Постанова від 18 лютого 2026 р. у справі №686/35579/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 686/35579/25

Головуючий у 1-й інстанції: Карплюк О.І.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

19 лютого 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови від 4 листопада 2025 року №13949, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 210-1 ч. 3 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 січня 2026 року у позові ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 4 листопада 2025 року №13949 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 ч. 3 КпАП України відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Сторони в судове засідання не з"явились.

Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 4 листопада 2025 року №13949 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 210-1 ч. 3 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. за те, що він до 5 червня 2025 року не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим допустив порушення вимог п. 2 розділу ІІ Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист”.

Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду, посилаючись на те, що після проходження медичного огляду ВЛК ступеня придатності “непридатний до військової служби у мирний час, обмежено-придатний до військової служби під час воєнного стану” не підтверджується жодним доказом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з необгрунтованості вимог позивача, відтак і відсутності підстав для задоволення позовних вимог. Суд встановив, що ОСОБА_1 не пройшов до 5 червня 2025 року повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим допустив порушення вимог п. 2 розділу ІІ Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист”.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 3 ст. 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.

Відповідно до вимог п. 2 розділу ІІ Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист” громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 не пройшов до 05 червня 2025 року повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим допустив порушення вимог п. 2 розділу ІІ Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист”.

В свою чергу, в апеляційній скарзі апелянт наголошує, що встановлення позивачу за результатами проходження медичного огляду ВЛК ступеня придатності «неприданий до військової служби у мирний час, обмежено-придатний до військової служби під час дії воєнного стану» не підтверджується жодним доказом, як і наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, що полягає у не проходженні до 05.06.2025 медичного огляду ВЛК для визначення актуального ступеня придатності, оскільки позивач не може бути суб`єктом даного адміністративного правопорушення, адже у військовому квитку ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданому 14.12.1987 ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутні будь-які записи, які б вказували на визначення ОСОБА_1 за результатами медичного огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 ступеня придатності «неприданий до військової служби у мирний час, обмежено-придатний до військової служби під час дії воєнного стану».

Даючи правову оцінку доводам позивача та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що військовий квиток ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданий 14.12.1987 ІНФОРМАЦІЯ_2 , містить наступні записи:

1) згідно графи 8 розділу II «Відношення до військової служби» сторінки 2 військового квитка серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 призивною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 визнаний придатним до стройової служби та призваний на проходження військової служби та 14.12.1987 направлений до військової частини;

2) згідно запису у розділі VIII «Взяття на облік та зняття з обліку» на сторінці 26 військового квитка серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 27.05.2024 взято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

3) згідно штампу у розділі V «Відомості про медичні огляди та щеплення» на сторінці 16 військового квитка серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 31.10.2025 ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 визнаний придатним до військової служби по гр. II за ст. 49 «б», 39 «в», 13 «в» наказу МОУ № 402 від 2008 року, що засвідчено печаткою ІНФОРМАЦІЯ_5 та підписом тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковника ОСОБА_3 – уповноваженої посадової особи, якою винесено постанову № 13949 від 04.11.2025.

Проте, судом першої інстанції не надано оцінку відомостям, що стосуються стану здоров`я, визначеного ступеня придатності та перебування на обліку позивача, які підтверджуються записами у військовому квитку серії НОМЕР_1 .

Також, судом залишено поза увагою відсутність серед додатків постанови №13949 від 04.11.2025 довідки ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 , як документа, яким оформлюється постанова ВЛК із зазначенням встановленого за результатами медичного огляду позивача ступеня придатності, який породжував би обов`язок у ОСОБА_1 пройти повторний медичний огляд до 05.06.2025 згідно із п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист».

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно частини 1, 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (частина 1 статті 75 КАС України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 76 КАС України).

Суд першої інстанції залишив поза увагою те, що у постанові № 13949 від 04.11.2025 відсутні посилання на будь-які допустимі, достовірні, належні та, у своїй сукупності, достатні докази, що вказували б на наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КупАП, у діянні позивача.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції зроблено передчасний висновок щодо необхідності відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки в порушення вимог ст. 77 КАС України, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи, у зв`язку із цим рішення суду першої інстанції необхідно скасувати.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Відповідно до частини першої та шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає вся сума сплаченого судового збору до суду першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 січня 2026 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 4 листопада 2025 року №13949 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 210-1 ч. 3 КпАП України.

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) судові витрати на сплату судового збору у розмірі 1634,80 гривень.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.