658/24 відповідач повторно розглянув заяву позивача про переведення з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, на пенсію за вислугу років відповідно до пункту “а” статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, однак знову прийняв рішення про відмову в переведенні з одного виду пенсії на інший.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням суду у справі №380/2658/24 відповідача зобов`язано повторно розглянути заяву позивача про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, “з урахуванням пільгової вислуги, яка становить 24 роки 11 місяці 22 дні”.

На виконання рішення суду відповідач прийняв рішення, яким повторно відмовив позивачу у переведені з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років з тої самої підстави, що і попередній раз – на день звільнення зі служби календарна вислуга років позивача за час його роботи становить 19 років 01 місяць 18 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років з огляду на те, що пенсія за вислугу років призначається при наявності саме календарної вислуги, без урахування пільгової вислуги років.

В оскарженому рішенні відповідач лише послався на те, що рішенням суду не покладено обов`язок на відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача.

Проте суд в результаті розгляду справи прийшов висновку, що відповідач під час прийняття рішення про відмову позивачу в переведені з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років діяв протиправно.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржило ГУ ПФУ у Львівській області, яке у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що на час звільнення зі служби позивач не набув права на призначення пенсії за вислугу років на загальних підставах відповідно до пункту “а” частини 1 статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, оскільки його календарна вислугу на 13.11.2017 склала 19 років 01 місяць 18 днів. Окрім того звертає увагу, що приписами згаданого Закону не передбачено можливості призначення пенсії за вислугу років, обчисленої на пільгових умовах, а чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності необхідної календарної вислугу років, та містить виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечив обґрунтованість апеляційних вимог та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 у справі №380/2658/24, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2025, визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” №2262-ХІІ на пенсію за вислугу років відповідно до пункту “а” статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” №2262-ХІІ, з урахуванням пільгової вислуги.

Зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.01.2024 та вирішити питання про переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” №2262-ХІІ на пенсію за вислугу років відповідно до пункту “а” статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” №2262-ХІІ, з урахуванням пільгової вислуги, яка становить 24 роки 11 місяців 22 дні.

На виконання рішення суду відповідач 21.02.2025 за результатами повторного розгляду заяви, прийняв рішення №6417/7 про відмову у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”. При цьому вказав, що рішенням суду не покладено обов`язок на відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача.

Вважаючи рішення відповідача протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національної поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно з пунктом “а” статті 12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, серед іншого: з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.

Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку № 3-1 уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.

Копії документів, необхідних для призначення пенсії, що подаються уповноваженими структурними підрозділами до органів, що призначають пенсії, мають бути завірені цими уповноваженими структурними підрозділами в установленому порядку.

Додатком 2 до Порядку № 3-1 затверджено форму подання для призначення пенсії в якому визначається розрахунок вислуги років для обчислення пенсії.

Встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та з 14.11.2017 отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Відповідно до витягу з наказу Державної установи "Львівська виправна колонія (№ 48)" від 13.11.2017 № 81/ОС/ВП-17 ОСОБА_1 звільнений у запас ЗСУ через хворобу. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні складала 19 років 01 місяць 18 днів, у пільговому обчисленні - 24 роки 11 місяців 22 дні.

Закон № 2262-ХІІ як обов`язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). Наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.

Визначення у Законі №2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов`язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і становитиме календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.

Відтак, передбачена Законом №2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).

Передбачені статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.

При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги.

Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.

Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ.

Статтею 12 Закону № 2262-XII (в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 – чинна з 01.10.2011) визначено умови призначення пенсій за вислугу років: а) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону): - з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.

У Пояснювальній записці до проекту Закону № 3668-VI його розроблено з метою визначення заходів подальшого реформування пенсійної системи та збалансування солідарної системи пенсійного страхування шляхом, зокрема, поступового збільшення необхідної вислуги для призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та деяким іншим особам, запровадивши при цьому її календарне обчислення.

Таким чином, з 01.10.2011 пункт «а» ст. Закону № 2262-ХІІ поширює свою дію лише на осіб, які мають календарну вислугу років, яку заборонено обраховувати у будь-якому пільговому обчисленні (законодавець розмежував такі поняття як «вислуга років» та «календарна вислуга років»).

Закон не містить ні у ст. 12, ні у ст. 17 жодної відсилочної (бланкетної) норми до інших актів законодавства, постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 не може бути застосована до положень пункту «а» ст. 12 Закону №2262-ХІІ в редакції після жовтня 2011 року, вислуга років, зарахована на пільгових умовах (у кратному розмірі) відповідно до зазначеної постанови Кабінету Міністрів України впливає на розмір надбавки за вислугу років у складі грошового забезпечення, яка враховується при призначенні пенсії, та, відповідно, на розмір призначеної пенсії).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.08.2023 у справі №200/4951/22.

У пункті 6.2 Рішення Конституційного Суду України від 07 листопада 2018 року № 9-р/2018, зокрема, зазначено, що системний аналіз положень пункту 7 розділу II Закону №1166, а також пояснювальної записки до проекту Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (рестр. № 4576) дає Конституційному Суду України підстави стверджувати, що оспорювані положення Закону № 1166 ухвалені з метою реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів, недопущення втрат Державного бюджету України, забезпечення соціальної підтримки громадян виходячи з фінансових можливостей держави.

Згідно з позицією, висловленою у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 листопада 2018 року справа № 820/1835/18 та від 20 листопада 2018 року у справі № 820/1670/18, при застосуванні норми права необхідно, враховуючи букву закону, обов`язково з`ясовувати дійсну легітимну мету відповідного закону, яка встановлюється, зокрема, через аналіз пояснювальної записки до проекту закону, стенограм пленарних засідань Верховної Ради України (виступу доповідача по цьому проекту під час його розгляду у першому читанні, висновків профільних комітетів та структурних підрозділів апарату парламенту, що здійснювали експертно-юридичний аналіз проекту закону тощо), а також дослідження генезису розвитку відповідних законодавчих зміна, дійсної суті проблеми, що підлягає вирішенню на рівні прийняття закону.

Конституційним Судом України неодноразово було відмовлено у відкритті конституційних проваджень за конституційними скаргами щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ (ухвали № 11-3(І)/2019 від 23 січня 2019 року, № 40-3(ІІ)/2019 від 25 лютого 2019 року, № 68-1(І)/2020 від 19 березня 2020 року, № 219-2(ІІ)/2020 від 01 жовтня 2020 року).

Згідно із ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, статтею 13 Закону № 2262- ХІІ (в редакції, яка діє з 01.05.2014) визначено, що пенсії за вислугу років призначаються особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", звільненим зі служби у Службі судової охорони, Державному бюро розслідувань та звільненим зі служби у Національному антикорупційному бюро України за віком чи через хворобу, звільненим зі служби в органах та підрозділах цивільного захисту за віком чи за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу, що правовідносини подібні до тих, що склалися у справі, яка розглядається, вже були предметом розгляду у Верховному Суді.

Так, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, переглядаючи справу №520/5695/23 в касаційному порядку, у постанові від 10.12.2024 підтримав правовий висновок, викладений у раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 14.11.2023 у справі №600/3836/22-а про те, що до правовідносин, пов`язаних з призначенням пенсії за вислугу років відповідні правові норми, зокрема, Порядку №393 підлягають застосуванню в тій редакції, яка була чинна на момент звернення особи до територіального органу Національної поліції України із заявою про оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років.

У зазначеній постанові від 10.12.2024 у справі №520/5695/23 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформував такий правовий висновок: призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII особам, які звільнені зі служби в поліції і звернулись із заявою для оформлення та направлення документів до пенсійних органів після 19.02.2022 (набрання чинності Постановою № 119, якою внесені зміни до Порядку №393), здійснюється виходячи з обчислення календарної вислуги років.

Апеляційний суд вважає застосовними наведені вище правові висновки Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду до спірних правовідносин, які виникли у справі, яка розглядається, та зазначає, що позивач як особа, яка звернулась до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про переведення з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ, на пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ, після набрання чинності Постановою № 119, права на призначення пенсії відповідно до Закону №2262-XII із зарахування вислуги років в пільговому обчисленні не має, у зв`язку з чим ГУ ПФУ у Львівській області законно відмовило в переведенні позивача на пенсію за вислугу років.

Що стосується посилання позивача у запереченні на апеляційну скаргу на постанови Верховного Суду, де суд касаційної інстанції в подібних справах дійшов висновку про набуття позивачем права на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ, то зважаючи на вказане, апеляційний суд застосовує останню практику касаційного суду, яка викладена в постановах від 18 березня 2025 року у справі № 360/2102/22 та від 30 червня 2025 року у справі № 380/10666/24.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд не погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваної відмови.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у справі №380/8236/25 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. П. Нос

судді Р. В. Кухтей

С. М. Шевчук